профілактика і лікуванняСтатті

АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ: попереджений, отже, озброєний!

Артеріальна гіпертензія (АГ) є важливою проблемою громадського здоров’я через свою високу поширеність. Крім того, це основний чинник ризику розвитку серцево-судинних захворювань та інших ускладнень. Близько 7,5 млн смертей або 12,8% від загальної кількості щорічних смертей у всьому світі відбуваються через високий рівень артеріального тиску (АТ). Згідно з прогнозами до 2025 р. кількість дорослого населення з АГ сягатиме 1,56 млрд [1]

Коли рівень АТ є зависоким

Діагноз АГ встановлюють у тих випадках, коли за даними вимірів АТ, зроблених у дві різні доби, значення систолічного АТ (САТ) в обидва дні дорівнює або перевищує 140 мм рт. ст. та/або діастолічного АТ (ДАТ) дорівнює чи перевищує 90 мм рт. ст. [2].

Відповідно до останніх рекомендацій Європейського товариства кардіологів поріг нормального АТ залишається у межах ˂130‒139/85‒89 мм рт. ст. При цьому виділяють два ступеня АГ, адже всі випадки, коли рівень АТ перевищує 160/100 мм рт. ст., свідчать про високий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень [3].

Підвищений рівень АТ є основним чинником ризику розвитку серцевої недостатності, інсульту та ішемічної хвороби серця (ІХС). Також ускладненнями АГ можуть бути захворювання периферичних судин, ниркова недостатність, крововилив у сітківку, порушення зору тощо.

Чинники ризику

Існує кілька чинників, які призводять до розвитку АГ, серед яких виділяють такі, що можна контролювати, та ті, що контролю не підлягають.

До чинників ризику, що піддаються контролю, відносять нездорове харчування (надмірне споживання солі, значний вміст насичених жирів та трансжирів у їжі, недостатнє споживання овочів і фруктів), недостатня фізична активність, куріння, вживання алкоголю, надмірна маса тіла і ожиріння [2]. Внесок цих чинників дещо варіює у різних країнах, а також усередині останніх залежно від регіону.

Зокрема, за результатами визначення частоти виявлення АГ серед міського населення (м. Варанасі, Індія) встановлено, що поширеність АГ дорівнювала 32,9% (40,9% серед чоловіків та 26,0% серед жінок) [1]. Натомість у Німеччині неконтрольований високий рівень АТ (≥ 140/90 мм рт. ст.) мають приблизно 13% жінок та 18% чоловіків [4]. Поширеність АГ серед дорослих в Омбе (сільська громада в Камеруні) становила 19,8%, при цьому незалежними чинниками ризику були старечий вік, вживання алкоголю та малорухливий спосіб життя [5].

Своєю чергою, до чинників ризику, що не піддаються контролю, належать наявність АГ у прямих родичів, вік старше 65 років, а також супутня патологія, зокрема, цукровий діабет та захворювання нирок.

Симптоми

АГ недаремно називають «мовчазним вбивцею», оскільки більшість хворих навіть не підозрюють про проблему через те, що АГ часто не подає тривожних сигналів і має майже безсимптомний перебіг, аж поки не настане важка медична криза (інфаркт міокарда, інсульт, хронічна хвороба нирок тощо). Наприклад, серед 211 пацієнтів із АГ лише 81 (38,4%) знали про свій гіпертонічний статус, з них 57 (70,4%) зверталися до лікаря, а 20 (35,08%) належним чином контролювали рівень АТ. Загалом, поінформованість, лікування та контроль підвищених показників АТ є вкрай незадовільними [1].

Своєю чергою, тривожні симптоми можуть включати головний біль у вранішні години, носову кровотечу, порушення серцевого ритму, погіршення зору та дзвін у вухах. Важкий перебіг АГ може спричиняти слабкість, нудоту, блювання, сплутаність свідомості, внутрішнє напруження, біль у грудях та м’язовий тремор [2]. Отже, регулярне вимірювання рівня АТ є вкрай важливим.

Моніторування рівня АТ

Оскільки люди часто не підозрюють про надмірний рівень АТ, виявлення можливе лише за допомогою вимірювань.

За сучасними рекомендаціями основним методом діагностики АГ визнано так зване офісне (у кабінеті лікаря) визначення рівня АТ. Натомість методи позаклінічної оцінки з використанням самостійного вимірювання АТ в домашніх умовах (середній рівень АТ за 7 днів) або добового моніторування АТ продемонстрували хорошу прогностичну цінність щодо ураження органів-мішеней (наприклад, гіпертрофія серця), серцево-судинні події, а також смертність від серцево-судинних захворювань та інших причин [6].

Критеріями АГ при клінічному моніторингу є рівень АТ ≥140/≥90 мм рт. ст., при добовому — середнє протягом 24 год — ≥130/≥80 мм рт. ст.), при домашньому — ≥135/≥85 мм рт. ст. [3].

«Гіпертензія білого халата» та «маскована» АГ

У деяких випадках самостійно виміряні показники АТ вдома можуть бути значно нижчими за результати вимірювань, які отримано на прийомі у лікаря. Це явище не є рідкістю та відомо як «гіпертензія білого халата». В деяких випадках рівень АТ може бути низьким в кабінеті лікаря, в той час як самостійно виміряний у домашніх умовах — високим (так звана маскована АГ). Ці ситуації вимагають ретельної лікарської оцінки, адже, наприклад, маскована неконтрольована АГ є потужним чинником ризику серцево-судинних ускладнень. Тож можуть знадобитися додаткові дослідження і повторний моніторинг рівня АТ вдома чи в амбулаторних умовах протягом 24 год задля того, щоб ухвалити рішення про необхідність лікування.

Зокрема, ефект «білого халата» вважають клінічно значущим, якщо різниця між офісними та позаофісними показниками АТ перевищує 20/10 мм рт. ст.

Цей ефект добре відомий у клінічній практиці, його виявляють приблизно у третини (13‒30%) нелікованих пацієнтів із підвищеним рівнем АТ в клініці. Дані сучасних досліджень свідчать про те, що «гіпертензія білого халата» асоціюється з чинниками серцево-судинного ризику, включаючи розвиток стійкої АГ та ураження органів-мішеней. Нещодавно було виявлено, що вона призводить до підвищення відносного ризику тривалої АГ майже в три рази порівняно з показником у пацієнтів з нормальним рівнем АТ. Крім того, «гіпертензія білого халата» може спричиняти порушення функції міокарда та загрожувати підвищеним ризиком атеросклерозу сонних артерій. Деякі дані свідчать про те, що цей стан є проміжною категорією ризику у пацієнтів з нормотензією та стійкою АГ, тобто «гіпертензію білого халата» слід класифікувати як «передгіпертензивний» стан [7].

Отже, рівень АТ є вельми чутливим показником, що змінюється протягом доби та певною мірою реагує на психоемоційне та фізичне навантаження, тож його однократне вимірювання не дозволяє зробити жодних прогностичних висновків, а є лише сигналом для корекції стану «тут та зараз» у разі необхідності. Тому «гіпертензія білого халата», «маскована» та «нічна» (підвищені показники АТ у нічний час або недостатнє їхнє зниження) АГ є показаннями до проведення добового (холтерівського) моніторування рівня АТ.

NB!
Ситуації, що можуть призвести до підвищення рівня АТ, яких слід уникати перед вимірюванням:

• – прийом кави — підвищення САТ на 11 мм рт. ст., ДАТ — на 5 мм рт. ст.;
• – вживання алкоголю — підвищення САТ та ДАТ на 8 мм рт. ст.;
• – куріння — підвищення САТ на 6 мм рт. ст., ДАТ  — на 5 мм рт. ст.;
• – переповнення сечового міхура — підвищення САТ на 15 мм рт. ст., ДАТ  — на 10 мм рт. ст.;
• – відсутність опори для спини під час вимірювання — підвищення САТ на 6 мм рт. ст., ДАТ — на 10 мм рт. ст.;
• – відсутність опори для руки — підвищення САТ на 7 мм рт. ст., ДАТ  — на 11 мм рт. ст.

Як можна зменшити тягар АГ?

Контроль АГ передбачає зменшення і контроль стресових станів, регулярну перевірку рівня АТ, лікування відповідно до сучасних рекомендацій, а також діагностику та лікування супутніх захворювань [2].

При лікуванні АГ цільовим рівнем АТ для пацієнтів молодше 65 років є 130/80 мм рт. ст. (але не нижче 120/70 мм рт. ст.), для людей старших 65 років потрібно дотримуватися меж 130‒140/80‒90 мм рт. ст. [3].

До препаратів першої лінії антигіпертензивної терапії належать блокатори кальцієвих каналів тривалої дії, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або блокатори рецепторів ангіотензину та тіазидоподібні діуретики. Блокатори мінералокортикоїдних рецепторів ефективні у пацієнтів, у яких за допомогою препаратів першої лінії неможливо досягнути цільових рівнів АТ [4].

Своєю чергою, зниження підвищеного рівня АТ сприяє запобіганню розвитку інфаркту міокарда, інсульту, ураження нирок тощо. Профілактика АГ полягає у зменшенні споживання солі (менш ніж 5 г/добу), збільшенні у раціоні частки фруктів і овочів, регулярній фізичній активності, відмові від куріння, зменшенні споживання алкоголю, обмеженні в раціоні харчових продуктів з високим вмістом насичених жирів, виключенні трансжирів зі складу продуктів або зниженні їхнього вмісту [2]. Модифікація способу життя показана усім без винятку хворим з АГ [3].

Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук

1. Singh S. et al. Prevalence and Associated Risk Factors of Hypertension: A Cross-Sectional Studyin Urban Varanasi. Int. J Hypertens. 2017: 5491838.
2. ВОЗ. Гипертония. 17 мая 2021 г. https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/hypertension
3. Unger T. et al. 2020 International Society of Hypertension Global Hypertension Practice Guidelines. Hypertension. 2020 Jun;75 (6):1334-1357.
4. Jordan J. et Arterial Hypertension. Dtsch. Arztebl. Int. 2018;115 (33-34):557-568.
5. Princewel F. et Prevalence and risk factors associated with hypertension among adults in a ruralsetting: the case of Ombe, Cameroon. Pan. Afr. Med. J. 2019;34:147.
6. Sharman J. еt al. Pragmatic Method Using Blood Pressure Diaries to Assess Blood Pressure Control. Ann. Fam. Med. 2016;14 (1):63-69.
7. Nuredini G. et Current status of white coat hypertension: where are we?Ther Adv. Cardiovasc. Dis. 2020;14:1753944720931637.