Законодательство

Проект Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”

Міністерство охорони здоров’я України пропонує для публічного обговорення проект Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”.

Зауваження та пропозиції до проекту приймаються в електронному вигляді до 16 січня 2012 року на ee-mail: [email protected]; [email protected] ; [email protected].

Тел.(044) 254-06-52; 253-53-07.

---

 

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає принципи, правові, організаційні та фінансові засади і механізми функціонування загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування громадян в Україні.

---

 

 

Проект Закону розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.08. № 14 “Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив для людей, а не політиків”, розпоряджень Кабінету Міністрів України № 383-р від 27.02.08 та № 1250-р від 17.09.08, доручень Кабінету Міністрів України № 21631 /0/1-08 від 15.04.08, від № 44529/0/1-08 від 06.09.08, № 61808/0/1-08 від 17.12.08, № 18082/1/1-09 від 07.04.09, від 26.08.2005 № 35554/1/1-05 до постанови Верховної Ради України від 21.06.05№ 2679-ІV “Про рекомендації парламентських слухань “Соціальне страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку”, від 13.05.2009 №21631/246/1-08, від 30.03.2010 № 16124/0/1-10, від 25.05.2010 №16124/3/-10 та від 06.07.2010р № 16124/7/1-10 та доручення Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 3589/297/1-10.

Стан здоров’я населення України протягом останніх років погіршився, про що свідчить:

скорочення очікуваної тривалості життя;

стрімке постаріння населення, коли частка населення старших вікових груп значно перевищує частку віком до 15 років;

високі показники смертності населення, насамперед передчасної;

значний природний спад населення, що веде до депопуляції;

високий рівень загальної захворюваності населення;

поширення епідемії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу.

Сучасний стан системи охорони здоров’я та існуючий рівень фінансування галузі не дозволяють повною мірою забезпечити право громадян на безоплатну медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України, та потребує значних особистих витрат громадян.

Таким чином, незадовільність реального стану медичного забезпечення громадян України є суттєвою медичною і соціальною проблемою, для розв’язання якої необхідні державна підтримка, координація зусиль усіх центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Прийняття законопроекту обумовлено необхідністю подальшого підвищення соціального захисту населення України шляхом запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Останнє, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, є одним з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 

Проект Закону спрямований на створення економічних механізмів забезпечення конституційних гарантій громадян України на охорону здоров’я, безоплатну медичну допомогу та медичне страхування.

Сьогодні охорона здоров’я продовжує працювати за умови дефіциту бюджетних коштів. Одним із найефективніших шляхів розв’язання існуючих проблем в галузі охорони здоров’я є запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Реалізація проекту Закону передбачає:

запровадження додаткових джерел фінансування охорони здоров я;

запровадження договірних відносин та закупівлі медичних послуг за суспільні кошти;

забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі;

сприяння діяльності закладів охорони здоров’я усіх форм власності, створення умов для задоволення потреб населення у медичних послугах відповідно до сучасних стандартів медичної допомоги;

забезпечення належного контролю за якістю медичних послуг;

ефективне використання наявних кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів;

солідарну участь держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні медичних послуг.

Законопроектом передбачається здійснення та функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Основ).

Проект Закону, зберігаючи позитивні риси існуючої системи охорони здоров’я (безоплатність надання медичної допомоги, загальний характер, доступність), посилює відповідальність держави, підприємств, організацій, установ, та закладів охорони здоров’я в охороні здоров’я.

Пропонується запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування як окремого виду соціального страхування, оскільки об’єднання в рамках однієї системи двох видів соціального страхування, зокрема, медичного страхування та загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності неминуче потребуватиме створення складної та громіздкої структури органів управління та виконавчих дирекцій Фонду, значних додаткових адміністративно-господарчих витрат, в тому числі пов’язаних із пошуком нових приміщень, оплатою праці нових працівників, придбанням оргтехніки, розробкою специфічного програмного забезпечення тощо. Крім того, таке об’єднання несе в собі ризик того, що в цій системі спільні кошти будуть перерозподілятися на користь виду страхування з більш конкретно визначеними фінансовими зобов’язаннями, тобто від медичного страхування – на користь соціального страхування на випадок тимчасової непрацездатності. Це обумовлено також тією особливістю, що медичне страхування, на відміну від всіх інших видів соціального страхування, охоплюватиме практично все населення, а не лише працюючих або пенсіонерів, та передбачає організацію надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування.

Законопроект орієнтовано на єдину систему збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині страхових внесків на медичне страхування, які мають сплачуватись роботодавцями, що забезпечить оптимізацію планових витрат на їх адміністрування.

Законопроектом передбачається, що страховиком за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням є Фонд медичного страхування України, що створюється як некомерційна самоврядна організація та діє на засадах, визначених Основами.

Управління Фондом медичного страхування України та нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування здійснюється на паритетній основі представниками від застрахованих осіб, роботодавців та держави.

Разом з тим пропонується, що Фонд медичного страхування України, як некомерційна самоврядна організація, створюється після прийняття окремого спеціального Закону.

До прийняття такого Закону Фонд медичного страхування функціонує як державна установа на підставі Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Таке положення щодо державних засад керування системою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування забезпечить чіткий державний контроль за коштами медичного страхування, що особливо важливо для кризового та посткризових періодів, забезпечить найбільш гнучке та оперативне управління системою та дозволить створити потужну систему контролю та експертизи за якістю надання медичної допомоги та використання страхових коштів на початковому етапі впровадження цього виду страхування.

У подальшому при відпрацюванні всіх функціональних та організаційних елементів можливим буде перехід до управління Фондом на паритетних засадах сторонами соціального партнерства, а саме – державою, роботодавцями та представниками застрахованих.

Пропонується, що зазначений проект Закону України набирає чинності з 1 січня 2015 року, оскільки за цей час необхідно вжити необхідні заходи щодо реорганізації системи охорони здоров’я для переходу від утримання закладів охорони здоров’я до принципів оплати наданих медичних послуг.

Для забезпечення фінансування загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування працюючих у бюджетній сфері та непрацюючих верств населення необхідна наявність фінансових ресурсів в державному та місцевих бюджетах, які на сьогодні відсутні, в тому числі через світову фінансову кризу.

Запровадженню системи медичного страхування має передувати серйозна підготовча робота, зокрема, щодо затвердження медичних стандартів та клінічних протоколів, оптимізації мережі закладів вторинної медичної допомоги, організаційного та законодавчого розмежування первинної, вторинної та третинної допомоги, реорганізації закладів охорони здоров я у некомерційні комунальні підприємства, розмежування функцій платника та постачальників медичних послуг та запровадження державних закупівель медичних послуг.

Проект Закону містить 37 статей, які складають п’ять розділів:

I. Загальні положення.

II. Управління загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.

III Джерела коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, порядок їх надходження та використання.

IV. Відповідальність суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та постачальників медичних послуг

V. Прикінцеві положення.

 

Правове урегулювання проведення заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, визначено такими основними законодавчими та нормативно-правовими актами:

Конституцією України;

рішенням Конституційного суду України від 29.05.2002р. у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України “у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно” (справа про безоплатну медичну допомогу);

Законом України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”;

Законом України “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 № 815 “Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року”.

У зв’язку з прийняттям цього Закону для його реалізації необхідне розроблення нормативних актів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України щодо:

визначення представників держави у складі Наглядової ради та Правління Фонду медичного страхування;

положення про Наглядову раду;

здійснення державного нагляду за діяльністю Фонду медичного страхування;

визначення розміру страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;

переліку медико-санітарних та оздоровчо – профілактичних цільових програм і видів медичної допомоги, які мають фінансуватись за рахунок бюджетних асигнувань;

здійснення організаційних заходів для забезпечення функціонування Фонду медичного страхування.

Також повинні бути розроблені та затверджені у встановленому порядку, Державний класифікатор медичних послуг; уніфікована методика оцінки вартості медичних послуг; єдині державні тарифи на медичні послуги, що підлягають закупівлям за державні кошти; типові статути державного (комунального) закладу охорони здоров’я, що здійснює господарську діяльність; типові договори про державну закупівлю медичних послуг.

 

Реалізація проекту Закону як забезпечення безкоштовного гарантованого надання базового рівня медичних послуг потребує додаткових коштів, оскільки існуючий рівень фінансування галузі охорони здоров’я є вкрай низьким.

Для запровадження системи загальнообов’якового державного соціального медичного страхування джерелом додаткових коштів можуть бути кошти з бюджетів всіх рівнів та запровадження цільового страхового внеску на медичне страхування за рахунок роботодавців.

Мінімальна потреба галузі охорони здоров я на 2012 рік для забезпечення України якісною медичною допомогою на рівні стандартів медичної допомоги складає 80,5 млрд. грн.

На фінансування не залучених до системи медичного страхування закладів охорони здоров я, чинний порядок фінансування яких має бути збережений, та державних цільових програм та інших заходів, необхідно 32,4 млрд. грн., що складає 40,2% загальної потреби галузі.

Решту коштів (48,1 млрд. грн.) пропонується отримати шляхом запровадження цільових страхових внесків на медичне страхування.

В розрахунку на 1 застрахованого громадянина річний розмір страхового внеску у середньому складає 1 051,66 грн.

По відношенню до прогнозного фонду оплати праці розрахунковий розмір страхового внеску становить 4,01 %.

Запровадження цільового страхового внеску на медичне страхування для роботодавців без збільшення навантаження на фонд оплати праці можливе за рахунок перерозподілу частки внесків роботодавців та найманих працівників за іншими видами соціального страхування, зокрема пенсійного.

Докладні розрахунки додаються.

 

Законопроект в установленому порядку пройшов погодження в Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіні, Спільному представницькому органі сторони роботодавців на національному рівні, Федерації професійних спілок України. Отримано висновок Мінюсту за результатами правової експертизи.

 

Акт не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

 

Необхідність розробки та прийняття, основні положення законопроекту обговорено на засіданні міжвідомчої робочої групи з питань запровадження загальнообов’язкового медичного страхування, експертами, в тому числі й міжнародними, науковцями, представниками лікарських асоціацій.

Також впродовж 2009 року питання запровадження медичного страхування обговорювалось на:

всеукраїнському науково-практичному семінарі “Роль місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сучасній реформі системи охорони здоров’я ” (1 квітня 2009 р., м. Житомир);

III науково-практичній конференції з медичного права (23-24 квітня 2009 р., м. Львів);

міжнародній конференції на тему: “Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні” (18-19 травня 2009 р., м. Київ);

парламентських слуханнях на тему: “Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні” (20 травня 2009 р.);

міжнародній конференції “Реформування системи охорони здоров’я в Україні” (1-5 червня 2009 р., м. Ялта).

Крім того, основні підходи щодо запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування обговорювалось 14 квітня 2010 року на засіданні підгрупи з питань реформування системи медичного обслуговування робочої групи “Реформа соціальної сфери і підвищення якості життя” Комітету економічних реформ

 

Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні та Федерація профспілок вважають, що запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування як одного із видів соціальної допомоги, повинно здійснюватись в рамках Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Пропозицію відхилено, оскільки запропоноване об’єднання двох видів соціального страхування суперечить Концепції соціального забезпечення населення України, схваленою Верховною Радою України та Основам законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування медичне страхування розглядається, якими медичне страхування розглядається, як окремий вид загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім того, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному та вважає, що кошти соціального страхування мають управлятись тими, хто їх сплачує, тобто лише роботодавцями. Пропозицію відхилено. Відповідно до статті 15 Основ законодавства України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб’єктів соціального страхування, якими відповідно до ст.6 зазначених Основ є застраховані громадяни, страхувальники та страховики.

 

Прийняття цього законопроекту дозволить забезпечити вирішення соціальних, економічних, правових проблем в галузі охорони здоров’я, пов’язаних з наданням медичної допомоги населенню в сучасних умовах, та забезпечить незалежний, більш ефективний контроль за діяльністю медичних установ та якістю надання медичної допомоги.

Міністр охорони
здоров’я України О.В.Аніщенко

“______”_____________2011 р.