Статті

Страх ліків: фармакофобія

21/02/2019

Приймання ліків не викликає занепокоєння у переважної більшості пацієнтів, які часом готові миритися навіть із незначним дискомфортом, що може виникати в процесі фармакотерапії. Якщо ж вся увага людини концентрується виключно на інформації щодо негативних наслідків застосування лікарських засобів, а страх змушує відмовлятися від медикаментозного лікування, скоріше за все, йдеться про наявність фармакофобії

Що викликає страх?

Фобії (грец. рhobos — страх) є нав’язливими переживаннями страху із чіткою «фабулою» (чітко визначеним змістом). Вони вкрай різноманітні, а їхнім змістом може стати будь-яке явище навколишньої дійсності. В американському словнику медичних термінів налічується близько 400 фобій. Страх приймати лікарських засобів отримав назву «фармакофобії».

Власний досвід

Причини, через які люди страждають на фармакофобію, досить різноманітні. Зокрема, однією з найважливіших проблем сучасної медицини є лікарська непереносимість. Це обумовлено постійним збільшенням кількості побічних ефектів медикаментозної терапії, їхньою важкістю, серйозністю ускладнень. Серед усіх побічних ефектів, що можуть виникати внаслідок приймання лікарських засобів, близько 60% припадає на частку лікарської алергії, найбільш загрозливими проявами якої є анафілактичний шок і гострі токсико-алергічні реакції [1]. При цьому лікарська алергія є серйозним психотравмуючим чинником для пацієнтів, оскільки може призводити до виникнення страху перед прийманням препаратів через побоювання розвитку важкої алергічної реакції та до формування фармакофобії.

Фармакофобія може бути результатом виховання, тобто навіювання батьками переконання, що ліки можуть нашкодити організму

Також страх перед прийманням ліків може бути наслідком власного досвіду побічних реакцій (реакції, зумовлені передозуванням фармакологічних засобів та/або поліпрагмазією). При цьому той факт, що ліки могли бути прийнятими в надлишковій дозі або разом із несумісним препаратом, зазвичай не знижує рівень наявної «фармакофобічної» тривоги. Людина може почати боятися ліків взагалі, якщо препарат, який вона приймала, спричинив небажану та неочікувану побічну дію, що негативно відбилося на стані здоров’я. Надалі цей негатив може проектуватися й на всі інші медикаменти. Ретельне вивчення розділу інструкції до лікарського засобу щодо побічних реакцій, які можуть виникнути під час його застосування, дедалі зміцнює вже існуючий страх.

Чужий досвід

Фобія може розвинутись через наслідування поведінки людини, що страждає на даний розлад, зокрема, через почути зі ЗМІ або від близьких та знайомих історії про важкі наслідки прийому ліків. Ситуацію погіршує надлишок неперевіреної інформації про те, що аптеки переповняє велика кількість фальсифікатів і неякісних препаратів, небезпечних для здоров’я та навіть життя.

Також фармакофобія може бути результатом виховання, тобто навіювання батьками переконання, що ліки можуть нашкодити організму. Якщо мати чи батько надають перевагу винятково народним методам лікування та завжди негативно відгукуються про «аптечні» засоби, то в свідомості дитини закріплюється інформація, що ліки — це завжди зло.

Слід зауважити, що пацієнти з підвищеним рівнем тривоги нерідко припиняють приймання необхідних лікарських засобів, які, на їхню думку, можуть в майбутньому спричинити небажані реакції, незважаючи на запевнення їхніх лікарів про зворотне. У крайніх випадках у таких пацієнтів може розвинутися справжня фобія до необхідних (іноді — життєво необхідних) ліків і уникання їх, попри несприятливі наслідки для здоров’я такої поведінки [2].

Стадії фобічного синдрому

Нав’язливий страх, що супроводжує певну ситуацію, виникає на фоні вегетативних, сенсомоторних і афективних розладів. На початку фобії з’являються за певних ідентичних ситуацій, потім відбувається розширення умов для виникнення страху. Це дало підстави лікарям виділити три стадії розвитку фобічного синдрому [1].

Для першої стадії характерно виникнення страху безпосередньо при зіткненні з травмуючою ситуацією (наприклад, у разі необхідності негайно прийняти лікарський засіб).

На другій стадії фобія з’являється вже напередодні психотравмуючої ситуації, тобто під час її очікування (ліки потрібно прийняти ввечері або завтра).

Типовим проявом фармакофобії є поступове збільшення кількості лікарських засобів, що зумовлюють страх: тобто спочатку був страх перед прийманням одного препарату, який згодом трансформувався в страх перед прийманням групи засобів і в врешті-решт завершився страхом перед будь-якими ліками взагалі

Третя стадія характеризується виникненням страху тільки при одному лише уявленні про вірогідність травмуючої ситуації (людина відчуває страх при відтворенні не тільки моменту власне приймання ліків, а й навіть при одному уявленні самого лише факту можливого призначення препаратів).

До фобій зазвичай приєднуються захисні дії-ритуали — своєрідні нав’язливі одноманітні дії або «заклинання», які мають на меті зменшення страху (прохід в приміщення крізь відповідні двері, «клацання» пальцями, певні слова тощо). Хворі починають уникати ситуацій, що зумовлюють страх. З часом захисні дії можуть ускладнюватися.

Уникаючи лікування

Зазвичай фармакофобія розвивається за загальними механізмами формування фобічного синдрому та поєднується із депресивними, іпохондричними, тривожними, астенічними та іншими непсихотичними розладами.

У певній ситуації, тобто коли виникала необхідність прийняти ліки, пацієнти відчувають сильний неспокій, тривогу аж до паніки, що супроводжуються вираженими вегетативними реакціями у вигляді відчуття браку повітря, серцебиття, тремтіння, пітливості, жару, запаморочення, різкої слабкості, внутрішнього напруження тощо.

В деяких випадках можлива поява шкірних проявів у вигляді свербежу, гіперемії, дермографізму (кропив’янка) [1].

subscribe

Типовим проявом фармакофобії є поступове збільшення кількості лікарських засобів, що зумовлюють страх: тобто спочатку був страх перед прийманням одного препарату, який згодом трансформувався в страх перед прийманням групи засобів і в кінцевому підсумку завершився страхом перед будь-якими ліками взагалі. Захисні дії (ритуали) можуть носити характер так званого прямого захисту, що виражається в прагненні повного уникнення медикаментозного лікування. Особливо сильно низька прихильність до лікування виражена у пацієнтів психіатричного профілю, які страждають на фармакофобію [3].

Деякі хворі залучають до своїх захисних дій близьких: родичі звертаються до лікарів із проханням не призначати препарати, приносячи величезні списки ліків, які начебто «не переносить» хворий. У такий спосіб вони повністю підтримують пацієнтів у їхній відмові від фармакотерапії.

Все це разом призводить до погіршення перебігу як психічних, так і соматичних захворювань.

Немедикаментозна корекція

Найбільшої ефективності терапії пацієнтів із фармакофобією зазвичай може бути досягнуто при використанні комплексних лікувальних заходів: психотропних препаратів, психотерапії та додаткових немедикаментозних методів (фізіотерапія, голкорефлексотерапія, масаж, релаксаційна та дихальна гімнастика, дієтотерапія тощо) [1].

Комплексна психотерапія включає індивідуальну, раціональну, сімейну, а також гіпносугестію (метод психотерапії, основою якого служить навіювання, що проводять пацієнту або групі пацієнтів, які перебувають у стані гіпнотичного сну). Також доцільними є аутогенне тренування та соціально-рольовий тренінг, проведений психологами із використанням технік психодрами, психосинтезу, трансактного аналізу, нейролінгвістичного програмування, гештальт-терапії.

При цьому слід зазначити, що вибір психотерапевтичних методик має бути виключно індивідуалізованим, тобто раціонально призначеним конкретному пацієнту.

Читайте також: Где притаился страх: почему мы боимся?

Фармакологічна підтримка

Якщо психотерапевтичний вплив дає позитивний результат, до лікування додають психотропні препарати. При лікуванні фобічних розладів провідну роль відіграють антидепресанти, оскільки в клінічній картині у більшості хворих найбільш вираженою є депресивна симптоматика, яка поєднується із фармакофобією. За необхідності антидепресанти поєднують із транквілізаторами та нейролептиками.

Зазвичай прийом медикаментів починають із плацебо, що дозволяє контролювати емоційно-вегетативні реакції та переконати пацієнтів у хорошій переносимості ліків.

Необхідно відзначити, що зменшення вираженості фармакофобії має відбуватись паралельно з редукцією основної психопатологічної симптоматики. Своєю чергою, усунення емоційних порушень, характерних для розладів невротичного рівня, вирівнювання фону настрою та зменшення вегетативної лабільності підвищують ефективність психотерапевтичного впливу, який є необхідним компонентом як на початковому етапі, так і протягом усього курсу лікування.

Читайте також: Мания: болезнь или хобби?

Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук

Література

  1. Акжигитов Р.Г., Галкина И.В., Щербенко Н.Б. Фармакофобия у больных с лекарственной аллергией. Лечащий врач. 2000:4.
  2. Mastrovich JD, Patterson R, Davison R, Harris KE. Using test dose challenges to restore essential therapy in patients with idiopathic anaphylaxis and pharmacophobia: report of a patient with idiopathic anaphylaxis and statin phobia. Allergy Asthma Proc 2001; 22: 303–9.
  3. deLeon J., De LasCuevas CJ. The Art of Pharmacotherapy: Reflections on Pharmacophobia. Clin Psychopharmacol. 2017 Apr; 37 (2):131-137.

“Фармацевт Практик” #2′ 2019

 

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ