Статті

Фармацевтична опіка при синдромі подразненого кишечнику: як зрозуміти та допомогти?

Статті

Фармацевтична опіка при синдромі подразненого кишечнику: як зрозуміти та допомогти?

30/07/2019

Дослідження останніх років виявляють чітку тенденцію до збільшення гастроентерологічних захворювань. У кожного десятого відвідувача аптеки є симптоми розладу травного тракту попри відсутність очевидних причин: біль і важкість у животі, здуття та метеоризм, що супроводжуються запором чи діареєю або їхнім «чергуванням».

Частіше вони виникають у жінок віком 30–40 років, які через особисті причини звертаються напряму до аптеки, оминаючи лікаря. Звичайно, провізор — не діагност, але найвірогіднішою причиною таких симптомів є синдром подразненого кишечнику (СПК) — функціональне захворювання, яке все частіше уражує людей молодого віку. СПК викликає більше запитань, аніж відповідей

Синдром подразненого кишечнику в цифрах та фактах

Синдром подразненого кишечнику — це комплексне захворювання кишечнику, що характеризується розладом органів травлення, хронічним болем, дискомфортом і здуттям живота, а також порушеннями в роботі кишечнику (зміни ритму випорожнень, не зумовлені органічними чи біохімічними змінами), за відсутності будь-яких причин. Зрозуміти, чому виникає такий стан, поки що нікому не вдалося, але дані статистики досить невтішні:

  • 10–20% дорослого населення Землі (близько 840 млн) страждають від СПК;
  • 2/3 пацієнтів із СПК — жінки;
  • середній вік хворих становить 20–30 років;
  • близько 2/3 хворих із СПК не звертаються за медичною допомогою;
  • у 70–90% хворих спостерігають тривожно-депресивні психічні розлади [1].

Можна припустити, що порушення психосоматичного стану пов’язане із розвитком СПК. Тож стрес, неправильне харчування, гонитва за успіхом, жорстке конкурентне середовище, прагнення відповідати певним стандартам краси, виснажливі дієти заради схуднення, зловживання відповідними пігулками для зменшення маси тіла — все це чинники, які здатні спровокувати розвиток СПК.

У чому причина?

Вчені не дійшли єдиної думки щодо причин СПК. Відомо, що захворювання виникає через гіперчутливість товстої кишки, яка надмірно реагує на м’яку стимуляцію. Замість повільних ритмічних скорочень м’язи кишечнику спазмуються, що зумовлює діарею або запор. Існує теорія, згідно з якою причиною СПК є порушення продукції деяких нейромедіаторів і гормонів травного тракту, а саме серотоніну і гастрину, які контролюють сигнали периферичної, автономної та центральної нервової систем між мозком і травним трактом. Інші дослідники пов’язують розвиток СПК із певними бактеріями, що живуть у кишечнику. Оскільки СПК виникає частіше у жінок, деякі вчені вважають, що причиною захворювання є вплив гормонів. Але поки результати проведених досліджень не підтвердили це припущення.

  • СПК може спричиняти дискомфорт, але зазвичай не призводить до значних ускладнень.
  • СПК відчутно знижує якість життя та погіршує працездатність.
  • На даний час застосовують комплексне лікування СПК.
  • Емоційні чинники можуть відігравати ключову роль у виникненні СПК.
  • Зниження споживання алкоголю значно зменшує вираженість симптомів захворювання.
  • Виключення продуктів, що спричиняють появу газів у кишечнику, поліпшує стан пацієнтів

«Діагносту» на допомогу

Згідно з Римськими критеріями ІІІ та IV [2] на основі домінуючих симптомів і вигляду випорожнень вирізняють три форми синдрому подразненого кишечнику: з діареєю, запором і змішану.

Біль у животі — постійний або рецидивний, виникає найчастіше у гіпогастральній ділянці і в лівому нижньому квадранті; він може бути гострим, спастичним, нестерпним, але майже ніколи не призводить до пробудження хворого вночі.

При діареї випорожнення водянисті або напіврідкі (мазеподібні), рідко мають збільшений об’єм; частота випорожнень із досить раптовим позовом підвищується після їди, психічного стресу, а також вранці.

При запорі частота випорожнень знижена, кал твердий, грудкоподібний (або у вигляді твердих шматочків, що нагадують горіхи), видаляється із зусиллям; після дефекації часто залишається відчуття неповного випорожнення.

У деяких хворих періоди діареї і запорів чергуються. Для обох варіантів типовими є незначні за кількістю калу випорожнення.

Згідно з Римськими критеріями IV діагноз синдрому подразненого кишечнику встановлюють за наявності рецидивного болю в животі, що вперше виник ≥ 6 міс тому і зберігається впродовж останніх 3 міс. У середньому він спостерігається ≥ 1 дня на тиждень і відповідає не менш як двом з таких критеріїв:
1) пов’язаний із випорожненнями;
2) пов’язаний зі зміною частоти випорожнень (діарея або запор);
3) пов’язаний зі зміною форми (вигляду) випорожнень

Інші симптоми: метеоризм (переважно суб’єктивний симптом), домішки слизу в калі, нудота, блювання і печія. При об’єктивному обстеженні суттєвих відхилень від норми не виявляють, тому часто ці хворі вже «розчарованими» приходять за розрадою до аптеки. У деяких з них відмічається пальпаторна чутливість над проекцією сигмоподібної кишки. У більшості хворих симптоми постійно рецидивують, але захворювання має легкий перебіг і ніколи не призводить до кахексії чи інших серйозних наслідків (табл. 1).

subscribe

Загальні підходи до лікування

Головний принцип лікування — постійний контакт хворого з лікарем. Потрібно пояснити причину симптомів і переконати пацієнта в тому, що хвороба не є тяжкою. Якщо лікування тривалістю 3–6 міс не приносить бажаного ефекту, а вираженість симптомів пов’язана зі стресом чи емоційними розладами, корисним може бути психологічне лікування (наприклад, когнітивно-біхевіоральна терапія, гіпнотерапія, релаксаційний тренінг тощо).

Дієта. Першочерговою тактикою надання допомоги є корекція харчування. Їсти потрібно регулярно та не поспішаючи. Якщо серед симптомів домінує запор, доцільно вживати більше клітковини та лактулози. Стан покращується не раніше, ніж через 2–3 тиж. У деяких хворих вживання харчової клітковини може призвести до посилення скарг. Необхідно уникати страв, які містять велику кількість вуглеводів, що не розкладаються у травному тракті (наприклад, квасоля, капуста білокачанна, цвітна, брюссельська), або речовин, які погано всмоктуються, проте легко піддаються ферментації: сахарози (столовий цукор), лактози (молоко), фруктози (мед та фрукти), сорбіту (цукрозамінники), а також уникати вживання кави й алкоголю. Для деяких хворих корисною може бути безглютенова дієта (у ≤ 30% хворих із СПК виявляють гіперчутливість до глютену, яка не спричинена целіакією).

Фармакологічне лікування проводять з метою зменшення вираженості симптомів, що не зникають, попри проведення психотерапії і модифікації дієти (табл. 2, 3).

Не слід забувати і про можливості фітотерапії СПК. Зокрема дієвими можуть бути препарати на основі м’яти перцевої, адже за результатами міжнародних клінічних досліджень доведено, що спазмолітична дія її ефірної олії в дозі 200 мг не поступається такій синтетичних препаратів. Тому чаї та збори на основі м’яти, ромашки та інших рослин є ефективними при СПК.

Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук

Література

  1. Dynamed American Society of Health System Pharmacists I. Dynamed. Record No. 113627, Irritable bowel syndrome (IBS); [updated 2017 Mar 17, cited 26.4.2017] ed. Ipswich (MA): EB-SCO Information Services. 1995–2017; 2017.
  2. Schmulson MJ, Drossman DA. What Is New in Rome IV // Journal of Neurogastroenterology and Motility. — 2017; 23: 151–163.
  3. Наказ МОЗ України від 10.08.2007 № 471.
  4. Quigley EM, Fried M, Gwee KA et al. World Gastroenterology Organisation Global Guidelines Irritable Bowel Syndrome: A Global Perspective Update September 2015. // J Clin Gastroenterol 2016; 50: 704–713.

“Фармацевт Практик” #7-8′ 2019

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ