Діти, які часто хворіють: основні підходи до лікування
Діти, які часто хворіють (ДЧХ) – це група диспансерного спостереження, яка включає дітей з частими респіраторними інфекціями, що виникають внаслідок транзиторних, коригованих відхилень в захисних системах організму, але без стійких органічних порушень у них
Серед дітей першого року життя часто занедужують на респіраторні захворювання 27,7 %, на другому році життя їх кількість становить 28,9 %, на третьому – 21,5 %. Кількість ДЧХ серед дітей перших семи років життя сягає 25,4 %, молодшого шкільного віку – 20,5 %, до 14 років – 20,2 %.
Сьогодні у близько 70 % новонароджених в Україні з перших днів життя діагностують ті чи інші відхилення у стані здоров’я. Рівень смертності немовлят в Україні від інфекцій та захворювань органів дихання в 5 разів вищий, ніж у Західній Європі. Однак впродовж останніх 10 років смертність дітей усіх вікових групах набула стійкої тенденції до зниження в цілому на 26 %, зокрема за рахунок захворювань системи органів дихання – на 53 %, інфекційних недуг – на 44 %.
Серед усіх вікових груп найбільш несприятливим за частотою гострих недуг є ранній вік. Захворюваність дітей раннього віку становить 53,6 % від сумарної захворюваності за перші 7 років життя.
Хворіти 8 разів на рік – це нормально
Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) вважаються найбільш частою інфекційною патологією у дітей, яку пов’язують з 60-80% пропусків занять у школі. Одна з головних причин високого рівня респіраторної захворюваності у дитячому віці – багатоманіття і специфічність респіраторних патогенів, що впливають на незрілі системи дитячого організму.
До прикладу, в цілому кількість вірусів і серотипів, які здатні зумовити ГРІ, сягає 300, і якраз вони є причиною 95% всіх випадків гострих уражень дихальних шляхів у дітей. Поширеність окремих нозологічних форм у структурі ГРІ залежить від сезону, епідемічної обстановки і сприйнятливості до певних вірусів у різні періоди дитячого віку.
Окрім вірусів, інфекції дихальних шляхів викликають бактеріальні збудники: Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Streptococcus pyogenes, Moraxella catarrhalis, Staphylococcus aureus, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae.
Дані літератури свідчать, що у більшості дітей протягом року фіксується від 3 до 5 епізодів ГРІ. Причому діти до 10 років хворіють у 2-2,5 р. частіше, ніж старші. Пік захворюваності припадає на 2-6-й роки життя. Це пояснюють збільшенням кількості контактів з оточенням, відвідуванням дитячих садків і гуртків. Окрім того, з нормальним онтогенезом імунної системи, який перемикається з імунної відповіді, притаманної плоду і немовляті, на імунну відповідь, типову для дорослих, а також із дозріванням лімфоїдної тканини.
У багатьох країнах нормою вважається частота захворювань на ГРІ у дітей до 8 епізодів на рік
Пізній імунний старт чи спадкова схильність?
Чинники, які провокують підвищену респіраторну захворюваність у дітей, поділяють на ендогенні і екзогенні.
До ендогенних належать: вік матері (занадто юний чи похилий), токсикози вагітності, недоношеність, морфофункціональна незрілість, гнійно-септичні захворювання у неонатальний період, перинатальні ураження ЦНС. Поза тим, вітамінна і білкова недостатність, рахіт, залізодефіцитна анемія у дітей. Перелічені фактори можуть бути причиною так званого пізнього імунного старту. Це синдром, зумовлений сповільненим або ж пізнім диференціюванням і формуванням функцій імунної системи, що й призводить до підвищеної чутливості дитячого організму до ГРЗ.
Основними ендогенними чинниками вважають: забруднення навколишнього середовища, неналежні матеріально-побутові умови, низький рівень санітарної культури, пасивне куріння, ранню соціалізацію дитини, туристичні мандрівки до 3-річного віку, нераціональний режим дня і неповноцінне або неправильне харчування. Ці фактори можуть бути тригерами частої захворюваності дітей на ГРІ.
Ще наприкінці 90-х років з’явилися наукові дані, які підтверджують спадкову схильність до частих ГРІ. На основі генеалогічного аналізу встановлено, що схильність до бронхолегеневих захворювань у родичів дітей, які часто хворіють, в 44,8 р. вища, ніж у родичів дітей, які хворіють епізодично. Натомість математичний аналіз показав, що спадкова схильність до повторних респіраторних захворювань має полігенне підґрунтя і реалізується під впливом негативних факторів та тригерів.
Водночас частка спадковості у причинах частих захворювань дітей на ГРІ становить 74,3%, що свідчить про істотну роль генетичного фактора. Отже, полігенний тип спадкування схильності до повторних респіраторних захворювань дозволяє зарахувати їх до групи мультифакторних недуг. Для них характерна реалізація спадкового чинника на фоні і/або під впливом негативних факторів, перерахованих вище.
Гострі респіраторні захворювання чи алергія?
Для лікарів-педіатрів складним завданням є диференціальний діагноз між респіраторною захворюваністю у ДЧХ та дітей, які потерпають від алергії (атопічний дерматит, респіраторна алергія). Останні можуть часто занедужувати на ГРЗ у грудному і ранньому віці з імунною відповіддю на інфекцію, притаманну дітям, чим і нагадують ДЧХ.
Дослідження частоти і тривалості респіраторних інфекцій у дітей з алергічними недугами і без алергічних недуг довело, що у дітей з алергічними захворюваннями майже вдвічі збільшується кількість і тривалість респіраторних інфекцій порівняно з дітьми без алергій. Окрім того, вони хворіють на ГРІ важче. На жаль, незрідка педіатри розцінюють загострення алергічних захворювань дихальних шляхів як звичайне ГРЗ, відтак дитина багатократно отримує необгрунтовану терапію.
Задля уникнення діагностичних помилок лікарю-педіатру необхідно зібрати або ще раз уточнити сімейний і алергологічний анамнез, тобто з’ясувати, чи існує зв’язок ГРЗ з алергічними чинниками, чи наявний бронхообструктивний синдром, а також оцінити ефективність призначеної противірусної і антибактеріальної терапії.
Необхідно провести алергологічне обстеження дитини. До 3-х років це обстеження на загальний IgE і специфічні IgE-антитіла. Після 3-х років – шкірні тести. Дуже важливою є консультація лікаря-алерголога не лише з огляду на зменшення діагностичних помилок, але й для призначення адекватної протиалергійної терапії.
Консультація імунолога необхідна для того, щоб з’ясувати наявність або відсутність імунодефіцитних станів у дитини. Зокрема, у разі підозри на таку спадкову патологію, як муковісцидоз, проводять проби на хлориди поту. Це дозволить виокремити з диспансерної групи ДЧХ пацієнтів, які мають аномалії бронхолегеневої системи і ЛОР-органів, бронхіальну астму чи алергічний риніт і дітей з первинними імунодефіцитами. Відтак, розпочати оздоровлення і профілактику у дітей, які часто хворіють.
Профілактика і оздоровлення
Для дітей, які часто хворіють, насамперед рекомендується проведення загальногігієнічних заходів, тобто первинна профілактика ГРЗ. А саме:
організація раціонального режиму для дитини (повноцінний і достатньо тривалий сон, уникнення перевтоми і надмірного збудження, тривалі прогулянки без переохолодження, уникнення великого скупчення людей);
повноцінне харчування з врахуванням вікових особливостей дитини, багате на цинк і залізо, оскільки нестача цих мікроелементів збільшує ризик розвитку респіраторних інфекцій;
- – уникнення пасивного куріння;
- – прийом полівітамінних комплексів відповідно до віку і навантажень дитини;
- – профілактика і лікування дефіциту цинку і заліза;
- – виявлення і корекція дисбіозу слизових оболонок порожнини рота і носоглотки;
- – загартування у розумних межах (обливання прохолодною водою, сон на свіжому повітрі, бальнеотерапія, загальний масаж, лікувальна гімнастика, заняття фізкультурою);
- – щорічна вакцинація від грипу;
- – ретельне миття рук з милом;
- – виявлення і лікування джерел інфекції у всіх членів сім’ї;
- – зміцнення загального імунітету.
Отож, нозологічний принцип діагностики, диференціальний діагноз, відсутність підтверджених алергічних захворювань чи імунодефіцитних станів, а також первинна профілактика ГРЗ можуть суттєво знизити респіраторну захворюваність дітей, які часто хворіють.
