ПсихологіяСтатті

Як ми можемо допомогти російськомовним

04/08/2017

Наша Батьківщина виборола Незалежність, ствердила українську мову як єдину державну, робить рішучі кроки на шляху її захисту та розвитку. Але мовна проблема продовжує бути дражливою і болючою… На непростому шляху реальної українізації точаться суперечки, ламають списа політичні опоненти, сваряться між собою пересічні громадяни, відбуваються революції, і — найтрагічніше — з «мовним присмаком» точиться війна та ллється кров

Про важливість рідної мови для формування і виживання нації сказано чимало. Але не менш важливим є розуміння того, що українська мова — станом на сьогодні — це набагато більше, ніж функція спілкування і державотворення. Для кожного українця (російськомовного також) — це прихисток, відчуття безпеки, повернення до своїх коренів, зв’язок зі своїм родом. І навіть для етнічних не-українців — це гармонія з тією землею, на якій живеш, це глибинний спокій, це рідні вібрації, які підключають до спільного енергетичного поля, формують відчуття приналежності до спільноти, територіальної громади, народу…

Тому зусилля, спрямовані на те, щоб українці нарешті масово заговорили державною мовою, зачіпають різні аспекти — від державної безпеки до психологічного здоров’я кожного окремого українця.

Російськомовні потребують уваги і допомоги

Останнім часом питання української мови набуло певної гостроти через його актуальність для наших вимушених переселенців. На стрес, пов’язаний з тим, що їм довелося покинути рідні домівки і звичне життя, іноді накладаються проблеми з опануванням мови. Обов’язок кожного україномовного підтримати їх, огорнути увагою і приязним ставленням, допомогти на шляху українізації.

На практиці все не так райдужно. Іноді дещо радикально налаштованими стосовно російськомовних бувають ті, хто називає себе націоналістами. Це не проблема політичних поглядів, це проблема порядності і вихованості кожного конкретного українця: жодна ідеологія не може виправдати нецивілізовану поведінку. Але зовсім не обов’язково відверто когось ображати, щоб людина зрозуміла справжнє до себе ставлення. Наше приховане (як нам здається) роздратування, внутрішнє підозріливе і зневажливе налаштування легко «зчитуються» при спілкуванні на невербальному рівні. Тому в проблемних ситуаціях так само важливо контролювати власні почуття, як і коригувати свою поведінку.

Якщо тиснути на людей, що просто не здатні вивчити мову, можна спровокувати в них внутрішній спротив

Якщо ви помітили в собі ознаки зверхнього ставлення до тих, хто живучи в Україні розмовляє російською, зупиніться і спробуйте відповісти собі на декілька питань: навіщо це мені? якого результату я хочу досягти? чи це дійсно мої почуття, чи я просто копіюю своє оточення?

Які ж можуть бути причини деструктивної поведінки стосовно російськомовних?

Політична доцільність. Гучні публічні акції, спрямовані проти російськомовних, дають зайву можливість «засвітитись» певним політичним силам. Результатом має стати консолідований електорат і голоси на виборах, а не дійсна користь у справі популяризації української мови.
Хибне уявлення щодо самого поняття «боротьба»: переконання, що за українську мову мають вестися «військові дії» — безжальні, безкомпромісні та агресивні.

Особистісні проблеми: комплекс меншовартості, сімейні негаразди, сексуальна невдоволеність, відсутність реальних здобутків, якими можна було б пишатися… Все це іноді штовхає людину на легкий шлях самоствердження за однією з ознак, що була отримана при народженні — гендерною, національною, мовною… Можна нічого особливого не досягти в житті, не стати професіоналом, не побудувати сім’ю, не зробити нічого реально корисного і все одно тішитися відчуттям, що ти кращий за інших.

Синдром неофіта

Останнім часом поборників української мови значно побільшало. Революція гідності і подальша російська агресія породили велику кількість патріотів, які свідомо заговорили українською. На жаль, дехто з них своїм хворобливим завзяттям ризикує відштовхнути від себе тих, для кого заговорити українською все ще проблема. Коли ми говоримо про поведінку таких людей, варто згадати про так званий синдром неофіта.

Читайте також: Время пришло: переходим на украинский

Неофіт (від грец. νεόφυτος, лат. neóphytus — новопосаджена рослина) — новопосвячений, новонавернений до якоїсь релігії чи церкви, а в більш широкому розумінні — новий прихильник будь-якого учення чи суспільного руху, новак у певній сфері.

Синдром неофіта — це своєрідна «хвороба новачка», поєднання в характері та поведінці особи, що не так давно стала адептом якогось вірування чи системи поглядів, таких рис, як надмірний ентузіазм, екзальтованість, максималізм, імпульсивність, роздратованість (аж до ненависті) стосовно тих, хто не поділяє його думку. Неофітам притаманні безапеляційність, безпардонність, прискіпливість, нав’язливість і навіть агресивність у поєднанні зі щирим бажанням примусити оточуючих вчиняти «правильно», бути такими, як «треба». Саме ті, хто має перші успіхи на новій для себе ниві, бувають найбільш наполегливими в непереборному бажанні силоміць ощасливити оточуючих, будь-якими засобами примусити їх дотримуватися певної релігії, філософії, способу життя, дієти… Все це робиться під лозунгом «Якщо зміг я, зможеш і ти».

subscribe

Рецепт, як завжди, простий: трохи самоаналізу та самоконтролю — і ось перед нами вже не збуджений неофіт, а свідомий громадський діяч, який просуває українську мову.

Ви хочете підтримати російськомовних громадян України в їхньому прагненні опанувати українську? Декілька порад

1. Не засуджуйте тих, у кого ніяк не виходить заговорити українською, відслідковуйте в собі щонайменші ознаки зверхності та зневажливого ставлення до таких людей.

2. Обережно і з розумінням ставтесь до російськомовних, враховуйте, що у кожної такої людини може бути своя історія:

• етнічна приналежність, багаторічне проживання в Росії або в переважно російськомовних регіонах;

• здебільшого російськомовне оточення (родина, робота);

• наявність у біографії травмуючих факторів, які закріпили проблему на психологічному рівні (епізоди публічного приниження через помилки в мовленні, цькування та глузування з боку вчителів чи однокласників тощо);

• відсутність здібностей в опануванні мов.

3. Не переходьте автоматично на російську в розмові з російськомовними громадянами України. Вони ж не іноземці і здебільшого прекрасно розуміють українську. Просто поцікавтесь, чи все вони розуміють.

4. Не применшуйте складність опанування ними української мови, не знецінюйте їхні зусилля на цьому шляху.

5. «Не помічайте» помилки в мовленні інших людей. Виправлення можливі лише при неформальному спілкуванні на рівних і то за згоди співрозмовника.

6. Подумайте, що особисто ви можете зробити для поширення української мови:

• організувати безкоштовні курси української мови, дискусійний клуб тощо;

• популяризувати та розповсюджувати україномовну культурну продукцію: книги, вітчизняні кінострічки та іноземні фільми, дубльовані українською, пісні українських виконавців та гуртів;

• стати наставником для близької людини, колеги, приятеля, допомагаючи йому опановувати українську;

• морально підтримувати тих, для кого заговорити українською — реальна проблема.

7. Не ображайте тих, хто не володіє українською, підозрами в не-патріотизмі. Враховуйте, що російськомовні українські патріоти іноді роблять для збереження незалежності України набагато більше, аніж деякі «щирі українці».

Читайте також: Социально активные люди: мнение психолога

Змиріться, що не всі здатні досконало опанувати українську мову

На жаль, існують люди, про яких фахівці кажуть, що вони мають низький вербальний інтелект, тобто просто не здатні опанувати більше однієї мови — тієї, якої мати навчила в дитинстві. Ще у декого розумові здібності дозволяють вивчити нову для них мову лише в тій частині, що є спільною з рідною, — вони теж ніколи не заговорять досконало. Не варто думати, що такі люди дурніші за інших чи обмежені, просто така особливість їхнього інтелекту, так вони влаштовані. Натомість вони мають якісь інші таланти.

Звичайно, будь-які здібності можна розвинути, але лише певною мірою. Чим нижча загальна культура, чим старша людина, тим це проблематичніше, а іноді — взагалі неможливо. Якщо тиснути на людей, що просто не здатні вивчити мову, можна спровокувати в них внутрішній спротив і бажання підвести під свої проблеми «ідеологічну базу», заховатися за гучними фразами і політичними лозунгами. І тоді виникне ризик, що вони поповнять ряди симпатиків Росії і «руського міра».

Чарівні фрази, які допоможуть вам у спілкуванні з російськомовними:

• Ви не проти, якщо я говоритиму українською?

• У вас прекрасна вимова.

• З кожним днем ви говорите все краще.

• Можна я стану для вас наставником в опануванні української мови?

• Ви не проти, якщо я час від часу підказуватиму вам деякі слова?

• Мені було б приємно поділитися з вами легкими та цікавими книжками українською мовою. Яку літературу ви любите найбільше? Детективи, фентезі, любовні романи?

• Давайте підемо на концерт цього популярного українського гурту (до театру).

• Може, підемо погуляємо і дорогою поспілкуємось українською?

• Я щасливий (щаслива), що можу стати вам у пригоді.

Марія Кириленко
Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення
www.boyarka.cspr.info

“Фармацевт Практик” #7-8′ 2017

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ