Свято-Михайлівська клінічна лікарня: 150 років заради здоров'я киян

9 грудня 2025 року одна з найвідоміших медичних установ столиці відзначила 150 років від дня відкриття. Сучасна Свято-Михайлівська клінічна лікарня — колишня Олександрівська — за півтора століття пройшла шлях від невеликої лікарні у двох дерев’яних корпусах до системного центру медичної допомоги, що стоїть на передовій найважчих викликів міста і країни.

Дерев’яні приміщення, 65 ліжок і перша лабораторія

Лікарня відкрилася у 1875 році та отримала назву на честь одужання цесаревича Олександра. У той час вона складалась із двох дерев’яних бараків на 65 ліжок, де кияни могли отримати стаціонарну, амбулаторну, а до 1902 року ще й швидку допомогу.

Уже з 80-х років XIX століття лікарня стає клінічною базою медичного факультету Університету Святого Володимира. У 1885 році тут з’являється новий корпус із клініками пропедевтики внутрішніх та нервових хвороб, а через чотири роки — перша лабораторія на базі прозекторського відділення.

Наприкінці ХІХ століття лікарня стрімко розширюється. На кошти дружини міського губернатора О.П. Демидової у 1891 році відкривають дитячу клініку, яку очолює професор В.Є. Чернов — один із засновників дитячої хірургії в Україні. У 1895 році тут запрацював перший у Києві пологовий будинок, а з 1903 по 1918 рік діяла школа повитух.

Епідемії, війни та Голодомор

На початку ХХ століття Олександрівська лікарня впевнено зміцнювала свої позиції. У 1912 році вона мала вже 640 ліжок, а поруч із основними корпусами функціонували тимчасові відділення, розгорнуті через епідемію.

У 1919 році відділ охорони здоров’я Київського виконавчого комітету ради робітничих депутатів повідомив керівництву лікарні, що вона перейменована на І-у радянську міську лікарню, в 1922 році лікарні присвоєно ім'я жовтневої революції і в народі вона стає «Жовтневою».

Період 1932–1933 років став одним із найтрагічніших у її історії. Сюди привозили виснажених селян, які шукали порятунку від Голодомору в Києві, — більшість не вдавалося врятувати. У ті ж роки місто охопила епідемія висипного тифу. Будівництво нових корпусів практично зупинилось через нестачу фінансування.

Лише наприкінці 1930-х ситуація покращилась: у 1937 році звели поліклінічний корпус. А перед початком Другої світової війни лікарня мала вже 13 спеціалізованих відділень, працювало 88 лікарів та функціонувало понад 1200 ліжок.

Німецька окупація і повоєнне відновлення 

Під час німецької окупації корпуси лікарні зайняв військовий шпиталь. Власний персонал тимчасово перевели на Бульварно-Кудрявську. Повернутися на своє місце і відновити роботу вдалося лише у 1947 році.

Після війни лікарня активно зміцнює спеціалізовану допомогу. У 1951 році відкривається потужна урологічна клініка на 100 ліжок — найбільша в Україні. Тут же створюють перше дитяче урологічне відділення.

У лютому 1966 року заклад стає піонером анестезіології та інтенсивної терапії: відкривають перше в Україні (і друге у СРСР) відділення анестезіології та реанімації. Згодом — рентгенорадіологічне відділення.

Реконструкція та наукові центри 1970–1980-х

У 1970-х роках починається масштабна реконструкція, яка тривала майже двадцять років. Будуються нові корпуси — неврологічний, терапевтичний, кардіологічний, інфекційний, лікувально-діагностичний. Деякі відділення переїжджають у перепрофільовані будівлі.

У 1978 році при лікарні засновують Республіканський ревматологічний та міський кардіологічний центри, де працюють наукові лабораторії. У 1980 році лікарня долучається до медичного забезпечення Олімпійських ігор у Москві та відкриває лабораторію очного протезування.

Чорнобиль, початок Незалежності та нові виклики

Після аварії на ЧАЕС у лікарні працювали чотири пункти санітарної обробки, через які пройшли 18 тисяч людей, а 36 медиків отримали статус ліквідаторів.

У 1990 році, під час Революції на граніті, лікарня приймала та рятувала голодуючих студентів.

У 1991 році лікарня стає Київською міською клінічною лікарнею №14, у 1993 — Центральною міською клінічною лікарнею. Продовжується розбудова: відкриваються нові інфарктні, судинні, реанімаційні підрозділи.

У 2007 році лікарні повертають назву «Олександрівська клінічна лікарня», а з 2010 року розширюють інфекційне відділення, впроваджують сучасні діагностичні та нефрологічні послуги.

Під час Революції Гідності 2013–2014 років сюди доставляли поранених активістів, а в період пандемії COVID-19 лікарня стала одним із ключових опорних закладів столиці.

11 квітня 2024 року лікарня знову перейменована — вона  стала називатися Свято-Михайлівською клінічною лікарнею.

Сьогодні Свято-Михайлівська клінічна лікарня — це багатопрофільний комплекс, що працює за сучасними протоколами та технологіями. Вона продовжує традицію, започатковану видатними лікарями В.П. Образцовим, Ф.Г. Яновським, М.М. Волковичем, М.Д. Стражеском, Б.М. Маньківським, О.І. Коломійченком та багатьма іншими.

Її історія — це історія міста, що зростало, переживало трагедії й відроджувалося разом зі своєю головною лікарнею.

Раніше ми розповідали, як українець врятував людство від туберкульозу.