Глаукома: мета — запобігти сліпоті
6 березня — Всесвітній день боротьби з глаукомою
Всесвітній день боротьби з глаукомою проводиться з 2008 р. за ініціативи Всесвітньої асоціації товариств глаукоми та Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою.
Глаукома — це одне з найбільш інвалідизуючих офтальмологічних захворювань. За результатами досліджень встановлено, що ймовірність настання сліпоти на одне око через 20 років після виникнення захворювання і початку лікування становить 25%, а на обидва ока — 9%.
Кількість хворих на глаукому у світі сягає 65 млн. Причому серед 28 млн незрячих майже кожен п’ятий втратив зір через це захворювання. Боротьба зі сліпотою внаслідок глаукоми виходить далеко за рамки офтальмологічної проблеми і вважається загальномедичним завданням.
Термін «глаукома» має давньогрецьке походження (glaucos — зелений, світло-голубий). Однак він не відповідає ані суті, ані ознакам захворювання. Попри те, що широка зіниця незрячого ока справді має жовтувато-зелений колір під час гострого нападу глаукоми або на пізніх її стадіях, коли знижується прозорість рогівки і кришталика, це далеко не постійний симптом недуги.
— Зазвичай глаукома вражає людей віком старше 40 років, хоча може виникнути в молодому і навіть дитячому віці, — пояснює Оганес Палоян, лікар-офтальмолог, лікар офтальмолог-дитячий (приватна практика, КНП «Міська дитяча лікарня м. Львова», «Приватна поліклініка Веселка»). — Частота глаукоми становить близько 4% усіх офтальмологічних захворювань, а у віці старше 40 років її діагностують в 1‒2% випадків. Через те, що на початку захворювання ніяк не проявляється і не турбує хворих, його діагностика є складною.
Первинна глаукома — самостійне захворювання очей, яке розвивається внаслідок ішемії переднього відрізка ока, що призводить до дистрофії трабекулярного апарату і характеризується постійним чи періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску (ВОТ). Це зумовлює подальші зміни поля зору (парацентральна скотома, концентричне звуження), атрофію волокон зорового нерва, зниження периферичного зору до трубчастого, а з часом і втрату центрального зору на останніх стадіях захворювання.
До патогенетичного ланцюжка розвитку первинної глаукоми належать:
- генетичні ланки;
- загальні нейроендокринні, судинні, обмінні зміни;
- первинні місцеві функціональні і дистрофічні зміни;
- порушення гідростатики і гідродинаміки ока;
- підвищення ВОТ;
- вторинні судинні розлади, дистрофія і дегенерація тканин ока.
За словами Оганеса Палояна, клінічним проявом глаукоми вважається принаймні періодичне підвищення ВОТ. Однак в деяких випадках захворювання з втратою волокон зорового нерва розвивається і на фоні нормального очного тиску. З іншого боку, глаукома не є небезпечною для зорових функцій, доки ВОТ не підвищується. Але не у всіх пацієнтів вона розвивається у точній відповідності до патогенетичного ланцюжка. А у хворих літнього віку внаслідок порушення секреції циліарного тіла глаукома може взагалі не виникнути, попри наявність всіх ланок патогенетичних механізмів захворювання. Саме тому для встановлення точного діагнозу необхідно проводити аналіз рівнів ВОТ, поля зору і даних оптично когерентної томографії (ОКТ) будови диска зорового нерва на мікрорівні.
Лікування первинної глаукоми спрямоване на зниження ВОТ до цільового рівня індивідуально для кожного хворого. З цією метою застосовують медикаментозне, лазерне і хірургічне втручання.
Призначаючи терапію при глаукомі, враховують вік, гостроту зору, симптоматичну артеріальну гіпотензію, схильність до спазмів судин і мігрені, наявність серцево-судинних недуг з порушенням центральної гемодинаміки і в басейні внутрішньої сонної артерії, аритмії, схильності до артеріальної гіпертензії, порушення реологічних властивостей крові, бронхіальної астми.
Консервативний метод лікування передбачає застосування лікарських засобів, які знижують офтальмотонус: крапель груп простагландинів, бета-блокаторів, інгібіторів карбоангідрази та антагоністів альфа-2-адренергічних рецепторів. За механізмом дії вони поділяються на препарати, які зменшують утворення внутрішньоочної рідини і покращують відтік, та засоби комбінованої дії.
Терапію вважають ефективною, якщо досягнуто стійкої нормалізації ВОТ. Лікування тривале, тому лікарські засоби не повинні зумовлювати звикання чи проявляти побічні дії.
Лікарські засоби для лікування глаукоми поділяють на три групи: препарати, які покращують відтік внутрішньоочної рідини, засоби, які знижують її утворення, та комбіновані.
Первинна вроджена глаукома — захворювання очей, яке швидко зумовлює сліпоту. Супроводжується патологічним підвищенням ВОТ через спадкові (генетичні) або внутрішньоутробні дефекти розвитку дренажної системи ока, що спричиняють порушення відтоку внутрішньоочної рідини. Аномалії під час внутрішньоутробного розвитку можуть виникати внаслідок різних патологічних станів у вагітних, таких перенесених інфекційних недуг, як краснуха, паротит, поліомієліт, тиф, сифіліс, авітаміноз А, тиреотоксикоз, а також через вплив іонізуючої радіації.
Частота вродженої глаукоми становить 1 випадок на 10 тис. новонароджених (виникає частіше у хлопчиків) і 0,08% випадків офтальмологічних захворювань. 10‒15% випадків захворювання мають спадковий характер, що зумовлено порушеннями внутрішньоутробного розвитку. Процес частіше двобічний. У разі такого виду глаукоми відмічається утруднення дисгенезу і аномалії розвитку кута передньої камери. В 60% випадків вроджену глаукому виявляють у перші 6 міс, у 80% — упродовж першого року життя. Майже 55% нелікованих дітей з вродженою глаукомою сліпнуть до шкільного віку.
Щоб діагностувати вроджену глаукому на початковій стадії, необхідно ретельно обстежувати органи зору кожного новонародженого, вивчати перебіг вагітності у матері, враховувати тератогенні чинники і проводити медико-генетичні консультації.
Лікування вродженої глаукоми — лише хірургічне і негайне. Чим раніше буде проведене таке втручання, тим більше шансів зберегти зір у дитини. На ранніх стадіях захворювання проводять операції, які спрямовані на відновлення природних шляхів відтоку внутрішньоочної рідини, або комбінують їх з хірургічними втручаннями, метою яких є створення додаткових шляхів відтоку.
Ефективність хірургічного лікування вродженої глаукоми здебільшого визначається правильним вибором типу хірургічного втручання залежно від форми і стадії захворювання, а також характером патологічних змін кута передньої камери, які виявляють під час гоніоскопічного дослідження.
Інфантильна вроджена глаукома розвивається у дітей віком від 3 до 10 років. Її причини — дисгенез кута передньої камери та порушення відтоку водянистої рідини.
До клінічних проявів належать стійке підвищення ВОТ, розширення екскавації диску зорового нерва, притаманні глаукомі порушення зорових функцій.
Проте за цієї форми глаукоми рогівка і очне яблуко зберігають нормальні розміри, не проявляються світлобоязнь, сльозотеча і набряк рогівки. Екскавація диску зорового нерва на ранніх етапах, коли вдається знизити ВОТ, має оборотний характер.
Лікування інфантильної вродженої глаукоми таке саме, як первинної вродженої глаукоми.
Ювенільна глаукома розвивається у віці від 11 до 35 років. У багатьох випадках поєднується з міопічною рефракцією і пов’язана зі змінами в 1-й хромосомі та TIGR. Розвиток трабекулопатії чи гоніодисгенезу зумовлюють порушення відтоку внутрішньочної рідини і підвищення ВОТ. Зміна зорових функцій відбувається за глаукомним типом.
Загальні принципи лікування, оцінка його ефективності та прогноз такі самі, як і у разі первинної вродженої глаукоми.
Поради хворим на глаукому
- Заборонене фізичне і психоемоційне перенапруження.
- Не можна тривало тримати голову нахиленою. Тому пацієнтам з глаукомою не радять займатися малюванням, вишиванням, в’язанням. Працюючи за комп’ютером, читаючи чи переглядаючи телепрограми, тримайте голову рівно.
- Відрегулюйте оптимальне освітлення, яскравість повинна бути такою, щоб очі не перенапружувалися.
- Відмовтеся від шкідливої звички курити. Тютюновий дим негативно впливає на кровообіг органів зору, порушує транспортування кисню і корисних речовин до всіх елементів очного яблука.
- Не носіть одяг, який порушує кровообіг в шиї і голові.
- Уникайте зорової втоми. Під час роботи за комп’ютером, читання, перегляду фільмів робіть перерву на 10‒15 хв кожну годину. Тобто дійсно відпочивайте, а не змінюйте одне заняття на інше.
- Правильно харчуйтеся. З метою профілактики глаукоми вживайте більше сирих овочів і фруктів, скоротіть кількість тваринних жирів і цукру.
- Споживайте помірну кількість води, якщо так рекомендує лікар. Не варто пити більше одного горнятка чаю на раз. Перевірте реакцію організму на каву — виміряйте тиск до і після її вживання.
- Повноцінний відпочинок вночі, сон протягом 8 год. Ранкові вправи рекомендовано виконувати в ліжку одразу після пробудження.
- Уникайте різкої зміни освітлення. Особливо важливо це для людей із закритокутовою глаукомою. Якщо плануєте похід до кінотеатру, використовуйте краплі проти розширення зіниць.
- Постійно контролюйте свій стан. Навіть якщо ВОТ стабільний, відвідувати лікаря-офтальмолога доцільно щонайменше 4 рази на рік.
Лариса Дедишина
