Статті

Замінники цукру: вся правда про аспартам

Поява замінників цукру значною мірою була зумовлена необхідністю оптимізувати харчування як здорових людей, так і тих, хто страждають на певні захворювання, перш за все на цукровий діабет. Існує ціла низка замінників цукру синтетичного і рослинного походження. Звичайно, кожен з них має свої позитивні й негативні сторони, але об’єктивно оцінити їх у багатьох випадках буває досить складно через різні викривлення й дезінформацію, що виникають під час боротьби конкурентів за ринок. Певною мірою не став виключенням у цьому плані й широко відомий в усьому світі замінник цукру аспартам

Аспартам: Європа «вимогливіша» за США

Аспартам (L-аспартил-L-фенілаланін) було винайдено у 1965 р. Джеймсом Шлаттером — хіміком однієї з фармацевтичних компаній, який синтезував цю речовину як проміжний продукт при одержанні ЛП гастрину. За ступенем солодкості аспартам перевищує цукор приблизно у 200 разів. Цікаво зазначити, що окремо кожна з амінокислот, які входять до його складу, солодкого смаку не має. При застосуванні аспартаму калорійність продуктів харчування знижується. Так, 1 г цього замінника цукру містить 4 ккал (16,5 кДж), але ж його доза відповідно у 200 разів є нижчою, ніж для цукру. Тому, наприклад, калорійність філіжанки солодкої кави зменшується зі 168 кДж при використанні цукру до 0,81 кДж при додаванні аспартаму.

Як замінник цукру аспартам почали застосовувати в США з 1974 р. і вже через 10 років його споживання в цій країні сягнуло 1540 т, що еквівалентно 308 000 т цукру. Приблизно в той самий час цей продукт почав поширюватися й у Великобританії. Що ж стосується континентальної Європи, то аспартам був дозволений до застосування в якості харчової добавки рішенням Європейського парламенту (Директива 94/35 ЄС) 30 червня 1994 р. У Європейському каталозі дозволених харчових добавок він має індекс Е951. При цьому дозволена добова доза для аспартаму в Європі становить 40 мг/кг, що є більш «жорсткою» вимогою, ніж у США, де цей показник сягає 50 мг/кг.

Аспартам застосовують переважно у продуктах лікувального (діабетичного та дієтичного) призначення або у випадках, коли використання цукру є небажаним, наприклад, у споживачів, які хочуть обмежити надходження вуглеводів до організму. Нині у світі нараховується понад 6 тис. найменувань таких продуктів — від газованих напоїв та жувальної гумки до желе, цукерок, десертів, йогуртів тощо.

Наявність аспартаму та його кількість в готових продуктах і солодких напоях обов’язково має бути зазначена на етикетці, аби людина мала можливість зорієнтуватися й не перевищувати дозволеної добової дози цього замінника цукру, хоча не важко підрахувати, що для досягнення такої дози необхідно випити протягом доби багато літрів напоїв або з’їсти кілька кілограмів цукерок, що містять цей замінник цукру. Тим не менш лікарі та дієтологи рекомендують утримуватися від надмірного вживання будь-яких замінників цукру, в тому числі й аспартаму.

Аспартам: боротьба за ринок триває

Іноді можна почути, що аспартам завдає шкоди організму людини. Насправді це не так: безпеку цього замінника цукру підтверджено результатами понад 200 досліджень, він дозволений більш ніж у 100 країнах світу. Аспартам є безпечним як для здорових людей, так і для хворих на цукровий діабет.

Чутки про шкідливість аспартаму значною мірою виникають через жорстоку конкуренцію на дуже прибутковому ринку замінників цукру й роблять його своєрідним «заручником» ситуації, що склалася. За підрахунками спеціалістів, аспартам охоплює приблизно чверть світового ринку замінників цукру. Тому не дивно, що в літературі періодично з’являються статті явно замовного характеру, де йдеться про «виявлення» в аспартаму різноманітних шкідливих властивостей, здатних зумовлювати цілу низку «тяжких захворювань», при цьому документальних підтверджень цьому не наводиться.

Аспартам застосовують переважно у продуктах лікувального (діабетичного та дієтичного) призначення або у випадках, коли використання цукру є небажаним, наприклад, у споживачів, які хочуть обмежити надходження вуглеводів до організму

Тим не менш FDA постійно контролює ситуацію й також періодично, на підставі результатів клінічних досліджень, проводить роз’яснювальну роботу. Так, наприклад, у 1994–1995 рр. з’явилися повідомлення про негативні явища, які нібито можуть виникати при застосуванні аспартаму: розвиток парадоксального підвищення апетиту, мігрень, зміна настрою, депресія та інші психічні розлади.

FDA розглянуло питання про можливу зміну поведінки та настрою при використанні аспартаму й дійшло висновку, що ті незначні біохімічні зміни, які спостерігаються при одночасному його введенні з глюкозою, не можуть спричинити вищезазначених порушень. Опоненти ж, зі свого боку, звинувачують FDA у приховуванні фактів «надзвичайної шкідливості» аспартаму. Незважаючи на те, що застосування цього замінника цукру має вже досить солідний «стаж», боротьба за ринок триває, й, на жаль, методи цієї боротьби далеко не завжди бувають коректними.

Аспартам: продукти метаболізму «під підозрою»

Що перш за все стає об’єктом критики? Найчастіше мова йде про те, що в процесі травлення організм розщеплює аспартам на його складові: аспарагінову кислоту та фенілаланін з утворенням метанолу. Як відомо, останній є вельми токсичною речовиною, що й стало підставою до «нищівної» критики аспартаму. Насправді ж, у невеликих кількостях метанол постійно утворюється в організмі людини у результаті природних метаболічних процесів, тобто нормальної життєдіяльності, і є природною ендогенною сполукою. Так, наприклад, середня кількість ендогенного метанолу, що метаболізується з пектину фруктів в організмі дорослої людини, становить приблизно 450 мг за добу (з 1 кг яблук метаболізується до 1,4 г метанолу) [1], а зі склянки томатного соку утворюється у 6 разів більше метанолу, ніж з такої самої кількості напою, підсолодженого аспартамом. При дозволеній добовій дозі аспартаму 40 мг/кг утворюється 4,4 мг метанолу на 1 кг маси тіла, тоді як отруєння настає при дозі метанолу 200–500 мг/кг. Тому «підозри» щодо небезпечності аспартаму через утворення мізерної кількості метанолу при метаболізмі певною мірою є спекулятивними.

Іноді безпеку цього замінника цукру піддають сумніву й через інші продукти його метаболізму — фенілаланін та аспарагінову кислоту. Так, наприклад, автори роботи [2] розглядають «потенційну можливість впливу на мозок фенілаланіну». Зокрема вони висловили припущення про можливу здатність цієї речовини знижувати рівень ключових хімічних сполук мозку, наприклад, серотоніну, що може несприятливо впливати на настрій, поведінку, сон та апетит. Подібні «потенційні можливості», за правило, спростовуються конкретними результатами клінічних досліджень щодо безпеки аспартаму, які періодично проводять й у наші дні. Так, у 2015 р. опубліковано результати проведеного у Великобританії подвійного сліпого рандомізованого, плацебо-контрольованого дослідження [3], де зазначається, що за допомогою застосованих біохімічних методів та метабономіки (вивчення низькомолекулярних метаболічних профілів) не вдалося виявити будь-яких психологічних або метаболічних ознак гострої несприятливої реакції на аспартам.

Чутки про шкідливість аспартаму значною мірою виникають через жорстоку конкуренцію на дуже прибутковому ринку замінників цукру й роблять його своєрідним «заручником» ситуації, що склалася

Існує лише зовсім невеликий відсоток людей (приблизно 1 людина на 20 тис. населення), в яких виявлено рідкісне спадкове порушення обміну речовин, що має назву «фенілкетонурія». Для них вживання аспартаму дійсно є небажаним.

Аспартам: коректна вимога

Застосування цієї харчової добавки дозволено й в Україні, де вона набула досить значного поширення, переважно у виробництві діабетичних та дієтичних продуктів. Аспартам входить і до складу деяких лікарських засобів, але не як активна речовина, а як додаткова, зокрема, як один з інгредієнтів оболонки таблеток.

Звичайно, такі ліки спроможні зробити незрівнянно менший внесок у надходження аспартаму до організму людини, ніж харчові продукти, що також містять цей замінник цукру. Тим не менш при реєстрації таких ліків в Україні існує коректна вимога щодо кількісного обмеження цього інгредієнту, а також щодо обов’язкового зазначення як в інструкції до застосування, так і на упаковці про те, що даний препарат містить аспартам (Е951). Отже, споживач має можливість у зручній і доступній формі отримати це попередження й утриматися від придбання в аптеці такого препарату, якщо людина, скажімо, хворіє на фенілкетонурію або у неї існує гіперчутливість до цього замінника цукру.

 

Підготував Руслан Примак, канд. хім. наук

Література

1. Lindinger W., Taucher J., Jordan A. et al. Endogenous production of methanol after the consumption of fruit // Alcoholism, clinical and experimental research. — Blackwell Publishing Ltd. — 1997; Vol. 21, № 5: 939–943.
2. Humphries P., Pretorius E., Naude H. Direct and indirect cellular effects of aspartame on the brain // European Journal of Clinical Nutrition. — 2008; Vol. 62: 451–462.
3. Sathyapalan T., Thatcher N.J., Hammersley R. et al. Aspartame sensitivity? A double blind randomized crossover stude // PLOS ONE. — 2015; Vol. 10, fasc. 3: 1–13.

“Фармацевт Практик” #1′ 2016