Статті

Спека і тромби: зв’язок існує

24/07/2019

При високій температурі повітря кров загущується. Про те, чому виникає тромбоз судин та як влітку вберегтися від небезпеки розвитку тромбів, розповідає хірург вищої категорії, завідувач хірургічного відділення КНП «5-та МКП м. Львова» Віктор Коваль

Тріада Вірхова

Артеріальний, венозний тромбоз і тромбоемболічний синдром — найбільш поширені сучасні види патологій. Незважаючи на численні методи профілактики і лікування, і сьогодні тромбози розглядають як основну причину смерті і непрацездатності населення розвинутих країн світу.

Віктор Коваль (фото: Ігор Садовий)

Віктор Коваль (фото: Ігор Садовий)

Захворювання, пов’язані з тромбоутворенням, були відомі ще за 2000 років до н.е. Проте вперше визначення тромбозу як внутрішньосудинного згортання крові запропонував у 1856 р. Рудольф Вірхов, німецький вчений-патолог. Згідно з його теорією патофізіологія тромбозу ѓрунтується на трьох взаємопов’язаних чинниках: зміни в судинній стінці (ураження ендотелію), зміни гемодинаміки (стаз крові), порушення згортання крові.

Відомі такі тромбогенні чинники: стимуляція чи ураження судинної стінки, активація тромбоцитів, активація факторів згортання крові, інгібування фібринолізу, стаз крові. Натомість до захисних механізмів, які перешкоджають утворенню тромбозу, належать антикоагулянтна активність ендотелію, нормальні кількість і функція природних інгібіторів серинових протеаз, кліренс активних протеаз печінкою і ретикулоендотеліальною системою, неуражена фібринолітична система.

Надлишок тромбогенних факторів чи/або недостатність захисних механізмів організму вважають основними причинами утворення тромбу. Патогенез формування тромбу однаковий на різних ділянках системи кровообігу, однак механізми утворення артеріального і венозного тромбів суттєво різняться.

Активація тромбоцитів є одним з чинників утворення артеріального тромбу і прискорення розвитку атеросклерозу.

Артеріальний тромб здебільшого формується з тромбоцитів і фібрину, а венозний — з фібрину та еритроцитів і може містити різну кількість тромбоцитів і лейкоцитів. Венозному тромбогенезу на відміну від артеріального притаманне порушення рівноваги між тромбогенним і захисним механізмами. За наявності венозного тромбозу основними чинниками ризику є системна гіперкоагуляція з порушеним механізмом інгібування і стаз крові. Вважають, що ураження стінки судини спостерігається не у всіх випадках і має вторинний характер.

Орієнтуючись на показники інших країн з урахуванням численності населення та кількості хірургічних втручань, можна констатувати, що частота тромбозу глибоких вен (ТГВ) нижніх кінцівок в Україні становить 160 випадків на 100 000 населення щорічно з частотою виникнення фатальної тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) — до 50 випадків. ТЕЛА виявляють приблизно у 0,15–0,20% населення, з яких 10% щорічно помирають. ТГВ нижніх кінцівок вважають основною причиною ТЕЛА, яка виникає у 40–66% пацієнтів після хірургічних втручань і у 22–26% хворих терапевтичного профілю. У Великобританії від емболій, які потенційно можна було попередити, щороку гинуть близько 25 тис. людей. Понад 70% пацієнтів з помірним і високим ризиком ТГВ не отримують ані механічної, ані медикаментозної профілактики.

Коли ризик вищий

Ще у 1865 р. французький лікар Арман Труссо описав схильність до тромбозів у хворих зі злоякісними недугами. Відомо, що венозний тромбоз може передувати недіагностованим злоякісним новоутворенням і виникає у 20% хворих з ідіопатичними венозними тромбозами. Близько у 15% пацієнтів з онкологічними захворюваннями розвиваються тромбоемболічні ускладнення, які часто резистентні до терапії, що проводять. Найчастіше флеботромбоз виникає у разі раку шлунка, аденокарциноми молочної залози, легені, передміхурової залози, підшлункової залози, тонкої кишки. Майже у 90% пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями гіперкоагуляція розвивається внаслідок підвищення прокоагулянтних факторів, зниження активності і рівня антикоагулянтів. Хіміотерапевтичне лікування також асоційоване з високим ризиком розвитку тромбозів за рахунок інгібування фібринолізу і зниження концентрації природних антикоагулянтів.

subscribe

Хірургічне втручання. Під час хірургічних втручань, зокрема в ортопедичній і гінекологічній практиці, виділяється велика кількість тканинного тромбопластину, який спричиняє активацію згортання крові і розвиток тромбозів. Процес безпосередньо залежить від тривалості операції, її виду і подальшої іммобілізації.

Травма. Травматичні ураження істотно підвищують ризик венозного тромбозу, особливо у хворих старшого віку з переломом шийки стегна чи кісток гомілки, а також з переломом хребта. В таких випадках гіперкоагуляцію можна пояснити тривалою іммобілізацією, венозним стазом при шоковому стані, катетеризацією центральних вен.

Тривала іммобілізація. Порушення роботи м’язової помпи гомілкових м’язів посилює стаз у венах стопи у разі іммобілізації в післяопераційний період, тривалого постільного режиму, при синдромі «економкласу» (коли доводиться довго сидіти в одному положенні).

Прийом пероральних контрацептивів вважають незалежним чинником ризику венозного тромбозу, оскільки естрогени можуть підвищити активність факторів VII, VIII, IX, X, збільшити синтез протромбіну, фібриногену, агрегацію тромбоцитів і щільність крові та водночас зменшити утворення АТ III і протеїну S.

Препарати, які інгібують лактацію, а також засоби, що використовують при карциномі передміхуровової залози і для гормональної замісної терапії в період постменопаузи, також підвищують ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень.

Період вагітності і пологи розглядають як суттєвий чинник ризику розвитку тромбозу через порушення кровотоку внаслідок механічного стискання венозних судин і дилатації глибоких вен у ІІІ триместрі вагітності і під час пологів, а також через фізіологічну гіперкоагуляцію.

Відповідно до локалізації ТГВ поділяють на проксимальний (ураження стегнових, клубової і нижньої порожнистої вен) і дистальний (вени гомілки, підколінна вена). За ступенем фіксації проксимальної частини тромбу до венозної стінки виділяють емболонебезпечний (флотуючий) тромб і неемболонебезпечний.

Чому в спеку зростає ймовірність тромбоутворення?

При температурі повітря понад 30ºС організм втрачає багато рідини і мінеральних солей (калію та магнію). Внаслідок цього кров згущується, підвищується ризик утворення тромбів і зростає навантаження на серцево-судинну систему в цілому.

З метою профілактики тромбоутворення необхідно дотримуватися кількох правил.

  • Пити більше води. Не соку, газованих напоїв, кави чи чаю, а саме чистої питної води. Розрахувати свою норму щоденного споживання води також нескладно: на кожен кілограм маси тіла має припадати 40 мг води. Тобто доросла людина з масою тіла 70 кг повинна щоденно випивати 2,8 л води. Питна вода — простий і потужний засіб проти утворення тромбів.
  • Урізноманітнити щоденний раціон продуктами, які сприяють розрідженню крові: оливкова і лляна олії, яблучний оцет, часник і цибуля, лимони, насіння соняшнику, буряк, какао і чорний шоколад, риба і риб’ячий жир, помідори і томатний сік, вівсянка, імбир, ягоди (малина, чорниця, ожина, журавлина, вишня, черешня).
  • Звести до мінімуму або взагалі відмовитися від вживання продуктів, які згущують кров: м’ясні бульйони, ковбаси, холодець, білий хліб, вершки, шипшина, банани і манго, чорноплідна горобина, трави (зокрема, звіробій, валеріана, кропива, кукурудзяні рильця).
  • Зменшити вживання солі, яка у великих кількостях також здатна згущувати кров.
  • Відмовитися від куріння і вживання алкоголю. Нікотин активує процес тромбоутворення.
  • Більше рухатися і ходити пішки, виконувати вправи і плавати.

Лікування тромбозу глибоких вен

Медикаментозне лікування гострого проксимального ТГВ передбачає застосування гепарину з подальшою його заміною на варфарин. Використання тромболізису запобігає розвитку тромбозу стегнових вен.

Пацієнтам рекомендують використовувати еластичні компресійні бинти, панчохи, колготи як доповнення до медикаментозного лікування з метою зниження ризику розвитку посттромботичного синдрому.

Компресія необхідна протягом перших 2–3 тиж після розвитку ТГВ і постійне використання компресійного трикотажу протягом наступних 2 років.

Такі вироби обирають відповідно до свого розміру. Варто пам’ятати, що навіть якісні компресійні вироби втрачають еластичність після 6 міс регулярного використання.

Література

  1. Lebedev A.K., Kuznetsova O.Yu. North-Western State Medical University named after I.I. Mechnikov, St.Petersburg, Russia.
  2. Babadayeva1 N.M., Shostak N.A., Kiriyenko A.I., Acad A.I. Nesterov Department of Faculty Therapy: Spasokukotsky S.I. Department of Faculty Therapy, Russian State Medical University, Russian Ministry of Health, Moscow.

“Фармацевт Практик” #7-8′ 2019

Фото під заголовком: тромб на стенті, електронна мікроскопія (фото: Eli Moore, Centre for Cancer Biology, Австралія)

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ