Аптека Деревоєда у Хмельницькому
Коли з’явилися перші аптеки на Поділлі, історикам достеменно не відомо. Однак вони впевнені, що на кінець XVIII ст. аптеки існували вже у всіх містах і містечках краю. У 1861 р. їхня кількість сягнула 51. Майже всі аптеки були приватними, і лише деякі утримувалися при казенних лікарнях. Але для двохмільйонного населення Поділля це була крапля в морі.
1873 р. з метою розвитку аптекарської справи в російській імперії видають закон, в якому було визначено правила утримання і порядок відкриття нових аптек. Наприклад, у повітових містах аптеку передбачалося мати на кожні 5 тис. населення, у сільській місцевості – на околицю радіусом 15 верст. Засновникові та власнику аптеки належало самому бути провізором (звання надавалося після дворічного університетського фармацевтичного курсу) або ж довірити керівництво аптекою людині з таким званням. Готуючи ліки, аптекарі мали користуватися фармакопеєю – спеціальним збірником стандартів і положень щодо якості препаратів. Також висувалися вимоги до аптекарських приміщень і було проведено розподіл між аптекою й аптечним магазином, де ліки не виготовляли, а тільки продавали.
Тож на початку 70-х років XIX ст. дворянин Людвіг Деревоєд, отримавши відповідну освіту і звання провізора, відкриває у Проскурові власну аптеку, обладнавши під неї маленький одноповерховий будиночок на розі вул. Олександрівської (нині вул. Проскурівська) і невеличкого провулка, що вів до єврейських кварталів (тепер район центрального ринку). Невдовзі саме завдяки відкритій аптеці провулок отримує нову офіційну назву – вул. Аптекарська (у 1921 р. перейменована на вул. Котовського, а з 2001 р. – на вул. Проскурівського підпілля).
1890 р. Л. Деревоєд завершує будівництво нового триповерхового будинку, увесь перший поверх якого відведено під аптеку. Особливою гордістю нового закладу стала обладнана за останнім словом науки і техніки кокторія –– спеціальне приміщення для провадження фармацевтичної діяльності, що потребувала гарячого настоювання і відварювання. До того ж нова аптека мала сухий підвал, комору, лідник, «трав’яну кімнату» – приміщення для висушування трав, квітів, коріння рослин.
Для відвідувачів відвели простору «рецептурну кімнату», куди клієнти заходили, аби оформити замовлення і придбати ліки. Без сумніву, маючи таке приміщення й устаткування, аптека Деревоєда залишалася найкращою у місті багато років поспіль, хоча на той час у Проскурові вже діяли три приватні аптеки та десять аптекарських магазинів.
Розвиваючи власну справу, Деревоєд незабаром стає одним з найбагатших мешканців Проскурова. Крім доходів від аптеки, він отримував значні прибутки від того, що здавав в оренду верхні поверхи свого будинку різним установам та приватним особам. Та ще й сама кам’яниця як нерухомість оцінювалася у доволі велику як на той час суму – 12 тис. карбованців.
Збереглися дані й про те, що Деревоєд володів ще одним будинком на розі тієї самої Аптекарської і Купецької вул. (нині вул. Подільська). Тепер тут розташувалося міське управління соціального захисту населення, а на початку ХХ ст. будинок наймав Проскурівський повітовий З’їзд мирових суддів.
Від двох шлюбів фармацевт мав п’ятьох дітей: сина Стефана та чотирьох доньок. Після смерті Людвіга у 1909 р. усі ці статки, у тому числі й аптека, перейшли до сина, який успішно продовжив батькову справу і був депутатом. З часом його діяльності завадили Перша світова війна і революція, після якої весь бізнес націоналізували.
Молодша донька Гелена-Валентина народилася 1899 р., коли фармацевт Деревоїд впритул наблизився до 60-літнього рубежу. Вона навчалася у Санкт-Петербурзі у жіночому медичному інституті. Це був єдиний на той час у російській імперії заклад, де жінки могли отримати вищу медичну освіту. Згодом Гелена стала відомим педіатром та однією з перших жінок-докторів медицини у відродженій міжвоєнній Польщі.
