Статті

Фармацевтична освіта і наука Львова: місто чотирьох культур

Фармацевтична освіта і наука Львова мають багаті традиції, які тісно пов’язані з різними культурами, що протягом віків формували обличчя мегаполісу

Видатні науковці-фармацевти: як це було?

Львів швидко став торговельним та економічним центром регіону. Вигідне розташування міста на перехресті торговельних шляхів з портів Чорного та Балтійського морів, Києва, Центральної та Західної Європи сприяло його швидкому економічному розвитку. Географічне положення та природні ресурси вабили чужинців: татар, німців, угорців, поляків, литовців, австрійців та шведів. Протягом віків вони приносили сюди свої культуру і традиції.

— Перші прояви фармацевтичної освіти, організованої на державному рівні в Європі, належать до XVI ст. Початком вищої фармацевтичної освіти, а, відтак, і науки історики фармації вважають 1572 р., коли фармацевтам спеціальним розпорядженням було дозволено навчатися в університеті Монпельє (Франція). Історія Львівського національного медичного університету сягає 1661 р., а підготовка провізорів, яка спершу здійснювалася при медичному факультеті, розпочалася у Львові в 1784 р., — розповідає Почесний Амбасадор Львова професор Роман Лесик, д-р фарм. наук, завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. — Історія ЛМНУ та фармацевтичного факультету безпосередньо пов’язана з плеядою відомих вчених, які залишили вагомий слід у світовій науці, а також формують її сьогодення. Серед них Броніслав Радзішевський, Богуслав Бобранський, Якуб Парнас, Мечислав Дунін-Вонсович, Микола Туркевич, Богдан Собчук, Роман Піняжко, Сергій Баранов, Федір Жогло. Тривалий час факультет очолювали відомі вчені: професори Якуб Парнас, Тадеуш Вільчинський, Василь Крамаренко, Валентина Позднякова, Йосип Комариця, Олена Владзімірська, Борис Зіменковський, Володимир Музиченко, Тимофій Калинюк та інші.

Як справжній діамант Східної Європи, Львів нагадує музей під відкритим небом, адже має 2000 історичних, архітектурних і культурних пам’яток. Місто було засноване в середині ХІІІ ст. (1256 р.) князем Данилом Галицьким і названо на честь його сина Лева

Ось найвидатніші досягнення науковців, які у різний час жили і працювали у Львові.

Гасова лампа — сконструйована хіміком, фармацевтом та промисловцем Ігнацієм Лукасевичем у 1853 р. Була наслідком праць щодо перегонки нафти. Відкриття мало безпосередній вплив на розвиток нафтової промисловості.

Jan Zeh (1817–1897) — промисловець, піонер нафтової промисловості, єдиний власник прав на обробку нафти у Галичині.

Leopold Рebal (1826–1887) — професор, завідувач кафедри хімії Львівського університету (1857–1865). Вивчав склад бориславської нафти i вперше відкрив у ній ароматичні вуглеводні. Засновник австрійської «школи хімії», період його каденції на посаді керівника Інституту хімії Університету м. Грац називають «ерою Пебаля». Разом з А. Freundom відкрив загальну реакцію синтезу кетонів взаємодією хлорангідридів карбонових кислот з цинкорганічними сполуками, що стало першим видатним внеском світового рівня львівських хіміків в органічну хімію.

August Freund (1835–1892) — професор Технічної Академії (Львівська Політехніка), декан кафедри загальної і аналітичної хімії факультету технічної хімії. Відкрив метод одержання циклопропану, сполуку якого використовують при анестезії. Автор одного з перших академічних підручників польською мовою Zaryschemiidoużytkuszkółgimnazyalnych (1883).

Броніслав Радзішевський (1838–1914) — ректор Львівського університету, завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії. У 1897 р. — Почесний громадянин міста Львова (Медаль Міста Львова). Є автором двох іменних реакцій, які вважають засадничими для органічної хімії. Це реакція перетворення нітрилів до амідів під дією водню пероксиду (реакція Радзішевського) та метод синтезу похідних імідазолу (реакція Дебуса — Радзішевського).

Leon Popielski (1866–1920) — професор, завідувач кафедри фармакології і фармакогнозії (1905–1920), декан лікувального факультету (1909–1910) Львівського університету. У 1894–1904 рр. — співпрацівник І.П. Павлова; провів дослідження в галузі фізіології та фармакології травного тракту, травних залоз, фізіології периферичної нервової системи та фармакодинаміки пептидів; встановив, що гістамін, уведений підшкірно, значною мірою стимулює секрецію шлункового соку. Організатор Львівської наукової школи фармакології, біохімії та цитохімії, підготував 17 професорів.

Jakub Karol Parnas (1884–1949) — професор, завідувач кафедри біохімії (1920–1941), декан лікувального факультету (1929), завідувач фармацевтичного відділення (1930–1936) та декан фармацевтичного факультету (1939–1941) Львівського університету/медичної школи. Піонер польської біохімії, засновник львівської школи біохімії. Досліджував процеси метаболізму у м’язах і відкрив фосфороліз глікогену, що вважають одним з найвидатніших досягнень біохімії першої половини XX ст. Один з перших у світі запропонував використання ізотопів у біохімії (у співпраці з Інститутом Нільса Бора), за допомогою яких вивчив та описав етапи перетворень фосфорильованих сполук у м’язах. Прізвище Парнаса вписане в науку у назві схеми EMP (схема/шлях Ембдена — Мейергофа — Парнаса), яка описує перетворення фосфорильованих сполук у м’язах від фосфоролізу глікогену до утворення молочної кислоти. Опублікував підручник Chemia Fizjologiczna (1922).

Paweł Ostern (1904–1941) — керівник біохімічного відділу Львівської хіміко-фармацевтичної фабрики, професор, завідувач кафедри органічної хімії Львівського медичного інституту (1940–1941). Напрямки наукових досліджень: вивчення метаболізму пуринів, процесу глікогенолізу в організмі, фармакологічне вивчення похідних аденозину.

Józef Heller (1896–1982) — професор, завідувач кафедри загальної і неорганічної хімії (1940–1941). Відкрив амоніогенез у крові, є автором апарату Парнаса — Геллера для визначень мікрокількостей аміаку. Досліджував хімізм розвитку комах, зокрема встановив залежність між інтенсивністю метаболізму і перебігом метаморфозу метеликів; вивчав особливості пентозного циклу Mycobacterium phlei, визначення зворотної пропорційної залежності вмісту неорганічного фосфату в гемолімфі до висоти цієї трансформації (разом з Antoniną Mokłowską-Heller).

Фармацевтичний факультет ЛНМУ ім. Данила Галицького плідно співпрацює з низкою фармацевтичних факультетів Познані, Гданська, Кракова, Вроцлава та Любліна. Серед спільного наукового доробку понад 30 публікацій у рейтингових міжнародних виданнях, таких як European Journal of Medicinal Chemistry, Journal of Medicinal Chemistry, Tetrahedron, Chemical Papers, Medicinal Chemistry Research тощо

Bogusław Bobrański (1904–1991) — завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії у довоєнний період. Проводив широкі дослідження органічних сполук, особливо психотропних ЛЗ. У 1956 р. синтезував барбітурат proksybarbal, який після успішних клінічних випробувань був впроваджений у медичну практику під торговою назвою Ipronal (Vasalgin). Автор класичного підручника з органічної хімії. Автор методу кількісного визначення азоту, хлору і брому в органічних сполуках (метод Бобранського). Після завершення Другої світової війни емігрував до Польщі і був ректором Вроцлавської медичної академії.

Микола Туркевич — завідувач кафедри фармацевтичної хімії (1946–1977). Один з найяскравіших представників фармацевтичної науки України. Впровадив у медичну практику 4 нові ЛЗ: Димексид — протизапальний, пенетруючий та антибактерійний ЛЗ; Трихлоретилен для наркозу; Діаміфен — тромболітик; Пентабісмол — протисифілітичний ЛЗ. Засновник фундаментальної школи хімії та фармакології похідних тіазолідину та 1,3-тіазану. Автор фундаментального підручника «Фармацевтична хімія» українською мовою, за яким навчалися десятки поколінь провізорів і який є золотим фондом вітчизняної фармації.

Tadeusz Wilczyński (1888–1981) — ботанік, професор, знавець флори Східних Карпат. Був керівником курсу фармацевтичної ботаніки та експериментального саду лікарських рослин. Працював також куратором ботанічного відділення Природничого Музею ім. Дзєдушицьких. Вивчав рослинність Східних Карпат і Подолу. Відкрив на цих теренах декілька нових видів рослин, що має важливе значення для науки. Вивів оригінальні сорти деревовидних піоній, один з яких має назву «Тадеуш Вільчинський». Створив сад лікарських рослин медуніверситету. Був останнім учнем піонера охорони природи в Польщі проф. Мар’яна Раціборського.

Фармацевтична освіта і наука Львова мають багаті традиції, які тісно пов’язані з різними культурами, що протягом віків формували обличчя нашого міста, а після чергових змін карти Європи стали базовими у створенні потужних наукових шкіл, насамперед в Україні та Польщі. Тому природно, що роль міжнародної співпраці є ключовою у підтриманні високого рівня академічних осередків Львова.

Фармацевтичний факультет ЛНМУ ім. Данила Галицького плідно співпрацює з низкою фармацевтичних факультетів Познані, Гданська, Кракова, Вроцлава та Любліна. Серед спільного наукового доробку понад 30 публікацій у рейтингових міжнародних виданнях, таких як European Journal of Medicinal Chemistry, Journal of Medicinal Chemistry, Tetrahedron, Chemical Papers, Medicinal Chemistry Research тощо. Разом з науковою групою професора Л. Запрутка (Познанський медичний університет) науковці кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії одержали патент Республіки Польщі на напівсинтетичні сполуки з селективною протилейкемічною дією. Традиційними є обміни студентських груп для проходження практики, а також запрошення провідних лекторів ВНЗ-партнерів. Минулий рік був у певному сенсі знаковим для польсько-української співпраці в галузі фармації. Громадянка Польщі Магдалена Войтира захистила в ЛНМУ ім. Данила Галицького дисертаційну роботу з синтезу гетероциклічних сполук як потенційних ЛЗ і є першою полькою в сучасній історії львівської наукової фармації, яка одержала науковий ступінь кандидата фармацевтичних наук (доктора філософії).

— Львів — потужний науковий і освітній центр, який має сталі європейські традиції, — підсумовує Роман Лесик. — Власне, європейське обличчя академічного Львова є нашим надбанням і основою для майбутнього розвитку. Важливо не втратити духу науки, до формування якого долучилися покоління відомих науковців, що представляли культури різних народів. Дуже важливо, щоб Львів завжди був цікавим для представників країн Європи і світу як місто потужних університетів, де можна отримати якісну освіту, проводити наукові дослідження та виконувати дисертаційні роботи. Крім того, одне з ключових завдань — зробити Львів привабливим для організації наукових форумів, що безперечно сприятиме його розвитку та формуванню іміджу інтелектуального європейського міста.

Підготувала Лариса Дедишина

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #6′ 2018