Статті

Раціональний вибір лікування та профілактики мігрені

Статті

Раціональний вибір лікування та профілактики мігрені

31/01/2020

Мігрень — це хронічне захворювання, що характеризується епізодичними загостреннями. Люди, які страждають на мігрень, живуть в постійному страху перед нападом, який погіршує якість їхнього життя. Багато видатних людей, що внесли величезний вклад в розвиток науки і культури, а також політичні діячі страждали на мігрень: політики і громадські діячі — Гай Юлій Цезар (у нього була також епілепсія), Жан Кальвін, Карл Маркс; вчені — Карл Лінней, Чарльз Роберт Дарвін, Альфред Бернхард Нобель, Зигмунд Фрейд, Блез Паскаль; композитори — Людвіг ван Бетховен, Петро Ілліч Чайковський, Ріхард Вагнер, Фредерік Шопен; письменники — Фрідріх Ніцше, Генріх Гейне, Едгар Аллан По, Гі де Мопассан і багато інших. На мігрень страждають до 20% населення, тож пропонуємо обговорити питання щодо раціональної профілактики та лікування цього захворювання

Симптоми мігрені

Усі види головного болю підрозділяють на дві основні групи: первинні, коли не вдається виявити органічну причину болю, і вторинні, тобто ті, у яких є анатомічна або фізіологічна причина. Частота вторинних (симптоматичних) видів становить лише 2–5%. Мігрень є однією з найбільш поширених форм первинного головного болю і проявляється нападами головного болю, які часто супроводжуються супутніми симптомами (нудотою, блюванням, фото- і фонофобією) [1].

Головний біль частіше локалізується в одній половині голови за типом гемікранії, локалізація болю може змінюватися від нападу до нападу. Головний біль при мігрені відрізняється значною інтенсивністю. Тривалість нападу варіює від 1–2 год до декількох діб.

Михайло Булгаков, який сам страждав на мігрень, блискуче описав її напад на прикладі Понтія Пілата в романі «Майстер і Маргарита»: «У прокуратора боліло півголови з такою силою, що хотілося підставити скроню під струмінь води і так завмерти, і в той же час він прекрасно розумів марність такої процедури. Поворухнути або качнути головою було неможливо, і доводилося сидіти нерухомо, прийнявши позу, в якій пульсуючий біль дошкуляв не так сильно. Говорити виходило з великими труднощами, практично не ворушачи губами»

Найвищі показники поширеності цього болісного захворювання відзначають в найбільш продуктивний період життя (у віці від 20 до 45 років). У жінок мігренозні напади виникають у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків. У підлітків у віці 15–19 років поширеність мігрені набагато вища — 28%, причому у 19% з них вона виникає без аури і у 9% — з аурою. Розрізняють мігрень з аурою (класичну) — 20% випадків і мігрень без аури (просту, звичайну) — 80%. Майже у 60% випадків мігренозний головний біль локалізується переважно в одній половині голови і починається в звичній для пацієнта ділянці (скроня, надбрів’я). Буває, що головний біль виникає в одній половині голови і під час нападу переходить на іншу.

Головний біль взагалі, і мігрень зокрема, є одними з найпоширеніших недуг. За оцінками ВООЗ, від 50 до 75% працездатного населення світу протягом останнього року відчували головний біль

Що призводить до виникнення мігрені?

тригери нападу мігреніВважають, що причинами мігрені є спадковість і зовнішні чинники впливу. Дослідники давно вивчають роль спадковості в походженні мігрені. Дуже часто дані щодо цього захворювання є в декількох поколіннях найближчих родичів. Якщо напади мігрені були в обох батьків, то ризик захворювання дітей досягає 60–90%. Якщо на мігрень страждає тільки мати, то ризик захворюваності становить 72%, якщо тільки батько — 20%. На сьогодні встановлено, що мігрень може розвиватися в результаті генетичного дефекту, але чітко його роль поки не визначена.

Разом з тим треба враховувати такі зовнішні чинники, що провокують напад мігрені (табл. 1), як емоційний стрес, зміна погоди, голодування, недосипання або надмірний сон, вживання деяких харчових продуктів (шоколад, цитрусові, банани, жирні сири) і прийом алкоголю (червоне вино, пиво, шампанське). Крім того, головний біль напруження можуть спричиняти тривале статичне напруження, емоційні переживання, порушення сну.

Вибір препарату для профілактики мігрені

Підхід заснований на даних про ефективність, досвід застосування, переносимість, переваги пацієнта, підтип головного болю і наявність супутніх захворювань. Особливою категорією є жінки, що мають дітородний потенціал, особливо вагітні, ті, хто годують груддю, або намагаються завагітніти. З огляду на ефективність і відповідно до класифікації доказів Американської академії неврології (American Academy of Neurology — AAN) [2] для профілактики мігрені потрібно призначати лікарські засоби, які довели свою ефективність (табл. 2).

Через ризик виникнення вроджених дефектів вальпроат натрію і топірамат не можна призначати жінкам з дітородним потенціалом, які не використовують надійний метод контрацепції.

Рекомендації щодо початку профілактичного лікування залишаються без змін. Засоби для профілактики мігрені можна застосовувати в будь-якій з таких ситуацій:

  • Напади значно порушують повсякденне життя пацієнтів попри лікування.
  • Часті напади (≥4 раз на місяць).
  • Протипоказання, неефективність або надмірне використання медикаментозних методів лікування під час нападу. При цьому надмірне використання визначають як:
  • ≥10 днів на місяць для похідних ріжків, триптанів, опіатів, комбінованих анальгетиків і комбінації препаратів різних класів, які не застосовують окремо (наприклад, ацетамінофен + кодеїн);
  • ≥15 днів на місяць для неопіоїдних анальгетиків, ацетамінофену і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП; включаючи ацетилсаліцилову кислоту).
  • Виникнення небажаних явищ під час лікування.
  • Переваги для пацієнта.

Профілактика мігрені також рекомендована пацієнтам з деякими рідкісними підтипами цього типу головного болю, включаючи геміплегічну, мігрень з аурою, мігрень з тривалою аурою, а також з мігренозним інсультом в анамнезі, навіть за низької частоти нападів.

лікарські засоби для профілактики мігрені

Важливо, щоб пацієнти розуміли, що успіх профілактики мігрені визначається як:

  • зменшення на 50% кількості днів з головним болем або мігренню;
  • значне зменшення тривалості нападу, яке визначає пацієнт;
  • значне зниження тяжкості нападу;
  • покращена відповідь на медикаментозне лікування при гострому нападі;
  • зниження частоти інвалідності, пов’язаної з мігренню, і поліпшення функціонування у важливих сферах життя;
  • покращання якості життя і зменшення психологічного стресу через мігрень;
  • успіх профілактичної терапії залежить від реалістичності очікувань пацієнта щодо даного лікування

Вибір препаратів для лікування мігрені

Усім пацієнтам з мігренню рекомендовано пройти курс невідкладної терапії. Поліпшити результати лікування пацієнта з мігренню можуть допомогти такі принципи.

Оцінка ефективності лікування мігрені ѓрунтується на даних експертного огляду, проведеного Американським товариством по боротьбі з головним болем (American Headache Society), і результатах контрольованих досліджень (табл. 3). На першому етапі призначають звичайні анальгетики, наприклад, ібупрофен (рівень доказовості А) або парацетамол (рівень доказовості В), або ацетилсаліцилову кислоту. Якщо пробне лікування (протягом трьох нападів) було нерезультативним або препарати через деякий час перестали бути ефективними, переходять до другого етапу — специфічного протимігренозного лікування з використанням як селективних агоністів 5НТ1-рецепторів (триптанів), так і неселективних агоністів 5НТ1-рецепторів (препаратів ерготаміну). Крім того, для лікування мігрені використовують препарати, що містять як комбіновані анальгетики неспецифічної дії, до складу яких для посилення аналгетичного ефекту додані барбітурати чи кодеїн або кофеїн, так і анальгетики специфічної дії, що містять ерготамін (номігрен). Також проти нудоти призначають допоміжні засоби.

Пацієнтам з мігренню слід обмежити лікування в середньому двома днями на тиждень, а особам, у яких спостерігається перевищення цієї межі, доцільно запропонувати профілактичне лікування.

Хворим, які зловживають ліками, незважаючи на проведення профілактичного лікування, можуть знадобитися підвищення дози препаратів, зміна профілактичної терапії або додавання іншого профілактичного лікування, включаючи біологічні, нейромодуляційні і психотерапевтичні підходи.

Не можна зволікати!

Є низка мігренозних симптомів, за наявності яких не можна самостійно лікуватися, тому пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря або викликати «швидку допомогу» у разі появи таких симптомів:

  • громоподібний головний біль (інтенсивний, із «вибухоподібним» або раптовим початком), який характерний для субарахноїдального крововиливу;
  • наростаючий головний біль, вираженість якого збільшується протягом декількох тижнів і більше;
  • раптове виникнення нового, незвичайного для пацієнта головного болю;
  • зміни у сфері свідомості (оглушення, сплутаність, втрата пам’яті) або психічні порушення;
  • наявність фокальних неврологічних знаків або симптомів системного захворювання (лихоманка, артралгія, міалгія).

subscribe

Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук

Література

  1. Вейн А.М., Колосова О.А., Яковлев Н.А., Слюсарь Т.А. Мигрень. – М.: Медицина, 1995. – 180 с.
  2. Аmerican Headache Society (2019) The American Headache Society Position Statement On Integrating New Migraine Treatments Into Clinical Practice. Headache, 59 (1): 1–18.

“Фармацевт Практик” #1′ 2020

https://rx.ua
ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ