β-Адреноблокатори: ліки із «родзинкою»
Лікарські засоби цього класу мають низку важливих характерних особливостей, які ми пропонуємо вам згадати
Добре відомо, що діючи на адренорецептори ефекторних клітин, β-адреноблокатори перешкоджають збуджувальному впливу ендогенних катехоламінів, тобто виступають як антагоністи норадреналіну та адреналіну. Сучасні β-адреноблокатори класифікують за генерацією (поколінням), селективністю та проявом внутрішньої симпатоміметичної активності (ВСА), які і можна назвати «родзинками» цих препаратів (табл. 1).
Таблиця 1. Класифікація блокаторів β-адренергічних рецепторів
| Поко-ління | Кардіо-селективність | Чисті антагоністи β-адренорецепторів | Часткові антагоністи β-адренорецепторів (проявляють ВСА) |
| Перше | Неселективні (блокують β1- та β2-адренорецептори) | Пропранолол, Надолол, Тимолол, Левобунолол | Піндолол,
Картеолол |
| Друге | Кардіоселективні (блокують переважно β1-адренорецептори) | Метопролол, Атенолол, Бісопролол, Есмолол, Бетаксолол, Левобетаксолол | Ацебутолол,
Практолол |
| Третє | β-Блокатори-вазодилататори | Карведилол, Небіволол | Лабеталол |
«Родзинка » перша — кардіоселективність
В організмі людини немає такої тканини, яка б містила виключно один підтип адренорецепторів, тобто β1 чи β2 або інших. Саме тому β-адреноблокатори поділяють на селективні або кардіоселективні та неселективні залежно від їхньої здатності до блока рецепторів одного типу в найбільш низьких дозах, ніж це потрібно для блока рецепторів іншого типу. Наприклад, наведені у таблиці препарати ацебутолол, атенолол, метопролол, практолол та інші в 50–100 разів ефективніше блокують β1-адренорецептори серця, ніж β2-адренорецептори (дія на м’язи бронхів та периферійних судин). Це і є та сама кардіоселективність.
Проте «селективність» — поняття відносне, і якщо терапевтична доза цих препаратів буде перевищена, то їхня активність щодо β2-адренорецепторів стане помітною і важливою для хворого. Тому чим вища кардіоселективність, тим менша ймовірність розвитку бронхоспазму і тривалого стану гіпоглікемії за наявності цукрового діабету. Блокада β1-адренорецепторів серця не тільки застерігає серцевий м’яз від надмірної реакції на стимуляцію катехоламінами, а й зменшує споживання кисню кардіоміоцитами, чим і проявляється так звана економна робота серця. Саме завдяки цьому їх вживають при стенокардії та для її профілактики, аби розвантажити серце, запобігти його перевантаженню, яке могло б спричинити інфаркт міокарда.
Читайте також: Лекарственная нейтропения: что нужно знать фармацевту?
«Родзинка » друга — «внутрішня» симпатоміметична активність (ВСА)
ВСА — звучить парадоксально з огляду на те, що β-адреноблокатори нівелюють вплив катехоламінів на органи і тканини, але деякі з препаратів цієї групи справді проявляють такий здавалося б зовсім протилежний ефект. Вперше їхня активність була визначена у спеціальному експерименті на заздалегідь підготовлених тваринах. Спочатку таким тваринам уводять резерпін для спустошення запасів ендогенних катехоламінів, а далі за допомогою атропіну блокують ще й холінорецептори. Після такої підготовки тварини готові до введення β-адреноблокатора з метою визначення ВСА. Вочевидь, якщо введений препарат є чистим блокатором, то ніякого стимулювального (міметичного) ефекту на β1- та β2-адренорецептори не спостерігається. Дійсно, частина препаратів так і діє. Але є група (наприклад, ацебутолол, окспренолол, піндолол, картеолол, лабеталол), які виявляють у цих умовах пряму стимулювальну дію на β1- та β2-адренорецептори, яка проявляється підвищенням частоти серцевих скорочень та гіпотензивним ефектом відповідно. Цей доволі далекий від клінічної практики експеримент довів, що β-блокатори із ВСА є менш небезпечними для хворих, оскільки значно рідше спричиняють побічну дію у вигляді бронхоспазму та надмірної брадикардії.
«Родзинка » третя — мембраностабілізувальна дія
Ще однією важливою характеристикою β-адреноблокаторів є мембраностабілізувальна дія. Так, за даними електрофізіологічних досліджень визначено, що під час введення в організм β-адреноблокатори порушують проходження іонів натрію крізь відповідні канали мембран кардіоміоцитів. Окрім того, з’ясовано, що β-адреноблокатори проявляють ще й місцево анестезувальні властивості (наприклад, після розжовування таблетки чи капсули хворий може відчути оніміння слизової оболонки рота та кінчика язика подібно до того, що спричиняють місцеві анестетики).
Ці дані, з одного боку, підтверджують близкість механізму їхньої мембраностабілізувальної дії до місцевих анестетиків та обумовлюють ще одну важливу властивість — антиаритмічну дію. Але з іншого боку, такий ефект може мати і негативні наслідки у разі прийому препарату у високих дозах та відповідно зростання терапевтичної концентрації у крові, а також при тривалому прийомі, стаючи причиною пригнічення скорочень серцевого м’яза. Тому β-адреноблокатори із мінімальною мембраностабілізувальною активністю мають перевагу в клінічній практиці, наприклад, у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (табл. 2).
Таблиця 2. Препарати мембраностабілізувальної дії
| Препарати із мінімальною мембраностабілізувальною дією | Препарати із вираженою мембраностабілізувальною дією |
| • Атенолол
• Есмолол • Метопролол • Надолол • Соталол • Тимолол |
• Піндолол
• Пропранолол • Ацебутолол • Окспренолол |
β-Адреноблокатори та артеріальний тиск
При одноразовому введенні β-адреноблокатори переважно не впливають на нормальний артеріальний тиск. У той же час вони зазвичай знижують надмірно підвищений артеріальний тиск і тому є ефективними при артеріальній гіпертензії, особливо у хворих молодого віку. Вважається, що β-адреноблокатори зменшують серцевий викид і знижують частоту серцевих скорочень. Особливо активними у цьому відношенні є β-адреноблокатори третього покоління (див. табл. 1), які крім здатності блокувати β-адренорецептори проявляють судинорозширювальні властивості (β-блокатори-вазодилататори). Так, карведилол та лабеталол окрім неселективної блокади β-адренорецепторів зумовлюють ще й блокаду α1-адренорецепторів судин, чим обумовлена їхня більш стрімка гіпотензивна дія. До того ж карведилол додатково блокує кальцієві канали мембран кардіоміоцитів. На відміну від останніх небіволол є кардіоселективним β-адреноблокатором і має властивості нітровазодилататора, стимулюючи вивільнення азоту оксиду, який ще називають ендотеліальним релаксуючим фактором.
Читайте також: Пища для размышления: продукты и лекарства
Тож зверніть увагу на препарати цих груп, адже їхня фармакологічна дія містить багато цікавого, тому ми ще не раз повернемося до них у цій рубриці. Будьте здорові!
Руслан Редькін, канд. фарм. наук
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук
Література
1. Tafreshi MJ, Weinacker AB (August 1999). Beta-adrenergic-blocking agents in bronchospastic diseases: a therapeutic dilemma. Pharmacotherapy. 19 (8): 974–8.
2. Weiss R (2006). Nebivolol: a novel beta-blocker with nitric oxide-induced vasodilatation. Vasc Health Risk Manag. 2 (3): 303–8.
“Фармацевт Практик” #2′ 2017
