Незвичайний барвник: лікувальні властивості куркуми
Прогрес у розумінні клітинних, молекулярних та генетичних механізмів багатьох хронічних захворювань людини дозволив по-новому визначити терапевтичний потенціал деяких відомих природних речовин. Серед них пильну увагу фармакологів привернув рослинний барвник куркумін, інтенсивність наукових досліджень якого різко зросла протягом останніх двох десятиліть. Завдяки цьому було виявлено цілу низку нових властивостей цієї речовини, що у найближчій перспективі може бути використано як для профілактики, так і для лікування різноманітних патологічних станів
«Спеція життя»
Куркума (Curcuma longa) — рослина сімейства імбирних, яку нині вирощують в Індії, східних та південних районах Китаю, на Тайвані, у Перу, Камбоджі та на Філіппінах. Із сивої давнини ця рослина набула значного поширення на Сході як приправа, яку додають практично до всіх м’ясних, овочевих та рибних страв, маринадів і тіста для пиріжків. У середньоазійській кухні куркуму застосовують під час приготування плову, каш, нею забарвлюють солодкі напої тощо.
Цікаво зазначити, що ця рослина, без якої неможливо уявити східну, 
зокрема індійську кухню, має ще кілька назв, таких як «жовтий корінь», «турмерик», «гургемей», «харчава» та інші, але індійці з любов’ю називають цю рослину ще й «спецією життя», оскільки застосовують її в народній медицині як ліки від кашлю, ревматизму, втрати апетиту тощо. Не менш популярною ця рослина з давніх часів була й у традиційній китайський медицині, наприклад, для зменшення болю у животі при різних захворюваннях.
До складу коренів та листя куркуми входить речовина під назвою «куркумін». Саме ця складова є відповідальною за надання запаху та інтенсивного жовтого кольору різноманітним стравам при додаванні до них куркуми, а також за її лікувальні властивості. Тому куркумін, виділений з куркуми, набув поширення не тільки як улюблена спеція народів Сходу, але й як безпечний природний барвник, а останніми роками став об’єктом детальних досліджень, які проводять фармакологи.
Європейський прагматизм
У Європі ставлення до куркуміну є більш прагматичним, ніж на Сході. Тут його розглядають перш за все як харчову добавку Е 100, що широко застосовують у харчовій промисловості в якості натурального безпечного барвника для надання жовтого кольору рослинним та тваринним волокнам. Використовують його перш за все у виробництві сирів, коров’ячого масла, гірчиці тощо для надання харчовим продуктам натурального кольору, втраченого під час обробки цих продуктів, а також у кондитерській промисловості та при виготовленні лікерів та інших алкогольних напоїв.
Читайте також: Що за страви без лікувальної приправи?
Харчову добавку Е 100 дозволено використовувати у харчовій промисловості в багатьох країнах світу, в тому числі в ЄС та в Україні. Отримують її шляхом екстракції за допомогою етилового спирту або петролейного ефіру з подрібнених до порошку коренів куркуми. Хімічна формула куркуміну —1,7-біс (4-гідрокси-3-метоксифеніл)-1,6-гептадієн-3,5-діон, він є поліфенолом, який складається з двох молекул ферулової кислоти. Оскільки куркумін не розчиняється у воді, його найчастіше використовують у вигляді спиртового розчину.
Багатообіцяючі перспективи
Якщо раніше куркумін був відомим як протизапальний засіб, що виявляє антиоксидантну активність, то протягом останніх двох десятиліть прагматичні західні вчені виявили його властивості регулювати активність різних факторів транскрипції, цитокинів, протеїнкіназ, молекул адгезії, редокс-стану і ферментів, асоційованих з імунозапальною відповіддю.
До хронічних захворювань, у лікуванні яких можна застосовувати куркумін, належать хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, епілепсія, церебральний параліч, серцево-судинні захворювання [1, 2].
За даними досліджень встановлено, що куркумін виконує функцію захисту міокарда при ішемії/реперфузії [3, 4], а також захищає експериментальних тварин від брадикардії та зниження артеріального тиску під час ішемії міокарда. Куркумін чинить профілактичну дію щодо підвищення вмісту малонового альдегіду, пов’язаного із ішемією, та вивільнення лактатдегідрогенази [5].
Значну кількість повідомлень у науковій літературі останніх років присвячено вивченню протипухлинної активності куркуміну. За результатами численних досліджень, проведених in vitro та in vivo, доведено, що ця речовина уповільнює зростання пухлинних клітин різних органів — крові, мозку, молочної залози, травного тракту, печінки, підшлункової залози, шкіри тощо [6]. Результати завершених багатоцентрових клінічних досліджень, проведених згідно з вимогами доказової медицини, свідчать про багатообіцяючі перспективи клінічного використання куркуміну при сімейному аденоматозному поліпозі [7], раку підшлункової залози [8], мієломі [9, 10], раку товстого кишечнику [11].
Триває вивчення антидепресивних властивостей куркуміну, які, на думку дослідників, за ефективністю можна порівняти з трициклічними антидепресантами [12].
Таким чином, не виключено що у недалекому майбутньому на полицях аптек серед вже відомих можуть з’явитися й нові протиракові та інші препарати, основою яких стане саме куркумін.
Читайте також: Пряности против артериальной гипертензии
Незважаючи на виявлені корисні властивості куркуміну, дозволена доза цієї речовини для людини є суворо обмеженою — не більше 1 мг на 1 кг маси тіла протягом доби. Оскільки він здатний чинити досить сильний вплив на організм, особливо уважними слід бути тим людям, які застосовують цю харчову добавку й одночасно приймають лікарські засоби. У такому разі слід обов’язково порадитися з лікарем для уникнення можливих негативних наслідків.
Підготував Руслан Примак, канд. хім. наук
Список литературы находится в редакции
“Фармацевт Практик” #02′ 2015
