Виявлено нові аспекти розвитку стійкості ВІЛ до ліків

Група вчених під керівництвом доктора Пленнні Пеннінгса (Dr Pleuni Pennings) вивчили особливості віруса імунодефіциту людини, у геномі якого було виявлено мутації, які приводять до розвитку стійкості до ліків. Автори показали, що у деяких пацієнтів із ВІЛ, поява всього однієї вірусної частки з такою мутацією призводила до швидкого поширення в організмі вірусу, стійкого до лікарських препаратів. В інших випадках мутація виникала відразу в кількох вірусних частинках, що призводило до розвитку гетерогенної вірусної популяції, яка також володіє стійкістю до ліків.

Дослідники з’ясували, що стійкість формувалася як у результаті дії «жорсткого» відбору, так і у процесі «м’якого». У першому випадку зберігаються організми, які володіють якоюсь певною ознакою, а інші елімінуються. У випадку з вірусом імунодефіциту людини проліферують вірусні частинки, які несуть мутацію, що забезпечує стійкість до ліків. При «м’якому» відборі виживають організми, які володіють різними ознаками, і генетична різноманітність зберігається.

Автори змогли оцінити ефективний розмір вірусної популяції (він склав 150 000), вивчаючи поширення мутації K103N, що забезпечує розвиток стійкості до лікарських препаратів. Для цього вони проаналізували дані про клінічні дослідження, проведені наприкінці 1990-х років. Вивчивши дані про розвиток лікарської стійкості у хворих із ВІЛ, дослідники з’ясували, що для цього вірусу характерний як «жорсткий», так і «м’який» відбір.

У подальшому доктор Пеннінгс планує вивчити історії хвороб пацієнтів із ВІЛ, які отримували інше лікування, щоб з’ясувати, як інші препарати впливають на ефективний розмір популяції. Це допоможе зрозуміти які ліки гальмують розвиток стійкості вірусу до препаратів і є ефективнішими.

За матеріалами Ремедіум

Материал подготовила +Екатерина Свириденко