Наука

Надмірний ріст у дітей та дорослих: гігантизм та акромегалія

Наука

Надмірний ріст у дітей та дорослих: гігантизм та акромегалія

03/11/2019

Занадто висока людина завжди привертала до себе увагу. В середні віки гігантів переслідували та спалювали нарівні з відьмами. Сьогодні відомо, що надмірний ріст обумовлений надлишком одного з гормонів

Що таке гормон росту?

Гормон росту, або соматотропний гормон (СТГ), належить до сімейства поліпептидних гормонів та є одним з гормонів передньої долі гіпофіза. Його було відкрито у 20-х роках минулого століття, а отримано у кристалічному вигляді з гіпофіза тварин у 1944 р. вченими Лайєм та Евансом.

У 1956 р. було виділено людський соматотропін, а у 1958 р. американський ендокринолог Моріс Рабен вперше ввів його дитині, яка не зростала через те, що її організм взагалі не виробляв цього гормону. Лікування допомогло, тож дитина почала рости.

Соматотропний гормон є одним з основних регуляторів метаболізму, які здійснюють свою дію у різних органах, тканинах та системах протягом усього життя як через прямий вплив, так і опосередковано через основні периферичні посередники — інсуліноподібний фактор росту 1-го і 2-го типів (ІФР I та ІФР II).

Починаючи з 20 років секреція цього важливого гормону закономірно знижується, а в кожній наступній декаді рівень соматотропного гормону знижується приблизно на 14%.

Недостатня секреція соматотропного гормону, що виникає у дітей у віці 2–3 років і проявляється затримкою росту і фізичного розвитку, отримала назву «гіпофізарний нанізм» («карликовість»). Найнижчим в історії дорослим чоловіком визнаний непалець Чандра Бахадур Данг (1939–2015) із ростом протягом всього життя 54,6 см

Незважаючи на поступове зниження вмісту, протягом усього життя СТГ стимулює хондрогенез і мінералізацію кісткової тканини, зростання тканин і органів, збільшує м’язовий анаболізм, глікогеноліз і глюконеогенез, посилює мобілізацію вільних жирних кислот, абсорбцію кальцію і фосфатів у травному тракті, збільшує реабсорбцію фосфатів у нирках, зменшує виділення калію і натрію. Основна дія СТГ спрямована на регуляцію обміну білків і процесів, пов’язаних із ростом і розвитком організму. Під впливом СТГ посилюється синтез білка у кістках, хрящах, м’язах, печінці та інших внутрішніх органах.

Соматотропний гормон – норма:

– у віці до 7 років: 0,1-8,8 нг/мл

– від 7 до 18 років: чоловіки 0,05-14,9 нг/мл; жінки 0,06-23,8 нг/мл

Багато — не завжди добре

Надмірна секреція соматотропного гормону у дорослих провокує розвиток акромегалії — захворювання, що характеризується непропорційним зростанням кісток, хрящової та інших тканин організму (потовщення кісток і огрубіння рис обличчя, збільшення розмірів язика).

Своєю чергою, підвищений рівень соматотропного гормону в крові у дітей та підлітків призводить до гігантизму.

Отже, гігантизм і акромегалія — два «боки» одного захворювання, які мають між собою певні відмінності. Зокрема, гігантизм зазвичай розвивається у дітей та підлітків і спричиняє аномальне лінійне зростання, тоді як для дорослих пацієнтів з акромегалією характерними є розростання окістя і м’яких тканин та прискорене збільшення маси тіла.соматотропний гормон

В обох випадках надмірне вироблення гормону росту відбувається через аденому — доброякісну пухлину гіпофіза. Зазвичай аденоми виникають у зрілому віці, але зрідка — у дитинстві. Також можливі супутні ускладнення, а саме здавлення нервів (тунельний синдром), зменшення сили м’язів, підвищення інсулінорезистентності тканин.

Отже, гігантизм і акромегалія — це синдроми, обумовлені надмірною секрецією СТГ (гіперсоматотропізмом), причиною якої майже завжди є аденома гіпофіза.

Високий зріст та не тільки

Частота гіпофізарного гігантизму коливається від 1 до 3 випадків на 1000 населення. Він виникає у випадках, коли гіперсекреція гормону росту починається у дитинстві, ще до закриття епіфізарних зон росту. Підвищене вироблення СТГ може бути спричинене як безпосередньо аденомою гіпофіза, так і травмами голови, а також деякими інфекційними захворюваннями, що вражають нервову систему (наприклад, менінгіт, енцефаліт).

Гігантизм характеризується такими змінами, як високий зріст, подовження кінцівок, непропорційно маленький розмір голови. Незважаючи на швидкість зростання скелета, кістки практично не деформуються. Проте можливі набряк м’яких тканин і збільшення периферичних нервів. Часто відбувається затримка статевого дозрівання, або гіпогонадотропний гіпогонадизм, із характерною євнухоїдною будовою тіла.

Виділяють такі види гігантизму:

  • істинний, при якому пропорційно збільшені розміри всіх частин тіла, а також відсутні порушення з боку психічних і фізіологічних функцій;
  • парціальний, що характеризується збільшенням окремих частин тіла (наприклад, пальців стоп, кистей або половини тіла);
  • акромегалічний, що супроводжується вираженим збільшенням кінцівок (верхніх і нижніх), а також носа і підборіддя;
  • спланхномегалія, яка характеризується збільшенням розмірів і маси внутрішніх органів;
  • євнухоїдний, що характеризується непропорційно довгими кінцівками, наявністю відкритих зон росту в суглобах кістей, підвищеною секрецією гонадотропінів;
  • церебральний, що супроводжується порушеннями з боку інтелекту внаслідок ураження головного мозку.

Зміни вигляду при акромегалії

До розвитку акромегалії призводить гіперсекреція гормону росту, що починається в 20–40-річному віці. Якщо підвищення рівня соматотропного гормону починається після закриття епіфізарних зон росту, то вона раніше клінічно проявляється огрубінням рис обличчя (випинання надбрівних дуг, потовщення губ) і гіпертрофією м’яких тканин кистей і стоп.

Суттєво змінюється загальний вигляд хворих: їм доводиться збільшувати розміри кілець, рукавичок і взуття. Зазвичай стежити за перебігом захворювання допомагають фотографії пацієнта, зроблені у різний час.

розвиток акромегалії

У людей із акромегалією тіло вкрите грубим волоссям, шкіра потовщена і часто має темний колір. Розміри і функції сальних і потових залоз підвищені, через що хворі часто скаржаться на надмірну пітливість та неприємний запах тіла.

Розростання нижньої щелепи призводить до її протрузії (висування вперед) та розширення міжзубних проміжків. Через проліферацію хрящів гортані голос стає низьким і хрипким. Язик часто збільшений, його складчастість посилена.

Згідно із Книгою рекордів Гіннеса найвищою зареєстрованою людиною в історії, про зріст якої наявні безсумнівні відомості, є американець Роберт Першинг Уодлоу (1918–1940). Через пухлину гіпофіза його зріст на момент смерті (від бешихового запалення шкіри) становив 272 см

Згодом розростаються хрящі ребер, що надає грудній клітці бочкоподібного вигляду. Хрящова тканина суглобів досить рано реагує на надлишок СТГ проліферацією з можливим некрозом та ерозіями. Хворі часто скаржаться на стан суглобів, зокрема, реєструють випадки дегенеративного артриту, що призводить до втрати працездатності.

Супутні проблеми

Майже у 50% хворих з акромегалією та гігантизмом порушена толерантність до глюкози, але клінічно явний цукровий діабет виявляють приблизно лише у 10% випадків.

Через здавлення нервів прилеглою фіброзною тканиною та проліферацію ендоневральних волокон часто розвивається периферична нейропатія. До того ж пухлина гіпофіза нерідко спричиняє головний біль.

Захворювання серця (наприклад, ішемічна хвороба серця, кардіомегалія, іноді кардіоміопатія) зустрічаються приблизно у однієї третини пацієнтів, причому в них вдвічі зростає ризик смерті від цих захворювань. Майже 30% хворих страждають на артеріальну гіпертензію.

Ризик злоякісних пухлин, особливо травного тракту, підвищується у 2–3 рази.

Читайте також: Дирижер гормональной активности и метаболизма

У деяких жінок з акромегалією розвивається галакторея (виділення грудного молока, не пов’язане з грудним вигодовуванням), зазвичай у поєднанні з гіперпролактинемією (підвищення рівня гормону пролактину в крові). У хворих із СТГ-секретуючими пухлинами часто знижується секреція гонадотропінів. Приблизно у 30% чоловіків з акромегалією розвивається еректильна дисфункція, а майже у всіх жінок виявляють порушення менструального циклу або аменорею.

Діагностика та лікування пухлини гіпофіза

Для діагностики пухлини гіпофіза визначають рівні ІФР-I та СТГ, а також проводять томографію центральної нервової системи.

За наявності пухлини гіпофіза її видалення здійснюють хірургічним шляхом або призначають променеву терапію. Зокрема, у разі прогресуючого поширення пухлини гіпофіза за межі турецького сідла, а також за неможливості повної її резекції (що буває досить часто) показано поєднання хірургічного втручання з променевою терапією.

За наявності протипоказань до оперативного втручання та променевої терапії, у разі їхньої неефективності або при запізненні ефекту променевої терапії застосовують лікарські засоби. Медикаментозну терапію проводять синтетичними октапептидами — октреотидом або ланреотидом, що пригнічують патологічно підвищену секрецію СТГ.

subscribe

Слід зазначити, що за підозри на гігантизм необхідно терміново звернутися до ендокринолога і пройти обстеження, оскільки дуже важливо почати лікування якомога раніше.

Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук

“Фармацевт Практик” #10′ 2019

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ