Фармацевти і СНІД
Згідно даних Програми розвитку ООН, нині в Україні проживає понад 300 тис. осіб з ВІЛ/СНІДом. Щодня близько 150-200 людей в Україні інфікуються ВІЛ. Серед країн Європи Україна має найвищий показник поширення ВІЛ у віковій групі від 15 до 49 років.
Однією із найглобальніших проблем у нашій державі залишається лікування сотень тисяч людей, уражених небезпечним вірусом.
Про роль і місце фармацевтів у цьому процесі розповідає асистент кафедри організації економіки фармації з курсом технології ліків ЛНМУ ім. Данила Галицького Уляна ЯНИШИН.
— Важливим етапом в Україні стало створення Головного і регіональних центрів з профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, які здійснюють організаційно-методичну та аналітично-інформаційну діяльність, розробку стратегічних, комплексних спеціалізованих програм з профілактики ВІЛ-інфекції, що, певна річ, потребує залучення й мобілізації ресурсів лікувально-профілактичних закладів, у тому числі й аптечних.
Центри західного регіону, зокрема, Закарпатський, Львівський, Тернопільський, Чернівецький, Івано-Франківський, Рівненський та Волинський, надають інформаційну підтримку з питань ВІЛ/СНІДу, а також консультації лікарів-інфекціоністів, акушерів-гінекологів, дерматовенерологів, психотерапевтів. Тут можна отримати психосоціальну та юридичну допомогу, а у сучасних лабораторних відділеннях провести діагностику на ВІЛ/СНІД, гепатити, торч-інфекції, імунологічний статус.
На сьогодні антиретровірусна терапія (АРТ) — єдиний шлях лікування хворих на ВІЛ/СНІД. Ця специфічна терапія спрямована на пригнічення реплікації вірусу в організмі, що призводить до відновлення клітин імунної системи, покращення стану хворого та продовження його життя.
Аптеки як заклади охорони здоров’я та фармацевти як спеціалісти охорони здоров’я не повинні стояти осторонь проблем хворих на ВІЛ/СНІД. Їх головне завдання — забезпечення лікарськими засобами та надання фармацевтичної опіки ВІЛ-позитивним пацієнтам на основі теоретичних узагальнень сучасного стану фармакотерапії ретровірусних інфекцій, фармакоекономічних досліджень відповідних ЛЗ специфічної дії, побудови баз даних ЛЗ для профілактики, діагностики та лікування ВІЛ/СНІДу.
Реалії такі, що у нас чимало людей звертаються за першою, а іноді й останньою допомогою саме до аптек і аптекарів. Тому провізори і фармацевти слугують важливим джерелом інформації з питань профілактики ВІЛ-інфекції та захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Наприклад, встановлено: 60% хворих з ЗПСШ насамперед ідуть в аптеки, обминаючи лікувально-профілактичні заклади. Особливо це стосується ін’єкційних наркоманів та представників секс-бізнесу, які остерігаються розголосу після відвідин установи охорони здоров’я. Окрім того, довіру до працівників аптек виявляють і сексуально активні підлітки, котрі за їх порадами обирають контрацептиви. Як бачимо, фармацевти відіграють головну роль у наданні інформації щодо попередження та лікування ЗПСШ. В свою чергу, пропаганда і реалізація засобів контрацепції також сприятиме профілактиці передачі ВІЛ-інфекції.
На наш погляд, фармацевти також є унікальним ресурсом для переадресації цього контингенту відвідувачів аптек в установи добровільного консультування й тестування на ВІЛ, а ВІЛ-позитивних осіб — в служби професійного лікування та догляду, підтримки за принципом „рівний-рівному”.
„САНРАЙЗ” — наша відповідь СНІДу
Триває впровадження у життя українсько-американського проекту „САНРАЙЗ” — „Посилення відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДу в Україні шляхом надання інформації та послуг”. Проект скерований на покращення навичок персоналу аптек у роботі з клієнтами через використання підходів ефективної комунікації та консультації, забезпечення інформації щодо розподілу ризику і лікування ЗПСШ, що в кінцевому результаті сприятиме розвитку системи переадресації інфікованих від аптек до установ охорони здоров’я, у тому числі у центри профілактики та боротьби зі СНІДом, дерматовенерологічні диспансери і центри обміну шприців.
Отож, фармацевти, що безпосередньо спілкуються з ВІЛ-інфікованими, повинні володіти достатньою інформацією про особливості організму, специфіку перебігу у таких осіб інших захворювань, наприклад, гострих респіраторних вірусних інфекцій, хронічних та супутніх недуг.
Актуальною вихідною проблемою є аналіз стану лікарського забезпечення хворих на ВІЛ/СНІД з вивченням його тенденцій через призму досвіду розвинутих держав світу з врахуванням існуючого фінансування. До речі, до однієї з важливих функцій Центрів профілактики та боротьби зі СНІДом належить розподіл та контроль за використанням медичних препаратів, що за фахом можуть та й повинні здійснювати аптечні працівники.
Зважаючи на негативну динаміку розповсюдження ВІЛ/СНІДу, нескладно спрогнозувати збільшення випадків захворюваності в подальшому. Тому у програмах післядипломної підготовки провізорів доцільно відновити питання етіології та патогенезу, наголошувати на перших проявах недуги, методах діагностики, специфічних ЛЗ, засобах психологічної підтримки.
У комплексному лікуванні ВІЛ/СНІД-інфекції важливо поєднувати як медикаментозну терапію, так і психосоціальну допомогу хворим та членам їхніх родин. Як правило, ВІЛ-інфіковані — люди молодого віку або діти. Рання смерть викликає складні психологічні проблеми у їх оточення та у самих медичних працівників. Науково обґрунтований тісний, у тому числі й біохімічний, взаємозв’язок між нервовою та імунною системами. Багато дослідників встановили залежність між стресом, настроєм людини і динамікою маркерів прогресування ВІЛ-інфекції. Тож тут також маємо широке поле для діяльності провізорів.
Вони повинні сформувати у населення обережність щодо ймовірного ВІЛ-інфікування й водночас лояльне ставлення здорових до інфікованих як до повноцінних членів суспільства.
Вивчаючи ставлення фармацевтичних працівників до проблем ВІЛ/СНІДу та встановлюючи їх самооцінку власних теоретичних знань і потреби в інформації, ми отримали доволі цікаві результати. Так, 87% опитаних не вважають свої знання про ВІЛ/СНІД достатніми. 90% респондентів переконані, що аптечні працівники повинні брати безпосередню участь у заходах з профілактики. З’ясувалося, що провізори виявляють більшу зацікавленість до проблем ВІЛ/СНІДу, аніж завідувачі аптек та їх заступники. Очевидно, це можна пояснити частішим та більш тісним контактом першостільників з хворими. Загалом опитування засвідчило розуміння фармацевтами масштабів та соціальних наслідків проблеми — а це є першим кроком до її вирішення.
Лариса Дедишина
