Дистанційна освіта в Америці
Дистанційне навчання (Distance education) — сучасний вид освітніх послуг, що надаються практично в усіх університетах світу вже впродовж п’ятдесяти років
Вченні довели, що вплив комп’ютерних технологій на розвиток суспільства з кожним роком подвоюється, а значить, у найближчому майбутньому вони стануть такими ж надійними, як телефон сьогодні. Саме завдяки новітнім інформаційним технологіям у США виникла дистанційна форма навчання, яка поєднує в собі кращі риси очного та заочного навчання, а також екстернату. Майже всі вищі навчальні заклади США пропонують дистанційне навчання. Спілкування та отримання знань за допомогою комп’ютера для більшості американських студентів стало буденною справою. За статистичними даними Міжнародного університету Джонса (США), до кінця 2004 р. 90% університетів та коледжів мали веб-курси, до кінця 2006 р. більше ніж 5 млн студентів отримали освіту через Інтернет. За прогнозами цього ж університету, кількість бажаючих скористатися дистанційною формою навчання у країні у 2011 р. сягнуло 44 млн осіб. Такі цифри наводять у своїх дослідженнях науковці Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.
Дистанційне навчання передбачає нову форму освіти. Воно не може бути автономною системою, позаяк має ті ж цілі, що й очне, і ґрунтується на державних стандартах, встановлених для тих чи інших дисциплін. Дистанційне та традиційне навчання при однаковому змісті відрізняються формою подачі матеріалу, а також взаємодією викладача та студентів. Обидві форми навчання побудовані на одних і тих самих дидактичних принципах (науковість, системність і систематичність, активність, диференціація та інтеграція тощо), але в дистанційному навчанні вони реалізуються за допомогою спеціальних способів, зумовлених його специфікою та можливостями інформаційного середовища Інтернет.
Використання Інтернету дає викладачеві та студентові змогу:
- отримати потрібну інформацію про навчання у будь-який час незалежно від місця перебування;
- передати інформацію будь-якого змісту на будь-яку відстань за короткий проміжок часу;
- не бути прив’язаним до певного робочого місця;
- зберігати інформацію в комп’ютері протягом необмеженого терміну з можливістю її редагування, зміни, друкування або знищення;
- спілкуватися за допомогою мультимедійних засобів;
- брати участь в електронних конференціях у режимі реального часу.
Як показує аналіз курсів дистанційного навчання провідних вищих навчальних закладів США, усі вони мають приблизно однакову будову. Університет Бредлі, наприклад, беручи участь у національній науковій програмі, пропонує систему дистанційного навчання, яка базується на:
- індивідуальному підході до навчання;
- використанні комп’ютерних та мультимедійних технологій;
- багаторазовій модульно-блочній системі навчання;
- рівноцінності змісту дистанційного та традиційного навчання.
Дистанційне навчання у США спрямоване на особистість студента. Під час створення віртуальних курсів враховуються такі моменти:
- індивідуальні особливості кожного студента (не всі студенти мають однаковий фізичний, інтелектуальний, емоційний і соціальний рівень розвитку);
- індивідуальна технологія навчання (студенти самостійно аналізують отриману інформацію, спираючись на власне сприйняття та власні думки);
- особиста творчість та мотивація (студенти найповніше виявляють свої творчі здібності, коли існує чітка мотивація і процес навчання відповідає власним потребам);
- впевненість та зацікавленість (кожний студент має свій рівень впевненості у власних силах, досягненні мети, різну зацікавленість у предметі);
- власний досвід студентів (особисті переконання та здобутий досвід впливають на погляди та підходи студентів до навчання);
- особистісний ліміт сприйняття інформації (велика кількість інформації не завжди означає успішне навчання; студенти намагаються вибрати найбільш вагому для них інформацію незалежно від її кількості та якості);
- умови проведення навчання (тривалі чи нетривалі, вранішні чи вечірні заняття тощо).
Специфіка дистанційного навчання зумовила необхідність впровадження інституту тьюторів. Функції тьютора залежать від моделі навчання. Тьюторами можуть бути як штатні викладачі, так і особи інших професій, які залучаються на умовах сумісництва. Основним завданням тьютора є керівництво самостійною роботою студентів шляхом формування навчальної мотивації, визначення цілей і завдань навчання, передачі досвіду та знань, організації взаємодії між студентами, здійснення контролю за процесом навчання. Іншими словами, тьютор виконує функції представника навчально-допоміжного персоналу, стежить за виконанням студентами навчального графіка, організовує консультації з викладачами, з’ясовує думку студентів щодо форми і змісту окремих курсів і ознайомлює з нею розробників навчально-методичних матеріалів, допомагає студентам скласти персональний навчальний план, наповнюючи його взаємопов’язаними дисциплінами на вибір.
У закордонній практиці діє розгалужена класифікація тьюторів: викладач — розробник навчально-методичних матеріалів; консультант із методів навчання; фахівець, що здійснює поточну методичну підтримку; фахівець з методів контролю за результатами навчання.
Таким чином, дистанційне навчання дає змогу забезпечити врахування індивідуальних вікових, фізичних та розумових можливостей, особистого досвіду, соціального статусу, етнічного походження, а також рівня впевненості у власних силах та можливостях. Крім того, воно є максимально зручним для студентів будь-якого віку і максимально ефективним. Створення навчальним закладом власних інтегрованих інформаційних структур усуває часові, просторові, фінансові обмеження для поширення інформації, що суттєво сприяє розвитку освіти у США.
Підготувала Лариса Дедишина
«Фармацевт Практик» #1′ 2012
