Статті

Фармацевти — вголос

Матеріали конференції «Шляхи реалізації фармацевтичного самоврядування в Україні в контексті євроінтеграції»

26 листопада 2015 р. у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького відбулася науково-практична конференція «Шляхи реалізації фармацевтичного самоврядування в Україні в контексті євроінтеграції». Співорганізаторами фармацевтичного форуму виступили фармацевтичний факультет ЛНМУ ім. Данила Галицького, Галицька фармацевтична асоціація та ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата». У роботі конференції взяли участь представники фармацевтичної спільноти з 10 регіонів України, зокрема, Києва, Львова, Чернігова, Черкас, Одеси, Луцька, Івано-Франківська, Тернополя.

Зі вступним словом до учасників заходу — практичних фармацевтів, науковців та студентів ― звернувся декан фармацевтичного факультету, д-р фарм. наук, професор Богдан Громовик, який передав привітання і побажання плідної праці від ректора ЛНМУ, академіка Бориса Зіменковського. Досягти поставленої мети — створення самоврядування у фармації — побажав фармацевтам перший заступник начальника департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Орест Середа.

У фокусі — пацієнт

Із доповіддю на тему «Голос ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» — голос фармацевтів України. Законопроект № 3054 «Про фармацевтичне самоврядування» — крок до статусу професії публічної довіри» виступив голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» Олег Клімов:

— Уже рік в Україні триває дискусія стосовно доцільності створення громадської організації «Всеукраїнська фармацевтична палата» (ВФП). На фоні інших схожих структур ВФП вирізняється тим, що до її складу мають право входити лише фахівці з вищою чи середньою фармацевтичною освітою. Притім не важить, у якій сфері професіонал працює — державний або приватний аптечний заклад, компанія-дистриб’ютор, навчально-освітній заклад. Від початку, створюючи ВФП, ми взяли за основу статут Всесвітньої організації фармацевтів.

Нині в Україні зареєстровано чимало фармацевтичних громадських організацій. Але чому про них нічого не чути, що вони роблять? Проаналізувавши ситуацію, ці організації можна поділити на категорії. Скажімо ті, що об’єднують учасників бізнесу ― юридичних осіб. Звісно, вони мають право на існування, проте не можуть виконувати функції фармацевтичного самоврядування, бо як тільки мова заходить про корпоративні інтереси, люди з партнерів перетворюються на конкурентів. Ціла низка організацій має статус регіональних. Свого часу вони відіграли велику організаційну роль у збереженні комунальних мереж, статусу фармацевта. Однак місцеві організації теж не здатні виконувати функції на державному рівні, оскільки обмежені територіально. Саме тому й була створена нова громадська організація фармацевтів — «Всеукраїнська фармацевтична палата».

Ми не лобіюємо інтереси бізнесу, наша цільова аудиторія — винятково фармацевти і пацієнти, наша мета — захист їхніх інтересів.
Що було зроблено ГО за цей рік? 28 вересня 2015 р. на 75-му Всесвітньому конгресі з фармації та фармацевтичних наук Міжнародної фармацевтичної федерації (FIP), що проходив у німецькому Дюссельдорфі, ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» прийняли до лав FIPу статусі постійного організаційного члена.Починаючи з 1912 р., часу створення FIP, вперше за історію фармації, як радянської, так і часів незалежності України, це перша громадська організація, яка була удостоєна такої честі.Це найбільш авторитетна світова сім’я фармацевтів, тому новий статус покладає на нас велику відповідальність за реалізацію ідей FIP стосовно збереження здоров’я людей.

Цьогоріч підписано Меморандум про співпрацю ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» з польською Ізбою аптекарською (Naczelna Izba Aptekerska ― NIA).

На останньому засіданні правління «Всеукраїнської фармацевтичної палати» ми прийняли рішення про створення окремого департаменту для студентів-фармацевтів, оскільки потребуємо активних представників студентства для розбудови фармацевтичного самоврядування відповідно до світових стандартів.

І найважливіший,історичний для всіх українських фармацевтичних працівників крок — 09.09.2015 р. народний депутат України Ю.Г. Гарбуз зареєстрував у Верховній Раді за № 3054 законопроект «Про фармацевтичне самоврядування». Законопроект як соціальне замовлення був підготований  Національним юридичним університетом ім. Ярослава Мудрого і Полтавським юридичним інститутом.

Практично у всіх європейських країнах статус, повноваження та місце професійних фармацевтичних організацій в суспільному та економічному житті встановлено законом. Національні самоврядні інституції (товариства, асоціації, аптечні палати, ізби, комори, аптечні колегіуми тощо) несуть юридичну та моральну відповідальність перед державою і суспільством за якість медичної та фармацевтичної допомоги, професійну підготовку фахівців з окремих спеціальностей, дотримання ними норм медичної етики, безпеку та забезпечення прав пацієнтів, а також вирішують інші питання в сфері охорони здоров’я.

Проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування» підготовлено з метою сприяння розвиткові фармацевтичного сектора економіки України, зокрема аптечної діяльності, його інтеграції у світову систему фармацевтичної діяльності, формування сучасної інфраструктури, створення сприятливих умов для фахової аптечної діяльності, задоволення та захисту економічних, соціальних та інших спільних інтересів провізорів і фармацевтів, що працюють в аптечних та/або медичних закладах, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів через розвиток професійного самоврядування у фармацевтичній діяльності. Професійне самоврядування — це визнана законом система взаємовідносин між усіма представниками певної професії, покликана консолідувати їх зусилля щодо співпраці з органами державної влади, суспільством та між собою, якій законом надаються певні управлінські повноваження для успішного функціонування певної професійної групи на користь усього суспільства.

Кабмін на конкурсних засадах визначить ту громадську організацію, яка буде відповідати вимогам законопроекту і на яку буде покладено самоврядні повноваження. Тобто самоврядування реалізується власною, визначеною законом представницькою організацією, створеною на засадах децентралізації, яка перебуває під наглядом органів державної влади.

Що ми плануємо на наступний рік?

По-перше, розбудову в усіх регіонах України потужних філій, які будуть запорукою зміни свідомості у фармацевтичній спільноті. Фармацевтичний працівник не є власністю господаря аптечного закладу, в якому він працює, фармацевтичний працівник — це партнер у сфері охорони здоров’я нації.

По-друге, це налагодження тісних та професійних стосунків шляхом широкого залучення представників професійної фармацевтичної громади до формування навчальних програм освітніх закладів, зокрема, в системі післядипломної освіти.

По-третє, участь у конкурсному відборі КМ України громадської організації на статус повноважного самоврядного професійного добровільного громадського об’єднання фармацевтичних працівників України.

Системна криза у фармації: шляхи подолання

Виступ Романа Лесика, д-ра фарм. наук, професора,в.о. зав. кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії ЛНМУ ім. Данила Галицького був присвячений темі «Фармацевтична громадськість та євроінтеграційні процеси галузі»:

— Громадянське суспільство розглядається як соціально-економічна система, що має враховувати інтереси громадянина, громадської організації, бізнесу та держави, — наголосив Роман Лесик. — Успіх фармацевтичної галузі розвинутих країн значною мірою пов’язаний із функціонуванням сильної фармацевтичної спільноти і професійним самоврядуванням, що реалізується через авторитетні громадські організації, серед яких Королівське фармацевтичне товариство у Великобританії, Польське фармацевтичне товариство і Ізба Аптекарська у Польщі, Американське фармацевтичне товариство у США, Австрійське фармацевтичне товариство. Такі організації охоплюють широке коло функцій, зокрема, регулювання практичного сектора фармації, участь у післядипломній освіті, захист фармацевтичних працівників, координацію фармацевтичної освіти, науки і практики. Розумний баланс між професійною організацією з чіткою структурою і прозорими функціями та державне регулювання — це оптимальний рецепт для успішного функціонування фармацевтичної галузі у будь-якій країні.

Ми зараз дуже багато говоримо про євроінтеграцію нашого суспільства, проте, як на мене, фармацевтична галузь не готова стати повноцінним гравцем на фармацевтичному ринку Європи та світу. На жаль, нині у нашому секторі ми спостерігаємо системну кризу, що, з огляду на стратегічну суть фармацевтичної галузі для кожної держави, є неприпустимим. Ситуацію поглиблюють і ускладнюють негативні тенденції і, зокрема, хаос із відкриттям нових аптек, перетворення аптечних закладів на магазини, а провізорів ― на продавців, знищення екстемпоральної рецептури. З аптек зникли рецепти, а лікарі призначають пацієнтам лише ті препарати, за які отримують винагороду від медичних представників здебільшого іноземних фірм. Будемо відверті, держава відвернулася від фармації, бо нею тепер керують не професіонали, а люди, які прийшли з економічної чи хімічної галузі. Державні аптеки — наш золотий фонд — втратили будь-яку допомогу держави, тож не в змозі конкурувати з приватними. І це при тому, що фармгалузь здатна розвиватися лише за підтримки паритету між державною та приватною власністю.

За таких умов своє вагоме слово повинна сказати фармацевтична громадськість. Прикро, однак українські громадські спільноти фармацевтів діють розрізнено й не виконують своїх функцій у повному обсязі. Це радше домінування форми над змістом, бо схоже на те, що такі організації існують для задоволення амбіцій якоїсь купки людей. Проведення раз на кілька років професійних з’їздів чи інших заходів не є показовим і, як з’ясувалося, нічого не вирішує. Тож, на мою думку, наповнення реальним змістом форми може стати ключовим аспектом для виходу із критичного становища галузі загалом.

Із впливовими громадськими фармацевтичними організаціями чи то регіонального, чи то загальноукраїнського рівня доцільно погоджувати напрямки розвитку складових фармацевтичної галузі — практичної фармації, освіти й науки. Наприклад, регуляторна діяльність щодо відкриття нових аптек. Погодьтеся, адже в нас доводять ситуацію до абсурду — маємо цілі «аптечні» вулиці. Дуже часто нові приватні заклади відкривають упритул до державних або комунальних, які працюють собі у збиток, намагаючись бути справжніми аптеками. Вони забезпечують пацієнтів екстемпоральними ліками, обслуговують пільгові категорії населення, відпускають наркотичні засоби.

Натомість у Польщі дозвіл на відкриття нової аптеки неможливо отримати без погодження із громадською організацією аптекарів. Вона ж проводить акредитацію аптечних закладів і атестацію персоналу.

До процесу підготовки молодих спеціалістів слід залучати громадські організації. Беручи участь у професійній громадській організації ще зі студентської лави, майбутній провізор зможе інтегруватися в європейські чи світові міжнародні спільноти, наприклад FIP. Участь у міжнародних об’єднаннях сприятиме дотриманню світових стандартів діяльності й не дасть нам скотитися до «дикого» ринку. І, нарешті, на громадські організації можна покладати контрольно-координаційні функції у навчальному процесі, оскільки професія провізора потребує дотримання принципу «навчання впродовж життя». Саме такі організації мають проводити й координувати роботу науково-практичних конференцій, навчальних семінарів, тренінгів; видавати друковані видання.

У контексті майбутньої євроінтеграції процесів в нашій державі фармацевтичній спільноті необхідно докорінно змінити акценти і прийняти правила гри, які диктує Європа. Ми повинні бути зорієнтовані на:

• посилення ролі професійних громадських організацій провізорів і фармацевтів у формуванні самоврядної фармацевтичної спільноти та створенні фармацевтичного громадянського суспільства;
• створення етичних комітетів при професійних громадських організаціях з метою захисту прав представників аптечного цеху та здійснення контролю за їхньою діяльністю;
• корекцію маркетингових методів у фармації. Лікарські засоби не повинні ототожнюватися з будь-яким іншим товаром. Ліки ― не товар, аптекарі ― не продавці;
• відродження системи наставництва в аптечних закладах, що допоможе ліквідувати цілу низку проблем та реалізувати європейський тренд ― навчання протягом всього життя;
• відродження і розвиток етичних норм діяльності аптекарів. У Кодексі етики Аптекаря Польщі написано: «З метою збереження професійних інтересів аптекар не робить нічого, що було б корисним для людей чи організацій, які мають цілі, суперечливі професійним та моральним засадам аптекарства». І цього треба дотримуватись не на словах, а в реальному житті.

В академічній спільноті зараз важливим є термін «integrity» ― академічна чесніть, що передбачає прозорі показники оцінки роботи університетів, науковців, студентів, а також відсутність впливу протекціонізму, авторитаризму, корупції. Така ж фармацевтична чесність повинна бути впроваджена в Україні, і одним із шляхів її реалізації є побудова сильного фармацевтичного громадського суспільства. Я виявляю стриманий оптимізм щодо Фармацевтичної палати, стриманий тому, що навіть за свій не такий великий професійний шлях бачив утворення численних організацій подібного типу, які на початках виглядали дуже перспективно, проте потім переставали виконувати покладені на них завдання. Тим не менше факт вступу у FIP є промовистим, і це настроює на мажорний лад, вселяє надію, що ми направду присутні при зародженні організації європейського типу, яка зможе об’єднати фармацевтичну громадськість і здійснити свій внесок у розбудову України як сильної європейської держави.

«Всеукраїнська фармацевтична палата» — платформа для об’єднання

Про роль місцевого осередку громадської фармацевтичної палати як основи професійного розвитку розповіла виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації Неля Бик:

— Сьогодні, на мою думку, відбувається значуща подія для фармацевтичної спільноти — вперше на теренах України створена Всеукраїнська фармацевтична палата, яка в своїх рядах має об’єднати саме професіоналів, людей з фармацевтичною освітою.

Тому що якраз дотримання етичних норм професійної діяльності зможе повернути аптеку від закладу торгівлі до закладу охорони здоров’я, який не тільки продає лікарські засоби, але й надає якісну фармацевтичну допомогу. Тільки в таких умовах аптеки не будуть відкриватися «двері в двері», а рецептурні препарати будуть відпускатися згідно з виписаними рецептами чи вимогами лікувально-профілактичних закладів.

Треба відверто сказати, що така ситуація лобіюється десятками різноманітних структур — владних, партійних, бізнесових. Законодавча база не сприяє наведенню ладу в цьому питанні.

Протягом останніх років аптечна мережа Львівщини, як і всієї України, формується хаотично і практично безконтрольно. На окремих вулицях, і не лише у Львові, аптеки з’являються чи не у кожному під’їзді, а деякі з них працюють без касових апаратів.

Тепер щодо дотримання пішохідної доступності і навантаження на одну аптеку. До прикладу, у холі лікарні швидкої медичної допомоги діє 12 аптечних закладів; вулицю Некрасова (обласна клінічна лікарня) взагалі можна перейменувати на Аптечну.

Лише за півроку у Львові кількість аптечних закладів збільшилась з 1119 до 1152 (33 місця провадження діяльності). Діють 911 аптек та 241 аптечний пункт.

Ліцензії на виготовлення лікарських засобів в умовах аптек мають лише 45 суб’єктів, а стерильних — 11 закладів. До речі, така ситуація вкрай негативно відображається на підготовці кадрів, бо є мізерна кількість повноцінних баз для проходження інтернатури та стажування.

Україна задекларувала європейський вектор розвитку. У такому випадку логічним було б адаптувати вітчизняне законодавство у сфері фармацевтичної діяльності до європейського.

В основі законодавства всіх європейських країн-членів Європейського Союзу стосовно аптек лежить Копенгагенська декларація, прийнята 31.05.1994 р. на Третьому щорічному спільному засіданні Європейського Форуму фармацевтичних асоціацій та Європейського Регіонального Бюро ВООЗ.

Акцентую увагу на деяких з них:

• лікарські засоби не є звичайним товаром;
• визначення «аптека» відноситься до тих закладів, які відповідають цим вимогам;
• у Німеччині керівник та власник аптеки (причому однієї) ― виключно фармацевт;
• у Франції тільки фармацевт може заснувати або купити аптеку і зобов’язаний особисто нею керувати;
• у Бельгії керівник аптеки ― виключно фармацевт (і також тільки однієї; 43% належить товариствам, 34,5% ― власникам-фармацевтам);
•  у Данії власником аптеки може бути тільки фармацевт.

Подібне законодавство в Греції, Португалії, Іспанії та інших країнах Європейського Союзу.

«Всеукраїнська фармацевтична палата» повинна стати координаційним механізмом, неформальною платформою для об’єднання наших зусиль з метою утвердження повноцінного професійного фармацевтичного самоврядування та закріплення її на законодавчому рівні.

Ми повинні стати одним згуртованим товариством. «Всеукраїнська фармацевтична палата» не має перетворитись у «зроблене під когось» громадське об’єднання, а працювати на користь захисту пацієнта, на користь захисту фармацевта.

Наше древнє місто, яке вважається культурною столицею України, останніми роками втрачає історичні пам’ятки-перлини, які століттями були його окрасою та привертали увагу туристів з усього світу. Я маю на увазі близько двох десятків старовинних аптек в опікуваному ЮНЕСКО історичному центрі Львова, які є народним надбанням. Аптека-музей «Під Чорним Орлом» є історичною пам’яткою європейського рівня, про неї знають у світі, сюди на екскурсії щороку приходять тисячі туристів. Десятки поколінь львів’ян купували тут ліки з 1735 р. — тобто протягом 280 років! Тепер для аптеки-музею хочуть значно збільшити орендну плату, що становить явну загрозу для її подальшого існування.

Ліквідація аптечних закладів з віковою історією, більшість яких були виробничими, позбавляє львів’ян та гостей міста не лише історичних пам’яток, а й дешевих та якісних ліків. Боляче бачити, як у незалежній Україні нівечиться створене руками минулих поколінь та збережене ними. Власники аптек змінювалися і за часів Австро-Угорщини, і при польській владі, однак при цьому завжди зберігались аптечні заклади. Так було і за радянських часів. За останні роки є, на жаль, лише один позитивний приклад щодо переходу комунальної власності у приватну — маю на увазі аптеку «Під Угорською Короною» на площі Соборній у Львові. Її новий власник не лише зберіг створену ще у 1772 р. аптеку, а й створив у ній чудову музейну експозицію.

Перед закриттям кожної старовинної аптеки необхідно проводити інвентаризацію її майна та знаходити гідне застосування столітнім меблям і обладнанню в інших закладах. Потрібно категорично заборонити після заміни власників перепрофілювання таких аптек та закриття рецептурних відділів, у яких виготовляються ліки. Для таких історичних аптек має бути встановлена річна орендна плата в розмірі 1 грн. за квадратний метр площі. Натомість оренда інших аптечних закладів має бути прирівняна до оренди закладів охорони здоров’я, а не торговельних підприємств.

З 19 історичних аптек, яким більше 100 років, залишилося лише 8. Пережили Австро-Угорщину, Польщу, СРСР, а незалежну Україну — ні.

Ліквідовано Львівську фармацевтичну фабрику, завод бакпрепаратів, які також були підприємствами із багатолітньою історією. Давно і широко відоме та популярне, особливо серед туристів з усього світу, «залізне вино» — одна із фішок аптеки-музею, яке споконвіку виготовляли у Львові, зокрема на Львівській фармфабриці, тепер завозять із Ладижина, що на Вінничині.

Одним із завдань «Всеукраїнська фармацевтична палата» має бути захист через засоби масової інформації честі фармацевта, а основним завданням аптек — надання фармацевтичної опіки.

Поодинокі аптеки ніхто не чує, а до голосу «Всеукраїнська фармацевтична палата» мають прислухатися владні структури.

Необхідно встановити однакові правила гри для аптечних закладів різних форм власності. Навести порядок в обслуговуванні пільгових категорій населення, реєстрації цін на життєво важливі лікарські засоби. Запровадити жорсткий предметно-кількісний облік групи зопіклонів і кодеїновмісних препаратів.

Створити єдину головну асоціацію (як в Польщі є Ізба аптекарська), в областях  ― філії, але керувати мають професіонали-провізори.

Професіонали повинні брати участь у розробці всіх фармацевтичних законопроектів, тоді діяльність «Всеукраїнська фармацевтична палата» буде ефективною.

І останнє, що я хочу сказати: розчарування у нашій фармації цілковито виправдане, його причина ― у браку активності та відповідальності. Не питаємо себе: а що я зробив, щоб було краще? Часто питання звучить: а що мені дали після Революції Гідності? А як нічого не дали — то він розчарований. Якби ми взялися до роботи, і взялися не поодиноко, а разом, ото була б сила!

***

Після виступів доповідачів розгорнулася жвава дискусія, у якій брали слово науковці, завідувачі комунальних аптечних закладів, виробничих аптек,  приватних мереж.

Учасники конференції прийняли два важливі рішення: звернутися до Верховної Ради України з вимогою пришвидшити прийняття закону «Про фармацевтичне самоврядування», а також підготувати звернення до міського голови Львова щодо збереження історичних аптек міста.

Текст: Лариса Дедишина

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик”