Гострий вірусний гепатит
Гострий вірусний гепатит – дифузне запалення печінки, викликане специфічними гепатотропними вірусами. Вірусні гепатити мають подібну клінічну картину, біохімічні та морфологічні характеристики. На сьогоднішній день відомо 6 специфічних вірусів гепатиту, які названі за першими літерами латинського алфавіту
Вірус гепатиту А (HAV) являє собою РНК-вірус, який виявляється в організмі тільки в період гострої інфекції. В основному передається фекально-оральним шляхом, хоча джерелом інфекції можуть бути кров і секрети людського організму. Інкубаційний період складає 2-6 тижнів, інфекція частіше зустрічається у дітей і осіб молодого віку. Можливе виникнення епідемій гепатиту А, особливо в країнах, що розвиваються.
На відміну від гепатитів В і С, хронічної форми гепатиту А не існує, і участь вірусу гепатиту А в розвитку хронічного гепатиту або цирозу не доведене.
Вірус гепатиту В (HBV) вивчений найбільш повно. У більшості випадків вірус гепатиту В передається парентерально, в тому числі з інфікованою кров’ю або препаратами крові, а також при незахищеному статевому контакті (як гетеросексуальном, так і гомосексуальному). У багатьох спорадичних випадках виявити джерело інфекції не вдається. Інкубаційний період складає 6-25 тижнів.
Вірус гепатиту С (HCV) являє собою РНК-вірус, який відповідальний за більшість посттрансфузійних і спорадичних випадків так званого гепатиту ні А, ні В. Існує безліч підтипів вірусу, здатного згодом змінювати амінокислотну послідовність, навіть в організмі одного і того ж хворого (квазівиди). Інкубаційний період складає 3-16 тижнів. Зазвичай гепатит С навіть в гострій фазі протікають субклінічно і частіше (близько 75% випадків), ніж гепатит В переходить в хронічну форму. Тому гепатит С часто виявляють при випадковому тестуванні на антитіла у здорових за всіма ознаками людей.
Віруси гепатиту В і С асоціюються з широким спектром захворювань печінки, від субклінічного носійства до гострого і хронічного гепатиту, цирозу і злоякісних пухлин. Існують гіпотези про зв’язок HBV і HCV з іншими захворюваннями (поліартеріїт, гломерулонефрит), засновані на наявності скупчень імунних комплексів, що містять вірусний антиген, в організмі деяких пацієнтів.
Вірус гепатиту D (HDV, дельта агент) – унікальний, дефектний РНК-вірус, який може розмножуватися тільки в присутності вірусу гепатиту В і не здатний розмножуватися самостійно. Його виділяють як супутню інфекцію при гострій формі або суперінфекцію при хронічній формі гепатиту В. Поширеність HDV варіює географічно з ендемічними вогнищами в деяких країнах. Високому ризику інфікування піддаються ін’єкційні наркомани, а от серед гомосексуалістів HDV (на відміну від вірусу гепатиту В) не дуже поширений. Клінічно гепатит D проявляється гепатитом В, що протікає в дуже важкій формі (до 50% випадків швидкоплинного гепатиту В), загостреннями хронічного гепатиту В (суперінфекція) або агресивним перебігом хронічного гепатиту В.
Вірус гепатиту Е (HEV) являє собою РНК-вірус, що викликаний спалахом гострого епідемічного гепатиту (подібні спалахи гепатиту А). Часто вони пов’язані з вживанням забрудненої питної води і виникають тільки в країнах, що розвиваються. Інфекція може бути серйозною, особливо у вагітних, але не переходить в хронічну форму, як невідомо і випадків хронічного носійства гепатиту Е.
Вірус гепатиту G (HGV) може передаватися при контакті з кров’ю.
Перебіг вірусного гепатиту варіює від легкого грипоподібного захворювання до печінкової недостатності зі смертельним результатом в залежності від імунної відповіді організму і інших, не до кінця вивчених факторів взаємодії «вірус-хазяїн». Однак в більшості випадків протягом 4-8 тижнів наступає спонтанне видужання.
