ЖизньСтатті

Гадяцька фармація: традиції зберігаються

Районний центр Гадяч знаходиться на відстані 105 кілометрів від Полтави. Місту цьому приблизно 500 років, що підтверджує карта «Границі Литовскої Русі у 1533 р.».

Прегарні краєвиди із сосновими борами, березовими гаями, рікою Псел приваблюють туристів і з України, і з-за кордону. Особливо багато приїздить паломників з Ізраїлю, США, Канади, Польщі, Росії та країн Балтії на могилу засновника хасидизму Хабад Шнеур-Залмана (Алтер Ребе, 1745–1813).

Что пользует нам груз на кораблях богатый,

Что пользует серебро? Что пользует нам злато?

О! Коль блаженны те, что от своих трудов

Имеют множество питательных плодов.

Це рядки з «Ботанічної поеми» одного з найвідоміших уродженців Гадяча Мартина Тереховського, лікаря і мікробіолога, який ще в середині XVIII ст. довів хибність теорії про самовільне зародження. Після навчання у Генеральному учбовому сухопутному госпіталі, де серед інших дисциплін вивчали фармацію, Мартин Тереховський отримав звання лікаря і призначення на роботу в Санкт-Петербурзький ботанічний сад на Аптекарському острові.

У 1770–1775 рр. М. Тереховський навчався у Страсбурзькому університеті, захистив докторську дисертацію і здобув ступінь доктора медицини. Його дисертація «Про хаос інфузорій Ліннея» була на той час надзвичайно актуальною, оскільки автор на основі експерименту спростував розповсюджену теорію про самовільне зародження мікроорганізмів і висунув припущення щодо їх занесення ззовні.

М. Тереховський був одним із перших вітчизняних дослідників – мікроскопістів, який експериментально досліджував мікроорганізми і вперше виконав стерилізацію.

Водночас він займався підготовкою лікарів, брав активну участь у реформі медичної освіти, разом з О. Шумлянським розробив план створення Вищої медико-хірургічної академії і запропонував назву цього навчального закладу.

Таку ж славну історію має у Гадячі і фармація. Аптекарі — майстри своєї справи — передавали таємниці професії з покоління в покоління.

«Руки, яким немає роботи, сумують»

— Центральна районна аптека № 16 (ЦРА № 16), філія ПОКП «Полтавафарм», розташована в першому висотному (п’ятиповерховому) будинку Гадяча, — розповідає завідуючий аптекою Анатолій Чергінець. — Туди аптечний заклад перевели близько 50 років тому. Перше приміщення аптеки у центрі міста було ще довоєнним.

Після закінчення Харківського фармацевтичного інституту Анатолія Чергінця разом із дружиною Людмилою, теж провізором, скерували на роботу в ЦРА № 5 м. Білопілля на Сумщині. Шість років Анатолій Васильович пропрацював на посаді провізора – аналітика по району. Тепер такої у штатному розписі аптеки не знайдеш, а тоді на аналітика покладалися серйозні обов’язки. Він контролював якість лікарських засобів, що вироблялися в усіх без винятку сільських аптеках (на Білопільщині їх було близько 20). Перевірялося дотримання фармацевтичного режиму, санітарного порядку. У 1987 р. Полтавське аптечне управління запропонувало кваліфікованому фахівцеві стати заступником завідуючого ЦРА м. Гадяч. А за кілька місяців А. Чергінець очолив аптеку.

Починати змушений був майже з нуля. Разом із колегами доводили до ладу приміщення, замінювали вікна, лагодили підлогу, а згодом уже забезпечували інфузійними розчинами й екстемпорально виготовленими ліками всі відділення центральної районної лікарні, дільничні лікарні та навіть будинки для людей похилого віку і дитячі будинки Гадяцького району. Так було до внесення змін до нормативної бази у 2004 р. Із сумом і болем у серці вони змушені були припинити аптечне виготовлення ліків. Аптекарів позбавили справи, яка споконвіку була для них найважливішою, а хворих — індивідуального підходу до лікування, незважаючи на те, що фармацевтична промисловість і досі не випускає препарати, які виготовляли в аптеках: вітамінні очні краплі, які застосовують при катаракті, розчини фурациліну, хлоргексидину, протарголу, соляної кислоти з пепсином, мікстуру Кватера тощо.

— Рукам, які вміють робити, немає роботи. А руки, яким немає роботи, сумують, — поетично висловлюється Анатолій Васильович про наслідки масового згортання виробництва в аптеках.

Тоді ж, наприкінці 80-х, структурні підрозділи ЦРА діяли майже у 20 селах району. Це були повноцінні аптеки з виготовленням ліків, а не аптечні пункти чи тим більше аптечні кіоски. Взагалі, з точки зору Анатолія Чергінця, аптечний кіоск є незрозумілим явищем у сучасній фармації.

Нелегко було й у 90-х при тотальному дефіциті ліків, коли доводилося їздити по фармацевтичних заводах, укладати угоди на прямі поставки, іноді власним транспортом забирати замовлене.

У 2004 р. ЦРА увійшла до структури ПОКП «Полтавафарм». У свою чергу, ЦРА № 16 нині підпорядковуються 10 сільських аптек, 5 аптечних пунктів (переважно при лікарняно-профілактичних закладах) і аптечний кіоск при дитячій консультації. Укладено угоди з 25 медичними працівниками ФАПів про реалізацію лікарських засобів, отже, медикаменти регулярно і оперативно доставляються у найбільш віддалені куточки області. На жаль, жодної виробничої аптеки в системі ЦРА не залишилося. На VII Національному з’їзді фармацевтів України питання про відновлення виробництва в аптеках поставили дуже гостро, але хто і за які кошти стане це робити?

— Попри належність до структури ПОКП «Полтавафарм», гадяцька ЦРА № 16 має право самостійно формувати аптечний асортимент і закуповувати лікарські засоби, встановлювати на них ціни, для цього користуємося спеціальним комп’ютерним програмним забезпеченням, — продовжує Анатолій Чергінець. — Тридцять відсотків номенклатури нам доставляють безпосередньо з аптечного складу ПОКП «Полтавафарм», у тому числі наркотичні засоби і прекурсори. ЦРА № 16 єдина у Гадяцькому районі обслуговує за пільговими рецептами всі малозабезпечені та найбільш уразливі верстви населення, зокрема й чорнобильців. Певна річ, це не високорентабельна діяльність, бо потребує великих затрат на отримання ліцензії та підготовку фахівців, натомість прибутків приносить обмаль, цим напрямком роботи, окрім комунальної фармацевтичної структури, ніхто не бажає займатися.

У ЦРА представлено близько 3000 найменувань лікарських засобів та товарів з ПДВ (лікувальна косметика, БАДи, лікувальні чаї, предмети санітарії та гігієни, окуляри для корекції зору, різноманітні масажери). Фармацевтичну продукцію майже щодня доставляють до аптеки як відомі національні дистриб’ютори, так і регіональні: ТОВ «Тотус», ТОВ «Євразія», ТОВ  «Денкріс». Це давні надійні партнери, які пропонують гнучку систему знижок, вчасно виконують замовлення. При визначенні цінової політики ЦРА орієнтується насамперед на платоспроможність клієнтів та цінові пропозиції конкурентів.

— Маємо у Гадячі одну аптеку «Ветеран», — говорить Анатолій Васильович, — де всі препарати для відповідних категорій населення відпускаються з 10% знижкою, а продукція ВАТ «Лубнифарм» — за заводською ціною. При поліклінічному відділенні центральної районної лікарні діє аптечний пункт, через який третій рік поспіль, згідно із Всеукраїнським експериментом, ми як філія ПОКП «Полтавафарм» забезпечуємо хворих на діабет інсулінами за рахунок цільових видатків обласного бюджету.

Анатолій Чергінець є членом медичної ради при центральній районній лікарні, засідання якої скликаються раз на квартал. Загалом у фармацевтів склалися приязні і довірливі стосунки з лікарями, вони намагаються разом працювати, відроджують традиції написання рецептів, проводять спільні наради. З усіма відділами лікарні діє прямий телефонний зв’язок.

Зрозуміло, що із сучасним ринком лікарських засобів фармацевти ознайомлені краще, ніж лікарі. Тому що інформацію про нові препарати отримують здебільшого від медичних представників вітчизняних та зарубіжних фармацевтичних компаній, із спеціалізованих видань, спеціалізованих виставок, науково-практичних конференцій, які відбуваються у столиці.

Окрім ЦРА, в Гадячі є ще п’ять приватних фірм. Конкуренція досить висока, але витримувати її допомагає високий професійний рівень персоналу: 13 спеціалістів мають кваліфікаційні категорії, 6 фармацевтів, працюючи в ЦРА, заочно здобули вищу освіту.

— Провізори і фармацевти нашої аптеки не продають лікарські засоби, а надають кваліфіковану фармацевтичну допомогу населенню, — наголошує завідуючий.

Анатолій Васильович відзначає фаховість завідуючої рецептурним відділом Тетяни Цілуйко, завідуючої відділом готових лікарських форм Валентини Дівіцької, заступника завідуючого ЦРА, завідуючої відділом запасів Валентини Кошової.

Мешканці Гадяча звикли довіряти своїй ЦРА, адже це найстаріша аптека району. Завдяки кваліфікованим уповноваженим особам тут гарантується якість кожного лікарського засобу, доступність ціни і компетентність наданої консультації. У щорічному рейтингу працівників фармацевтичної галузі «Панацея 2001» ЦРА № 16 було визнано кращою аптекою року Полтавської області.

Усе по-домашньому

Десять кілометрів від Гадяча — і ми у мальовничому полтавському селі Римарівка. На березі річки Грунь воно з’явилося в 1590 р. Сільська аптека № 21, підрозділ ЦРА № 16 міста Гадяч, знаходиться неподалік храму Покрови Пресвятої Богородиці, спорудженого в 1903 р. Ще за радянських часів навпроти аптеки почали будувати сільську лікарню. Заклали фундамент, звели стіни і… Союз розпався. За 20 років будову розтягли до останньої цеглинки. Шкода, що не вистачило грошей на завершення нової лікарні, мали б римарчани гарний медичний комплекс. Тепер у селі працює лише амбулаторія сімейної медицини.

В аптеці № 21 дві господині — мати і донька, яка, по суті, виросла в аптеці. Віра Степанівна Ковтун — фармацевт за освітою. Світлана Василівна Бондар — провізор, випускниця Харківської фармацевтичної академії, із великого міста повернулася до рідного села і зовсім про це не шкодує. Нині вона завідує сільською аптекою, що обслуговує три сільські ради і два ФАПи.

Чи то через особливість сільських аптек загалом, чи то матері з донькою вдалося перенести сюди затишок своєї домівки, але в аптеці почуваєшся комфортно і спокійно. Наче прийшов до рідних людей, аби погомоніти, обговорити те, що хвилює, почути потрібну пораду.

Віра Ковтун працює в аптеці з 1969 р. Знає всіх жителів Римарівки (їх тут близько 850), хто на що слабує, чиє дитя занедужало, у кого вдома які проблеми. Тому виходить так, що, замовляючи ліки, вона знає для кого саме вони призначені. Буває, що дід або баба забудуть назву препарату, за яким зайшли до аптеки, а Віра Степанівна миттю пригадує, що їм лікар виписав.

Асортимент аптеки невеликий, але на полицях представлені всі групи життєво необхідних лікарських засобів. Він формується на запити селян. Оскільки від Гадяча Римарівка недалеко, замовлення привозять того ж дня.

Добре працюється сільським аптекарям із завідуючою амбулаторією Вірою Кравцовою, яка, повертаючись із науково-практичних конференцій у Полтаві, завжди навідується до аптеки і розповідає про новинки фармацевтичного ринку.

Колись у римарівській аптеці фармацевти самі готували ліки. Це була школа передового досвіду. Площа аптеки — понад 100 м², зайві приміщення (за сучасними нормативами площа сільської аптеки повинна становити не менше 40 м²) не продають і не здають в оренду, сподіваючись на те, що з часом аптечне виготовлення відродиться.