Про здібності, самооцінку та ефект Даннінга — Крюгера
У наших головах існують ментальні моделі, в які ми щиро віримо, навіть якщо вони не відповідають навколишній реальності. І навіть більше — хибні суб’єктивні уявлення часом підміняють собою справжню об’єктивну реальність
«Лимонний злодій»
Зазначену тезу показово ілюструє випадок із американцем Макартуром Уїллером, який у січні 1995 р. серед білого дня без будь-якого маскування пограбував навіть не один, а одразу два банки. Камери відеоспостереження зафіксували обличчя злодія, що дало можливість поліції швидко заарештувати його. Але найдивнішим у цій історії є те, що Уїллер був безмежно шокований власним затриманням. Після арешту, із недовірою озираючись, він постійно повторював: «Це неможливо, бо я ж намазав обличчя соком!». Як виявилося, потренувавшись із фото на «Поляроїд», чоловік був переконаний у тому, що нанесення лимонного соку на обличчя зробить його невидимим для відеокамер.
Те, що для нас є абсолютно абсурдною моделлю, для нього було незаперечною істиною. Справа у тому, що Уїллер був схильний до ефекту когнітивного спотворення, або ефекту Даннінга — Крюгера [1].
Чому люди приймають неправильні рішення?
«Лимонний злодій» Уїллер надихнув американських психологів Девіда Даннінга і Джастіна Крюгера на більш уважне вивчення цього феномена. Дослідників зацікавила різниця між справжніми здібностями людини та її сприйняттям цих здібностей. Вони сформулювали гіпотезу про те, що людина, яка має недостатньо здібностей, страждає від труднощів двох типів:
- зважаючи на свою нездатність, приймає неправильні рішення (наприклад, намазавшись лимонним соком, йде грабувати банки);
- не здатна усвідомити, що прийняте рішення було неправильним (Уїллера у його нездатності бути «невидимкою» не переконали навіть записи відеокамер, які він назвав сфальсифікованими).
Також висновки Даннінга і Крюгера ґрунтувалися на висловлюваннях про самооцінку особистостей двох відомих британців — натураліста Чарльза Дарвіна та математика Бертрана Рассела. Перший вважав, що «впевненість частіше породжується невіглаством, ніж знанням», тоді як другий стверджував, що «одне з неприємних властивостей нашого часу полягає у тому, що ті, хто відчуває впевненість, дурні, а ті, хто володіє хоч якоюсь уявою та розумінням, сповнені сумнівів та нерішучості».
Читайте також: Любопытство — двигатель прогресса
Отже, Д. Даннінг і Дж. Крюгер припустили, що для людей із низькою кваліфікацією у будь-якому виді діяльності характерна схильність переоцінювати власні вміння. Вони не здатні адекватно оцінювати дійсно високий рівень умінь інших людей і при цьому не усвідомлюють всю глибину власної некомпетентності. Після навчання у них з’являється здатність усвідомити рівень своєї колишньої некомпетентності, навіть якщо їхня справжня компетентність після навчання практично не змінюється.
Ефект Даннінга — Крюгера: нездатність усвідомити власну некомпетентність
Достовірність ефекту Даннінга — Крюгера дослідили на експериментальній групі слухачів курсів з психології Корнелльського університету Нью-Йорка (США). Вони спочатку виконали тест, який вимірює їхню здатність у певній сфері (логічне мислення, граматика або почуття гумору), а потім мали висловити припущення про свій рівень знань і умінь у тій чи інший сфері [2].
Перша стаття, написана на підставі отриманих результатів, мала назву «Некваліфіковані, які про це не підозрюють: як труднощі у визнанні власної некомпетентності призводять до завищених самооцінок». Дослідження виявило дві цікаві тенденції. По-перше, найменш здібні люди (у дослідженні вони були позначені як «некомпетентні») мали тенденцію значно переоцінювати власні здібності. І навіть більше: що гіршими були зазначені здібності, то більшу оцінку їхні власники собі давали. Наприклад, чим нестерпнішою була людина, тим більш впевнено вона вважала, що є вельми забавною та дотепною.
По-друге, у найбільш здібних людей (позначених у дослідженні як «компетентні») відзначено тенденцію до недооцінювання своїх здібностей. Це пояснюється тим, що якщо якесь завдання людині здається надто простим, то у нього складається враження, що це завдання буде простим і для всіх інших. Автори виявили, що учасники, які набрали найменшу кількість балів за даними тестів з гумору, граматики та логіки, значно переоцінили свої тестові показники і здібності. Незважаючи на те що їхні тестові результати становили близько 12%, вони оцінили себе приблизно на 62%.
Читайте також: Образование будущего: индивидуальный подход, онлайн-технологии, взаимообучение
Отже, люди схильні дотримуватися надмірно сприятливих поглядів на свій творчий потенціал у багатьох соціальних та інтелектуальних сферах, мати хибну самооцінку особистості. Автори припустили, що ця переоцінка відбувається частково через те, що люди, які не мають відповідної кваліфікації у певних сферах, несуть подвійний тягар. Вони не тільки роблять помилкові висновки та невдалий вибір, але й навіть позбавлені здатності це усвідомлювати через власну некомпетентність.
«Для дурня кожен дурень»
Примітно, що у другій частині експерименту студенти отримали можливість вивчити результати тесту інших учасників з подальшим повторним самооцінюванням.
Компетентні порівняно з іншими зрозуміли, що вони є набагато кращими, ніж їм здавалось. Тому вони підкоригували власну самооцінку та почали оцінювати себе більш об’єктивно.
Некомпетентні після контакту із невтішною реальністю своє необ’єктивне самооцінювання істотно не змінили. Вони були не в змозі визнати, що можливості інших краще, ніж їхні власні. Як говорив головний герой однойменного роману Уїнстона Грума і фільму Роберта Земекіса Форрест Гамп, «для дурня кожен дурень».
Натомість, поліпшення навичок учасників і, отже, підвищення їхньої метакогнітивної компетентності, у подальшому допомогло їм усвідомити обмеження своїх здібностей, робити адекватнішу самооцінку особистості.
Іншими словами, чим вищим є рівень знань і навичок, тим краще розвинена самокритика.
Читайте також: Эгогении: «горе от ума»
Солодке незнання
Чому так відбувається? Справа у тому, що мозок захищає нас солодким незнанням. Той факт, що у випадку ефекту Даннінга — Крюгера можна говорити про певну захисну реакцію людського мозку, підтверджує стан, що має назву «анозогнозія» (відсутність критичної оцінки хворим свого стану/дефекту або захворювання). Наприклад, пацієнт, який втратив одну з кінцівок і страждає на анозогнозію, вважає, що ця кінцівка у нього й досі є, тож йому неможливо пояснити зворотне. Коли лікар говорить із пацієнтом про його здорову наявну кінцівку, пацієнт спілкується нормально. Але як тільки мова заходить про кінцівку, що є відсутньою, пацієнт робить вигляд, що нічого не чує. Моніторинг активності мозку показав, що пацієнт робить це несвідомо — мозок блокує інформацію, яка вказує на власний недолік. Так само й для мозку «лимонного злодія» було простіше вважати фіктивними докази з камер відеоспостереження, ніж зізнатися у власній некомпетентності та необ’єктивності (а точніше — дурості) [1].
Девід Даннінг констатує, що масштаби невігластва людей часто невидимі для них. Це так зване метанезнання (або незнання про неуцтво) виникає тому, що брак знань та навичок часто ховається у сфері «невідомих невідомих» або прикривається помилковими переконаннями і базовими знаннями, які здаються достатніми, щоб дати правильну відповідь [3].
Підготувала Олександра Демецька
Література
- Людвиг П. Победи прокрастинацию. Как перестать откладывать дела на завтра. — М.: Альпина Паблишер, 2018. — 264 с.
- Kruger J., Dunning D. Unskilled and unaware of it: how difficulties in recognizing one’s own incompetence lead to inflated self-assessments // J. Pers. Soc. Psychol. — 1999 Dec; 77 (6): 1121–34.
- Dunning D. Chapter five — The Dunning — Kruger Effect: On Being Ignorant of One’s Own Ignorance // Advances in Experimental Social Psychology. — 2011; 44: 247–296.
“Фармацевт Практик” #12′ 2019
