Червоний Хрест Закарпаття: чужої біди не буває
Кожного року навесні відзначають Міжнародний день Червоного Хреста й Червоного Півмісяця, заснований на честь швейцарського гуманіста Анрі Дюнана. У середині XIX ст. із його ініціативи вперше стали створювати групи добровольців, які надавали допомогу пораненим на полях битв. У 1863 р. під головуванням Дюнана була скликана конференція, яка поклала початок Міжнародному Товариству Червоного Хреста
Бути милосердним
Іванна Сабо
Останні три роки Закарпатську обласну організацію Товариства Червоного Хреста України очолює Іванна Сабо, донька поперед-нього голови Габріелли Манайло, заслуженого лікаря України, відомої та шанованої на Закарпатті громадської діячки, яка понад 20 років свого життя присвятила розбудові та зміцненню цієї організації на рідній землі. Габріелла Андріївна розви-нула діяльність медико-соціальних підроз-ділів, налагодила партнерські стосунки з колегами з-за кордону та ефективну співпрацю з медичними й аптечними закладами області.
— Нині, окрім обласної організації, — розпо-відає Іванна Сабо, — до складу Товариства входять 13 районних і 2 міські організації в Ужгороді й Мукачевому. У Закарпатській області зареєстровано 1244 первинні організації Товариства Червоного Хреста та близько 300 тисяч волонтерів, які активно нам допомагають. Товариство Червоного Хреста Закар-паття працює за 13 напрямками, проте зараз мова піде про ті, які пов’язані з медициною і фармацією.
За словами Іванни Сабо, особливістю руху є міцні міжнародні зв’язки. До прикладу, у 2009 р. було запроваджено 10 міжнародних програм і проектів із залученням додаткових позабюджетних коштів на суму 936,8 тисяч грн, у 2010 р. — 9 проектів вартістю 1,1 млн грн. Заслуговують на увагу міжнародні проекти «Допомога постраждалим від повені в Україні» та «Правовий і соціальний захист дітей, які шукають притулку, та дітей-біженців в Україні». Завдяки співпраці із зарубіжними партнерами торік отримано гуманітарну допомогу з Угорщини, Німеч-чини, Франції та Нідерландів на суму 1,8 млн грн. Протягом кількох останніх років Товариство Червоного Хреста Закарпаття бере активну участь у боротьбі з епіде-міями грипу в Україні, втілюючи в життя міжнародний
проект «Підготовка до пандемії людського грипу», головним чином через інформаційно-пропагандистську кампанію, у 4 найбільших містах області серед дорослих і дітей шкільного віку. У рамках заходу було роздано понад 20 тисяч інформаційних буклетів, а зав-дяки допомозі Угор-ського Черво-ного Хреста торік під індивідуальне замовлення обласної інфекційної лікарні розмитнено й доставлено протигрипозні медикаменти на суму більш ніж 66 тисяч грн.
У краї, де часто трапляються повені і зсуви, важливо вчасно й ефективно організовувати допомогу постраждалому населенню. Тому при Закарпатському Товаристві працюють 13 добровільних рятувальних формувань у складі працівників патронажної служби сестер милосердя й волонтерів. Щороку ці формування проходять різнопланові навчання, зокрема, із надання першої невідкладної допомоги потерпілим в екстремальних ситуаціях.
Спроможність Товариства адекватно реагувати на надзвичайні події показали паводки 2008 і 2010 рр. Завдяки підтримці Національного комітету Червоного Хреста, колег із-за кордону та окремих благодійників у 2008–2009 рр. постраждалі мешканці Закарпаття отримали допомогу на суму понад 900 тисяч грн, у 2010 — понад 175 тисяч грн.
Окремий проект Товариства Червоного Хреста та швейцарської фірми «Бранденбергер Тем» стосується забезпечення інвалідів I і II груп, у тому числі дітей, коштами для придбання медикаментів. «Родзинка» задуму в тому, що гроші серед співвітчизників збирає у Швейцарії лише одна лю-дина — Пауль Бранденбергер. До цьогорічних Великодніх свят таку допомогу отримали 63 інваліди, з яких 20 — діти.
Протягом останніх шести років саме ця фірма забезпечує багатодітні родини Закарпаття домашньою худобою (коровами й козами), пропонуючи, образно ка-жучи, людям не рибу, а вудку. Для охочих взяти участь у програмі існувала лише одна умова: перше новонароджене телятко належало безкош-товно віддати іншій багатодітній сім’ї. Акція швидко набула розголосу серед селян, тож від бажаючих відбою не було. Нещодавно багатодітній родині було передано соте теля — такий ось незвичний «ювілей».
У співпраці з Угорським Червоним Хрестом щороку в області реалізуються чотири соціальних проекти. Зокрема, це шефство над Великоберезнянським будинком-інтернатом, збір подарункових наборів до свят для дітей, хворих на туберкульоз, допомога одиноким людям похилого віку Берегівщини, якими опікується патронажна служба сестер милосердя.
Упродовж 8 років діє проект «Діти — дітям», започаткований спільно з авст-рійською гуманітарною організацією «Верхньоавстрійська допомога землякам». Щорічно закарпатські дітлахи одержують 13 тисяч новорічних подарунків, які готують для них однолітки з Австрії.
Загалом минулого року Товариство Червоного Хреста Закарпаття прийняло 12 гуманітарних вантажів вагою майже 103 тонни на суму 1,8 млн грн.
Здоров’я — найдорожчий скарб
До структури організації на Закарпатті входить лікарня Товариства Червоного Хреста, розташована у с. Ракошино Мукачівського району. В Україні залишилося лише 4 таких медичних заклади, стверджує Іванна Сабо. Ракошинська лікарня налічує 20 ліжок. Тут переважно доглядають самотніх людей та осіб без постійного місця проживання. Лікує і годує хворих персонал Товариства, у більшості випадків він же і ховає померлих. Значною мірою ракошинська лікарня існує завдяки фінансовій підтримці Мукачівської районної держадміністрації та районної ради. Соціальному медичному закладу допомагають також як фінансово, так і продуктами харчування, предметами догляду за хворими, засобами гігієни та дезінфекції закордонні партнери.
Вагомий здобуток обласної організації Товариства Червоного Хреста — створення мережі медико-соціальних підрозділів, серед яких є й пункти Червоного Хреста у гірських віддалених селах, де відсутні медичні заклади. У медико-соціальних центрах надаються медичні і соціальні послуги населенню. Червонохрестівці безмежно вдячні лікарям-волонтерам, які там працюють безкоштовно. Центри в Мукачевому, Тячеві, Іршаві, Мукачівському районі частково фінансуються з бюджету (сплата комунальних послуг) через спільні міні-проекти з райдержадміністра-ціями і районними радами.
При медико-соціальному центрі в м. Ір-шаві діє їдальня Товариства Червоного Хреста. Щоденно тут отримують гаряче харчування 25 осіб, ще 15 обідів патронажні сестри доставляють додому одиноким людям літ-нього віку. За допомогою вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл восени для потреб лікарні, їдальні та осіб, якими опікується Товариство, було зібрано понад 18 тонн консервації й продуктів харчування.
Поза тим, в області функціонує 27 медико-соціальних кімнат і 10 громадських пунктів першої допомоги у селах, де немає ФАПів. При них працюють пункти прокату предметів догляду за лежачими хворими, де можна позичити інвалідні візки, милиці, ходунки, орто-педичні матраци, функціональні ліжка, судна. Це необхідні речі, але придбати їх може далеко не кожна закарпатська родина. Через пункт прокату отримує допомогу близько 300 осіб щорічно.
Патронажні сестри — кістяк колективу Товариства Червоного Хреста. Патронажна служба області налічує 113 медичних і молодших сестер милосердя. Щороку патронажні сестри надають допомогу вдома 6675 підопічним, 894 з яких — важкохворі, прикуті до ліжка чи обмежені в пересуванні.
Важливим напрямком діяльності Товариства є робота за профілактичними й освітніми програмами, такими як «Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу», «Навчання першій невідкладній допомозі та догляду за хворими на дому», «Залучення населення до лав безоплатних донорів». Так, під час Всеукраїнського місячника Червоного Хреста у 2009 р. організація надала допомогу 677 хворим на туберкульоз на суму 69 тисяч грн, у 2010 р. допомогу отримали 2634 інва-ліди та ветерани. Акції щодо пропаганди донорства відбуваються кожного року. Наприклад, у 2009 р. у День донора зустрілися донори різних поколінь. Тоді вдалося залучити до безоплатного здавання крові 1300 осіб. У 2010 р. таких людей було ще більше. Традиційно ветерани донорського руху отримують від Товариства подарунки та допомогу гігієнічними, продуктовими наборами, одягом і взуттям.
— Громадська благодійна організація Закарпатське обласне Товариство Червоного Хреста працює, і працює ефективно, — каже Іванна Сабо. — Аби це довести, наведу кілька промовистих цифр. Упродовж 2009 р. допомогу від нас отримали понад 46 тисяч осіб на 2,4 млн грн. За підсумками 2010 р. — 62 тисячі осіб на суму понад 2,8 млн грн. Це свідчить про те, що діяльність Товариства підтримують його члени своїми щорічними внесками, а також наші міжнародні партнери й українські благодійники.
Закарпатські фармацевти і Червоний Хрест
— Закарпатські фармацевти й червонохрестівці особливо активно співпрацювали у 80–90-х рр., — розповідає провізор Неля Ковалик. — Організаційні рішення спільних проблем забезпечували голова Товариства Червоного Хреста Габріелла Манайло та генеральний директор ЗОВО «Фармація», провізор Андрій Ся-тиня. Більшість фармацевтів були членами Товариства. Окрім обов’язкових грошових внесків, аптеки із власної ініціативи надавали допомогу ліками, засобами санітарії та гігієни, професійними консультаціями. ЗОВО «Фармація» забезпечувало за власні кошти підготовку та видання санітарно-освітніх інформаційних матеріалів для населення.
Під час повені на Закарпатті в 1998 і 2001 рр. фармацевти надали Товариству для прийому гуманітарних надходжень приміщення в обласному аптечному складі, допомагали систематизувати ліки за фармакологічними групами, перевіряти терміни придатності, перекладати інструкції до застосування, відправляти ліки за визначеними маршрутами.
Запам’ятався випадок під час повені 1998 р., коли дорогу до села Лопухово Тячівського району засипало камінням
і піском. Усі необхідні вантажі доставляли вертольотом. Місцевий фельдшер за допомогою радіозв’язку (тоді телефони не працювали) попросив Габріеллу Андріївну передати для хворої на епілепсію дитини дефіцитні ліки, які, до того ж, були на спецобліку. Голова Товариства звернулася до фармацевтів, і вже над ранок ліки і свіжий хліб були на борту гелікоптера, що прямував до закарпатського села, відрізаного стихією від світу.
Лариса Дедишина
