Британці знайшли причину особливої небезпеки «російського» туберкульозу
Масштабне геномное дослідження штамів бактерії Mycobacterium tuberculosis, виділеної з тисячі ізолятів, узятих у хворих на туберкульоз жителів Самарської області, пояснило причини зростання поширеності на території Росії ліко-стійких форм цієї інфекції. Як виявилося, крім масових порушень протоколів лікування цього захворювання в Росії, які мали місце останні 20 років, значну роль у процесі відіграють біологічні фактори – у «російських» штамів присутня компенсаторна мутація, яка раніше не виявлялася, що забезпечує не тільки їх мультирезистентність, але й високу заразність. Результати дослідження, проведеного групою фахівців із Queen Mary University (Лондон, Великобританія) за участю співробітників Самарського обласного тубдиспансеру, опубліковані у журналі Nature Genetics.
Різке зростання випадків туберкульозу, а також поширення його ліко-стійких форм на території Росії й інших колишніх республіках Радянського Союзу з початку 1990-х років пов’язують із колапсом державної системи охорони здоров’я і масовим порушенням протоколу лікування цього захворювання. Так, за даними на серпень 2012 року, у Росії суперстійкі до терапії (резистентність до трьох ліній антибіотиків, включаючи фторхінолони) виявлено приблизно у кожному десятому випадку туберкульозу (11,3 відсотка). За офіційними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), поширеність суперстійкої інфекції в світі в середньому становить 5,4 відсотка всіх випадків туберкульозу. Самарська область – один із найбільш неблагополучних по туберкульозу регіонів РФ. За статистикою обласного Мінохоронздоров’я на листопад 2013 року, кількість хворих у регіоні перевищувала 23 тисячі осіб, причому відзначається зростання поширення ліко-стійких штамів збудника хвороби.
Автори дослідження під керівництвом мікробіолога Френсіса Дробнієвскі (Francis Drobniewski) провели повногеномне секвенування штамів бактерій Mycobacterium tuberculosis, виділених із тисячі ізолятів, отриманих від пацієнтів Самарського обласного тубдиспансеру. З’ясувалося, що майже половина з них (48 відсотків) має ознаки мультирезистентності (стійкості до двох антибіотиків першої лінії, ізоніазиду і рифампіцину), а у 16 відсотках таких ізолятів також присутні мутації, які роблять їх стійкими і до антибіотиків другого ряду, зокрема до канаміцину.
Крім того, у 65 відсотків мультирезистентних ізолятів була виявлена раніше невідома компенсаторна мутація, яка дозволяє бактеріям долати пов’язаний із розвитком стійкості ефект зниження здатності до швидкого розмноження і сприяє зростанню вірулентності мікроорганізмів і підвищенню заразності інфекції.
Таким чином, роблять висновок автори, двигуном поширення ліко-стійкого туберкульозу на території Росії є, крім недоліків програми з контролю захворювання, саме біологічні чинники. «Це дає ще один серйозний привід для занепокоєння, оскільки виходить, що проблему ліко-стійкого туберкульозу в Росії не можна вирішити, лише усунувши недоліки системи контролю. Схоже, що тут проблема ще й у біології», – зазначив Дробнієвскі.
«Хоча ми, загалом, мали уявлення про ситуацію в Росії, нові результати, отримані групою Дробнієвскі, просто шокують», – цитує Nature Крістофера Дая (Christopher Dye), епідеміолога ВООЗ.
Водночас Дай висловив упевненість у тому, що навіть у цій ситуації правильна організація роботи з боку органів охорони здоров’я на місцях може сприяти подоланню поширення резистентних форм туберкульоза в РФ. «Коли в кожному індивідуальному випадку відбувається правильне виявлення штаму збудника і проводиться повний курс терапії у найбільш ефективному для нього режимі, кількість резистентних випадків знижується, – заявив Дай. – Ми спостерігаємо це в Естонії, Гонконзі, США і в інших країнах. Не думаю, що в Росії така стратегія не спрацює».
За матеріалами журналу Nature Genetics
Материал подготовила +Екатерина Свириденко
