ДОМОВІ АПТЕЧКИ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЛЬВОВІ
У X‒XII ст. при монастирях існували домові аптеки. Ченці висаджували на городах лікарські рослини та самі готували з них ліки. Поступово ці невеличкі аптечки розширювалися і перетворювалися на домові монастирські аптеки, які мали вже по кілька кімнат і значні запаси лікувальних засобів.
— У монастирях зароджувалися й перші притулки для хворих. Відомим був такий «асклепійон» при монастирі Святого Юра у Львові та при інших духовних осередках навколо міста. Окрім монахів, лікарську практику провадили жерці-лікувальники –– знахарі, костоправи, зубоволоки, зелійники-травознаї, облавники, відуни, потворники, чудесники, волхви, ворожки, повитухи, що спиралися на народні звичаї і традиції. Але за найдосвідченіших у цій когорті мали цирульників. Вони були першими лікарями у місті, допомагали хворим і пораненим, видаляли зуби, проводили операції з видалення каменів, ампутації, робили кровопускання. Перша згадка про львівського цирульника Ватеруша датується 1382 р. Він був заможною людиною, оскільки брав за свої послуги великі гроші.
Навчалися цирульники у дипломованих лікарів-чужинців, яких запрошували до княжого двору. Закордонні лікарі брали до себе кількох учнів, яким дозволяли доглядати хворих та проводити нескладні лікарські маніпуляції. Так досвід побутової медицини доповнювався наукою.
Попри те, що у 1490 р. у Львові відкрилася перша приватна аптека, домові аптечки не втрачали своєї популярності серед населення, особливо у селах. У XVI–XVII ст. серед лікарських засобів у домових аптечках можна було натрапити на такі, що були невідомі як аптекарям, так і лікарям. Велику допомогу в створенні і веденні домових аптечок надавали різні порадники, записники, книжки, що видавалися впродовж XVI–XVII ст. Так, одні з перших посібників, де описувалося збирання і сушіння різного зілля для лікування, а також виготовлення мила, були видані у 1529 і 1535 рр. У 1534 р. надрукували травник Фалімужа (Фалімира), у 1595 р. — Марціна з Урцудова, у 1564 р. у Кракові видали книгу М. Сінника «Досвідчені ліки», написану ще в 1493 р. У 1660 р. вийшла книга невідомого автора «Аптека бідним без вартості» на 65 сторінках. Третина книги присвячена препаратам стибію та способам їх використання; вказано також хвороби, при яких допомагають ці ліки. Крім того, у книзі наведено дані про селітру та її застосування.
У 1675 р. у Кракові побачила світ книга Я.К. Гауера «Загальна селянська економіка», в якій автор присвятив лікам цілий розділ, що так і називався «Про ліки». Тут подано рекомендації про час збирання і методи сушіння рослин. Зокрема, Гауер радить рослини, зібрані і висушені в сонячну погоду, не змішувати з рослинами, зібраними у дощ. Автор дає поради про лікування ран «червоним каменем», очевидно, однією зі сполук стибію, що мав тоді дуже широке застосування. Він же рекомендує мати у домових аптечках й інші засоби, придбані у міських аптеках.
У кінці XVII – на початку XVIII ст. були видані книги порад стосовно ведення домових аптечок: «Аптека домова», «Аптека домових ліків».
