Інститут фізичних методів лікування
1912 р. в Чернігові за проектом інженера І. Якубовича з північно-східного боку колишньої Олександрівської площі з’явилася мурована двоповерхова кам’яниця. Це був будинок чотирикласної народної школи. Згодом у цьому приміщенні розташувалася медична установа
— Інститут фізичних методів лікування ім. В. Воров-ського — всеукраїнська медична установа, організатором і керівником якої був місцевий лікар Р. Караєв, — розповідає завідувач першого поліклінічного відділення міської лікарні Чернігова Леонід Чепурний.
Ситуація з наданням медичної допомоги населенню в Чернігові на той час була майже критичною. 1912 р. в місті померли 586 осіб (з яких 58,6% чоловіків), у тому числі від інфекційних хвороб — 176 (30%). Найприкріше, що смерть обирала наймолодших — серед померлих було 32,8% юнаків і дівчат до 19 років. Здебільшого люди потерпали від туберкульозу. Ось чому відкриття нового медичного закладу було як ніколи на часі.
Згідно зі статистикою, у 1925 р. на ліку-ванні в інституті перебували 1212 осіб, 872 з них одужали або виписалися зі знач-ним поліпшенням стану здоров’я. Тут лікувалися не тільки чернігівці. До міста прибували люди за направленням Наркомату охорони здоров’я СРСР із 12 округів. Великою пошаною оаза здоров’я користувалася в шахтарів Донбасу.
Стаціонарне відділення налічувало 55 ліжок, курс лікування тривав півтора місяця. Хворі приймали загальні та місцеві ванни (кисневі, вуглекислі, медикаментозні, повітряні, гідроелектричні), різноманітні обгортання, душ Шарко, дощовий і шотландський душі. Лікували також глиною. Цю процедуру вперше в Радянському Союзі запровадив лікар Караєв, і саме в Чернігові.
В інституті лікували пацієнтів із недугами серцево-судинної та нервової систем, суглобів, жіночих статевих органів, різними порушеннями обміну речовин, захворю-ваннями крові. Тут вели прийом досвідчені високо-кваліфіковані лікарі — невро-патолог Кільчевська, терапевт Ковальський, гінеколог Іванов, хірург Маслов.
Путівка на стаціонарне лікування коштувала 125 карбованців, членам профспілок — 95, амбулаторне ліку-вання — 30. Оздоровчий заклад користувався настільки великою популярністю, що місць як на амбулаторному, так і стаціонарному відділеннях завжди не вистачало.
1931 р. Інститут фізичних методів лікування отримав статус всеукраїнського курорту. Для нього додатково виділили палати у приміщенні колишнього будинку губернатора. Кількість стаціонарних ліжок збільшили до 300. Окрім цього, продовжу-вали обслуговувати амбулаторних хворих.
Робота тривала в дві зміни, розпочиналася о сьомій ранку. 1933 р. в інституті пройшли лікування 2725 хворих, за 9 місяців 1934 р. — 3544, із них 1591 — у стаціонарі.
В інституті активно використовували новий метод — грязелікування. Для цього встановили сучасні фізіотерапевтичні апа-рати, у тому числі такі рідкісні, як струмінь Ледюка, застосовували конденсаторні розряди. Кількість обладнання з року в рік збільшувалася (із 1931 до 1934 рр. було прид-бано 27 фізіотерапевтичних одиниць). Також у Чернігові вперше застосували спосіб лікування, запропонований централь-ними медичними інститутами, — за допомогою сірки й парафіну. Практикували грязегальванізацію, грязі для якої завозили з Куяльницького лиману в Одесі.
26 січня 1935 р. інститут закрили, а голов-ний лікар Р. Караєв переїхав до Одеси. Та вже 1 червня цього ж року оздоровницю знову відкрили, проте зі стаціонаром лише на 17 ліжок для працівників радянських і партійних органів. Однак амбулаторне відді-лення збе-регли для потреб мешканців міста.
Із 1939 р. й до початку Великої Вітчиз-няної війни Інститут фізичних методів ліку-вання очолював лікар Д. Фрідбург. У цей період функціонував фізіотерапевтичний стаціонар на 30 ліжок, надавали про-цедури амбулаторним хворим.
1950 р. в будинку від-крили фізіотерапевтичне відділення обласної лікарні, яке проіснувало до 1966-го. До 1978 р. тут була третя міська поліклініка, потім переїхала перша. Завдяки відкриттю в Чернігові нової лікарні з терапевтичним відділенням кількість лікувальних кабінетів зменшилася.
Підготувала Лариса Дедишина
