5 питаньпрофілактика і лікування

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ І ЛЕГЕНЕВА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ COVID-19

1. Хто і чому потребує реабілітаційної підтримки для органів дихання після коронавірусу?

Пандемія COVID-19 триває. Від її початку в Україні захворіло загалом понад 3 млн осіб і щодня до них додаються тисячі нових хворих. Коронавірус чинить негативний прямий та опосередкований вплив на здоров’я багатьох людей. Попри те, що у 81% з них захворювання має легкий перебіг, чимало людей зіштовхуються із серйозними ускладненнями. Особливо це стосується пацієнтів із певними супутніми захворюваннями та осіб старше 65 років.

Характерною особливістю пневмонії, зумовленої коронавірусом, є гострий респіраторний синдром. За легкого і середньої тіжкості перебігу зазвичай проявляються або ознаки ГРВІ, або бронхолегеневе запалення без дихальної недостатності. Натомість у людей з ослабленим імунітетом чи хронічними захворюваннями ураження нижніх відділів респіраторного тракту спричиняє потребу в кисневій підтримці. Такі хворі одужують повільно, у них тривало зберігаються слабкість, хрипи і задишка. Після одужання для них є необхідною професійна реабілітаційна допомога.

Фізична реабілітація враховує сучасні рекомендації, які ѓрунтуються на результатах наукових досліджень та розглядається як ключова стратегія зменшення впливу COVID-19 на здоров’я людей. Фізична терапія має важливе значення на усіх етапах захворювання – догоспітальному, госпітальному, для підтримання та розширення можливостей пацієнтів після одужання.

Фізичні терапевти Центру фізичної реабілітації «Формула руху» розробили і впроваджують дві спеціальні програми – «Фізична реабілітація після COVID-19» і «Легенева реабілітація».

Реабілітаційні послуги надаються у трьох формах:

• індивідуальні та групові заняття в реабілітаційному центрі
• індивідуальні очні та дистанційні заняття з фахівцем-реабілітологом
• телереабілітаційні методи

2. Які наслідки та ускладнення можуть виникати після важкої форми захворювання?

Поширеними наслідками важко перенесеного коронавірусу є:

• Зміни газообміну в легенях
• Набута слабкість
• Набуті полінейропатія/міопатія
• Порушення роботи кардіореспіраторної системи (набряки)
• Порушення когнітивних функцій
• Порушення психічного здоров’я

Окрім того, ускладненнями COVID-19 можуть бути:

• Неврологічні ускладнення, зокрема інсульт
• Нейропатія
• Ускладнення, пов’язані з тривалим дотриманням ліжкового режиму (наприклад, набряки, венозна тромбоемболія, гостра ниркова недостатність, марення, тривога та ін.)
• Постекстубаційна дисфагія
• Порушення мобільності

Поза тим, найбільш важким і небезпечним наслідком коронавірусної пневмонії є фіброз – заміщення легеневої тканини твердим сполучнотканинним матриксом або рубцем в одній чи обох легенях. Фіброз розвивається на тлі порушення прохідності бронхів. В альвеолах накопичується запальна рідина, легенева тканина ущільнюється і перероджується на сполучну. Через те, що уражені ділянки легень втрачають свої функції, ефективність дихання знижується. Цей процес буває локальним, на окремих ділянках, або тотальним, коли пошкоджується весь орган.

Водночас до важких наслідків також зараховують появу бронхоектазів (розширення стінок бронхів) та «синдром зникаючої легені» (прогресуюче зникнення тканин легені). Також ймовірний затяжний перебіг трахеобронхіту з функціональними порушеннями.

Щоб не допустити трагічного сценарію, реабілітаційні заходи щодо підтримання і відновлення легеневих функцій варто розпочинати якнайшвидше.

3. Які спеціальні обстеження необхідні пацієнту після перенесеного COVID у важкій формі?

Спірометрія і пульсоксиметрія.

Спірометрія – метод дослідження, який широко використовують для оцінювання функції легень та отримання об’єктивної інформації, необхідної для діагностування захворювань легень, моніторингу їхнього стану та контролю перебігу захворювання.

Це фізіологічний тест, що вимірює максимальний об’єм повітря, який людина може видихнути після максимально глибокого вдиху, та визначає швидкісні й об’ємні показники, а також час форсованого видиху.

Найбільш важливими вимірами є фЖЄЛ (форсована життєва ємність легень, FVC), тобто об’єм повітря, виміряний під час сильного, якомога швидше зробленого видиху, та ОФВ₁ (об’єм форсованого видиху, зробленого за першу секунду видиху, FEV₁), що є обсягом повітря, яке видихається в першу секунду маневру форсованого видиху.

Спірометрія визнана золотим стандартом для оцінювання загального стану здоров’я дихальних шляхів, що дозволяє визначати вплив захворювання на функцію легень, реакцію дихальних шляхів, контролювати перебіг хвороби або результат терапевтичних втручань, оцінювати передопераційний ризик та прогноз при багатьох легеневих станах. Спірометрія є цінним інструментом, який надає важливу інформацію клініцистам. Цей метод разом з іншими обстеженнями використовують для встановлення діагнозу.

В епідеміологічній ситуації, пов’язаній із поширенням коронавірусу, спірометрію слід проводити лише в тому випадку, коли це абсолютно необхідно.

Пульсоксиметрія – методика визначення кількості кисню, пов’язаного з гемоглобіном, в артеріальній крові. До кожної молекули гемоглобіну може приєднатися до чотирьох молекул кисню. Середній відсоток насичення молекул гемоглобіном є кисневою сатурацією крові. 100% сатурація означає, що кожна молекула гемоглобіну в досліджуваному обсязі крові переносить чотири молекули кисню.

Норми показань:
• 95–98% у здорових
• більш високі значення бувають при кисневій терапії
• значення нижче цього рівня вказують на дихальну недостатність

4. Які засоби фізичної терапії для органів дихання застосовують на реабілітаційному етапі?

• Дихальні вправи. Це гімнастичні вправи з довільною видозміною характеру і/або тривалості фаз дихального циклу, як в поєднанні з рухами тулуба і кінцівок, так і без них. Вони призначені для поліпшення й активізації функції зовнішнього дихання, зміцнення дихальних м’язів, попередження розвтку легеневих ускладнень (пневмонії, ателектазів, плевральних і плеврокардіальних спайок), а також для зниження фізичного навантаження в процесі та після виконання фізичних вправ. З метою реабілітації широко застосовують динамічні, статичні і дренажні дихальні вправи.

Статичними дихальними вправами називають такі, що виконують зі зміною ритму і глибини дихання, пауз між вдихом і видихом, переважним посиленням екскурсії грудної клітки або діафрагми. Під час динамічних дихальних вправ дихання здійснюється за допомогою допоміжних дихальних м’язів, рухів кінцівок і тулуба. При цьому рухи підбирають так, щоб полегшити або посилити дихання різних відділів легень.

Дренажними дихальними називають вправи, які сприяють відтоку мокротиння з бронхів у трахею, звідки воно евакуйовується під час відкашлювання.

• Дихальні техніки
• Аутогенний дренаж – техніка самоочищення для виведення бронхіального секрету
• Мануальні методи роботи із грудною кліткою
• Triflo ІІ – прилад для респіраторної фізичної терапії. Це портативний, легкий у використанні пристрій, який зазвичай використовують для фізичної терапії за низки станів і захворювань легень. Використання Triflo II сприяє: поглибленню дихання; збільшенню ємності легень; поліпшенню легеневої вентиляції; зміцненню дихальних м’язів (інспіраторних); нормалізації зразка (патерну) дихання, зокрема поглибленню і сповільненню вдиху. Завдяки використанню цього приладу під час легеневої реабілітації зменшується відчуття задишки та збільшується можливість витримувати фізичне навантаження.
• Стимулювальна спірометрія у респіраторній фізичній терапії за допомогою апаратів Voldyne таAirlife для індивідуального використання. Ці дихальні тренажери  активізуються вдихом, який виконують через трубку, з’єднану із камерою, в якій є поршень. Повільний глибокий вдих піднімає поршень на висоту, що відповідає об’єму вдиху. Такі апарати найчастіше мають максимальну позначку об’єму вдиху 2500, 4000 чи 5000 мл.

Використання апаратів для стимулювальної спірометрії – ефективний спосіб тренування діафрагмального дихання, попередження або зменшення ателектазів і стимулювання кашлю. Застосування стимулювальної спірометрії сприяє збільшенню ємності легень, поліпшенню легеневої вентиляції, зміцненню дихальних м’язів (інспіраторних) та нормалізації зразка (патерну) дихання, зокрема поглибленню вдиху.

• Терапевтичні фізичні вправи для збільшення сили
• Терапевтичні фізичні вправи для розтягнення м’язів
• Терапевтичні фізичні вправи аеробного спрямування
• Пропріоцептивна нейром’язова фасилітація (ПНФ, PNF) (P – proprioceptive, N – neuromuscular, F – facilitation) – це методика повноцінного відновлення втрачених рухових навичок після травм чи захворювань, зокрема пов’язаних із порушенням дихальної системи. Розтягнення дихальних м’язів необхідне для позитивного впливу на патологічно змінену еластичність легеневих тканин.

5. На які результати можна очікувати після проведення курсу фізичної реабілітації?

• Зміцнення м’язів вдиху, якщо м’язи на вдиху слабкі
• Відновлення можливості діафрагмального дихання
• Збільшення екскурсії грудної клітки
• Розтягнення дихальних м’язів
• Очищення дихальних шляхів (за потреби)
• Поліпшення зразка (патерну) дихання
• Відновлення сили м’язів та фізичної витривалості
• Поліпшення рівноваги та координації