Астенічний синдром
Неврологія – галузь медицини, яка вивчає центральну та периферичну нервову систему, розробляє теорію і практику лікування неврологічних хворих. Неврологія тісно пов’язана з такими науками, як анатомія, фізіологія, нейрогенетика, ангіологія, психіатрія. На сьогодні неврологічні порушення належать до найбільш поширених у світі патологій. Неврологи лікують чимало захворювань, серед яких і астенічний синдром
«Безсилі»
Астенія, чи астенічний синдром (АС), належать до синдромів, з якими пацієнти найчастіше звертаються до лікарів. Термін «астенія» походить з грецької мови і означає «безсилля», «відсутність сил». На відміну від звичайної втоми такий патологічний стан проявляється навіть після відпочинку – сну або відпустки.
На сьогодні симптоми астенії виявляє в себе понад 65% населення світу, водночас жінки потерпають від них набагато частіше, ніж чоловіки. За даними ВООЗ, астенічні розлади і депресії за частотою поширення вже випередили серцево-судинні захворювання.
Астенія – це поліморфний синдром, який характеризується якісними змінами функціонального стану організму, зумовленими надмірним витрачанням енергетичних речовин і медіаторів центральної нервової системи.
Для цілої низки захворювань АС є основним проявом. Їх об’єднують у групу органічних емоційно-лабільних розладів або неврастеній: астенодепресивний синдром; іпохондричний синдром; астеноневротичний синдром; психовегетативний синдром. Останнім часом цей перелік доповнився синдромом хронічної втоми.
Кожен із названих синдромів за відсутності лікування може знижувати працездатність і соціальну активність хворого, провокувати тривалу депресію, алкогольну чи наркотичну залежність. Але треба зважати на те, що надмірна стимуляція вищих психічних функцій може поглибити астенізацію, оскільки основою астеноневротичного синдрому є підвищена виснаженість головного мозку на біохімічному рівні.
Початкові стадії більшості психічних і соматичних захворювань супроводжуються астенією.
Клінічні форми астенії
Виділяють гіперстенічну, гіпостенічну і особливі форми астенії.
Гіперстенічній формі притаманне послаблення процесів внутрішнього гальмування, внаслідок чого розвиваються такі симптоми:
- – роздратування
- – підвищена збудливість
- – нетерпимість
- – гнівливість
Пацієнти потерпають від постійного відчуття внутрішнього напруження, тривоги, нездатності стримувати себе. У разі невдачі у людини виникає всепоглинаюче відчуття втоми, яке різко змінюється піднесенням у разі успішних справ. До цього додаються проблеми зі сном: безсоння, кошмарні сни, вранішня втома. За цієї форми астенії розвивається тахікардія, підвищується артеріальний тиск, збільшується пітливість (гіпергідроз).
Гіпостенічна форма (або синдром виснаження) характеризується розвитком охоронного гальмування та зниженням коркового збудження. Найбільш яскраві прояви цієї форми астенії:
- – загальна слабкість
- – виснаженість і втома
- – постійна сонливість
- – апатичність
- – слізливість
На тлі нервового і фізичного безсилля частішають випадки прояву роздратування через власну непродуктивність.
Особливі форми астенії поділяють на:
- – синдром дратівливої слабкості (підвищена слабкість, втома, різкі перепади настрою, спалахи гніву і сліз, апатія)
- – астеновегетативні і астеноіпохондричні форми (переважають вегетативні порушення; канцерофобія, кардіофобія, страх перед прихованим захворюванням)
Астенія може бути соматогенною (вторинною або симптоматичною, органічною) чи психогенною (первинною). Соматогенні астенії вважають однією з ознак різних соматичних і психічних захворювань:
- – інфекційних, ендокринних, метаболічних розладів
- – гематологічних і сполучнотканинних недуг
- – онкологічних і неврологічних хвороб
- – ятрогенних впливів
- – шизофренії, депресії
Психогенні астенії трактують як самостійну клінічну одиницю, походження якої, однак, не вдається напряму пов’язати з конкретними органічними чи клінічними факторами. Найчастіше психогенна астенія є проявом невротичних, соматоформних, панічних розладів, нав’язливих страхів.
Реактивні астенії виникають у здорових людей під впливом чинників, які зумовлюють раптову дезадаптацію. Зазвичай тригерами стають перенесені важкі інфекції, соматичні захворювання, пологи, стреси.
Принципи лікування АС
Терапія АС має комплексний характер і спрямована на усунення першопричини захворювання. Загальні рекомендації:
- – консультація фахівця, за потреби терапія лікарськими препаратами (традиційно застосовують лікарські засоби різних фармакотерапевтичних груп: транквілізатори і нейролептики; ноотропні засоби; антидепресанти (АД); вітаміни і мінерали)
- – оптимізація режиму роботи і відпочинку
- – достатня тривалість сну (7–8 год)
- – усунення стресових факторів
- – відмова від шкідливих звичок
- – збалансоване харчування і правильний питний режим
У стратегії лікування виділяють три базових напрямки:
- – етіопатогенетичне лікування
- – загальнозміцнювальна та імунокоригувальна терапія
- – симптоматична терапія
Етіопатогенетична терапія полягає у лікуванні основного захворювання і усуненні токсикометаболічних розладів, які й зумовили появу астенії. У разі реактивної астенії необхідно усунути чинники, які призвели до нервового зриву. Важливими є розуміння пацієнтом механізмів розвитку патологічного стану та зміна життєвих стереотипів. Позитивний результат дають заняття у спеціальних групах соціальної підтримки.
Основою лікування психогенних астеній вважаюь терапію, спрямовану на адаптацію особистості і усунення емоційно-психопатологічних розладів. Вона може включати психотерапію, психофармакотерапію або їхнє поєднання.
Лікарські засоби для лікування АС
Залежно від характеру емоційно-мотиваційних порушень, на тлі яких виникла астенія, психофармакологічна терапія поєднує застосування лікарських засобів трьох груп: АД, транквілізаторів та нейролептиків.
Застосовують АД таких груп:
- – похідні лікарських трав
- – зворотні і незворотні інгібітори моноаміноксидази
- – трициклічні засоби
- – чотирициклічні і атипічні препарати
- – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
- – вибірковий стимулятор зворотного захоплення серотоніну – тіанептин
На жаль, деяким засобам групи АД (зокрема, незворотним інгібіторам моноаміноксидази, класичним трициклічним АД) притаманні виражені побічні дії, що утруднює їхнє застосування на амбулаторному етапі. Тому натепер частіше застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, тіанептин або зворотні інгібітори моноаміноксидази.
Якщо астенія супроводжується симптомами внутрішнього напруження, тривоги, панічними атаками, порушенням сну, то АД доцільно поєднувати з транквілізаторами.
Спектр заспокійливих і протитривожних лікарських засобів:
- – седативні препарати рослинного походження
- – транквілізатори небензодіазепінового ряду (дикалію клоразепат, тофізопам, гідроксизин)
- – транквілізатори бензодіазепінового ряду (типові — діазепам, хлордіазепоксид, оксазепам, медазепам; атипові — клоназепам, алпразолам).
У випадку, якщо астенія супроводжується вираженими фобіями, істеричними та іпохондричними проявами, до базової терапії АД додатково вводять малі нейролептики у низьких дозах — тіоридазин, алімемазин, сульпірид, хлорпротиксен, перфеназин.
Неспецифічна загальнозміцнювальна терапія
Вона поєднує медикаментозні та фізичні методи лікування.
Неспецифічна медикаментозна терапія ґрунтується на використанні лікарських засобів з антистресовим та адаптогенним механізмом дії, які покращують енергетичні процеси, мають антиоксидантний вплив, а також стимулюють обмін речовин. У разі імунної недостатності до схеми лікування додають препарати, які підвищують опірність організму і стимулюють імунітет.
За реактивних астеній, які можуть розвинутися після важких захворювань, операційних втручань, затяжних стресових ситуацій, потреба організму у вітамінах та мінералах суттєво зростає.
Підвищена потреба у вітаміні С виникає внаслідок перенесених операцій, важких недуг, стресів. Дефіцит вітамінів групи В спостерігається під час соматогенних астеній. Вітамін В5 (пантотенова кислота) проявляє захисну дію у стресових ситуаціях. Вітамін В2 (рибофлавін) бере участь в енергетичному обміні. Для цього процесу також необхідні залізо, марганець і фосфор.
Проте більшість форм АС вимагають застосування не якогось одного вітаміну групи В, а їхнього комплексу, який буде справляти неспецифічну позитивну дію на функціональний стан структур нервової системи. А комбінований препарат, до складу якого входять вітаміни групи В та макро- і мікроелементи, здатний потенціювати їхній фармакологічний вплив на нервову систему.
Прийом вітамінів А і Е дає позитивний антиоксидантний ефект.
У випадку АС, який розвинувся на тлі черепно-мозкової травми, порушення мозкового кровообігу, внаслідок нейроінфекцій та інтоксикацій, в ослаблених хворих і людей літнього віку, позитивний ефект досягається завдяки застосуванню ноотропів, які покращують мозковий метаболізм. Відповідно до класифікації ВООЗ до групи ноотропів належать лікарські засоби, які чинять прямий активуючий вплив на покращання пам’яті та розумову діяльність, а також підвищують стійкість мозку до агресивних впливів.
Ноотропні препарати здатні покращувати когнітивні функції як у пацієнтів із різними захворюваннями мозку, так і у здорових осіб. Водночас вони не спричиняють психомоторне збудження, виснаження функціональних можливостей організму та звикання.
До цієї групи належать: похідні піролідину (пірацетам), похідні дифенілпіролідину (фенотропіл), похідні піридоксину (пікамілон), препарати гінкго білоба, нейропептиди (семакс), амінокислоти (гліцин), поліпептиди (кортексин), коректори порушення мозкового кровообігу (ніцерголін, вінпоцетин, нафтидрофурил), загальнотонізуючі засоби і адаптогени (янтарна кислота, мелатонін, лецитин, екстракт женьшеню), АД.
Толерантність до психоемоційних навантажень значно підвищує дозоване виконання фізичних вправ. Важливим фактором у лікуванні АС є активний відпочинок: ранкова гімнастика, відвідування басейну, домашні водні процедури, душ Шарко, піші прогулянки на свіжому повітрі. Єдине застереження: фізичні навантаження за різних форм астеній доцільно збільшувати поступово.
Отже, допомога пацієнтам з АС полягає у проведенні комплексної терапії з використанням психотерапевтичних, медикаментозних і фізичних методів лікування.
