ПсихологіяСтатті

У пошуках внутрішньої свободи

Свобода — це одна з найскладніших філософських категорій, яку дискутують, трактують, вивчають з часів античності. У даній статті ми розглянемо лише психологічний аспект цього поняття і поговоримо про те, що допомагає і що заважає відчувати себе дійсно вільною людиною у повсякденному житті

Внутрішня свобода — це свідомий вибір того, що є найбільш прийнятним, комфортним і важливим для конкретної особистості в певний історичний момент з урахуванням обставин, які неможливо змінити. Внутрішня свобода притаманна зрілим самодостатнім особистостям з почуттям власної гідності.

Не існує цілком незалежних людей, на яких ніщо і ніхто не впливає, не існує абсолютної свободи. Внутрішня свобода — це не результат, а процес пізнання себе, пошуку сенсу свого буття, навчання робити власний вибір. Це процес здобуття незалежності; усвідомлення мотивів своїх дій та сторонніх впливів. Це готовність невпинно працювати над собою, щоб крок за кроком наближатися до себе — кращого і щасливішого.

Від себе не втечеш — матеріальне зростання чи самообмеження, одруження чи розлучення, зміна роботи чи місця проживання, активне спілкування чи усамітнення — ніщо не зробить тебе вільним, якщо всі твої таргани подорожуватимуть з тобою — вічні й вірні пасажири твоєї свідомості. Наведи лад у своїй голові, а тільки тоді змінюй зовнішні обставини. І навіть якщо сторонні чинники непереборні, завжди залишається можливість змінити до них своє ставлення, перетворити їх на власний вибір.

Люди, які досягли стану усвідомленої внутрішньої свободи, здатні відчувати себе вільними навіть за умов тоталітаризму, в концтаборі, в тюрмі, за складних життєвих обставин…

Внутрішньо вільна людина: розрізняє зовнішні обмеження та внутрішні бар’єри

«До свободи веде лише одна дорога: презирство до того, що не залежить від нас»

Епіктет, давньогрецький філософ-стоїк

• Шукає свободу в собі, у своїй свідомості, а не ставить її в залежність від зовнішніх обставин.
• Завжди розмежовує свою відповідальність та чинники, на які неможливо вплинути. Бачить перепони на шляху до мети, зважує свої сили для їхнього подолання.
• Здатна коритися зовнішнім обмеженням, не втрачаючи власної гідності. Вміє перетворювати їх на свій вибір. Свідома своїх обов’язків та зобов’язань, які сприймає як власну добру волю.
• Відстежує джерела своїх внутрішніх бар’єрів. Розуміє, в чому полягає вплив виховання, сімейних традицій, людей поруч, суспільства в цілому. Аналізує, що з цього позитивне, розумне, корисне саме для неї, а чого варто позбутися.

Читайте також: Советы психолога: несколько принципов благополучной и осознанной жизни

Сама порядкує власним життям

• Будує життя з огляду на свої потреби, прагнення та цілі, а не згідно із сімейними сценаріями чи стереотипами, що панують у соціумі. Успішно протистоїть родинному та соціальному тиску.
• Упевнена у собі, не ставить свою самооцінку в залежність від думки інших. Не переймається тим, щоб виправдовувати очікування батьків, вчителів, начальства, референтної групи, держави. Об’єктивно зважує свої сильні та слабкі сторони. З дещицею здорової самоіронії оцінює себе і свої досягнення.
• Самостійно й виважено приймає важливі рішення, бере за них відповідальність, не відчуває невдоволення собою і не шукає винних у тому, що з нею відбувається.
• Сміливо заявляє про свої бажання й потреби, не боїться отримати відмову.

Протистоїть маніпуляціям та будь-яким формам тиску

• Не піддається обробці масової свідомості, політичній агітації, комерційній рекламі. Не є рабом нав’язаних суспільством стандартів моди, краси, успішності, певного способу життя.
• Критично мислить, аналізує, хто саме і яким чином впливає на її вибір, на прийняття рішень, формування світогляду. Розуміє, хто і навіщо нею маніпулює, пробуджує певні емоції, грає на струнах душі.
• Далека від фанатизму, догматизму та чорно-білого сприйняття світу. Не творить собі кумирів. Все ставить під сумнів з тим, щоб осмислити й скласти власну думку. Сприймає аргументацію. Вміє зважувати всі «за» та «проти».
• Не допускає стосовно себе щонайменших проявів домашнього насильства (психологічних, економічних, фізичних, сексуальних).
• Керуючись власними інтересами та потребами, вміє говорити тверде «ні», не відчуваючи при цьому провини.

Шукає і знаходить своє призначення, сенс свого існування

«У світі не існує більш дієвої допомоги для виживання навіть у найжахливіших умовах, аніж знання, що твоє життя має сенс»

Віктор Франкл, психолог, психіатр, психотерапевт, філософ

• Обирає таку мету, сам процес досягнення якої є для неї психологічно комфортним, а неминучі перепони лише додають сил та енергії.
• Не кладе все життя на досягнення лише однієї цілі. У разі зміни обставин обирає інші пріоритети, щоб рухатись далі.
• Контролює свої пристрасті, жодну з яких не ставить за життєву мету. Не має хворобливого потягу до багатства, влади й слави. Не занадто переймається матеріальним достатком, кар’єрою, зовнішністю, успіхом у протилежної статі.
• Не пов’язує весь сенс свого буття з кимсь із близьких чи рідних. Не страждає на невротичне кохання або симбіотичний зв’язок з батьками чи дітьми. Не поринає у складні співзалежні стосунки з родичами, що схильні до алкоголізму чи наркоманії. Готова відпускати своїх рідних — дітей, коханих, батьків. Дозволяє їм жити власними інтересами, полишати сім’ю, обирати окремий шлях.

Читайте також: Зачем человеку хобби и как выбрать дело по душе?

Свідомо обирає своє місце у соціумі

«Та я не раб на життєвій галері
І не погонич іншим, я — розкутий»

Іван Коваленко, поет-дисидент

• Має активну життєву позицію. Якщо займається громадською діяльністю, не нехтує при цьому іншими життєвими цінностями.
• За своїм менталітетом і поведінкою не є ні рабом, ні паном. Гідно поводить себе як у ролі керівника, так і в ролі підлеглого.
• Розуміє, де закінчується її свобода і починається свобода інших. Вміє встановлювати свої кордони, поважає кордони оточуючих.
• Формує здорове коло спілкування з такими друзями та соратниками, які підживлюють її найкращі якості, духовно збагачують та надихають на добрі справи. Уникає токсичного оточення.
• Не є рабом успіху, не страждає від надмірних амбіцій, спокійно ставиться до поразок, не переймається невдачами, з ентузіазмом продовжує рухатися вперед.

Має високі моральні якості

• Порядна, живе згідно з законами честі, не страждає від докорів сумління — як усвідомлених, так і витіснених у підсвідомість.
• Не приховує своїх почуттів та намірів. Не маніпулює іншими, не інтригує, не бреше, не вибудовує хитромудрі комбінації.
• Спокійно й з гідністю заявляє про свої погляди, переконання й уподобання. Не боїться через це втратити популярність чи зазнати осуду.
• Говорить правду і називає речі своїми іменами, якщо для цього є підстави. У тих випадках, коли доцільно промовчати й щось приховати, робить це усвідомлено, не почуваючи провини.

Здатна до самоаналізу, працює над собою

• Вивчає себе, мотиви своїх вчинків, усвідомлює власні інтереси та потреби.
• Позбавлена страхів, комплексів, шкідливих стереотипів та упереджень, з успіхом долає свої душевні негаразди — самотужки чи за допомогою психолога.
• Виявляє у своїй підсвідомості приховані почуття, щоб вивести їх на поверхню та впливати на них. Усвідомлює і приймає тваринну частину своєї сутності, відстежує в собі первісні інстинкти, щоб їх приборкувати та керувати ними.
• Не перебуває в полоні деструктивних почуттів — образ, заздрощів, провини, хворобливих амбіцій, бажання щось комусь довести, самоствердитись за рахунок інших тощо.
• В усьому знає міру, вміє тримати баланс.
• Не має шкідливих залежностей або ж тримає їх під контролем, працює над собою, щоб їх позбутися.
• Самодостатня, легко переносить самотність.

Читайте також: Что делать с тараканами в голове? Мы не шутим. Или шутим?

Розвивається та самовдосконалюється

«Свобода — це щось більше, ніж відсутність утисків. Це не тільки «свобода від». Це «свобода для» — свобода стати незалежним»

Еріх Фромм, соціальний психолог, філософ, психоаналітик

• Знаходить внутрішні й зовнішні ресурси задля повноцінного гармонійного життя.
• Використовує всі можливості для самореалізації, розвитку своїх талантів та умінь.
• Має різнобічні інтереси, вподобання, хобі та захоплення.
• Відкрита новій інформації, новітнім технологіям, бажає вчитися, здобувати нові знання та вміння, за потреби перелаштовуватися та підлаштовуватися під нові вимоги.
• Вміє говорити «так» новим викликам, змінам у житті, цікавим проєктам і новим етапам у своєму житті. Може спокійно змінити фах чи місце роботи.

З оптимізмом ставиться до життя

• Не жаліється, не скиглить, не нарікає на долю. Не порівнює себе та своїх близьких з іншими, не заздрить, не переймається безкінечними «а якщо», «а якби»…
• Радіє життю, вміє бути щасливою тут і зараз; насолоджується красою навколишнього світу та простими радощами буття.
• Здатна до самообмеження. За вимушених обставин чи в результаті свідомого вибору може спокійно вести скромний спосіб життя…

… Перелік, можливо, неповний, але цілком достатній, щоб замислитися. Спробуйте глянути на себе зі сторони — наскільки ваша ментальність відповідає критеріям внутрішньої свободи. А ще — згадайте своє оточення: скільки поряд із вами дійсно вільних людей. Підказка: це порядні, впевнені в собі особистості, не обтяжені кар’єрними, майновими та іншими пристрастями. Щодо всього мають свою точку зору. Стосовно начальства не виявляють ні рабської покори, ні показної зневаги. Мають мужність вчиняти так, як вважають за потрібне. Люблять життя і людей. Тримаються з гідністю, спокійні й неконфліктні. Їм не треба відстоювати свою свободу, бо вони вже вільні…

Читайте також: Бодіпозитив — вміння любити себе у будь-якому тілі

Ціна свободи

Відчуття внутрішньої свободи робить людину вищою за будь-які обставини, дарує силу, життєву енергію, впевненість у собі. Але чи гарантує щастя? Насправді вільна людина більше за інших вміє радіти простим речам, її життя не псують недосяжні цілі, хибні цінності, марні жалкування, чужа думка… Людина з багатим внутрішнім світом та здатністю до самоаналізу краще вміє усвідомлено ловити миті щастя, насолоджуватися ними, запам’ятовувати їх, щоб потім відтворювати у своїй пам’яті…

Але чи безтурботне життя такої людини, чи безпечне, безнапасне? На жаль, не завжди. Вільні й внутрішньо незалежні особистості помітні й незручні. Вони дратують тих, хто прагне їх контролювати, — своїх батьків, вчителів, керівників, можновладців…

«Вона була мовчазна, спокійна, гарно вчилася, але повсякчас мене дратувала — я відчувала, що вона на все має власну думку»

З висловлювання вчительки молодших класів про свою колишню ученицю

Існують люди з такою мірою внутрішньої свободи, що вже самим фактом свого існування загрожують системі, яка прагне контролювати не лише поведінку людей, але й їхню свідомість. Інакодумці — це настільки серйозна загроза авторитарному режиму, що він прагне зламати, ізолювати, знищити їх. У прагненні підкорення й тотального контролю система діє через свої каральні органи й одночасно через людей з рабською психологією, для яких несвобода і демонстрація своєї лояльності до влади — єдиний можливий спосіб буття. Долучаючись до цькування інакодумців, вони ніби кажуть: «Будь таким, як я, — ницим вірним рабом. Як ти смієш бути вільним; не боятися, мати свою точку зору?».

Але й за менш драматичних обставин ціна внутрішньої свободи завжди велика. Марно сподіватися, що протистояння суспільному тиску залишиться непоміченим. Але воно того варте: вільний політ духу — це і є вищий сенс життя.

Погляд з-за ґрат

Неоціненними є праці Віктора Франкла, психолога й психіатра, що пережив усі жахи німецького концтабору та писав про внутрішню свободу як запоруку виживання за будь-яких умов.

«У концтаборі можна позбавити людину всього, крім останньої людської свободи — свободи ставитися до обставин так чи інакше»

Віктор Франкл, психолог, психіатр, психотерапевт, філософ

Чи дійсно в умовах зовнішніх обмежень людина може продовжувати відчувати себе вільною? У закритому колективі, тюрмі, концтаборі, тоталітарній державі?

За радянських часів був популярним термін «внутрішня еміграція» — такий спосіб існування, за якого людина, рятуючись від тоталітаризму, обмежувала контакти з державою та соціумом, «уходила в себе», жила інтенсивним духовним життям, продовжувала творити, як тоді казали, «в стіл».

Навіть в умовах концтабору залишається можливість завдяки внутрішній свободі не зламатися, не втратити людської подоби, не стати тим ганебним гвинтиком системи, який ліплять з людини поневолювачі разом зі своїми вірними посіпаками — тими, хто вже зламався та підкорився.

За будь-яких зовнішніх обмежень у людини залишається цілий Всесвіт — її внутрішній світ. Залишається свобода відтворювати в уяві коханих і найрідніших людей, споглядати внутрішнім поглядом їхні образи, навіть вести уявні діалоги… Залишаються спогади — справжня скарбниця всього найсвітлішого, що було в житті… Залишаються роздуми про минуле, враження від прочитаних книжок, переглянутих фільмів та вистав, зроблені висновки… Залишається можливість думати, вирішувати для себе світоглядні питання, сперечатися й погоджуватися з уявним опонентом чи з самим собою… Залишається світ фантазій і мрій, творчий процес, який навіть без матеріального втілення є цілющим… Залишається загострене сприйняття краси навколишнього світу (нехай часом геть обмежене)… Залишається можливість дарувати іншим добре слово, свою допомогу, співчуття… Залишаються вищі ідеали, віра, переконання… Залишається можливість шукати й знаходити сенс життя й обирати своє ставлення до вимушених обставин… А ще — здатність на рятівні миті відключатися від жахливих реалій, щоб здобувати сил жити далі…

Досвід концтаборів чи життя в умовах злочинної держави мають хіба що люди старшого покоління. Але в усі часи на долю людини можуть випасти достатньо складні життєві обставини. І це вибір людини — сприймати зовнішні обмеження як тюрму чи як власний вибір. Навіть недавній карантин одні роздратовано сприймали як утиски, а інші — як єдино можливі й виправдані міри безпеки…

Психологічне здоров’я — запорука руху до справжньої внутрішньої свободи. А будь-які душевні проблеми — передумова рабства, залежності від інших людей та обставин…. І якщо згадати публікації журналу «Фармацевт Практик» на психологічну тематику, то практично всі вони тією чи іншою мірою стосувалися формування незалежної самодостатньої особистості, вільної від ілюзій та оман, шкідливих стереотипів, шаблонів, негативних сценаріїв, внутрішніх обмежень, нав’язаних бажань та маніпулятивних впливів.

Щасливий той, хто на схилі літ може сказати: це був мій вибір, мій сценарій, моє життя…

Марія Кириленко
Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення
www.boyarka.cspr.info

Редакція журналу «Фармацевт Практик» щиро дякує за багаторічну дружбу нашому постійному автору Марії Кириленко. Життя йде вперед, і, на жаль, Марія Іванівна вирішила піти на відпочинок. Ми завжди будемо вдячні їй за п’ятнадцятирічну співпрацю і важливі теми, які вона піднімала у своїх статтях. А ще дякуємо за приємне і плідне особисте спілкування. Зичимо Вам, Маріє Іванівно, здоров’я і гарного настрою!

“Фармацевт Практик” #6′ 2020