«Бути щасливим щастям інших …»
Це сталося в різдвяний вечір у Києві. Втративши роботу, доведений до відчаю злиднями і хворобами дітей чиновник Мерцалов, вирішив звести рахунки з життям. Зайшовши у міський сад, він безсило опустився на заледенілу лавку. Гірку самотність порушив незнайомець, який звернувся до нього з питанням. Пригнічений горем, Мерцалов грубо відповів. Однак старий не образився, а попросив розповісти про свою біду. Дізнавшись, що у того хворіє дочка, він підхопився: «Їдьмо! Швидше! Щастя, що ви зустрілися з лікарем!». Оглянувши дитину, доктор зробив рекомендації і пішов, залишивши на столі безкоштовний рецепт, під яким лежало кілька купюр. Сім’я була врятована. На рецепті стояв підпис геніального хірурга і фармацевта Миколи Пирогова…
Початок кар’єри
Микола Іванович Пирогов народився у 1810 році в Москві в багатодітній родині скарбника провіантського депо. Але щасливе дитинство швидко закінчилося – батько збанкрутував. На щастя Пирогов-старший спромігся влаштувати свого чотирнадцятирічного сина на медичне відділення університету, приписавши йому зайвих два роки. Незважаючи на малолітство, Микола став одним з кращих студентів. Закінчивши навчання, він продовжив освіту в знаменитому університеті в Дерпті. Юнак не щадив себе, осягаючи науку. Результатом стала дисертація про перев’язування черевної аорти, яка стала новим словом в хірургії.
Познайомившись із лікарями зі світовим ім’ям під час відрядження до Німеччини, Пирогов з подивом виявив, що берлінські хірурги значно поступаються йому в знанні анатомії, зокрема патологічної. Однак у них можна було повчитися ювелірній техніці виконання операцій та зразковій організації праці.
Повернутися після відрядження до родини в Москву йому не вдалося – дорогою спіткала важка хвороба і надовго затримала в Ризі. Ледь оговтавшись, молодий лікар приступив до роботи. Саме тут, у Ризі, він провів свою першу самостійну операцію – пришив ніс цирульнику.
Згодом, отримавши кафедру в Дерпті, Микола Іванович зробив своїм девізом абсолютну наукову чесність. Небувалою в історії медицини стала публікація «Анналів хірургічного відділення клініки …», в якому він детально проаналізував всі лікарські помилки, включаючи власні.
Петербург
Дерпт з його клінікою на 22 ліжка, був затісний для молодого професора, і в 1841 році Пирогов приступив до роботи на кафедрі Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Незважаючи на гучну назву, цей лікувальний заклад, як і всі лікарні початку XIX століття, виглядав вельми непривабливо. В ті часи лікарі не мали уявлення про антисептику, бинти та білизна використовувалися багаторазово, не кажучи вже про інструменти. Зараз важко уявити лікаря без білого халата, а в ті часи хірурги оперували в тому ж одязі, в якому ходили по вулиці.
Одночасно зі службою в Академії Пирогов працював в лікарнях для бідних, за що і поплатився. Кришталево чесного і самовідданого лікаря оголосили божевільним, «нещадним експериментатором».
Родина
Таким же безкомпромісним доктор Пирогов був і в сімейному житті. У 1842 році він одружився на Катерині Березіній, дівчині з родовитої дворянській сім’ї. У дружині він бачив не кохану, а відданого соратника, тим самим позбавивши її простих жіночих радощів. Проживши в шлюбі чотири роки, Катерина Дмитрівна померла, залишивши чоловікові двох синів. Потрясіння було настільки велике, що Пирогов вперше в житті відмовився від роботи і вирішив шукати притулок від душевного болю за кордоном.
Усвідомивши помилку першого шлюбу, Микола Іванович довго залишався сам. Але надія знайти добру матір для дітей не покидала його. Він розумів, що у виборі дружини повинен керуватися не емоціями чи розрахунком, а тільки розумом. Пирогов винайшов унікальний спосіб пошуку дружини – написав трактат під назвою «Ідеал жінки» і поширив його в списках. Ця праця потрапив в руки до юній баронеси Олександри Бістро. Стаття незнайомця зворушила її до сліз. Вони зустрілися – аристократична дівчина дев’ятнадцяти років і знаменитий сорокарічний доктор – і відчули, що знайомі майже все життя…
Новатор
1847 рік став епохальним в історії медицини. Вперше при операціях стали використовувати ефір для наркозу. Значення цього відкриття важко переоцінити. Раніше операції проводили без знеболювання. Страждання пацієнта, а часом і саме життя безпосередньо залежали від швидкої роботи хірурга.
Оцінивши надійність нового засобу, Пирогов став боротися за широке використання анестезії в хірургії. За рік він провів триста безболісних операцій. Довелося перевірити дієвість наркозу і в польових умовах. Російська імперія вже багато років вела загарбницькі війни на Кавказі. Пирогову довелося оперувати поранених кілька діб поспіль під час штурму Салти (1847). Слава «заміратєльних капель» рознеслася по всій лінії фронту. Тисячі солдатів вважали лікаря Пирогова своїм рятівником.
Після повернення з Кавказу, Пирогов дізнався про новий засіб – хлороформ. Провівши за п’ять років понад дві тисячі операцій і проаналізувавши кожну з них, він довів не тільки терапевтичне, але і моральне значення анестезії.
Пошуки правди вченого призводили до постійних конфліктував з керівництвом медико-хірургічної академії. Його опоненти не гребували самими мерзенними методами. На їхнє прохання відомий наклепник того часу Фаддей Булгарін, написав фейлетон, в якому звинуватив Пирогова в плагіаті. Микола Іванович не став спростовувати наклеп, а подав у відставку.
Військовий лікар
У 1854 році почалася Кримська війна. Пирогов виїхав до Севастополя. За п’ять місяців перебування на фронті хірург ні разу не залишив свого поста – запровадив медичне сортування поранених на перев’язувальних пунктах, усунувши хаос і плутанину; домігся створення збірних прифронтових госпіталів; розробив хірургічний конвеєр. Одна тільки винайдена ним гіпсова пов’язка врятувала тисячі поранених від неминучої смерті! А, крім того, Пирогов разом із організованим ним загоном сестер милосердя повів жорстоку боротьбу із розкраданнями.
Після повернення в Петербург Пирогов вважав своїм обов’язком зустрітись з імператором і розповісти про бездарне керівництво кримської кампанії, про крадіжки, безглузді втрати тощо. Підсумком зустрічі стала… нова відставка.
Педагог
Хворе суспільство не дозволило Пирогову лікувати хворих. Однак знаменитий хірург міг працювати не тільки за операційним столом. У 1856 році Пирогову запропонували обійняти посаду попечителя початку Одеського, а потім Київського навчального округу.
Пирогов захопився створенням безплатних недільних шкіл. Забуваючи про все, він знов почав ламати усталені порядки, чим, звичайно ж, викликав незадоволення влади. І… в черговий раз йому довелося піти у відставку. На проводи Пирогова зібрався натовп людей, який плакав.
Відставка
Родина Пирогова влаштувалася в Полтавській губернії, в мальовничому маєтку «Вишня», що належав Олександрі Антонівні. Здавалося б, прийшов час заслуженого відпочинку в патріархальній «глибинці». Втім, Микола Іванович і там знайшов собі заняття – став міровим посередником. А час був нелегкий, після скасуванням кріпосного права розпочалася «епідемія» селянських бунтів.
У 1862 Пирогови переїхали за кордон і оселилися в старовинному Гейдельберзі. Як завжди, Микола Іванович з ентузіазмом взявся за нову роботу. На цей раз він перейнявся становищем російських студентів, які навчалися в європейських університетах. Пирогов відвідував навчальні заклади, писав характеристики на професорів, нерідко допомагав майбутнім вченим матеріально, наприклад виклопотав стипендію молодому Мечникову.
Тоді ж йому довелося лікувати Джузеппе Гарібальді, зустріч з яким стала фатальною. Гарібальді був важко поранений в ногу. Десятки лікарів намагалися витягти кулю, проте всі їхні спроби приносили пораненому лише нові страждання. Італійські лікарі запросили Пирогова. На подив оточуючих, він обмежився зовнішнім оглядом і відразу поставив точний діагноз: куля застрягла в кістці, і не слід було поспішати з її отриманням. Через 26 днів він спокійно витягнув її, і Гарібальді незабаром одужав.
Цей випадок зі своєї медичної практики Пирогов описав в листі до міністра Головіна. А той поспішив доповісти про зв’язки Пирогова зі знаменитим революціонером царю. Через чотири роки на імператора Олександра II здійснив замах студент Каракозов. І хоча Пирогов не мав ніякого відношення до останнього, йому пригадали зустріч з Гарібальді і в черговий раз відсторонили від обов’язків.
Вишня
У 56 років геніальний хірург і вчений знову опинився в маєтку «Вишня», маючи у своєму розпорядженні шістнадцять десятин садиби, затишний сад, липову алею і сотню хворих. «Найщасливіші результати я отримав з практики в моєму селі», – писав Пирогов. У «глибинці», в непристосованому приміщенні, без допомоги медичного персоналу лікар одну за однією робив складні операції.
Спокійного життя Пирогов не визнавав. Старіючий лікар встиг побувати і на франко-пруській війні. У переповнених вагонах, пліч-о-пліч з простими солдатами, він об’їздив пів Європи. Де не було поїздів, йшов пішки. Бував в госпіталях, консультував, контролював діяльність Червоного Хреста…
По закінченні франко-прусської, почалася нова – російсько-турецька війна, і 67-річний хірург знову відправився на фронт. Результатом його останнього військового походу стала прославлена книга «Початки загальної військово-польової хірургії». Її можна читати і перечитувати, як захоплюючий роман.
***
В кінці життя Микола Іванович Пирогов написав глибокий філософський спогад-сповідь «Щоденник старого лікаря». Роздуми про Буття, Всесвіт, Бога, призначення нашого життя, нашого розуму. Кодекс життєвих правил, головне з яких – прагнення Істини: «Дякую Богові, що хоча б встиг зрозуміти себе і побачив, що мій розум може ужитися з щирою вірою».
Пирогов помер у селі Вишня в 1881 році. Він і зараз там …
Наталія Михайлова, канд. істор. наук
Фото Юрій Шкода
