Аутизм і вакцинація – зв’язку не існує!
2 квітня — Всесвітній день розповсюдження знань про аутизм
Порушення аутистичного спектра піддаються коригуванню
Теорія Каннера
З приводу появи терміну «аутизм» і даних про його автора у міжнародній науковій спільноті існують певні суперечності. Згідно з даними американської психологічної асоціації його запровадив у 1944 р. Лео Каннер, який в «Педіатричному журналі» опублікував наукову статтю про дитячий аутизм. Однак ще задовго до цієї дати, а точніше 1912 р., термін «аутизм», як, до речі, і «шизофренія» та «амбівалентність», запропонував видатний швейцарський психіатр Е. Блейлер. Цьому захворюванню він присвятив книгу «Аутистичне мислення». Відповідно до трактувань вченого аутизм – це симптом і форма психічних захворювань, у разі яких мислення людини і її афективна сфера регулюються переважно внутрішніми емоційними потребами і майже не залежать від реальності. Тобто аутизм можна розглядати як хворобливу форму психологічної самоізоляції людини, уникнення зовнішнього світу і занурення у сферу власних внутрішніх переживань.
В Америці Каннер впродовж 5 років відстежував поведінку 9 дітей з аутизмом. Першу статтю на цю тему він видав 1943 р. в журналі «Нервова дитина» і вжив термін «ранній дитячий аутизм», який пізніше на його честь трансформували в «синдром Каннера».
В Європі паралельно з Каннером дослідження проводив Г. Аспергер. Виявлені випадки, названі згодом синдромом Аспергера, він описав у публікації в 1944 р. Вважається, що цей синдром є легкою формою аутизму.
Втім, відкриття найсуттєвіших ознак аутизму належить все таки Каннеру і включають: відсутність бажання спілкуватися і самотність дитини; спротив будь-яким змінам обстановки вдома, схильність до стереотипних занять, одноманітність зацікавлень; порушення мовлення; рання патологія психічного розвитку (зазвичай з 2 років), яка, втім, більше зумовлена порушенням розвитку, а не його регресом.
Науковці сумніваються у тому, що в дітей з цією патологією існує бодай мінімальний період нормального розвитку. Так, вже впродовж перших місяців життя у них помітне порушення оцінки зовнішнього подразника і неправильні реакції на нього. Такі діти або надто пасивні, або характеризуються підвищеною збудливістю, або ж у них поєднуються ці види поведінки. Щодо реакції пожвавлення, то її частіше викликає не обличчя близьких чи сторонніх дорослих, а неживі предмети.
У пів року проявляється моторна млявість, з 2,5 року – труднощі з формуванням цілеспрямованої поведінки та мовленнєві порушення. Дитина потрапляє у замкнуте коло, оскільки невдалі контакти з оточенням породжують підвищену тривожність і страхи. Своєю чергою самоізоляція викривляє уявлення про навколишній світ і стає на заваді пристосуванню до нього.
Відповідно до уявлень Каннера діти з аутизмом зберігають інтелект і бувають обдарованими в якомусь одному напрямку, наприклад, в математиці, фізиці чи малюванні. Змалку вони полюбляють читати і завжди надаватимуть перевагу книзі, а не активним іграм. Успішні у вирішенні когнітивних завдань. Свій час проводять за виконанням однотипної роботи –– складанням таблиць, схем, кресленнями. Мають добре розвинуту механічну пам’ять. Але орієнтація в буденних ситуаціях реального життя, соціальна компетентність їм не під силу.
Хлопчики хворіють частіше
У 60–70-х роках минулого століття аутизм діагностували в 1 дитини з 10 000 – це були в основному випадки так званого генетичного аутизму, коли з перших днів життя у дитини спостерігали симптоми недуги. Починаючи із середини 80-х років поширеність захворювань аутистичного спектра почала зростати у всьому світі: у США – 1 хворий на 160 здорових дітей, в Ізраїлі – 1 на 200. У Канаді аутизм діагностують в 1 дитини з 500 здорових. Проте статистика генетичного аутизму незмінна: 1 на 10 000, а зростання захворюваності в цілому припадає на так званий регресивний аутизм, коли дитина нормально розвивається до року, але у віці від 1 до 3 років починає втрачати навички і не звертає уваги на батьків. Хлопчики хворіють у 3–4 рази частіше, ніж дівчатка. В Україні з різних причин точних даних стосовно захворюваності на аутизм не існує.
Аутизм (розлади аутистичного спектру – РАС) – стан, який розвивається внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим всебічним дефіцитом соціальної взаємодії і спілкування. Аутизм вилікувати неможливо, однак він піддається корекції, а пацієнт адаптується до соціального життя.
Сучасні дослідники нараховують понад 30 патогенних чинників, які зумовлюють недостатність центральної нервової системи і провокують аутизм. РАС починаються у ранньому дитинстві, зберігаються у підлітковому і дорослому віці.
Аутизм не розвивається внаслідок вакцинації, не є ускладненням будь-якої іншої хвороби чи результатом неправильного виховання, оскільки ураження мозку відбувається в період внутрішньоутробного розвитку плода.
Поради батькам
В Україні діє проєкт «Як розпізнати аутизм у дітей в ранньому віці. Інформативні куточки для батьків у медзакладах міста», спрямований на своєчасне виявлення симптомів аутизму у дітей раннього віку. Це відбувається шляхом поширення інформації у медичних закладах про те, що таке аутизм (РАС), які його основні прояви та на що варто звернути увагу батькам (опікунам) у поведінці та розвитку дітей у ранньому віці.
Мета проєкту – допомогти батькам (опікунам) своєчасно звернути увагу на особливості розвитку та поведінки дитини у ранньому віці (до 2–3 років) і звернутися по допомогу до спеціаліста, що підвищить шанси дитини на раннє втручання (програму корекції розвитку) та повноцінне життя. Вік від 3 до 6 років ― найсприятливіший період для корекції розладів розвитку.
Діагноз розлад «аутистичного спектра» встановлюють, якщо в поведінці і розвитку дитини виявляють симптоми аутизму. Спеціаліст, який проводить діагностику, спостерігає за дитиною, може бавитися чи спілкуватися з нею. Він також розпитує близьких дитини про те, як вона поводиться вдома, і про особливості її розвитку від народження. Іноді фахівці можуть просити батьків заповнити анкети чи опитувальники, а також проводити спеціальні діагностичні інтерв’ю з батьками.
Проте досі не існує жодних інструментальних методів чи аналізів, за допомогою яких можна з ймовірністю 100% встановити чи заперечити діагноз «аутизм». В Україні діагноз РАС встановлює зазвичай психіатр, однак інші спеціалісти (педіатр, психолог, невролог) також можуть звернути увагу батьків на симптоми аутизму чи рекомендувати обстеження у психіатра. Наявність точного діагнозу дає змогу батькам претендувати на соціальні виплати.
