Статті

Фармацевтична опіка: риніт

Риніт — запалення слизової оболонки носової порожнини, симптомами якого є закладеність носа, ринорея, свербіж у носі та чхання. В Україні захворюваність на гострий риніт, риносинусит та ринофарингіт становить 5–15 випадків на 1000 населення залежно від сезону. Частка таких хворих сягає 60–65% усіх амбулаторних пацієнтів, що звертаються до оториноларингологів [1], але частіше із симптомами риніту вони приходять до аптеки

Найпоширенішими причинами риніту є вірусні та бактеріальні інфекції, але також він може бути проявом інших захворювань. Нерідко (майже 32% від числа всіх випадків) риніт є проявом алергії [2]. Запалення можуть зумовлювати нейровегетативні розлади, що спричиняють ослаблення тонусу судин слизової оболонки носа (вазомоторний риніт). Крім того, риніт може виникати на фоні гострого чи хронічного синуситу, аденоїдиту, озени. Спричинити його можуть також інородні тіла у носовому ходу.

Під час відпуску безрецептурного препарату для симптоматичного лікування риніту фармацевт повинен виявити загрозливі симптоми, що потребують негайного звернення до лікаря:

• підвищення температури тіла вище 38,5 ºС;
• неприємний запах із носа;
• кров’янисті або гнійні виділення з носа;
• закладеність у вухах, зниження слуху;
• наявність виділення з одного носового ходу (особливо у дітей);
• тривалий біль у лобній ділянці або в ділянці перенісся;
• поєднання риніту з кашлем, який триває більше ніж 1 тиж, супроводжується нападами ядухи, зростаючою слабкістю, гнійним або кров’янистим мокротинням [3].

Рекомендуючи ЛЗ, слід звернути увагу пацієнта на те, що [3, 4]:

• судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не слід застосовувати більш як 5–7 днів;
• масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей віком до 2 років;
• симпатоміметики можуть спричинити підвищення артеріального та внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю застосовують при артеріальній гіпертензії, гіпертиреозі та глаукомі;
• також вони протипоказані особам з порушеннями мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі;
• заборонене одночасне застосування симпатоміметиків з іншими судинозвужувальними засобами, β-адреноблокаторами, седативними, антидепресантами, інгібіторами МАО, з іншими препаратами, що вводяться через носову порожнину;
• при алергічному риніті та полінозі застосування антигістамінних препаратів першого покоління є небажаним, оскільки вони можуть спричинити розвиток синуситу та гаймориту, а при бронхіальній астмі — зумовити або посилити бронхоспазм;
• антигістамінні препарати для місцевого застосування протипоказані дітям віком до 6 років;
  тривале застосування глюкокортикоїдів місцевої дії може стати причиною кандидозу верхніх дихальних шляхів, сухості слизових оболонок, носових кровотеч, пригнічення функції кори надниркових залоз;
• глюкокортикоїди місцевого застосування не рекомендовані в період вагітності та годування груддю, а також дітям віком до 4 років;
• комбіновані лікувальні засоби, які містять анальгетики та антипіретики, не призначають у період вагітності та годування груддю;
• ЛЗ, які містять декстрометорфан, фенірамін та хлорфенамін, можуть спричиняти сонливість, їх не можна застосовувати одночасно зі снодійними, седативними засобами, нейролептиками, транквілізаторами та препаратами, що містять алкоголь.

Не слід використовувати ЛЗ для місцевого застосування частіше, ніж це зазначено в інструкції до препарату, щоб уникнути синдрому рикошету. Перед застосуванням цих препаратів необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини.

Алгоритм фармацевтичної опіки при риніті

© І. Зупанець, В. Черних та ін.

Література

1. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Гострий риносинусит. Наказ МОЗ України від 11.02.2016 року № 85.
2. Фармацевтическая опека: атлас. – К.: Фармацевт Практик, 2004. – С. 143.
3. Протоколи провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних лікарських засобів. 1.1.26. Симптоматичне лікування риніту. Наказ МОЗ України від 18.12.2007 року № 838.
4. Фармацевтическая опека. Курс лекций. – Х.: Мегаполис, 2003. – С. 66.

“Фармацевт Практик” #3′ 2018