Фармацевтична освіта і мова
«Мова є не лише однією зі стихій народу, а найбільш виразною (досконалою) ознакою його».
Академік О. Потебня
Про фармацевтичну і медичну термінологію висловлює свої міркування Любов Петрух, д-р фарм. наук, професор, завідувач кафедри фармацевтичної хімії ЛДМУ ім. Данила Галицького
«Конституція лікарських засобів»
— Вища освіта в Україні реформується, набуває новітніх форм і змісту. Найважливішим її завданням є відродження національних традицій, навчання новітнім знанням, кваліфікаціям, видання українською мовою підручників, посібників, дидактичних засобів, інформаційних систем, — переконана професор Любов Петрух. — На уніфікацію певної терміносистеми безумовно впливає час. Якщо порівняти сучасну українську або будь-яку іншу мову з тими, якими користувалися століття тому, то побачимо очевидні разючі зміни. З’явилися тисячі нових слів, запозичені із загальносвітового контексту. Відтак, актуальними є питання культури професійної української мови, зокрема, медичної і фармацевтичної.
Любов Петрух
Вагоме значення для розвитку та утвердження української медичної і фармацевтичної мови і науки мають державні законодавчі документи, що надходять до широкого кола фахівців практичної сфери і науковців державною мовою, яка чимраз більше наближається до граматичної і стилістичної норми, містить доцільні й вмотивовані терміни. Відбувається невпинне інтегрування української фармацевтичної і медичної науки у світову. Видатною подією, яка, власне, й засвідчила цей процес, було створення першого видання Державної фармакопеї України. Вона містить вимоги до методів випробування ліків, до всіх видів лікарських форм, до 100 субстанцій і допоміжних речовин, а також додаткові вимоги, що визначають національні особливості фармацевтичної промисловості України і необхідність взаємодії на фармринку сусідніх країн.
Державну фармакопею України названо «Конституцією лікарських засобів», що гарантує громадянам європейську якість і безпеку ліків. Редагування українського тексту цього видання здійснила старший науковий співробітник відділу з напрямку «Лінгвістична підтримка створення Державної фармакопеї України» (українська мова) ДП «Науково-експертний фармакопейний центр» (м. Харків), доцент, канд. філол. наук Л.Г. Бикова.
Україні — українську термінологію
За словами Любові Петрух, створення українських термінологічних словників має велике значення для розвитку окремих галузей знань, вироблення національної термінології, а також наукової мови загалом, зростання національної самобутності і свідомості. Питання української фахової термінології вкотре постало перед вищою школою і суспільством у 1990 р.
Після прийняття Декларації про Незалежність України на хвилі патріотичного піднесення і з доброї волі ректора Львівського державного медичного інституту, професора, д-ра мед. наук, академіка АМНУ М. Павловського була створена Видавнича спілка «Словник», у якій 70 вчених із 36 основних медичних і фармацевтичних спеціальностей активно укладали українські медичні словники. Видавничу спілку зі згоди загальних зборів науковців ЛДМІ очолила д-р фарм. наук, професор Л.І. Петрух.
Протягом 1990–1995 рр. працівники кафедри фармацевтичної хімії активно працювали над укладанням українських медичних словників у Видавничій спілці «Словник». Колективними інтелектуальними зусиллями вчених і викладачів були відпрацьовані оптимальні варіанти сучасних слів, термінів, термінологічних словосполучень, понять і тлумачень. Також було продовжено традиції опрацювання, розроблення і вдосконалення термінологічних систем, розпочаті Науковим товариством ім. Т. Шевченка.
Укладений «Орфографічний словник українських медичних термінів» (ОСУМТ, 29 000 термінів) побачив світ у 1993 р., Українсько-латинський-англійський медичний тлумачний словник (УЛАМТС, 33 000 термінів) у двох томах — у 1995 р.
УЛАМТС названо журналістами «книгою сторіччя» — «Liber centurii», фундаментальною працею, вагомим внеском у розвиток медичної термінології.
Про актуальність створеної праці свідчив лист міністра МОЗ України від 19.11.1997 р. до ректорів вищих медичних/фармацевтичних закладів освіти I–IV рівня акредитації щодо вжиття заходів, спрямованих на забезпечення неухильного виконання вимог законодавства України про мови стосовно розширення сфери функціонування української мови у навчальних закладах як державної. З цією ж метою 07.08.1999 р. видано Указ Президента «Про розвиток національної словникової бази». Отримано підтримку НАН України щодо видання нового покоління академічних україномовних словників і створення їхнього електронного відповідника для комп’ютерних інформаційних систем. «Житимуть нації, мовою яких говоритимуть комп’ютери» — гасло Першої міжнародної наукової конференції «Проблеми української науково-технічної інформації», яка пройшла у Львові у 1992 р.
Колектив Видавничої спілки «Словник» мав за мету представити весь загал українських медичних термінослів і дати лікарям, провізорам, науковим працівникам, викладачам вищих навчальних медичних і фармацевтичних закладів, а також студентам практичний матеріал для широкого користування.
Комп’ютерне забезпечення для створення словника надала фармацевтична компанія «3І» (директор І.С. Павлиш, м. Львів). В укладанні словника також брала активну участь провізор вищої категорії, завідувач аптеки № 300 (м. Львів) Богдана Іванівна Бубісь, яка протягом двох десятиліть тісно співпрацювала з кафедрою фармацевтичної хімії.
В УЛАМТС мовна система представлена у вигляді двох взаємопов’язаних частин: лексики і граматики. Цей словник містить основні одиниці мови (семантику, граматику, стилістичну інформацію про слово), а також зв’язки між ними (лексичні, синтаксичні, словотворчі).
Словником зручно користуватися, оскільки складені терміни групуються навколо заголовного слова і подаються за алфавітом у даному «гнізді».
Дуже важливо, що словник має покажчик епонімічних термінів. Епонім — це назва явища (наприклад, хвороби), поняття, структури або методу за іменем людини, що вперше виявила або описала їх (набряк Квінке тощо). Також епонімами називають будь-які власні імена, що стали іменами загальними. Власні назви подано найбільш наближено до мови оригіналу. До латинізованих термінів даються українські відповідники, які визначаються як пріоритет.
У 2006 р. на пропозицію видавництва «Медицина» видати УЛАМТС як «Українсько-латинський-англійський медичний енциклопедичний словник» розпочалася праця над доповненням, виправленням і удосконаленням словникових статей.
У доповіді «Медичні словники України (1990–2007 рр.)» на міжнародній науковій конференції «Українська термінологія і сучасність» (м. Київ, 2007 р.), яку проводив Інститут української мови НАН України, Любов Петрух зазначила, що українські медичні і фармацевтичні терміни становлять єдину наукову терміносистему вчених-медиків, лікарів, провізорів і фармацевтів. Знання і розуміння мовних одиниць (частини слова, окремі слова, фразеологізми), особливостей семантики фахових термінів, створених на грецькій і латинській основі, фахівці черпають зі словникових джерел. Наукова термінологія легко розвивається на основі високого рівня знань розмовної української мови і фахової термінології.
УЛАМТС високо оцінили наукові і практичні медичні й фармацевтичні працівники з Києва, Харкова, Луганська, Черкас, Миколаєва. Їхні слова подяки за титанічну працю львівських ентузіастів яскраво підтвердили те, що роз’єднати Україну за мовною ознакою у всі часи намагалися штучно. «Кафедра мовознавства Луганського державного медичного університету із вдячністю приймає ваш великий дар — Українсько-латинсько-англійський медичний словник. Ви зробили дуже корисну справу, яка буде сприяти роботі кафедри мовознавства Луганського ДМУ» (з листа завідувача кафедрою мовознавства Луганського ДМУ І.І. Філатової).
Словникові — бути!
У жовтні 2009 р. у Києві відбувся Третій міжнародний конгрес «Українська освіта у світовому часопросторі», де було вироблено стратегію і політику розвитку національної освіти в Україні. На форумі аналізувалися стан, проблеми, перспективи розвитку вищої освіти в українському науково-освітньому просторі, питання підготовки кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру, українознавча спрямованість державних стандартів, програм, підручників для вищої школи, інноваційні технології в освіті, проблеми оцінювання якості освіти, стратегія мовної освіти в Україні.
Під час засідання секції «Стратегія мовної освіти в Україні» професор Любов Петрух запропонувала увазі присутніх доповідь «Наукова медична система термінів у новому Українсько-латинсько-англійському медичному енциклопедичному словнику». Обговоривши її, а також виступи науковців з Києва, Донецька, Дніпропетровська, Черкас, Дрогобича, учасники конгресу ухвалили рішення підтримати ініціативу авторського колективу двотомного УЛАМТС щодо видання у видавництві «Медицина» (м. Київ) лексикографічної праці «Українсько-латинсько-англійський медичний енциклопедичний словник» у чотирьох томах. Перших два томи словника вийшли у 2012 і 2013 рр. Виданню третього і четвертого завадила війна з Росією. Проте, на щире переконання Любові Петрух, словник у повному обсязі раніше чи пізніше побачить світ, адже саме тепер, як ніколи раніше, українська мова, фармацевтична й медична термінологія викристалізовуються, унормовуються і стандартизуються. В аудиторіях вищої школи з уст лектора, викладача, вченого має звучати зразкова літературна українська мова.
Підготувала Лариса Дедишина
