Бактерії боряться з іммунітетом його ж зброєю
Медичному центру Чиказького університету (США) вдалося розкрити один із секретів дивовижної стійкості золотистого стафілокока до імунних атак.
Staphylococcus aureus можна знайти у 20% людей, і список захворювань, які бактерія може ініціювати, відрізняється рідкісним розмаїттям: від шкірних хвороб до сепсису і ендокардиту. (Крім того, один зі штамів золотистого стафілокока – MRSA – має колосальну стійкість до антибіотиків).
Як пишуть у журналі Science Олаф Шнеевінд (Olaf Schneewind) з колегами, ця бактерія встигає не тільки попередити удар імунітету, але ще і звернути його проти самої імунної системи. Відомо, що першими зустрічають патоген у нашому організмі нейтрофіли, які ловлять чужаків, що потрапили в організм, в особливу позаклітинну мережу (складену з ДНК самих нейтрофілів із білками). Пастка затримує бактерії, поки до них не підійдуть інші клітини й макрофаги, які їх з’їдять.
Однак у місцях проникнення і скупчення золотистого стафілокока макрофагів або немає, або їх дуже мало., З’ясовуючи в чому тут справа, дослідники знайшли серед мутантів S. aureus таких, які не могли уникнути макрофагової атаки. Мутації у таких бактерій припадали на ген стафілококової нуклеази (ферменту, що руйнує нуклеїнові кислоти) і на ген аденозінсінтетази.
Подальші експерименти з нормальними і мутантними бактеріями показали, що в присутності S. aureus поява нейтрофильной мережі-пастки викликає загибель макрофагів. Тобто на активність нейтрофілів бактерії відповідали якимсь токсином, який вбивав імунні клітини. Виявилося, що S. aureus за допомогою своїх ферментів перетворює компоненти ниток нейтрофільної пастки в так званий 2′-дезоксиаденозин, який труїть макрофаги.
Тобто бактерія модифікувала імунну зброю таким чином, щоб вона шкодила самому імунітету, поки та з легкістю проходила через першу лінію імунної оборони.
Золотистий стафілокок – одна з найпоширеніших і найшкідливіших бактерій, тому будь-яка інформація про нього сприяє знаходженню засобів боротьби з ним. Однак автори роботи вважають, що впоратися з цією особливістю бактерії, яка дозволяє їй позбавлятися від макрофагів, буде непросто: якщо в якості мети обрати відповідні бактеріальні ферменти і сам дезоксиаденозин, це з великою часткою ймовірності може позначитися на власній біохімії людини.
За матеріалами Медичного центру Чиказького університету
Материал подготовила +Екатерина Свириденко
