Фармамаркет — формат, що зближує

Фармамаркети покликані зробити фармопіку відвідувачів аптечних закладів досконалішою, переконане керівництво Національної мережі «Аптека Здоров Я».

Національна мережа «Аптека Здоров’Я», центральний офіс якої знаходиться у Харкові, з’явилася у Львові рік тому. Тривалий досвід роботи (компанія існує з 2003 р. і налічує понад 150 аптечних закладів у формі фармамаркетів під торговими марками «Мега Аптека» і «Аптека Здоров’Я» в обласних та районних містах України), продумана маркетингова, асортиментна й цінова політика, підбір висококваліфікованого й компетентного персоналу дозволили підприємству, територіально значно віддаленому від Галичини, за такий короткий час не лише завоювати своє місце на перенасиченому аптеками фармацевтичному ринку Львова, але й здобути повагу і прихильність вибагливих львів’ян. Про підсумки першого року роботи розповідає завідувач «Мега Аптеки» (аптеки № 9 у Львові) Наталія Борисівна Приступа.

Віч-на-віч

- Від весни 2012 р. наше фармацевтичне підприємство створило у Львові п’ять аптечних закладів, — розповідає Наталія Приступа. — Серед них три аптеки відкритого формату під брендовою назвою «Мега Аптека» та дві класичні — «Аптека Здоров Я».

25 січня 2014 р. наш дружний колектив аптеки відсвяткував перший день народження. Зазначу, що саме завдяки кваліфікованому і відданому персоналу лише за рік ми змогли завоювати довіру мешканців найбільшого мікрорайону Львова — Сихівського, населення якого — понад 150 тис. осіб, що перевершує чисельність деяких інших обласних центрів. Окрім того, дуже зручним є розташування фармамаркету «Мега Аптека» у самому мікрорайоні, де знаходяться велика транспортна розв’язка, продуктові і промислові ринки, супермаркети, кафе і ресторани. Щоденно нашу аптеку відвідують майже 500 осіб, більше 400 з них здійснюють покупки.

Мушу визнати, що люди зустріли новий аптечний заклад з певною пересторогою. Мовляв, вивіска аптечна, а заходиш, наче до магазину: просторий торговий зал більш як 200 м2 і безліч стелажів з різноманітною продукцією. А де ж ліки? А ліки, як і належить, знаходяться у закритій для клієнтів фармзоні.

Проте, каже завідувач, у деяких харківських фармамаркетах «Мега Аптека» пішли ще далі — у вільному доступі пропонують відвідувачам навіть безрецептурні лікарські засоби, і, що цікаво, відгуки харків’ян винятково схвальні. Трохи незвично, але дуже зручно самому взяти упаковку безрецептурного препарату і уважно ознайомитися з інструкцією. У разі потреби на допомогу прийде провізор-консультант торгової зали.

Фармамаркет максимально зближує провізора і пацієнта, дає можливість поспілкуватися віч-на-віч і здійснювати фармацевтичну опіку. Це своєрідний вияв довіри аптекарів до відвідувачів і навзаєм, мабуть, тому крадіжок товару у нас за рік роботи не траплялося.

Усі ліки завжди в наявності

Це гасло національної аптечної мережі зобов’язує до безвідмовного обслуговування відвідувачів, тож постійними покупцями «Мега Аптеки» можна вважати всі категорії населення. З огляду на ціни на лікарські засоби, а також значну номенклатуру дитячих товарів цю аптеку особливо полюбляють пенсіонери і матері з малими дітьми.

Асортимент аптеки № 9 в цілому становить близько 80 тис. найменувань, з яких лікарських засобів — більше 20 тис. Це високовартісні брендові й оригінальні препарати та якісні генерики різного цінового рівня, тобто всі основні групи засобів, у тому числі життєво необхідні.

Щодня поставки лікарських препаратів здійснюють своїм автотранспортом дистриб’ютори з Києва, Харкова, Дніпропетровська, Луганська, Львова, отож, нема потреби накопичувати продукцію. А от на парафармацію, зокрема, дитяче харчування та підгузки, створюємо невеликий тижневий запас, який із дотриманням усіх необхідних вимог зберігаємо у матеріальних кімнатах.

Окрім того, аптека пропонує вироби медичного призначення (апарати для вимірювання артеріального тиску і глюкометри українських і зарубіжних виробників), пристосування для неповносправних, предмети догляду за хворими, які лежать. А ще лікувальну косметику, в тому числі дитячу, лікувальні чаї, БАДи, засоби догляду за порожниною рота, тілом та волоссям.

Асортиментну політику формують у харківському офісі компанії менеджери за різними напрямками, але аптека має право (і постійно ним користується) коригувати свої замовлення з урахуванням реальних потреб львів’ян. У фармамаркеті діє послуга «Ліки під індивідуальне замовлення».

Усвідомлюючи, що назагал українці небагаті, і ціна препарату, як правило, є головним критерієм вибору, компанія приділяє велику увагу саме ціноутворенню на продукцію аптечного асортименту. Незважаючи на те, що «Мега Аптеки» вважаються у Львові аптечними закладами низького цінового рівня, в них додатково діє ще кілька дисконтних програм для різних категорій населення. До прикладу, дисконтні картки, які дають право на знижку до 7% у рамках «Програми для пенсіонерів», 5–7% — учасникам «Програми для мами і дитини + лікувальна косметика». На осіб працездатного віку і студентів розрахована «Картка постійного покупця», яка дає знижку до 5% на весь асортимент.

Діють у нас і сезонні програми. Взимку це привабливі цін на протизастудні засоби, влітку — на лінійку засобів догляду за шкірою при засмазі, препарати від укусів комах, навесні — протиалергічні і засоби для травного тракту.

Фармамаркет максимально зближує провізора і пацієнта, дає можливість поспілкуватися віч-на-віч і здійснювати фармацевтичну опіку.

Ще одна велика група постійних клієнтів - хворі на артеріальну гіпертензію, оскільки аптека бере активну участь у Пілотному антигіпертензивному проекті, а також застраховані відвідувачі. Загалом ми співпрацюємо з 15 страховими компаніями.

Колектив «Мега Аптеки» № 9 складають провізори і фармацевти, а також продавці-консультанти й контролери. Адміністрація не шкодує коштів на підвищення професійного рівня спеціалістів. Окрім обов’язкових курсів підвищення кваліфікації, вони беруть участь у тренінгах, які регулярно проводять у Львові з різних напрямків фармацевтичної діяльності, стажуються у навчальному відділі центрального офісу в Харкові.

Компетентність, бажання вчитися, комунікабельність, уважність, терплячість, доброзичливість — корпоративні стандарти, яким відповідає персонал компанії. Своєю чергою, адміністрація підприємства гарантує аптекарям повний соціальний пакет і лояльне ставлення, розуміючи, що захищений спіробітник працюватиме з більшою віддачею.

Лариса Дедишина

 До речі

Точно визначити дату і місце відкриття першого фармамаркету виявилося досить важко, а знайти універсальний термін для подібного формату роботи аптек в різних країнах практично неможливо. Думки експертів зійшлись на тому, що фармамаркети, які відповідають принципам роботи своїх сучасників, стали масово з’являтися на ринку капіталістичних країн у 50–60 рр. минулого століття. Країною-засновницею фармамаркету прийнято вважати США, де понад 50 років тому з’явилися перші широкопрофільні магазини, що включили в свій асортимент лікувальну косметику, фармацевтичну продукцію з нескладною рецептурою, засоби для профілактики і зміцнення здоров’я, а в 1963 р. була створена мережа CVS (Consumer Value Stores) — Pharmacy.

Майже через 10 років подібний крок був зроблений і в деяких західноєвропейських країнах. Досить часто це були невеликі маркети в «спальних районах», на трасах біля автозаправок, кафе, готелів. Невдовзі почав змінюватися асортимент таких аптек: на їхніх вітринах з’явилися продукція для здорового способу життя, БАДи, дитяче харчування, дієтичне печиво, безалкогольні напої, серветки, засоби для гоління — іншими словами, те, що може знадобитися спонтанному покупцеві, окрім лікарських засобів.

Варто відзначити, що в кожній країні аптека несе в собі різне смислове навантаження. Скажімо, списки ОТС-препаратів FDA і EMEA (тобто в США і в Європі) різні — європейський список набагато менший; фармацевтичні відомства намагаються максимально обмежити доступ кінцевого споживача до препаратів рецептурного відпуску. Проте у США розглядають питання переходу на європейську систему обмеження. Це пов’язано з інтернет-торгівлею, через яку люди дістають доступ до RX-препаратів без рецепта.

До прикладу, в США на базі всесвітньо відомої мережі супермаркетів Wal-Mart розташована аптечна мережа Walgreens, де можна придбати практично все, починаючи від препаратів і засобів гігієни, і закінчуючи батарейками, газетами і канцелярським приладдям. Середня площа аптечних маркетів Walgreens становить близько 1500 м2 — це навіть не торгові зали, а цілі павільйони. Аптеки в США керуються принципом: «Ми продаємо не тільки ліки, тут ви знайдете все для краси, здоров’я і затишку людини». Це не просто реклама, а реальна турбота про клієнта, максимум запропонованих послуг і роль помічника, порадника і друга у будь-якій ситуації. Іншими словами — це випробуваний і дуже успішний спосіб залучення і утримання клієнтів.

Мирослава Підгірна, асист., Оксана Блавацька, канд. фарм. наук, доц., Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

«Фармацевт Практик» №2′ 2014

Як завоювати довіру на локальному ринку?

Про Групу компаній «Маркет Універсал» ужгородці дізналися наприкінці літа 2008р. Якраз тоді, в рамках реалізації нового інвестиційного проекту, відбулося об’єднання місцевого ТОВ «Ужфарм» та львівського ТОВ «Маркет Універсал Лтд». У центрі міста з’явилася аптека під новою, на той час ще невідомою на Закарпатті — «D.S.». Згодом Група вивела на тутешній ринок нову торгову марку — «Аптека нашого міста». Відтак, усього лише за кілька років оновлений «Ужфарм», отримавши в своє управління аптечні підрозділи, завоював лідерські позиції на закарпатському фармацевтичному ринку. Як саме? Про це йдеться в розмові з директором ТОВ «Ужфарм» Зоряною Олійник та керівником відділу закупівель, представником керівництва з якості Наталією Когутич

Ми хочемо бути найкращими у вирішенні проблем наших клієнтів

Зоряна Олійник

З. Олійник: Нині в Закарпатській області під брендом «D.S.» працюють одна аптека і два аптечних пункти, а під брендом «Аптека нашого міста» — 11 аптек. Починали з 4 аптечних закладів в Ужгороді та 20 осіб персоналу. Тепер у нашому штаті понад 100 провізорів і фармацевтів.

Найважливішими завданнями, які поставила перед нами Група компаній «Маркет Універсал», були наступні: впровадження корпоративних стандартів діяльності й обслуговування, комп’ютеризація підприємства, розширення нашої мережі в регіоні. Довіра клієнтів — головна цінність компанії, тому якість надання фармацевтичних послуг була, є і завжди буде нашим головним пріоритетом, а формування лояльності відвідувачів — завданням номер один для персоналу.

Хоча мережі «D.S.» і «Аптека нашого міста» працюють за єдиними управлінськими принципами, все ж контингент їхніх відвідувачів суттєво відрізняється.

Аптеки «D.S.» — заклади європейського рівня, розраховані на вибагливих відвідувачів. Вагома частка асортименту — лікувальна косметика світових брендів, а також оригінальні лікарські засоби.

Незважаючи на позиціонування мережі «D.S.» як аптек недешевого цінового діапазону, серед постійних клієнтів є різні за соціальним статусом категорії населення, яких насамперед приваблюють повний асортимент та висококваліфіковані консультації провізорів і фармацевтів. А «Картка клієнта» гарантує постійні знижки та додаткові «бали довіри», які, за умовами програми лояльності, згодом можна обміняти на додаткові цінові «привілеї».

Якщо відвідувачі «D.S.» здебільшого очікують на фахове спілкування з провізором і компетентні поради щодо остаточного вибору, то в «Аптеки нашого міста» переважно звертаються ті, для кого головним критерієм вибору аптечного закладу є співвідношення доступної ціни та гарантованої якості.

Керуючись вимогами чинного законодавства, переходити на нову торгову марку «Аптека нашого міста» (колишня «Аптека низьких цін») було непросто. Адже ми не знали, як сприймуть нову назву люди середнього і нижче середнього рівня статку, чи не відійдуть від нас у пошуку промовистих вивісок про дешеву ціну?

Проте, як показує час, цінова конкуренція себе вичерпує, демпінгова стратегія стає безглуздою. Бачимо, що сьогодні все більше закарпатців звертають увагу не на цінники, а на те, як саме аптека може вирішувати їхні проблеми: уважно чи байдуже, фахово чи по-дилетантськи.

Сьогодні ми працюємо над створенням позитивного емоційного зв’язку з нашими клієнтами, вибудовуємо з ними відносини, що ґрунтуються не на азартних знижках чи «фокусах» із цінами, а на довірі та взаємоповазі

Отже, послуговуючись гаслом «Якісно! Доступно! Професійно!», ми започаткували нову програму лояльності «Постійна покупка», запровадили спеціальні акційні дні, спрямовані на пенсіонерів і малозабезпечених громадян різних категорій, працюємо над оптимізацією асортименту.

Маю на увазі одну із нових спеціалізованих «Аптек нашого міста», яка пропонує широкий вибір товарів медичного призначення — інвалідні візки, милиці, різноманітні пристосування для лежачих хворих, ортопедичну продукцію, медичний текстиль. Сюди приїздять люди з найвіддаленіших куточків області. Щоб обслуговувати їх на належному рівні (а в таких відділах один покупець потребує дуже багато уваги), ми неодноразово проводили відповідне навчання персоналу.

Також в одній з наших аптек у спальному районі обладнано «Куточок здоров’я», де можна без оплати виміряти артеріальний тиск, сучасним безболісним методом перевірити рівень цукру в крові, визначити зріст і вагу дитини. Це поширена європейська практика. Маємо багато вдячних відвідувачів, особливо хронічних хворих на гіпертонію і діабет. До речі, у нас був випадок, коли саме в аптеці, скориставшись глюкометром, людина вперше дізналася, що має підвищений рівень цукру. Провізори направили хворого до лікаря.

Нещодавно в торговому залі однієї з аптек ми встановили сенсорну панель для опитування клієнтів з метою виявлення рівня задоволеності нашими послугами. Відвідувачі першого ж дня відреагували надзвичайно активно.

Результати опитування нас утішили і підтвердили правильність наших подальших стратегічних планів — відкриття нових аптечних закладів в інших містах Закарпаття. Так, до прикладу, понад 75% опитаних стверджують, що наша робота повністю відповідає їхнім вимогам, а у 24% — перевищує очікування. Майже 85% респондентів зазначили, що порівняно з іншими аптеками міста рівень наших послуг кращий, а не змогли придбати у нас необхідні їм товари менше 3% клієнтів.

ISO: перші в Закарпатті

Н. Когутич:Принципи міжнародного стандарту управління якістю ISO 9001 сьогодні

Наталія Когутич

повністю інтегровані у щоденну діяльність нашого підприємства: фіксуємо і вивчаємо запити наших відвідувачів, аналізуємо їхні відгуки, оцінюємо постачальників, відслідковуємо невідповідну продукцію, шукаємо ідеї для покращення роботи. Вже звичною для нас стала процедура внутрішнього аудиту. А в 2009 р., коли ми розпочинали впровадження вимог ISO, таке рішення сприймалося як виклик, адже для фармацевтичного ринку Закарпаття це було новаторство. Сумнівів у доцільності такого проекту у нас не було, адже Група компаній «Маркет Універсал» на той час уже володіла чималим досвідом не лише розроблення, а й практичного функціонування системи управління якістю згідно з цим стандартом. Робота за вимогами ISO допомогла нам результативно впровадити корпоративні стандарти обслуговування, швидко налагодити діяльність нових аптечних підрозділів в Ужгороді та Мукачевому, планово навчати і розвивати наш персонал. У 2010 р. ми успішно сертифікувались, а в 2011-му стали переможцями регіонального конкурсу якості «100 кращих товарів і послуг України». Але найпереконливішим підтвердженням переваг стандарту ISO є постійно зростаюча кількість наших постійних клієнтів, яких нараховується вже понад 30 тис. осіб.

З. Олійник: Шкода, що небагато керівників аптек в Україні знають і розуміють, навіщо їм ISO. З нашого власного досвіду скажу, що цей процес не є надто трудомістким і тривалим, не вимагає великих додаткових інвестицій. Натомість потрібне прагнення розвиватися, щоразу покращувати результати своєї роботи, бути готовим до нових ринкових умов. Аптечні професійні громадські асоціації мають брати активнішу участь у справі популяризації принципів стандарту ISO та успішних прикладів його впровадження. Це сприятиме встановленню добросовісної конкуренції на фармацевтичному ринку. А у виграші залишиться насамперед клієнт.

Поради з телевізора

З. Олійник: Пропаганда відповідального самолікування та раціо­нального прийому ліків є головною метою нашого телепроекту «Запитайте в аптеці» — програми, що небезпідставно здобула чималу популярність в ужгородських телеглядачів. Щотижня впродовж року в телеефірі ведуча, завідувач однієї з наших аптек Тетяна Демчишина, відповідно до сезону доступно й професійно дає актуальні поради, що стосуються, скажімо, профілактики грипу і застудних недуг, алергічних проявів та боротьби з ними, дитя­чих захворювань, правил поведінки на сонці, найпоширеніших хвороб шлунково-кишкового тракту, отруєнь грибами тощо. Також від фахівця можна дізнатися про те, як правильно зберігати ліки вдома або зібрати аптечку в подорож. Городяни вже впізнають нашу ведучу на вулиці, це найкраще свідчення того, що рейтинг у програми високий, а телеглядачі довіряють нашим порадам.

Сміливо скажу, що зазвичай ми першими демонструємо на локальному ринку нові методи роботи. І стосуються вони не лише маркетингових прийомів, як от, скажімо, довготермінові програми лояльності для клієнтів на базі персональних дисконтних карток, чи сучасних технічних рішень, зокрема комп’ютеризації процесу відпуску ліків або ж опитування клієнтів у торговому залі в режимі онлайн. Сьогодні ми працюємо над створенням позитивного емоційного зв’язку з нашими клієнтами, вибудовуємо з ними відносини, що ґрунтуються не на азартних знижках чи «фокусах» із цінами, а на довірі та взаємоповазі.

Започатковані нами нововведення та принципи роботи часто переймають й інші аптечні мережі. Ми вбачаємо у цьому не підступну боротьбу конкурентів, а навпаки, нашу конкурентну перевагу. Адже відомо, що наслідують кращих.

Лариса Дедишина

«Фармацевт Практик» #1′ 2014

Клинические исследования: извлечь уроки и двигаться вперед

«Талидомидовая трагедия», произошедшая во второй половине прошлого века, заставила многие страны пересмотреть существующую практику лицензирования лекарственных средств, ужесточив требования к клиническим исследованиям инновационных препаратов. В настоящее время клинические исследования — важная и неотъемлемая составляющая процесса создания новых препаратов. О ситуации в данной сфере рассказывает Сергей Михайлов, председатель подкомитета по клиническим исследованиям Европейской Бизнес Ассоциации

— Способствовали ли, на ваш взгляд, изменения, внесенные в приказ МЗ Украины № 690 от 23.09.2009 (приказ № 523 от 12.07.2012), улучшению административно-финансовых взаимоотношений субъектов клинических исследований?

Сергей Михайлов

— Безусловно, это позитивные изменения. Так, если в приказе № 690 договорные отношения ограничивались одним предложением, то в новой редакции это два небольших абзаца о предмете и основных субъектах договора. Тем не менее, данный приказ не содержит четкой и полной информации для всех вовлеченных в процесс исследования сторон.

В клиническом исследовании могут принимать участие разные организации: научно-исследовательский институт (как сторона договора, предоставляющая ресурс в виде своих специалистов), лечебно-профилактическое учреждение (место, где могут оказываться медицинские услуги), а также непосредственно исследователи, которые выполняют научную работу.

Максимальная прозрачность действий сторон, а также четкое разграничение зон ответственности каждой из них стали предметом изменений, внесенных в приказ № 523, а также утвержденных в 2013 г. методических рекомендаций «Принципы заключения договоров при проведении клинических исследований лекарственных средств в контексте современного законодательства Украины». Этот документ призван помочь вовлеченным сторонам правильно оформить договорные отношения в рамках клинических исследований.

Необходимость в методических рекомендациях вызвана сложностями процесса клинического исследования как такового, в который вовлечены стороны, зачастую находящиеся на разных континентах. К примеру, когда заказчик исследования (согласно международной терминологии, «спонсор») находится в США, компания-исполнитель — в Европе, а исследователи — в Украине.

 

— Сегодня в России рассматривают клинические исследования как возможность создания рабочих мест, привлечения инвестиций и развития высоких технологий. Какова ситуация в Украине?

— Я не согласен с тем, что в России наблюдается расцвет клинических исследований. Принципиальное отличие между Россией и Украиной в этой сфере состоит в том, что у наших соседей приняты регуляторные законодательные требования к регистрации лекарственных средств: препарат может быть зарегистрирован только после проведения клинического исследования с участием населения страны (так называемые предрегистрационные исследования). Что касается доли исследований инновационного продукта первой, второй и третьей фаз, то дела у них обстоят примерно так же, как и у нас. Это связано с неблагоприятной экономической ситуацией, несовершенным законодательством и пр.

На мой взгляд, ситуация в Украине выглядит благополучнее, так как ее законодательство в значительной мере гармонизировано с европейским.

 

— Что еще предстоит сделать для гармонизации нормативно-правовой базы Украины и ЕС в сфере клинических исследований?

— Сейчас пересматривается существующая директива в законодательстве ЕС, регулирующая проведение клинических исследований, с целью снижения бюрократических и регуляторных барьеров для привлечения инвестиций в области создания новых лекарственных препаратов. В частности, планируется сократить срок проведения экспертизы (30 дней вместо 50–60), а также упростить механизм ввоза лекарственных средств, перемещение их между странами ЕС. В связи с этим требует пересмотра и усовершенствования законодательная база Украины для поддержания конкурентоспособности. Особенно это касается экспертизы и процедур ввоза лекарств.

Дело в том, что в последнее время сложилась непростая ситуация с ввозом препаратов для клинических исследований. Это связано не только с 20% НДС, но и необходимостью предоставлять большое количество документов, которые не запрашивают в Европе и США, а потому отсутствуют у заявителя. Свой негативный вклад вносит и постоянный пересмотр заявленной стоимости в сторону ее увеличения на таможне в десятки раз. В то же время мы ожидаем, что лицензирование импорта не отразится на ввозе препаратов для клинических исследований.

Следует также отметить, что отношения между субъектами процесса клинического исследования становятся все более прозрачными. Это позитивный момент, но вместе с тем существуют определенные риски потери конфиденциальности данных о конкурентных преимуществах препарата при публикации результатов исследований. В США уже ввели декларацию финансовой незаинтересованности исследователя, и теперь за проведение клинических исследований он получает столько же, сколько получил бы за аналогичную работу в своей повседневной медицинской практике. Информацию о том, сколько компания потратила на исследования и промоцию препарата, начали открыто публиковать и в Европе. Это делается для того, чтобы продемонстрировать: компания не мотивирует исследователя действовать неэтично, фабриковать данные. Нужно ли это нам? Я думаю, что в любой стране требования к регулированию рынка должны соответствовать его развитию, а также развитию общества.

 

— Время от времени в СМИ появляется информация о том, что зарубежные компании используют экономически отсталые страны как полигон для испытаний, и Украина здесь не исключение…

— К счастью, сегодня такие высказывания звучат все реже — этот устаревший миф давно развеян. Клинические исследования — единственный возможный способ создания новых инновационных медикаментов. Для понимания ситуации следует задать вопрос: «А назначили бы вы своему ребенку препарат, информация об эффективности и безопасности которого отсутствует?». Единственный способ получить ее — провести исследование. Регулятор рынка — Министерство здравоохранения или FDA — принимает решение о возможности проведения клинических исследований на пациентах, исходя из медицинских показаний, научной целесообразности и соотношения «польза-риск» для пациента. Клинические исследования лекарственных средств в Украине проводят в соответствии с международным стандартом GCP и действующими нормативными требованиями, исключительно при положительной оценки комиссии по этике.

Важно помнить, что фармацевтическая отрасль несет ответственность за жизнь и здоровье людей, поэтому на рынок выходят препараты, прошедшие одобрение в FDA и EMA. За каждым инновационным препаратом стоят исследования с участием пациентов с неизлечимыми заболеваниями, которые имеют ограниченную выживаемость при существующем лечении, либо высоким риском инвалидизации. Клинические исследования могут позволить дать ответ на вопрос, как быстро такие пациенты получат лечение, которое может спасти им жизнь. На этом основании FDA разработаны подходы к приоритезации анализа регистрационных досье. Так, очередной генерик вполне может «постоять в общей очереди», тогда как инновационный препарат, который может спасти чью-то жизнь, достоин упрощенной процедуры. К сожалению, в Украине такой подход не применяется.

 

— Насколько велики шансы повторения ситуации с талидомидом?

— Я думаю, наука развивается так быстро, что иногда может использовать на практике недостаточно изученные методы. Другое дело, что с тех пор прошло 50 лет. И повторения трагедии удалось избежать именно благодаря полученным урокам. Современные подходы к организации и контролю клинических исследований, создание принципов надлежащей клинической практики в соответствии с Хельсинкской декларацией, принятой во всем мире, способствуют предотвращению подобных ситуаций.

 

— Часто приходится слышать упреки в адрес фармкомпаний, что они бросают пациентов, привыкших к препарату исследования, «на произвол судьбы». Особенно в случаях, когда препарат по тем или иным причинам не проходит регистрацию в стране исследования… 

— Я считаю, что если пациенты получают возможность хотя бы некоторое время обследоваться и лечиться бесплатно, то в наших реалиях это уже хорошо. Что касается продления лечения, то все зависит от конкретной группы пациентов, диагноза и исследуемого препарата. Если препарат не получит регистрацию, то после окончания исследования пациент может продолжить лечение с помощью тех аналогов, которые уже есть на рынке. Если таковых нет, а по объективным причинам исследование закрывается, то компания-спонсор может продолжить программу в фазе наблюдения и будет предоставлять препарат уже после окончания исследования. Такой подход компаний называется «социально ответственный бизнес».

 

— Что необходимо сделать для улучшения инвестиционной привлекательности Украины?

— Для привлечения инвестиций необходима гармонизация законодательства и способа ведения бизнеса с международными стандартами, а также оптимизация налогообложения компаний.

Если бизнес сможет принять западные стандарты, придут и инвестиции. И напротив, если правила игры будут меняться каждые полгода, инвестиций не будет. Можно десятилетиями завоевывать авторитет и в один день его потерять.

Беседовала Александра Демецкая, канд. биол. наук

«Фармацевт Практик» #3′ 2014

Комп’ютер і викладач: партнери чи конкуренти?

Дистанційна освіта набуває сьогодні все більшої популярності. За наявності сучасних комп’ютерних технологій та інтернету така форма отримання нових знань видається зручною та доступною. Ми продовжуємо розмову на цю тему з викладачами Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Цього разу нашими співрозмовниками стали Тимофій Калинюк, д-р фарм. наук, професор, завідувач кафедри технології ліків і біофармації, та Ольга Заліська, д-р фарм. наук, професор, завідувач кафедри організації та економіки фармації з курсом технології ліків факультету післядипломної освіти 

Індивідуальний підхід

Т. Калинюк: Із кожним роком дистанційна форма навчання у вишах і закладах післядипломної освіти застосовується все більше. За допомогою такого навчання індивідуалізується процес набуття знань, умінь і навичок студентів і курсантів.

Здебільшого навчання на відстані орієнтоване на процес засвоєння знань, меншою мірою — оволодіння вміннями і практичними навичками. Запровадження такої форми освіти потребує належного кадрового і системно-технічного забезпечення (персональних комп’ютерів, мережевого обладнання, серверів, обладнання для відеоконференцзв’язку тощо). Не менш важливим є науково-методичне забезпечення (методичні рекомендації, дидактичне наповнення веб-ресурсів, критерії контролю якості).

На фармацевтичному факультеті ЛНМУ ім. Данила Галицького набутий певний досвід організації дистанційного навчання. Ще у 2008/2009 н. р. для вивчення професійно орієнтованої дисципліни «Організація та економіка фармації» впроваджено інтерактивний веб-ресурс AdFarm S.A. Методичне забезпечення опрацювала доцент кафедри організації та економіки фармації С.І. Терещук, а системно-технічне здійснив А.В. Горілик, нині асистент цієї ж кафедри.

Веб-ресурс містить чотири розділи: навчальні матеріали, електронний підручник, завдання (ситуаційні вправи) та тестовий навчальний модуль, який можна використовувати для підсумкового модульного конт-ролю, а також підготовки до ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок 2. Фармація», атестації провізорів тощо.

Ширшому застосуванню інтерактивних методів у навчальному процесі сприяє включення до планів підготовки провізорів таких дисциплін, як «Інформаційні технології у фармації», «Комп’ютерні технології у фармації», «Комп’ютерні технології у дослід­женні лікарських засобів». При вивченні цих дисциплін на кафедрах клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації, фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії студенти набувають необхідних знань і навичок у галузі інноваційних технологій, знайомляться із сучасними комп’ютерними програмами, базами даних, доступними в інтернеті, особ­ливостями застосування комп’ютерних технологій при віртуальному скринінгу, молекулярному моделюванні, оптимізації структури, у комбінаторній хімії тощо.

Окремі складові веб-ресурсів з інших професійно орієнтованих дисциплін опрацьовані на кафедрах технології ліків і біофармації, фармакогнозії та ботаніки, токсикологічної та аналітичної хімії, а також на кафедрах, де викладаються фундаментальні дисципліни.

Раціональне використання

Ольга Заліська:  Doctus nemo nascitur — вченим ніхто не народжується, казали древні римляни. Бо вчитися і набувати знань, що втілюються в уміння і навички, необхідно щоденно, особливо лікарям і провізорам, які покликані лікувати та рятувати життя людей. У вік інформаційно-комунікативних технологій, всесвітньої інтернет-мережі дистанційне навчання, безперечно, має свої переваги як інноваційний елемент освіти. Раціональним є застосування інтернету для ознайомлення із вступом до теми досліджень, для оцінювання знань за певними темами, проміжного конт­ролю. Крім того, для студентів із «стерильною» базою знань, яка потребує «зараження» новою інформацією, використання інформаційних інтернет-джерел також є доцільним.

На мою думку, в системі післядипломної підготовки база знань слухача достатньо заповнена, викладачеві необхідно лише знайти «файли-прогалини» у цих знаннях і зуміти «діагностувати» нестачу нової, практично затребуваної інформації та задовольнити  потребу в розумінні і застосуванні положень законодавства, яке постійно оновлюється; визначенні тенденцій розвитку та запровадження інноваційних підходів до проведення фармацевтичної опіки; інформаційному забезпеченні пацієнтів стосовно взаємодії ліків, синергізму чи антагонізму дії, даних щодо профілактики небажаних реакцій; оцінюванні й аналізі вартісних аспектів фармакотерапії; мистецтві індивідуального приготування ліків  для дітей з алергічним статусом, порушеннями функцій нирок, печінки тощо. Водночас я переконана: он-лайн освітні технології ніколи не зможуть замінити живе слово Вчителя, Педагога і Науковця.

Хочеться навести приклад раціонального використання інформаційно-комунікативних технологій при вивченні дисципліни фармакоекономіка, яка включена у навчальні плани багатьох медичних університетів, фармацевтичних факультетів, шкіл Європи, США, Канади та Австралії. В українську вищу фармацевтичну освіту фармакоекономіка була впроваджена 2000 р. у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, зокрема в програму до- та післядипломної підготовки провізорів. При вивченні цієї дисципліни практичні провізори на лекціях знайомляться з теоретичними засадами фармакоекономіки, методами і принципами фармакоекономічного аналізу. На семінарських заняттях під керівництвом викладачів вони мають можливість поглибити знання, набути навичок пошуку інформації про дані доказової медицини, результати фармакоекономічної оцінки препаратів в інших країнах. Сьогодні при вивченні цієї дисципліни на кафедрі ОЕФ та технології ліків ФПО відповідно до розробленої Програми неперервної освіти з фармакоекономіки ми активно використовуємо дистанційні освітні  модулі, складені провідними фахівцями в цій галузі, які розміщено на сайті Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень ISPOR і адаптовано українською мовою, що є важливим для отримання нової інформації.

Західний світ пишається широкими можливостями дистанційної освіти, в тому числі у фармакоекономіці. Щорічно під час проведення європейських конгресів та світових з’їздів провідні фармакоекономісти проводять очні курси з різної тематики — від вступу до фармакоекономіки до моделювання та оцінки медичних технологій в охороні здоров’я. Під час цих курсів провідний у певній галузі професор, а частіше — два професори з різних університетів США та Європи, розповідає, як застосовувати підходи до реальних клінічних ситуацій при порівнянні альтернативних схем лікування чи для прийняття управлінських рішень. Ведеться дискусія наживо, під час неї слухачі з Китаю, Америки, Європи прагнуть отримати «практично готовий рецепт»: як найкраще визначати економічну ефективність ліків чи переваги від застосування інноваційних засобів у перспективі. Саме живе спілкування слухачів з провідними фахівцями в тій чи іншій галузі спонукає до подальших наукових досліджень та практичної їх реалізації.

Також дивіться початок теми: Комп’ютер і викладач: партнери чи конкуренти? (ч.1)

Підготувала Лариса Дедишина

«Фармацевт Практик» #1′ 2014

Належні практики у фармації

Комплекс належних фармацевтичних практик (стандартів) — це сукупність правил з організації виробництва, зберігання й контролю якості лікарських препаратів, їх оптової та роздрібної реалізації, а також з планування, виконання, контролю, оцінки і документування результатів лабораторних досліджень і клінічних випробувань; інженерно-технічного забезпечення виробництва, добросовісного подання інформації про лікарські засоби та створення адекватної потребам суспільства фармацевтичної освіти. Докладніше про належні фармацевтичні стандарти, а також про принципи викладання їхніх основних вимог майбутнім провізорам редакція попросила розповісти Наталію Гудзь, канд. фарм. наук, доцента кафедри технології ліків і біофармації Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького

Для якості, безпеки та ефективності лікарських засобів

Наталія Гудзь

— Розвиток фармацевтичної галузі супроводжується появою нових самостійних напрямків, — зазначила Наталія Гудзь. — Так, на сучасному етапі в Україні запроваджені Належна лабораторна практика, Належна клінічна практика, Належна виробнича практика, Належна практика дистрибуції, Належна практика зберігання та Належна практика промоції, які висувають чіткі вимоги до різних етапів життєвого циклу лікарського засобу. Кожна з належних практик має свою мету, але спільним для всіх є те, що дотримання стандартних вимог спрямоване на застосування пацієнтами якісних, безпечних та ефективних лікарських засобів. Тому надзвичайно актуальним є викладання основних вимог цих належних практик на до- та післядипломному етапах підготовки фахівців за спеціальністю «фармація».

Орієнтир в інформаційному полі

Відповідно до наказу МОЗ України вивчення дисципліни «Належні практики у фармації» передбачено на п’ятому курсі. З 2013 р. викладання цієї дисципліни проводиться за кредитно-модульною системою. Основою концепції викладання є вимоги до всіх етапів життєвого циклу лікарського засобу, тому структура цієї дисципліни предметно інтегрована й зорієнтована на дотримання логічної послідовності викладання вимог відповідно до кожного етапу життєвого циклу лікарського засобу: фармацевтична розробка, доклінічне дослідження, клінічні випробування, реєстрація (перереєстрація) та внесення змін до реєстраційних документів, серійне виробництво, зберігання, оптова й роздрібна реалізація лікарського засобу. Основним завданням цієї дисципліни є формування у студентів основних понять належних практик у фармації, концентрування уваги на головних вимогах належних практик та особливостях кожного етапу життєвого циклу лікарського засобу. Специфікою дисципліни є засвоєння майбутніми провізорами окремих положень, які необхідно знайти у величезному інформаційному масиві настанов, наказів МОЗ України, довідників тощо. Тому лекції можна трактувати як своєрідні «вузлові пункти», підказки, що допомагають студентам зорієнтуватися у величезному інформаційному полі.

Майбутній провізор у процесі трудової діяльності передовсім може бути затребуваний на етапах фармацевтичної розробки, реєстрації, виробництва, зберігання лікарських засобів, їхньої оптової й роздрібної реалізації.

Норми і правила

Викладання основних положень фармацевтичної розробки ґрунтується на особливостях, покладених в основу опрацювання різних лікарських форм, а також норм і правил, якими необхідно при цьому керуватись. Значна увага приділяється характеристиці груп допоміжних речовин, які використовують у виробництві рідких, м’яких, твердих форм лікарських засобів, дозованих лікарських препаратів для інгаляцій, що перебувають під тиском, трансдермальних терапевтичних систем; функціональному призначенню допоміжних речовин, вивченню впливу допоміжних речовин на якість, ефективність та безпеку лікарського засобу, фармако-технологічних показників якості вищезазначених лікарських форм (тести «Розпадання», «Розчинення» та ін.) тощо. Приділяється увага розгляду питань щодо введення консервантів у лікарський засіб, зважаючи на їхню неіндиферентність для організму.

Оскільки на фармацевтичному ринку України представлені здебільшого генеричні препарати, частина аудиторних годин відведена на вивчення методів визначення еквівалентності генеричних лікарських засобів. Виклад лекційного матеріалу зосереджено на визначенні особливостей встановлення еквівалентності за допомогою фармакокінетичних досліджень і досліджень за допомогою тесту «Розчинення». На лабораторних заняттях студенти вивчають біофармацевтичну класифікацію ліків, принципи проведення тесту «Розчинення» для визначення еквівалентності генеричного і референтного лікарських засобів, умови проведення процедури «біовейвер» (реєстрація генеричних лікарських засобів на основі встановлення еквівалентності за допомогою тесту «Розчинення»).

Викладання основних принципів доклінічного дослідження, клінічних випробувань, реєстрації, перереєстрації лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів ґрунтується на вивченні основних положень відповідних наказів МОЗ України, які регламентують вимоги до цих етапів життєвого циклу лікарського засобу. На лекціях та практичних заняттях викладачі значну увагу приділяють характеристиці токсикологічних досліджень лікарських засобів (вивчення гострої токсичності, токсичності при введенні повторних доз тест-зразка, репродуктивної токсичності, ембріотоксичності, тератогенності, фетоксичності, канцерогенності, мутагенності тощо), розгляду основних вимог Належної лабораторної та Належної клінічної практик, особливостей проведення чотирьох фаз клінічних випробувань, принципів складання реєстраційного досьє у форматі загального технічного документа. Майбутній провізор має бути обізнаним у цих питаннях. Так, наприклад, усі інструкції для медичного застосування передбачають розділ «Застосування у період вагітності або грудного годування», в якому представлено результати проведених доклінічних досліджень і клінічних випробувань, що є основою для кваліфікованої фармацевтичної опіки під час відпуску препаратів пацієнтам цих категорій.

Майже 25% аудиторних годин присвячене вивченню основних правил Належної виробничої практики. Протягом цього часу студенти мають змогу ознайомитися й вивчити основні вимоги щодо управління якістю, персоналу, приміщень та обладнання, технологічного процесу, складання документації технологічного процесу, виробництва й аналізу за контрактом, рекламацій та відкликання продукції, проведення самоінспекцій на підприємстві. На цих заняттях детально розглядаються види виробничих документів, форма й зміст стандартних робочих методик, виробнича рецептура, технологічні інструкції, інструкції з пакування, оскільки для фармацевтичного виробництва надзвичайно актуальним є вміння персоналу розробляти зазначену документацію.

На заняттях, присвячених вивченню основних положень Належної практики з дистрибуції, зберігання, промоції та Належної аптечної практики, студенти вивчають основні принципи системи якості, згідно з якою працюють дистриб’ютори лікарських засобів; основні принципи управління належним зберіганням лікарських засобів при їх виробництві, оптовій реалізації (дистрибуції) та роздрібній реалізації; основні правила відносин фармацевтичних компаній щодо належного порядку промоції ліків, у тому числі стосовно порядку надання інформації про них медичним працівникам. Зокрема, наголошуємо на тому, що медичні представники не повинні спілкуватися з пацієнтами. Під час візитів до професіоналів сфери охорони здоров’я медичні представники можуть передавати їм або надавати для ознайомлення короткі характеристики лікарських засобів, затверджені інструкції для медичного застосування або іншу детальну інформацію щодо порядку використання препарату, його властивостей тощо. Медичні представники не мають права заохочувати здійснення закупівель або призначення ліків шляхом надання чи пропонування фінансової винагороди або будь-яких інших стимулів матеріального чи нематеріального характеру. Викладачі звертають увагу студентів, що аптека — це в першу чергу заклад охорони здоров’я, а не «точка торгівлі». Студенти вивчають чотири основні практичні напрями Належної аптечної практики: просвітницька діяльність і запобігання погіршенню здоров’я; забезпечення правильного застосування рецептурних лікарських препаратів та віробів медичного призначення; самолікування; вплив на призначення та застосування лікарських засобів.

Новий підручник

Результатом узагальнення чотирирічного досвіду викладання навчальної дисципліни «Належні практики у фармації» стало створення співробітниками кафедри практикуму — навчального видання, яке містить спеціально підібраний інформаційний матеріал, навчальні завдання і вправи, що сприяють засвоєнню знань, формуванню навичок і умінь з дисципліни відповідно до затвердженої робочої програми (Належні практики у фармації: практикум для студ. вищих мед. навч. закладів / Гудзь Н.І., Калинюк Т.Г., Білоус С.Б., Сметаніна К.І.; за ред. Т.Г. Калинюка. — Вінниця: Нова книга, 2013. — 368 с.). Основною особливістю цього практикуму є його дидактичне спрямування. Практикум із зазначеної навчальної дисципліни виданий вперше й призначений для студентів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, які навчаються за спеціальністю «фармація», а також рекомендований для фахівців, які працюють у фармацевтичній галузі.

Підготувала Лариса Дедишина

«Фармацевт Практик» #3′ 2014

Лікарняні аптеки: на межі виживання

Держава, забувши про те, що саме вона є власником лікарняних аптек, покинула їх напризволяще. Сталося так, що у Львові, місті із славними фармацевтичними традиціями, з колишніх 17 залишилося лише 8 лікарняних аптек, і тільки в 4 з них збереглося виробництво стерильних розчинів для ін’єкцій. Як працюють такі заклади сьогодні, в умовах, коли навіть великим аптечним мережам ведеться несолодко? Про це «Фармацевт Практик» вирішив дізнатися у завідувача (директора) комунального підприємства Львівської обласної ради «Лікарняна аптека № 341» Сергія Дубецького

Сергій Дубецький

— Образно кажучи, з’явилися ми на світ у часи великих змін. Відповідно до радянських нормативів «Лікарняна аптека № 341» зводилася одночасно й у комплексі з Львівської міською  дитячою клінічною лікарнею у 1990–1993 рр., — розповідає Сергій Дубецький. — Аптечний заклад і лікарню ввели в дію вже у незалежній Україні. Два роки ми працювали як підрозділ ВО «Фармація».

Перспективи тоді вимальовувалися доволі райдужні. Лікарняна аптека площею понад 318 кв. м призначалася винятково для обслуговування міської дитячої лікарні. Вона виготовляла для потреб маленьких пацієнтів багато різноманітних стерильних розчинів та широкий асортимент екстемпоральної рецептури — 25 і 60 найменувань відповідно. Це розчини глюкози 5 та 10%, Рінгера, амінокапронової кислоти, натрію хлориду ізотонічний та 5%, інші розчини у фасуванні по 50, 100, 200, 500 мл та кількості, що повністю задовольняла потреби лікарні на 500 ліжок терапевтичного та хірургічого профілю. Вісім матеріальних кімнат були до краю заповнені готовими ліками, засобами медичного призначення, перев’язними матеріалами, спиртами. Аптека повноцінно виконувала свої функції.

Проте «щастя» тривало недовго. Криза середини 90-х в охороні здоров’я боляче вдарила саме по лікарняних аптеках. Лікарні, бюджетне фінансування яких затримували місяцями, заборгували перед своїми аптеками за виготовлені і відпущені лікарські засоби. Розрахуватися могли навіть через півроку. Але й ті гроші з’їдала інфляція. Однак аптека працювала, працювала собі у збиток і затримувала зарплату провізорам і фармацевтам, бо залишити без ліків хворих дітей аптекарі не могли. Водночас відбулася реструктуризація ВО «Фармація», і більшість аптек стали окремими юридичними особами, залишившись сам-на-сам з власними проблемами.

В Україні за часів нормативної економіки спостерігалася спеціалізація аптек. Тоді ці заклади виготовляли значну кількість екстемпоральних ліків, проводили внутрішньоаптечні та фасувальні роботи. Організація спеціалізованих аптек сприяла концентрації виробництва екстемпоральних лікарських форм та внутрішньоаптечних заготовок за типовими прописами, раціональному використанню методів малої механізації, оргтехніки тощо. При певному дефіциті лікарських субстанцій, допоміжних речовин і особливо обладнання для екстемпорального виготовлення лікарських форм спеціалізація аптек за виробничою ознакою була також виправданою, адже декотрим з них доводилося виготовляти за зміну тисячі флаконів інфузійних розчинів чи проводити фасування значної кількості порошків

Дякуємо, пане міністре!

— Аби хоч якось заробити на прожиття, ми надумали відкрити на території лікарні аптечний пункт для роздрібної реалізації готових лікарських форм, — пригадує Сергій Михайлович.

Але відповідно до тодішнього чинного законодавства, лікарняні аптеки не мали права на роздрібний продаж. І тоді Сергій Дубецький у складі невеликої групи з трьох завідувачів аптек із колективним листом від лікарняних аптечних закладів Львівської області подалися до Києва. Через депутатів Верховної Ради домоглися особистої зустрічі з міністром охорони здоров’я Андрієм Сердюком. Поспілкувалися, аргументовано, цифрами і фактами, пояснили ситуацію, і в законодавстві терміново з’явилося доповнення: лікарняні аптеки обслуговують лікарні та населення. Так було врятовано не тільки львівські, а й усі лікарняні аптеки України, котрі почали отримувати ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

Дотепер своїм існуванням «Лікарняна аптека № 341» завдячує роботі роздрібного аптечного пункту. Звісно, якби він мав вихід на вулицю і був доступним для містян, прибуток від реалізації був би набагато більшим. А так купити тут ліки мають змогу тільки батьки діток, які перебувають у стаціонарі. Навіть якби існувала можливість нарощувати товарні запаси за рахунок власних прибутків, обсяги реалізації у цьому аптечному пункті зросли б ненабагато. Ситуацію могла б дещо оптимізувати закупівля лікарських препаратів за передоплатою, а не за відтермінуванням, проте на це у лікарняної аптеки також нема грошей.

Недорого, якісно, але чи комусь потрібно?

Увесь асортимент, який аптека випускала у 90-х, виготовляється й нині, проте в надзвичайно малій кількості. Це більш ніж 15 найменувань стерильних розчинів, а також екстемпоральна рецептура: мазі, порошки, розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування, супозиторії, мікстури, дезінфікуючі засоби. Персонал аптеки настільки кваліфікований і досвідчений, що здатен виготовити будь-яку лікарську форму, зареєстровану в Україні, якщо, певна річ, можна придбати відповідну субстанцію для її приготування. Більше того, виробничі потужності за потреби аптека може без проблем наростити вп’ятеро.

Останнім часом міська дитяча клінічна лікарня почала масово закуповувати розчини для ін’єкцій промислового виробництва (сума, на яку лікарня щомісяця купувала препарати в аптеці, зменшилася з 20 до 4 тис. грн). Причому це ті лікарські форми, які десятиліттями успішно виготовляла лікарняна аптека, — якісно й недорого. Кажуть, що такі централізовані поставки здійснюються на вимогу обласної влади.

Чому так? Адже, на здоровий глузд, закуповувати ліки стаціонару вигідніше в аптеці, що розташована на її території, а не деінде. Не треба витрачатися на транспорт і доставку, завозити продукцію фурами, невідомо де і в яких умовах її зберігати. Натомість лікарняна аптека випускала свіжі розчини для кожного відділення на кожен день саме в такій кількості, яка необхідна. Крім того, при повноцінному виготовленні вартість аптечних розчинів була б відчутно нижчою, ніж заводських. Утім, ситуація нині така, що у лікарень закінчуються кошти й на закупівлю промислових ін’єкційних розчинів.

Спеціалізація аптек здійснювалася за наступними ознаками:

  • За специфікою виробничої діяльності — аптеки з правом екстемпорального виготовлення лікарських форм і аптеки, які здійснюють реалізацію готових лікарських препаратів.
  • За специфікою постачання — лікарняні, міжлікарняні.
  • За характером обслуговування контингенту хворих — аптеки для дітей, аптеки матері і дитини, геріатричні, ветеранські аптеки.
  • За специфікою групи ліків, що відпускаються, — аптеки лікарських рослин, гомеопатичні аптеки, протидіабетичні, офтальмологічні, гормональних препаратів*

 

Нинішні обсяги аптечного виробництва не окуповують ні орендну плату, ні комунальні витрати, що сягають 13–15 тис. грн на місяць. Раніше заклад уже зменшився на 90 кв. м, й оскільки, згідно з ліцензійними вимогами, виробнича аптека повинна мати відповідну площу, подальше зменшення неможливе. Водночас аптечний заклад не самостійно сплачує за комунальні послуги, позаяк розміщується в одному комплексі з лікарнею. Скажімо, плату за тепло тут нараховують на всю площу аптеки,  хоча насправді багато її приміщень не опалюються. Так само водопостачання, яке надходить з 12 різних труб, тож індивідуальний лічильник встановити неможливо. Лише освітлення можна регулювати відповідно до своїх реальних потреб.

Відтак виживає наразі виробнича аптека переважно за рахунок кредитів. Але таким аптечним закладам банки видають кредити вкрай неохоче. Виходить замкнуте коло.

Час від часу у Львівській обласній раді (а держава саме через неї є власником лікарняних аптек) порушується питання про причину неприбутковості аптечних закладів комунальної форми власності. Мовляв, чому приватні аптеки процвітають, а комунальні — дармоїди, що повсякчас стогнуть і нарікають на важке життя.

— Чомусь ніхто не замислюється, що приватний власник купує або орендує приміщення аптеки за свої кошти, встановлює обладнання, забезпечує товарний запас, а вже потім починає вимагати віддачу від свого персоналу, — справедливо зауважує Сергій Дубецький — Ми ж, починаючи від 1995 р., не отримали від свого власника — держави — жодної копійки, жодної пільги на комунальні послуги чи допомоги на закупівлю обладнання.

«Лікарняна аптека № 341» має ліцензію на відпуск психотропних наркотичних засобів і прекурсорів, тобто несе на собі нелегкий тягар соціального навантаження. Та, здається, державу це також зовсім не обходить.

Як один з небагатьох аптечних закладів, що виготовляє стерильні й екстемпоральні лікарські засоби, аптека № 341 є базовою для проходження практики студентами фармацевтичного факультету ЛНМУ ім. Данила Галицького, медичного інституту та медичного коледжу «Монада». Майбутні провізори і фармацевти мають нагоду подивитися, як виглядає справжня аптека, спробувати приготувати ліки своїми руками, здобути бодай мінімальний досвід їх виготовлення в умовах аптеки. А потім, отримавши диплом, випускники влаштовуються в аптеки-магазини і торгують ліками, як будь-яким іншим товаром. Бо ж навіть охочих і здібних взяти на роботу нікуди, в чотирьох аптеках Львова з повноцінним виробництвом штат повністю укомплектований.

Одне слово, ситуація з лікарняними аптеками є доволі загрозливою. Оскільки ж відкрити нову лікарняну аптеку замість збанкрутілої дуже дорого, вочевидь доцільніше зберегти хоча б існуючі.

Лариса Дедишина

*Парновський Б. Л., Волох Д. С., Знаєвська А. В. Спеціалізована аптека.

Перша дитяча аптека в Україні була створена 1965 р. у Києві. Вона виготовляла ліки для дітей, а також здійснювала контроль за лікарським забезпеченням дітей регіону іншими аптеками. Вона була методичним центром лікування і профілактики дитячих захворювань. Діяльність таких аптек насамперед була спрямована на розширення номенклатури екстемпоральних лікарських засобів — мікстур з покращеним смаком, дитячих ректальних свічок, що вимагали спеціальних супозиторних основ.

«Фармацевт Практик» #1′ 2014

Стандартизация и сертификация как индикатор «зрелости» государства

Сертификация медицинских изделий напрямую связана с системами менеджмента качества. О текущей ситуации в данной сфере мы попросили рассказать Людмилу Маслову, директора Департамента по техническому надзору и сертификации продукции «ТЮФ Рейнланд Украина» - международного концерна по предоставлению независимых аудиторских услуг.

Людмила Маслова

- В чем заключается связь сертификации изделий медицинского назначения с системами менеджмента качества?

- Нельзя сертифицировать продукцию без системы. Сегодня спорят о том, что появилось первым: менеджеры или теория? Я думаю, что сначала все-таки были успешные менеджеры, а уж затем их знания и наработки систематизировали. Система менеджмента качества (СМК) является частью системы менеджмента (управления) предприятия или организации. Предприятие может быть плохо управляемое или вообще неуправляемое, но оно долго не проживет. В свою очередь, система менеджмента качества предназначена для постоянного улучшения его деятельности и повышения конкурентоспособности.

Следует отметить, что стандартизация системы менеджмента качества осуществляется на основе требований ISO 9001, при этом в каждой отрасли имеются свои особые требования и специфика. В частности, ISO 13485 содержит требования к системе менеджмента качества производителей медицинских изделий, которые могут применяться организацией при проектировании, разработке, производстве, монтаже и обслуживании медицинских изделий, а также при проектировании, разработке и обеспечении связанных с ними услуг. Стандарт ISO 13485:2003 гармонирует с другими международными стандартами и спецификациями систем менеджмента, такими как ISO 9001:2008, GMP и другими, что дает возможность построения эффективной системы управления.

Но в принципе, все это достаточно условно, так как система — это «бантик», красивая упаковка. В основе же любого качества должны лежать испытания. В идеале система должна помогать производителям работать лучше и быть ориентированной на социальное благополучие потребителей. В частности, в техническом файле есть такой важный документ, как анализ рисков, и если его делать на совесть и гарантировать достоверность, то это прекрасно. При этом не стоит забывать, что менеджмент качества обязательно подразумевает затраты на качество, иначе это будет профанацией.

- Как происходит сертификация СМК?

- Сертификация системы менеджмента качества основана на проведении аудитов. Надо сказать, что аудит в определенном смысле представляет собой проблему морально-психологического характера. Во-первых, чтобы проверять, нужно иметь навык, а во-вторых, этого должно хотеть руководство. На мой взгляд, внутренний аудит должен быть процедурой добровольной и не просто ненаказуемой руководством, а всячески поощряемой («ты нашел недостатки, преодолел их и получил результат»). Это самое сложное у нас в стране, это проблема нашей ментальности. Ведь если аудит будет преследовать только карательные цели, люди «закроются». В идеале все должны хотеть работать лучше. Поэтому можно говорить о том, что сертификация — это помощь сознательным людям.

В свою очередь, независимый аудит — вещь хорошая, но за него платят деньги, что в некоторых случаях оказывает влияние на конечный результат.

В западных странах настолько развита ответственность, что люди могут пожаловаться, если выявят какую-то проблему. При этом человеческий фактор действует и у них. Когда два года назад во Франции произошел инцидент с грудными силиконовыми имплантами, ходили разговоры о том, что это технический китайский силикон, однако до официальных заявлений дело не дошло (одна фирма по изготовлению имплантов использовала технический гель, который со временем может вызвать заражение крови и онкопатологию). С другой стороны, чтобы восстановить доверие пациентов в секторе медицинского оборудования после «силиконового скандала», в сентябре 2013 г. Европейская комиссия приняла меры по улучшению безопасности медицинских изделий. В частности были уточнены критерии соответствия, а также осуществлены проверки в секторе медицинского оборудования, который охватывает около 10 тыс. видов продукции.

- Сертификация вообще, и медицинских изделий в частности, — процесс для нашей страны достаточно новый. Какие выводы можно сделать уже сегодня?

- Любая стандартизация и сертификация зависит от «зрелости» государства. Люди строят систему менеджмента качества добровольно, при этом должна быть групповая ответственность.

Независимо от «геополитического вектора», мы хотим продавать продукцию в различные страны мира. В свою очередь, единые стандарты качества необходимы как для выхода украинской продукции на международные рынки, так и для доступа отечественных потребителей к качественным зарубежным продуктам. К сожалению, у нас все еще не хватает стандартов, есть трудности с качеством их перевода.

Также необходимо преодолеть стереотип, по которому сегодня все системы качества сертифицируются исключительно положительно, без единого брака. Ну и, конечно, нужно помнить о том, что любой стандарт подразумевает готовность государства его выполнять.

 Подготовила Александра Демецкая

«Фармацевт практик» #1′ 2014

Сертификация медицинских изделий: технические регламенты

19 марта обнародована новая редакция проекта Закона Украины «Про медичні вироби»,  определяющего правовые и организационные основы государственной политики и контроля, полномочий органов исполнительной власти, прав и обязанностей физических и юридических лиц в сфере обращения медицинских изделий. Согласно законопроекту, оценка соответствия медицинского изделия осуществляется исходя из требований технических регламентов.

О проблемах и перспективах сертификации медицинских изделий рассказывает Людмила Маслова, директор по техническому надзору и сертификации продукции «ТЮФ Рейнланд Украина» (международного концерна по предоставлению независимых аудиторских услуг)

— Людмила Георгиевна, что такое технические регламенты и чем вызвано их появление?

—  Технический регламент определяет общие требования к медицинским изделиям и их безопасности, а также процедуры подтверждения соответствия этим требованиям. Согласно обязательствам, которые взяла на себя Украина в связи с вступлением во Всемирную торговую организацию (ВТО), приоритетным является использование международных стандартов, указаний и рекомендаций для разработки собственных стандартов, технических регламентов и процедур оценки соответствия.

Таким образом, в различных сферах, в том числе медицинской, происходит гармонизация отечественного и европейского законодательств, и соответственно, под европейские директивы разработаны технические регламенты.

— Что представляют собой европейские директивы?

— Директивы СЕ (так называемые «директивы нового подхода», New Approach Directives) представляют собой законодательный инструмент, который устанавливает обязательные требования к продукции в процессе проектирования, изготовления, реализации и утилизации. Это фактически механизм обязательной сертификации. В то же время европейское законодательство оставляет право членам ЕС разрабатывать собственные механизмы выполнения европейских директив СЕ, с более строгими правилами. В основе этих директив лежат следующие основные принципы:
— гармонизация законодательства ограничивается необходимыми требованиями;
— на рынке может быть размещена и введена в эксплуатацию только та продукция, по отношению к которой при проектировании и изготовлении выполнены основные требования;

гармонизированные стандарты (европейские нормы) должны быть перенесены в национальные стандарты и соответствовать необходимым требованиям;
— применение гармонизированных стандартов (европейских норм) или других технических спецификаций остается добровольным, и производители имеют право выбрать любое техническое решение, которое обеспечивает соблюдение основных требований;
— производители могут выбирать между различными процедурами оценки соответствия, предусмотренными в соответствующих директивах и имеющими отношение к конкретной продукции.

Согласно директивам СЕ, процедура сертификации не может быть упрощена на национальном уровне. Предусмотрено нанесение знака (маркировки) СЕ на продукцию, правда, с некоторыми исключениями.

В 2008 г. правительство Украины утвердило три технических регламента по изделиям медицинского назначения, а именно:
— Технический регламент по медицинским изделиям (постановление КМУ от 11.06.2008 № 536 с изменениями от 04.10.2010), который определяет общие требования к этой продукции и ее безопасности, а также процедуры подтверждения соответствия;

— Технический регламент по активным медицинским изделиям, которые имплантируют (постановление КМУ от 09.07.2008 № 621), разработанный с учетом требований Директивы СЕ 90/385/ЕС от 20.06.1990;

— Технический регламент по медицинским изделиям для лабораторной диагностики in vitro (постановление КМУ от 16.07.2008 № 641), разработанный в соответствии с Директивой ЕП и СЕ 98/79/ЕС от 27.10.1998.

Кстати, директивы по медицинским изделиям гораздо мягче, чем аналогичные документы, касающиеся вина и алкогольных напитков. К примеру, нельзя, закупив сырье в Молдавии, заниматься купажированием в Германии — это совершенно исключено. А в медицине мы можем закупить изделия или лекарственные субстанции, перепаковать их и выдавать «на гора» уже как собственную продукцию, директива это допускает.

— В чем отличия технических регламентов и традиционной сертификации?

— Сертификацию по техническим регламентам могут проводить негосударственные организации, аккредитованные на данный вид деятельности. При этом сами директивы не дают никаких технических данных, по ним осуществляют аудит системы качества, создают технические файлы (аналог ТУ) и пр. В свою очередь, технический регламент определяет правила игры для разных медицинских изделий, классифицированных по классам I, IIа, IIб, III. В частности, медицинские изделия класса III, которые не относятся к изготовленным на заказ или предназначенным для клинических исследований, по выбору производителя подлежат оценке соответствия согласно модулю Н (полное обеспечение качества) или В (проверка типа) в сочетании с модулем D (обеспечение качества производства) или F (проверка продукции).

Медицинские изделия, отнесенные к классу IIа, не относящиеся к изготовленным на заказ или предназначенным для клинических исследований, подлежат по выбору производителя оценке соответствия согласно модулю H без исследования конструкции или А (внутренний контроль качества) в сочетании с модулем D, F или E (обеспечение качества продукции).

Медицинские изделия класса IIб, которые не относятся к изготовленным на заказ или предназначенным для клинических исследований, подлежат по выбору производителя оценке соответствия согласно модулю H без исследования конструкции или В в сочетании с модулем D, F или E.

Наконец, медицинские изделия, отнесенные к классу I,  не относящиеся к изготовленным на заказ или предназначенным для клинических исследований, подлежат оценке соответствия согласно модулю А.

Другими словами, классификация зависит от степени «ответственности» медицинского изделия.

К примеру, костыли, корсеты относят к классу I, хирургические иглы, презервативы — к классу  II, презервативы со спермицидом — к классу III.

Однако главное различие состоит в том, что введение технических регламентов подразумевает  юридическую ответственность. Кроме того, в идеале даже для медицинских изделий класса I проверка системы качества предусматривает сбор отзывов потребителей и их анализ.

— Согласно нормативным документам, в течение 2012 г. планировалось введение трех технических регламентов по медицинским изделиям, однако этого не произошло. Почему?

Действительно, несмотря на то, что вышеупомянутые технические регламенты официально утверждены, их вступление в силу отложено до октября2014 г. Возможно, это связано с тем, что мы до сих пор не определились, куда, собственно, идти: в Европу или Таможенный союз.

Кроме того, если бы технические регламенты были введены, как и было запланировано, с 01.01.2013, это вызвало бы определенные трудности с кадровым вопросом. Дело в том, что на сегодня нет необходимого количества опытных аудиторов.

— Кому, на Ваш взгляд, выгодно введение технических регламентов?

— Качество — это конкуренция и ответственность производителя, тогда как любой регламент, любая сертификация — это, прежде всего, безопасность. Поэтому, на мой взгляд, эта система лучше, «прозрачнее», ее можно отследить, чему способствуют равные для всех требования. Безусловно, новые правила игры выгодны и производителям, и потребителям, если она ведется в правовом поле. И если правила игры будут честными, пусть победит сильнейший!
Подготовила Александра Демецкая

Материал подготовила +Екатерина Свириденко

Захист, інформування, профілактика

«Фармацевт Практик» продовжує серію публікацій, присвячених професійним громадським об’єднанням фармацевтів в Україні. Про мету створення «Спілки працівників фармації» Житомирської області, основні напрямки роботи та перспективи подальшого розвитку ведуть мову голова цієї організації, заслужений працівник фармації України, д-р фарм. наук Костянтин Косяченко та заступник голови Ольга Стецюк

«Спілка працівників фармації» Житомирської області активно діє вже дев’ятий рік. Ви пам’ятаєте, як все починалося?

К. Косяченко: Так, справді, ми об’єдналися в 2005 р. на хвилі загального емоційного піднесення та в очікуванні позитивних змін як у фармації, так і державі загалом. Основна мета будь-якого громадського професійного об’єднання — захист професійних інтересів членів організації. На моє глибоке переконання, невдовзі в Україні, як і в Європі, насамперед професійне самоврядування матиме визначальний вплив на вектор розвитку фармацевтичної галузі. До цієї мети наполегливо, крок за кроком ми рухаємося вже багато років, роблячи конкретні справи для конкретних людей.

До «Спілки працівників фармації» входять різні учасники фармацевтичного ринку Житомирської області — представники комунальних і приватних аптечних мереж, оптових компаній, виробників лікарських засобів, фармацевтичних навчальних закладів, фізичні особи-підприємці й окремі соціально активні особистості — загалом 40 колективних та індивідуальних членів. Якщо взяти до уваги, що на Житомирщині зареєстровано близько 150 суб’єктів господарської діяльності у сфері фармації, а інших діючих громадських професійних об’єднань на теренах області немає, то наша Спілка є достатньо представницькою організацією. Крім того, до нас звертаються не тільки члени нашої організації, їм ми також не відмовляємо в допомозі.

До речі, раніше в області діяла «Житомирська фармацевтична асоціація», яка об’єднувала винятково районні комунальні аптеки і за задумом організаторів мала захистити і зберегти ці структури від руйнації. Нині від комунальних аптек не залишилося майже нічого, асоціація також припинила свою діяльність, хоча від початку створення ми пропонували їм об’єднатися і діяти разом.

Поза тим, охоче і з користю для себе беремо участь у роботі багатьох громадських об’єднань, які діють при міській та обласній держадміністраціях, наприклад громадській раді при голові облдержадміністрації. Це дозволяє бути в курсі подій і оперативно реагувати на зміни у фармацевтичному законодавстві й на фармринку області.

— Які напрямки діяльності є для громадської організації пріоритетними?

К. Косяченко: Насамперед це інформування суб’єктів господарської діяльності щодо чинного нормативного законодавства у фармації та участь у законотворчій роботі. Обстоюючи інтереси членів своєї організації, через вчасне та всебічне інформування ми намагаємося запобігти будь-яким порушенням у їхній діяльності, тобто проводимо ґрунтовні профілактичні заходи.

Оскільки фармацевтична сфера зарегульована державою як жодна інша, ми, з одного боку, розтлумачуємо суб’єктам господарювання нюанси вже прийнятих законів і наказів, а з іншого — беремо участь в обговоренні нових документів та вносимо свої пропозиції до них. До прикладу, від імені громадської організації ми звернулися з пропозицією до МОЗ України уніфікувати переліки лікарських засобів, ціни на які регулюються державою, адже таких існує аж три. Тому для районних і сільських аптек відчутною є наша допомога у формуванні правильної націнки на лікарські засоби. При величезній кількості препаратів, які перебувають в обігу, майже щоденних змінах у реєстрації, перереєстрації чи закінченні реєстрації цих чи інших медикаментів, простежити за всім практично неможливо. Така робота потребує чи не окремого фахівця, посади, ставки, робочого часу, в чому, зрозуміло, аптеки в невеликих містечках і селах обмежені.

Багато пропозицій від Житомирщини враховано в Етичному кодексі фармацевта, що для мене, як одного з його авторів, безумовно, надзвичайно важливо.

Намагаємося не допускати випадків недобросовісної конкуренції стосовно виробничих аптек, адже аптечних закладів із виготовленням у Житомирі залишилося зовсім мало. Аптечне виготовлення, і це ні для кого не є таємницею, зазвичай збиткове. Його зберігають лише ентузіасти, представники старої класичної школи фармацевтів, які всією душею вболівають за свою справу. Разом з тим, аптечних ліків потребує немало пацієнтів. Скажімо, сезонні отруєння грибами в нашій місцевості мають фактично характер епідемії. Лікують ці отруєння здебільшого засобами, які промисловість не випускає. То як можна залишити напризволяще виробничі аптеки?

Підвищення професійного рівня провізорів і фармацевтів — ще одне з важливих завдань, покладених на Спілку. Ми регулярно організовуємо виїзні курси підвищення кваліфікації для спеціалістів вищої і середньої ланки. До Житомира з лекціями приїжджають викладачі ІПКСФ НФаУ. Це дуже зручно для аптечних працівників, окрім того, економимо їхні гроші, адже за проходження курсів на факультетах післядипломної освіти безпосередньо у Києві чи Харкові їм довелося б заплатити втричі більше, враховуючи проживання та харчування у чужому місті. Як голова атестаційної комісії у Житомирській області особисто зацікавлений у тому, аби підвищення кваліфікації не перетворювалося на формальний захід — при теперішньому стані охорони здоров’я фармація потребує компетентних висококваліфікованих фахівців, які могли б на належному рівні відпускати лікарські засоби та надавати якісну фармацевтичну опіку.

Курси підвищення кваліфікації і атестації аптечних працівників відбуваються на базі Житомирського фармацевтичного коледжу ім. Г.С. Протасевича, з яким давно й успішно співпрацюємо. Окрім того, сприяємо у працевлаштуванні випускників коледжу, особливо коли вони хочуть повернутися на роботу в районний центр або село, звідкіля родом.

Із цією ж метою — для освіти та самоосвіти провізорів і фармацевтів впродовж життя — за сприяння Житомирського фармацевтичного коледжу і територіальної Держлікслужби Спілка видає методичну літературу. Так, нами підготовлено до друку посібник «Для допомоги уповноваженим особам», збірник «Ліцензування фармацевтичної діяльності», монографію «Ціноутворення на лікарські засоби», тематичні збірники на інші актуальні теми.

Разом з Благодійним фондом «Ланцет» із спеціалізованою літературою ознайомлюємо лікарів різних спеціальностей, зокрема пропагуємо і розповсюджуємо довідники «ОТС: ответственное самолечение», «Фармацевтическая опека. Атлас», RX-index, Керівництво по застосуванню лікарських засобів.

О. Стецюк: Різнопланові консультації конкретним аптечним закладам — наша щоденна робота. Доводиться вирішувати найрізноманітніші питання. Наприклад, у нас попросила допомоги лікарняна аптека, що входить до складу Чуднівської ЦРЛ. З ініціативи медичного закладу там відбувається якась незрозуміла реорганізація, після якої виготовлення в аптеці може зникнути назавжди. «Спілка працівників фармації» взяла ситуацію під свій контроль. Ми звернулися з відповідними листами до обласної і районної держадміністрацій з проханням надати прозорості процесу реорганізації, зберегти робочі місця для аптекарів та не допустити закриття єдиного в Чуднівському районі відділу аптечного виготовлення.

Працівники аптечного закладу при обласній психіатричній лікарні поскаржилися, що у них робочий день на годину довший від установленого законодавством. Ми написали листа головному лікарю, який затверджує штатний розклад, пояснили ситуацію, і тепер аптекарі працюють на годину менше.

Мали й таку проблему в Житомирі: певний час податкова адміністрація вимагала від аптек роздруковувати касові звіти щоденно, незважаючи на вихідні і святкові дні, коли вони не працювали. За порушення штрафували. Причому позиція податкової була безапеляційною, навіть незважаючи на позитивне для аптек рішення місцевих судів. Спілка звернулася до Державної податкової адміністрації України в Києві, яка надала нам офіційного листа про неправомірність дій податкової служби в Житомирській області. Після того, як копії листа були розіслані суб’єктам господарювання, місцева податкова вгамувалася і конфлікти припинилися.

Позаторік Спілці вдалося переконати відділення Антимонопольного комітету, який моніторив ціни на медикаменти, не вимагати від аптек «кілометрові» звіти щодо асортименту в упаковках за всіма наявними лікарськими засобами та ще й на паперових носіях. Унаслідок листування з нами звіти скоротилися щонайменше вдвоє.

А благодійна діяльність? Чи вдається знаходити можливості, аби допомагати тим, хто на допомогу чекає найбільше?

О. Стецюк: До новорічних свят виділили грошову допомогу організації, яка опікується дітьми, хворими на СНІД. Для дитячого сиротинця закупили підгузки та засоби гігієни — рідке мило, пральний порошок. Ми відгукуємося на всі прохання та намагаємося в міру своїх можливостей (адже Спілка є громадською, а не комерційною організацією) допомагати нужденним.

— Про те, як гарно святкують День фармацевта у Житомирі знають далеко за межами вашої області.

К. Косяченко: Дуже радий це чути, адже урочистості, які традиційно відбуваються у Житомирському драматичному театрі ім. І. Кочерги, проводить «Спілка працівників фармації» за підтримки фармвиробників і великих аптечних мереж області. Це щорічна обласна премія Officina, яка присуджується в номінаціях «Найкраща аптека», «Найкращий аптекар», «Кращий фахівець екстемпоральної рецептури», «Корифей галузі», «Фармацевтична родина» та ін. Працівників фармації Житомирщини та ветеранів аптечної справи вітають представники Адміністрації Президента, нагороджують грамотами керівники міста й області, вшановують відомі українські співаки і музиканти. Роботу аптекаря, який виготовляє ліки своїми руками, вважаємо творчою, тому нагороду в цій номінації вручають художники або актори, представники ювелірного дому; медичним представникам — лікарі, уповноваженим особам — представники Державної служби лікарських засобів. Свято, «присмачене» багатьма «родзинками», припало до душі житомирським фармацевтам, тож із року в рік згуртовує чимраз більше колег і однодумців.

Лариса Дедишина

Материал подготовила +Екатерина Свириденко

Інтеграція аптекарів, лікарів та пацієнтів

Таку мету ставить перед собою Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації АПАУ (Аптечна професійна асоціація України). Докладніше про напрямки громадської діяльності фармацевтів Львівщини йдеться у нашій розмові з директором Львівського обласного осередку АПАУ Оленою Комарянською, комерційним директором мережі «Аптека 3І» Ніною Рубчук та виконавчим директором мережі «Сімейна аптека» Дмитром Тарнавським

— Останніми роками АПАУ неодноразово заявляла про себе на загальноукраїнському рівні: проводила аптечні саміти, науково-практичні конференції і семінари для операторів фармацевтичного ринку. Проте, Львівський обласний осередок організації, створений ще в 2007 р., поводився доволі пасивно. Що спонукало вас активізувати його роботу?

О. Комарянська: Справді, досі львівський осередок АПАУ фактично існував формально. Оновити його — ініціатива кількох місцевих фармацевтичних компаній. Сьогодні до складу громадської професійної організації входять аптечні мережі «Сімейна аптека», «3І», «D.S.» та «Фалбі», а це щонайменше понад 200 аптечних закладів області та більше 1 тис. аптечних працівників.

Сенс нашої діяльності ми вбачаємо насамперед у консолідації зусиль для розв’язання проблем, які є спільними для всіх операторів роздрібного фармацевтичного ринку. Скажімо, розвінчати міфи про те, що в українських аптеках масово реалізують фальсифіковані лікарські засоби, або про те, що націнка на ліки становить 300%. Громадська професійна асоціація висловлює думку набагато ширшого кола фахівців, а отже, викликає більше довіри. Погодьтеся, масштаб інший. Поза тим, у Західній Україні існують й інші професійні громадські організації фармацевтів, проте ми не збираємось з ними змагатися, радше навпаки — налаштовані на співпрацю та спільне вирішення проблем нашої галузі, яких є багато та вистачить на всіх.

На кого насамперед спрямовується діяльність осередку АПАУ у Львівській області?

Н. Рубчук: Головні завдання організації — сприяння інтеграції та взаєморозумінню працівників і закладів галузі охорони здоров’я, здійснення громадського контролю за діяльністю аптечних закладів регіону, а також просвітницька робота серед населення щодо раціонального прийому ліків та відповідального самолікування, що є особливо важливим за низької культури споживання ліків в Україні. Зрештою, такі стандарти діяльності аптек підтримує ВООЗ та декларує GPP (Належна аптечна практика), яка покликана забезпечити реалізацію принципу «орієнтації на пацієнта» та пропаганду здорового способу життя.

О. Комарянська: Доносити потрібну інформацію до людей плануємо через просвітницькі програми. Ми прицільно обрали напрям роботи, максимально наближений до кінцевого споживача, а саме відвідувачів аптек. Окрім того, вважаємо, що сьогодні існує велика прогалина в інформаційному обміні між лікарями і фармацевтами, через що регулярно трапляються певні непорозуміння. До прикладу, провізорів часто звинувачують у тому, що вони начебто підміняють лікарів, самі призначають хворим медикаменти, безпідставно замінюють одні препарати на інші.

Також, на жаль, не всім лікарям відомо, які заходи необхідні для забезпечення належної якості ліків, і які фактори можуть її знищити. Тому ми переконані в необхідності систематичного спілкування з колегами-лікарями власне для формування спільного бачення нашої ролі в ланцюжку лікар-пацієнт-аптека. Вдвічі актуальнішим це завдання буде при запровадженні страхової медицини та реімбурсації.

Д. Тарнавський: Що стосується споживачів, то нам важливо переконати їх у тому, що аптека — не магазин, і купувати ліки, орієнтуючись на рекламу по телевізору, є неприпустимим. Намагаємося довести, що консультація з лікарем необхідна за будь-якого серйозного нездужання. Застерігаємо про небезпеку зловживання препаратами, які містять кодеїн. Ще один важливий аспект — навчити людей зберігати ліки вдома, правильно формувати домашні аптечки, утилізувати прострочені ліки в домашніх умовах. Львівський осередок АПАУ цілковито підтримує концепцію ВООЗ про те, що система фармацевтичного нагляду повинна діяти і після того, як споживач придбає медикаменти в аптеці. Для цього необхідно офіційно фіксувати побічні реакції, не вказані в інструкції, випадки неефективної дії і виявлених фальсифікатів.

Розкажіть, будь ласка, про перші підсумки роботи Львівського осередку АПАУ.

О. Комарянська: За півроку нам вдалося провести низку конкретних заходів, спрямованих на налагодження тіснішої співпраці та взаєморозуміння з лікарями. Зокрема, в чотирьох поліклініках та п’яти лікарнях Львова вже відбулися презентації на тему «Чому ліки не завжди лікують?», присвячені проблемі якості медикаментів на вітчизняному ринку. Ми пояснювали, що таке фальсифіковані та субстандартні лікарські засоби, яку загрозу вони несуть здоров’ю нації. Наголошували на важливості дотримання належних умов зберігання ліків в лікарняно-профілактичних установах — температурного режиму, контролю вологості повітря. Довели до відома лікарів вимоги міжнародних стандартів GMP, GDP та GPP, які нині активно впроваджуються в Україні. Приємно зазначити, що медичні працівники сприймають нашу презентацію з інтересом та розумінням проблем. Плануємо й надалі підтримувати інформаційний обмін з фахівцями закладів охорони здоров’я регіону.

Просвітницьку роботу з населенням розпочали з участі в загальноміському Святі читання, яке проводилося у Львові під час Форуму видавців у вересні минулого року. За ініціативою осередку та спільно з мережею аптек «D.S.» у парку ім. Івана Франка був організований «майданчик здоров’я», де дітям у доступній ігровій формі розповідали про здоровий спосіб життя, а батькам — про правильне застосування ліків. Також за підтримки міського відділу освіти плануємо проводити у львівських школах для учнів, вчителів та батьків тематичні просвітницькі заняття про небезпеку медикаментозної залежності та здоровий спосіб життя.

— Хотілося б дізнатися про значення осередку для аптек і аптечних мереж, які вже є або планують увійти до складу АПАУ, адже ще однією метою діяльності професійної громадської організації є захист інтересів аптечних закладів.

Н. Рубчук: Проблем у фармгалузі нині дуже багато, як в Україні загалом, так і західному регіоні зокрема. Це і державне регулювання цін на лікарські засоби, контроль і забезпечення належної якості ліків, рецептурний відпуск та вдосконалення ліцензійних умов. Такий далеко не повний перелік питань, які чекають свого вирішення роками. Сьогодні багато говориться і про Належну аптечну практику, але, на жаль, в Україні досі не розроблено нормативне підґрунтя та механізми її впровадження.

Більшість аптек гостро відчувають нестачу методичних рекомендацій для побудови чи поліпшення системи управління підприємством. Переважно нормативні документи регламентують окремі ділянки роботи аптечного закладу і не забезпечують системного організаційного підходу. Фактично кожна аптека самотужки вирішує питання результативності своєї роботи, вибудовуючи власні моделі менеджменту. Враховуючи згадані проблеми, львівський осередок АПАУ поставив собі за мету обмін успішним управлінським досвідом та поширення між його членами результативних технологій менеджменту, в тому числі з урахуванням міжнародного досвіду.

Об’єднавшись, аптечні мережі вперше отримали змогу подивитися на себе не як на конкурентів, а як на рівноправних партнерів. Це насправді нові відчуття. Ми сідаємо за круглий стіл і робимо перші кроки до зближення.

Д. Тарнавський: Що дає аптеці чи аптечній мережі членство в осередку АПАУ? Насамперед, можливість вчасно отримати необхідну інформацію, методичну та організаційну допомогу, скористатися консультаціями та рекомендаціями кваліфікованих фахівців; взяти участь у конференціях та семінарах, які проводить АПАУ; вдосконалити свою роботу та вийти на вищий рівень розвитку підприємства. Члени осередку мають змогу брати безпосередню участь у законодавчій та нормативній діяльності в системі охорони здоров’я, продуктивно співпрацювати з органами державної влади і місцевого самоврядування. Наші спільні зусилля також будуть спрямовані проти недобросовісної конкуренції, оскільки здійснення громадського контролю за діяльністю аптечних закладів регіону, насамперед щодо якості ліків, є одним із першочергових завдань осередку.

О. Комарянська: В непростих умовах реформування галузі аптеки потребують захисту, як і інші заклади сфери охорони здоров’я. Ми не проти розумного регулювання і вважаємо, що в такій ситуації владні структури та професійні громадські організації повинні співпрацювати на постійній основі, зокрема й на регіональному рівні.

Нам потрібно приділяти більше уваги роботі з громадськістю, оскільки працівники аптек, як це не прикро, мають доволі негативний імідж у суспільстві, в тому числі на рівні влади. Нам належить розвіяти міф про надмірну прибутковість роздрібного фармсектору навіть серед дистриб’юторів та виробників лікарських засобів. Ми зобов’язані чітко себе позиціонувати, причому не лише на професійному рівні, а й поміж тих, хто далекий від фармацевтичної діяльності. Якщо нам не будуть довіряти, то аптеки й аптекарі легко перетворяться на об’єкт маніпулювання та остаточно втратять свій голос у суспільстві.

— Чи матиме Львівський осередок АПАУ вплив на розвиток аптек у західному регіоні?

О. Комарянська: Так, звичайно, і передусім на пошук нових моделей управління та ефективних рішень з врахуванням ринкових тенденцій. Вирішення актуальних управлінських проблем можливе за умови використання сучасних інструментів менеджменту, серед яких фармацевтична логістика, категорійний менеджмент, міжнародні стандарти управління якістю за вимогами стандарту ISO 9001, дієві схеми мотивації персоналу, результативна взаємодія з виробниками, комп’ютерні технології, комунікації з персоналом та споживачами. Через брак відповідної методичної літератури та загалом невисокий рівень менеджменту у вітчизняній фармації ці непрості завдання кожен вирішує по-своєму. Тому інтеграцію зусиль у цьому напрямі, передавання успішного досвіду та результативних управлінських рішень учасникам ринку вважаємо одним з перспективних завдань осередку, а для його членів — очевидною перевагою. Це особливо актуально на тлі нашого загалом доволі інертного та недостатньо інноваційного ринку.

Розмовляла Лариса Дедишина

Материал подготовила +Екатерина Свириденко