Статті

Реабілітаційний центр “Модричі”: головне завдання – максимальна самостійність

28/04/2017

У реабілітаційному центрі «Модричі» (м. Трускавець) повертають до життя людей після важких неврологічних захворювань і травм

Коли зустрічаються однодумці

Важко повірити і ще важче змиритися з тим, що вчора цілком здорова людина, молода і діяльна, з безліччю планів раптом стає глибоким інвалідом, який без сторонньої допомоги не може нічого. Автомобільна аварія, падіння із висоти на будівництві, інсульт, післяопераційні ускладнення після втручання на хребті… У «Модричах» ми познайомилися з людьми, які попри все намагаються жити далі і щодня виборюють це право.

Олег Масний

Олег Масний

— Ми хотіли створити унікальний реабілітаційний центр для людей з обмеженими фізичними можливостями, де надаватиметься повний спектр реабілітаційних та санаторно-курортних послуг, зокрема, й навчання соціально-побутовим навичкам, рекреація та спорт з метою покращання якості їхнього життя та якомога повнішої інтеграції у суспільство, — розповідає Олег Масний, фізичний терапевт, завідувач реабілітаційного відділення Реабілітаційного центру «Модричі». — Ми втратили Крим, а з ним і санаторно-оздоровчі заклади та Національний Паралімпійський центр. Але не випадково обставини і час зводять людей, які думають однаково. Нам вдалося зібрати команду однодумців, завдяки якій 1 травня 2015 р. Реабілітаційний центр «Модричі» прийняв перших пацієнтів.

Реабілітаційний центр розташований на базі відпочинково-оздоровчого комплексу «Вернигора» — санаторію нового типу в сосновому лісі заповідної зони, із затишними еко-котеджами, цілющою силою трускавецької «Нафтусі», сучасними медичним та СПА-центром. Котеджі для людей з інвалідністю обладнані пандусами, під потреби візочників перебудовані санітарні кімнати та інші внутрішні приміщення.

У Центрі працює мультидисциплінарна команда фахівців: урологи, неврологи, нейрохірург, психологи, терапевти, логопеди, соціальні працівники, фізичні терапевти, рекреаційні терапевти, гідрокінезотерапевти, ерготерапевти, медсестри, молодші медсестри, фахівці із технічних засобів реабілітації.

Центр діє у тісній співпраці з Трускавецькою міською лікарнею, Військово-медичним клінічним центром Західного регіону, шпиталем ім. Митрополита А. Шептицького (м. Львів).

Те, що реабілітаційний центр знаходиться у звичайному санаторному закладі, несе потужний соціальний меседж: важкохворі люди — такі ж, які усі решта, але потребують нашого розуміння і підтримки, адже біда може статися з кожним.

Боротьба — щодня

На реабілітацію у центр «Модричі» приймають пацієнтів, які перенесли інсульт; хворих зі спинальною травмою; після черепно-мозкових травм та із міжхребцевими грижами.

Інсульт

Інсульт належить до найбільш поширених неінфекційних захворювань нервової системи, а частота його найнебезпечнішої форми — гострого порушення мозкового кровообігу — більш висока, ніж гострого інфаркту міокарда. Понад 50% випадків інсульту реєструють у хворих віком до 70 років. Близько 60% людей після інсульту мають стійкі неврологічні порушення, які перешкоджають їхній повсякденній життєдіяльності.

Наслідки інсульту:

  • порушення координації рухів та здатності до пересування;
  • порушення зору та розлади мовлення;
  • високий ризик падінь та переломів;
  • дисфункція тазових органів;
  • порушення ковтання;
  • емоційні розлади (депресія);
  • когнітивні розлади (порушення пам’яті, уваги, сприйняття, орієнтації на місці та у часі).

Мета реабілітації:

  • збільшення сили м’язів уражених кінцівок;
  • навчання та вдосконалення рухових навичок пацієнта в ліжку;
  • переведення пацієнта з положення лежачи в положення сидячи;
  • навчання та вдосконалення утримання рівноваги в положенні сидячи;
  • зміна з положення сидячи в положення стоячи;
  • навчання та вдосконалення утримання рівноваги в положенні стоячи;
  • навчання та адаптація пацієнта долати бар’єри навколишнього середовища;
  • покращання дрібної моторики;
  • вдосконалення навичок самообслуговування;
  • тренування навичок контролю роботи тазових органів;
  • навчання родичів та/або опікунів догляду за особами, які перенесли інсульт;
  • навчання незалежному активному способу життя;
  • навчання та вдосконалення функції ходьби, за необхідності — з допоміжним засобом пересування.

Хребетно-мозкова (спинальна) травма

Це порушення функції спинного мозку внаслідок травми чи захворювання — одне з найважчих травматичних уражень людського організму. Здебільшого ушкодження спинного мозку спричиняє втрату чутливості нижче місця травми і здатності рухатися (параліч) або постійну недієздатність. Параліч значної частини тіла, включаючи руки та ноги, називається тетраплегією. Якщо ураження спинного мозку зачіпає тільки нижню частину тіла, кажуть про параплегію. До початку бойових дій в Україні щорічно реєстрували близько 4500 випадків спинномозкових уражень.

subscribe

Мета реабілітації:

  • допомогти людині з ушкодженням спинного мозку досягти максимальної фізичної незалежності;
  • сприяти відновленню та поверненню до звичного способу життя після функціональних порушень;
  • адаптувати до положення сидячи;
  • утримання рівноваги в положенні сидячи;
  • вертикалізація пацієнта;
  • відновлення сили м’язів ніг із частково збереженою іннервацією;
  • зменшення спастики в паретичних м’язах;
  • вдосконалення навичок ходьби;
  • профілактика контрактур і збільшення амплітуди рухів;
  • контроль функцій сечового міхура та кишечнику;
  • навчання родичів та/або опікунів догляду за особами із спинномозковим ураженням;
  • навчання незалежному активному способу життя.

Черепно-мозкова травма

Це поєднана травма черепа і головного мозку. Нерідко можлива важка травма мозку без пошкодження кісток черепа. Тяжкість травми і прогноз залежать від ступеня пошкодження мозку, серед яких визначають:

  • струс головного мозку;
  • забій головного мозку (легкого, середнього, важкого ступеня);
  • здавлення головного мозку (внутрішньочерепна гематома, вдавлений перелом);
  • дифузне аксональне пошкодження мозку.

Незалежно від ступеня важкості черепно-мозкової травми ключове значення відіграють:

  • ранній початок фізичного втручання, яке спрямоване на відновлення, компенсацію і профілактику ускладнень;
  • систематичність і достатня тривалість реабілітаційних занять, чітко визначена індивідуально, залежно від важкості стану пацієнта;
  • мультидисциплінарний підхід реабілітаційного центру, а саме: узгоджена робота реабілітолога, працетерапевта, логопеда, невролога, уролога, спортивного терапевта та медсестри дає унікальний результат щодо відновлення втрачених (порушених) функцій та підвищує якість життя хворих після таких травм.

Мета реабілітації:

  • зменшення спастичності уражених м’язів;
  • відновлення рухів у кінцівках;
  • тренування навичок ходьби;
  • відновлення мовлиннєвих навичок і письма;
  • відновлення побутових щоденних навичок;
  • навчання незалежному активному способу життя.

Міжхребцеві грижі

Міжхребцеві грижі найбільш поширені у людей середнього віку (35–45 років) внаслідок старіння і дегенерації дисків, проте вони можуть виникати навіть у дітей. Додатковими чинниками розвитку цієї патології виступають надмірна маса тіла хворого, куріння, а також зріст. У чоловіків вищих 180 см і жінок вищих 170 см міжхребцеві грижі виникають частіше. Підвищений ризик виникнення гриж міжхребцевих дисків існує у людей, які займаються важкою фізичною працею, у спортсменів та осіб, робота яких потребує тривалого сидіння або стояння в одному положенні.

При грижі міжхребцевого диска відбувається розрив фіброзного кільця, внаслідок чого невелика частина пульпозного ядра виштовхується назовні, стискаючи спинний мозок або нервовий корінець. Так виникає біль у спині, який, залежно від локалізації грижі, може іррадіювати в ногу (грижа в поперековому відділі хребта) або руку (грижа у шийному відділі хребта). У деяких випадках у разі несвоєчасного лікування грижа міжхребцевого диска спричиняє незворотні ураження нервових структур, що може призвести до слабкості в кінцівках, порушення роботи тазових органів і навіть паралічу.

Міжхребцева грижа у поперековому відділі проявляється такими симптомами:

  • біль у попереку (іноді поколювання й оніміння), що починається від сідниць і поширюється вниз по задній або бічній поверхні ноги нижче коліна;
  • біль у нозі, що часто виникає через кілька днів/тижнів/місяців після початку болю в попереку;
  • іноді біль починається відразу в нозі, без болю в попереку;
  • посилення болю в положенні сидячи, під час кашлю або чхання, у разі спроби нахилитися вперед;
  • біль у попереку/нозі, який виникає при намаганні перевернутися на інший бік під час сну.

Про серйозність ураження нервових корінців свідчать:

  • слабкість в нозі (частіше в стопі і коліні);
  • порушення сечовипускання (затримка або нетримання сечі);
  • порушення контролю дефекації;
  • оніміння в ділянці промежини;
  • порушення чутливості в ногах;
  • порушення ходи (у важких випадках параліч).

Мета реабілітації:

  • підбір та навчання спеціальним фізичним вправам, які покращують живлення міжхребцевих дисків, зміцнюють м’язи, що підтримують хребет;
  • збільшення сили м’язів уражених кінцівок;
  • покращання гнучкості хребта та еластичності м’язів;
  • формування та навчання правильної постави при повсякденній діяльності, зокрема під час перенесення вантажів і виконання важкої фізичної роботи.

— Ми не просто намагаємося допомогти нашим пацієнтам, — запевняє Олег Масний. — Ми ставимо реальні цілі і разом досягаємо їх. Здобуваючи перемогу над своїм тілом, пацієнти навчаються жити заново і знаходять друзів на все життя.

Лариса Дедишина

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #4′ 2017

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ