Еректильна дисфункція: не нашкодити
За результатами досліджень, проведених у клініці Клівленда у 2019 р., встановлено, що з проблемою досягнення і підтримки ерекції, необхідної для задоволення статевих партнерів, у різні періоди життя стикається кожний десятий чоловік. Причинами «прикрих несподіванок» стають перевтома, прийом алкоголю або хвороба. Труднощі з ерекцією, які спостерігаються в 25% спроб статевого акту, є серйозною підставою для занепокоєння. Сексопатологи вважають, що мова вже йде про еректильну дисфункцію (ЕД)
Сумна статистика
Якщо 30 років тому вважали, що причиною ЕД у 80% випадків є психогенні чинники, то сьогодні завдяки новим методикам діагностики цифри розподілилися таким чином: 20% припадає на психогенні форми порушення потенції (страхи щодо невдалого сексу, загальне напруження чи невдоволення життям або своїм становищем на роботі, в сім’ї тощо), 80% пов’язані з органічними змінами, спричиненими цукровим діабетом, серцево-судинними захворюваннями, нейрогенними розладами тощо.
Поширеність даного феномену серед осіб старше 40 років втричі вища, ніж у чоловіків більш молодого віку. Раніше вважали, що лише 5‒10% чоловіків молодшого віку страждають на ЕД. Але результати дослідження, проведеного фахівцями медичного факультету Бостонського університету у 2002 р., підтвердили, що ця проблема актуальна для 26% осіб молодше 40 років (The Journal of Sexual Medicine, 2013). Поширеність ЕД у всьому світі зростає. Очікується, що до 2025 р. від цієї проблеми буде потерпати 322 млн чоловіків (Міжнародний журнал досліджень імпотенції, 2000).
Таблетка «для радості»
Довгий час спроби допомогти чоловікам налагодити сексуальне життя були безуспішними. Ні різні пристосування, ні хворобливі ін’єкції і гормональні аплікатори, ні уведені в уретру лікарські кульки не могли повністю задовольнити бажання «бути на висоті» в ліжку. Ситуація змінилася, коли були створені і надійшли у продаж маленькі блакитні таблетки. Ефект силденафілу перевершив усі очікування. Сьогодні ці ліки є найбільш продаваними в світі, їхня популярність навіть не снилася найбільшим фармацевтичним бестселерам. Сексуальне життя за допомогою цих таблеток вдалося налагодити людям з цукровим діабетом, неврологічними розладами, особам, що приймають антидепресанти, та ін. За найскромнішими підрахунками, близько 5 млн американцям силденафіл повернув повноцінне сексуальне життя.
Популярність «пігулок любові» зростала, їх прагнули роздобути всі, хто невпевнений у своїх сексуальних можливостях. Споживачами стали здорові молоді чоловіки, охочі «підстрахуватися» перед побаченням. І якщо в першій рекламній кампанії подібних засобів знімався немолодий сенатор Боб Доул, то тепер героями роликів стали молоді люди не старше 40 років. Маркетологи вже не пропонували препарати для лікування ЕД, а позиціонували їх як «таблетки для радості».
Наслідки непомірності
На тлі виниклого ажіотажу, пов’язаного із силденафілом, компанія-виробник була змушена закликати охочих їх придбати до спокою. Розробників непокоїло, що 15‒20% споживачів приймають препарат не за показаннями і без урахування протипоказань. Це призвело до почастішання повідомлень про серцеві напади під час статевого акту, що виникали у чоловіків, особливо похилого віку, які приймали препарат для підвищення потенції.
Дані подальших досліджень засвідчили, що суперпопулярні таблетки можуть спричиняти фатальну ерекцію і стати причиною смерті споживача. Однією з перших жертв став нігерійський диктатор 54-річний Сани Абача. Чоловік влаштував оргію з трьома молодими дівчатами, попередньо прийнявши 4 пігулки і запивши їх шампанським. Під ранок стомлений казанова заснув… і більше не прокинувся.
Кардіологи попереджають, що найбільше ризикують, приймаючи силденафіл, чоловіки із серцево-судинними захворюваннями, зокрема ті, кому призначені нітрати. Препарат також не можна поєднувати з алкоголем або наркотиками.
Неконтрольований прийом препаратів від ЕД може мати зворотний ефект. Одними з перших в списку тих, хто втратив потенцію через згубну пристрасть, виявилися голлівудські ловеласи. Х’юХефнер, 72-річний власник імперії «Плейбой», з головою поринув у «веселе життя», зраджуючи своїй 33-річній красуні дружині. В інтерв’ю з журналістами він себе порівнював з телевізійним персонажем — кроликом Енерджайзером, який ніколи не зупиняється. Але через деякий час у Х’ю «сіла батарейка», і лікарі констатували повну втрату потенції.
Лікування ЕД
Передусім треба говорити про запобігання ЕД. Для цього потрібно:
- – кинути курити;
- – регулярно виконувати фізичні вправи;
- – дотримуватись здорового харчування;
- – позбутися надмірної маси тіла;
- – обмежти або уникати вживання алкоголю;
- – намагатись зменшити психологічне навантаження, за необхідності звернутися до психотерапевта;
- – регулярно проходити огляди у сімейного лікаря для контролю рівня артеріального тиску (АТ), вмісту глюкози та холестерину в крові;
- – проконсультуватись із лікарем з приводу коригування режиму прийому препаратів, що можуть впливати на потенцію.
Європейською агенцією з лікарських засобів (EMA) та Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими препаратами США (FDA) для лікування ЕД рекомендовані селективні інгібітори ФДЕ-5 — силденафіл, варденафіл і тадалафіл. Ці препарати не ініціюють ерекцію, для досягнення ефекту пацієнт потребує сексуальної стимуляції. Але вони забезпечують твердість, достатню для вагінальної пенетрації. Препарати починають діяти через 30‒60 хв після прийому. Відомо, що вживання важкої жирної їжі знижує їхню ефективність внаслідок більш тривалого часу всмоктування. Вибір препарату та режим дозування рекомендує лікар, зважаючи на стан здоров’я, супутні захворювання, частоту статевих контактів та особистий досвід пацієнта.
Прийом силденафілу, тадалафілу і варденафілу не підвищує ризик виникнення інфаркту міокарда та не призводить до погіршення самопочуття у чоловіків зі стабільною формою стенокардії. Зауважимо, що разом з інгібіторами ФДЕ-5 протипоказаний прийом нітратів — нітрогліцерину, ізосорбіду мононітрату, ізосорбіду динітрату та ін. Призначення інгібіторів ФДE-5 одночасно з антигіпертензивними препаратами (інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, блокаторами ангіотензинових рецепторів, блокаторами кальцієвих каналів, β-адреноблокаторами, діуретиками) може призвести до незначного зниження рівня АТ.
