Аптеки: обмін досвідомСтатті

Комунальна аптека: любов без взаємності

28/04/2015

Завідувач КП ЛОР «Аптека № 131» м. Самбір Володимир Кропивницький вважає, що держава «душить у своїх обіймах» комунальну аптеку, яка, беручи участь у соціальному захисті населення, обслуговує учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, проте навзаєм жодних преференцій не пропонує

Держава — байдужий власник

Ірина Кропивницька

Ірина Кропивницька

— За радянської влади у Самбірському районі, що на Львівщині, діяла Центральна районна аптека (ЦРА), до складу якої входили чотири міські аптеки у Самборі, у тому числі й аптека №131, та сільські структурні підрозділи, — розповідає провізор першого столу КП ЛОР «Аптека № 131» м. Самбір Ірина Кропивницька, яка керувала аптекою з 1984 до 2012 р. — Із розвалом СРСР катастрофічна ситуація в економіці й тотальна відсутність медикаментів на ринку стали поштовхом до розпаду монолітної ЦРА на окремі суб’єкти господарювання, яким було легше давати собі раду. Так на фармацевтичному ринку з’явилося Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Аптека № 131», яке отримало ліцензію на роздрібну торгівлю препаратами і екстемпоральне виготовлення ліків в умовах аптеки.

— Попри нелегкі часи, працювали ми дружно, — пригадує Ірина Станіславівна. — У Самборі не було власників-зайд з інших міст і регіонів, тож аптеки з легкістю домовлялися про графік чергувань у свята і ніколи не залишали містян без ліків — ні вдень, ні вночі.

Тепер у Самборі існує майже 60 місць реалізації лікарських засобів та структурні підрозділи аптечних мереж зі Львова, Стрия, Івано-Франківська. У державній комунальній власності залишилося лише два суб’єкти господарювання, решта — ТОВ або приватні підприємства. Певна річ, про пішохідну доступність (600 м між аптечними закладами) ніхто мови вже не веде.

У вільне плавання аптеку № 131 влада не відпустила, мовляв, держава теж повинна мати якусь власність, та й обслуговування чорнобильців приватникам не довіриш.

— Нам не дозволили приватизувати аптечний заклад, проте жодним чином не допомагають і не залишають простору для маневрів, — додає завідувач КП ЛОР «Аптека № 131» м. Самбір Володимир Кропивницький. — Наприклад, після того, як нам не поновили ліцензію на аптечне виготовлення через брак 40 кв. м площі і ми закрили аптечне виробництво й скоротили штат, нам забороняють тепер здати вже зайву площу в суборенду.

Володимир Кропивницький

Володимир Кропивницький

Гостро бракує обігових коштів, тому замовляємо товар у дистриб’юторів на умовах відтермінування оплати, що, своєю чергою, збільшує наші витрати і зменшує прибуток. Відповідно роздрібні ціни трохи вищі, ніж у приватних аптечних закладах, а вартість ліків нині є основним критерієм вибору аптеки для зубожілих українців.

Забезпечення лікарськими засобами пільговиків-чорнобильців, які проживають у місті Самборі та в Самбірському районі, — одна велика суцільна проблема. На фоні нинішніх цін на медикаменти, сума, яку виділяють на чорнобильців з бюджету на місяць, є просто смішною — 3–4 тис. грн, а їх маємо близько 300 осіб. Українське фармацевтичне законодавство таке, що з цієї суми у вигляді фіксованої 10% націнки аптеці повертається «аж» 300–400 грн! Окрім того, гроші за відпущені пільгові препарати нам повертають із запізненням на місяць, що, зрозуміло, негативно впливає на рівень обігових коштів.

Логічно, що ці малоприємні речі держава мусить якось компенсувати, якщо аптека є її власністю. Скажімо, пільгами в оплаті приміщення, яке ми орендуємо в міської ради. Проте орендну плату ми зобов’язані сплачувати вчасно і в повному обсязі. Тому грошей на оренду, оплату комунальних послуг, заробітну плату і закупівлю товару вистачає, а от на розвиток, на жаль, ні.

Наші кадри — найкомпетентніші

Sambir_apteka_131_2Оскільки аптека № 131 знаходиться поблизу пологового відділення районної дитячої лікарні і міської дитячої поліклініки, вона серед мешканців Самбора неофіційно вважається аптекою матері і дитини. Екстемпоральне виготовлення, яке було тут ще років 10 тому, здебільшого орієнтувалося на потреби дітей, а тепер асортимент готових ліків і товарів медичного призначення теж формується відповідно до рекомендацій педіатрів та запитів породіль. При тому, що запас товару практично не створюється, аптека працює так би мовити з коліс.

Матері з дітьми і вагітні належать до тої категорії відвідувачів аптечного закладу, яка потребує компетентної фармацевтичної опіки, кваліфікованої консультації, уважного і терплячого ставлення першостільника.

Досвідчені високопрофесійні провізори і фармацевти аптеки № 131 — її головний набуток. А провізор Галина Миндрішора — гордість і безумовний авторитет. Чимало відвідувачів вважають Галину Євстахіївну «своїм» аптекарем через її багаторічний досвід роботи у фармації, у тому числі й на попередній посаді завідувача лікарняної аптеки. Повагу і довіру з боку мешканців міста самбірські аптекарі цінують найбільше.

Спадок Селінгера

Аптека на цьому місці була завжди. Ну, принаймні, останні 104 роки — точно. Століття тому, ще за Австро-Угорщини, у двоповерховій кам’яниці по вул. Коперника, 11, у Самборі, що на Львівщині, мешкав єврей-аптекар. За деякими даними його ім’я згубилося десь у поросі років. Інші ж дослідники стверджують, що це міг бути Якоб Селінгер, який 15 лютого 1911 р. відкрив у місті нову (четверту) публічну аптеку і назвав її під «Під Левом».

Отож, на другому поверсі будинку пан Селінгер мав покої, а на першому — тримав аптеку, пристойні дерев’яні меблі якої досі служать добру службу теперішнім господарям аптечного закладу. За Австрії фармацевти готували ліки стоячи, тому столи в асистентській були високі, аж до грудей. Стільниці вкриті якимось незнаним сучасним столярам матеріалом, тому реставрувати їх було неможливо. Висота стель у приміщеннях — 3 м 20 см

Sambir_apteka131 _3

Текст: Лариса Дедишина

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #04′ 2015

 

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ