Актуальні питання вакцинації
За останнє десятиліття у світі вакциновано понад 1 млрд дітей. Імунізація дозволяє щорічно попередити 2–3 млн випадків смерті. У той же час, згідно з оцінками ВООЗ, 19,7 млн дітей віком до одного року не пройшли базову вакцинацію, до того ж охоплення ревакцінацією дорослого населення є досить низьким [1]
Поточна ситуація
Протягом декількох останніх років глобальне охоплення вакцинацією (тобто частка дітей у світі, яким уводять рекомендовані вакцини) зберігається на одному рівні.
Впродовж 2019 р. приблизно 116 млн (85%) немовлят у світі отримали три дози вакцини проти кашлюку-дифтерії-правця (АКДП), що захищає від інфекційних хвороб, які можуть не тільки завдавати страждань, а й навіть призводити до інвалідності або смерті. До 2019 р. 125 держав-членів ВООЗ досягли охоплення АКДП на рівні не нижче 90% [1].
У той самий час протягом останніх років в Україні суттєво скорочується охоплення вакцинацією як дитячого, так і дорослого населення.
У дослідженні Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) наведено такі причини відмови від вакцинації, як відсутність довіри до вакцинації в цілому та виробникам вакцин зокрема, медичним працівникам, які роблять щеплення, умовам, у яких зберігаються вакцини, а також побоювання хвороб і побічних ефектів через вакцинацію [2].
Антивакцинальні настрої
За останні 10 років антивакцинальні настрої в Україні значно посилилися, відповідно відзначено і тенденцію до зменшення кількості вакцинованих дітей. Так, якщо у 2009 р. близько 80% малюків першого року життя були щеплені від поліомієліту і дифтерії, а 80% дітей цього самого віку — від кору, то протягом наступних років їхня кількість радикально зменшилась. Зокрема, у 2014 р. тільки 40% дітей мали щеплення від поліомієліту, тоді як у 2016 р. лише 20% були вакциновані проти дифтерії та 45% — проти кору.
Для майже 60% батьків думка лікаря є головною під час ухвалення рішення щодо щеплення [2]. При цьому варто зауважити, що іноді навіть медичні працівники сумніваються у необхідності вакцинації та діляться своїми побоюваннями із батьками, відмовляючи їх від проведення профілактичних щеплень.
Існує думка, що у період 2010–2014 рр. на ставлення до вакцинації як медичних працівників, так і пересічних громадян суттєво вплинули недовіра до влади і постійні звинувачення в корупції, а також погано організовані тендери із закупівлі вакцин.
Крім того, низький рівень щеплення в країні певною мірою був зумовлений відсутністю безкоштовних вакцин у лікарнях та перебоями з їхніми поставками. Тільки у 2018 р., уперше за 7 років, Україна була повністю забезпечена вакцинами відповідно до календаря щеплень.
Слід зазначити, що попри поширення антивакцинальних настроїв ставлення до щеплення поступово змінюється на краще завдяки масштабній інформаційній кампанії з вакцинації, яку розпочало МОЗ України. Зокрема, в рамках «спецоперації» мобільні бригади здійснювали щеплення в Західній Україні, де фіксували найвищі показники захворюваності на кір. У 2018 р. понад 90% дітей віком 1 та 6 років проведено щеплення від цієї хвороби.
Разом із тим, за даними ЮНІСЕФ, якщо у 2008 р. до вакцинації позитивно ставились лише 28% батьків, то у 2017 р. їхня кількість зросла у 2,7 раза — до 75%.
У 2019 р. вже 88% батьків висловили бажання вакцинувати власних дітей відповідно до календаря щеплень (порівняно з 63% таких у 2014 р.) [2].
Антивакцинальні настрої зростають не тільки в Україні, але й у світі. Вони зумовлені тим, що люди перестали боятися базових інфекцій, оскільки не стикаються з ними. ВООЗ навіть визнала антивакцинальні настрої однією з головних загроз людству.
Що краще батьки обізнані про різні захворювання та їхні наслідки для здоров’я, то більше серед них прибічників вакцинації і вище рівень щеплення їхніх дітей.
І навпаки — низький рівень обізнаності є передумовою легковірного сприйняття негативної інформації про наслідки щеплень, яку періодично розповсюджують у ЗМІ та в соціальних мережах.
Спільними рисами антивакцинальних тверджень є недостовірна інформація, емоційне забарвлення повідомлень, посилання на конспіративні теорії. Однак основною причиною антивакцинальних настроїв є недовіра до влади та системи охорони здоров’я [2]
Вакцинація під час пандемії COVID-19
Останнім часом неабиякий інтерес викликає питання щодо доцільності вакцинації під час пандемії коронавірусної хвороби COVID-19.
Суспільство хвилює, чи підвищує вакцинація ризик інфікування COVID-19 або ризик розвитку цього захворювання у дитини; чи небезпечно вакцинувати дитину під час інкубаційного періоду COVID-19; чи є інфекція COVID-19 протипоказанням до планової вакцинації?
COVID-19 — це нове захворювання, процес накопичення інформації про яке все ще триває. Однак, спираючись на досвід боротьби з іншими інфекційними хворобами, ми знаємо, що вакцинація проти одного захворювання не послабляє імунну реакцію організму на інше захворювання [3–5]. ВООЗ наголошує, що натепер немає відомостей, які б свідчили про те, що вакцинація може підвищити ризик інфікування дитини COVID-19 або вплинути на характер перебігу цього захворювання у дітей, які через незнання були щеплені під час безсимптомної стадії або впродовж інкубаційного періоду.
Більш того, продовження планової вакцинації дітей під час пандемії COVID-19 дозволить захистити їх від вакцинокерованих інфекцій (ВКІ). Подбавши про те, щоб імунізація проводилася в установах, де діють відповідні заходи профілактики інфекцій, можна звести до мінімуму потенційний ризик інфікування дитини коронавірусною хворобою.
Будь-який збій у наданні послуг з імунізації, навіть якщо він є короткотривалим, буде піддавати всіх членів суспільства і особливо дітей прямому ризику зараження ВКІ [6]. Збільшуючи число сприйнятливих до цих інфекцій індивідів, які й так вже є серед населення, є ризик втратити колективний імунітет, що захищає все суспільство, і збільшити ймовірність виникнення спалахів ВКІ. Такі спалахи можуть призводити до пов’язаних із ВКІ випадків захворювання та смерті, а також до збільшення навантаження на систему охорони здоров’я, яка й без того змушена працювати на межі можливостей через спалах COVID-19.
На даний час у ВООЗ відсутні будь-які особливі дані щодо COVID-19 та вакцинації, тому в цьому контексті медичним працівникам необхідно дотримуватись загальних принципів вакцинації пацієнтів з інфекційними захворюваннями. Згідно з цими принципами вакцинація не вплине на перебіг іншого інфекційного захворювання у дитини, яка, можливо, вже є інфікованою, але на момент проведення вакцинації в неї ще немає жодних симптомів, або вона може інфікуватися незабаром після вакцинації. Аналогічним чином, така інфекція не вплине на безпеку або ефективність профілактичного щеплення, яке було зроблено дитині.
Легкі симптоми, такі як підвищена температура тіла та/або кашель, не обов’язково є протипоказанням до проведення вакцинації. Відповідно до стандартних процедур постачальники послуг системи охорони здоров’я повинні давати своїм пацієнтам відповідні рекомендації, спираючись на аналіз співвідношення ризиків і користі (наприклад, тяжкість наявних у пацієнта симптомів, а також ризики і тяжкість перебігу ВКІ). Якщо медичний фахівець вирішить не робити дитині щеплення в цей день, планову вакцинацію необхідно буде відновити одразу ж після її одужання.
Коментар експерта
Завідувач кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України, д-р мед. наук, професор Д.В. Варивончик
ВООЗ рекомендує медичним працівникам проходити вакцинацію проти грипу щоосені. Через характер своєї професійної діяльності медичні працівники, а також фармацевти зазнають значного ризику зараження грипом порівняно з дорослим населенням в цілому. Результати деяких досліджень свідчать, що під час спалахів грипу в медичних установах більше половини медичних працівників, які надають допомогу хворим на грип, можуть самі заразитися цим вірусом. Дані інших досліджень вказують на те, що медичні працівники можуть передавати вірус грипу пацієнтам, які особливо схильні до розвитку ускладнень, включаючи немовлят, людей літнього віку та осіб з імуносупресією або іншою хронічною патологією.
Тому найкращий спосіб запобігти захворюванню на грип для працівника охорони здоров’я — зробити щеплення. При цьому варто усвідомлювати, що вакцинація від грипу не захищає від інфікування COVID-19, але здатна захистити від важкого перебігу самого грипу
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
Література
- Інформаційний бюлетень ВООЗ “Охоплення імунізацією”. 15 липня 2020 р.
- Куришко Д. Вакцинація: чому українці бояться щеплень? 6 травня 2019 р.
- Offit P. et al. Addressing parents’ concerns: do multiple vaccines overwhelm or weaken the infant’s immune system? Pediatrics. 2002;109:124-9.
- Глобальный консультативный комитет по безопасности вакцин, 6–7 июня 2006 г. Ежемесячный эпидемиологический бюллетень. 2006: 28 (81):273-84.
- Miller E. et al. Bacterial infections, immune overload, and MMR vaccine. Arch Dis Child. 2003;88:222-3.
- Takahashi S. et al. Reduced vaccination and the risk of measles and other childhood infections post-Ebola. Science. 2015;347 (6227):1240-2.
“Фармацевт Практик” #11′ 2020
