Статті

Увага, гельмінтоз! або Ті, що живуть в нас…

Повернувшись додому з відпустки, дехто міг привезти із собою небажаних «гостей». За даними ВООЗ, 1,5 млрд людей планети інфіковано гельмінтами [1]. Під час пандемії COVID-19 мобільність населення дещо знизилась через карантинні заходи, тому вірогідність привезти «екзотичних» гельмінтів із тропіків поменшала. Але не застраховані від захворювання і ті, хто відпочивав у селі або на дачі

Як відбувається інфікування гельмінтами?

Наразі зареєстровано понад 400 видів гельмінтів, які можуть паразитувати у тілі людини. В Україні їх близько 30, серед яких найпоширенішими є ентеробіоз, аскаридоз, трематодоз [2]. Гельмінти бувають різних типів — нематоди (кільчасті черв’яки), цестоди (стрічкові черв’яки) та трематоди (сисуни). Вирізняють:

• контагіозні гельмінти (гіменолепідоз, ентеробіоз), які здатні виділяти яйця, що є заразними для людини;
• геогельмінти (аскаридоз, стронгілоїдоз та ін.), що виділяють незрілі яйця, які частину розвитку мають пройти в ґрунті;
• біогельмінти (шистомоз, онхоцеркоз, теніїдози, ехінококози, опісторхоз, шистосомоз тощо), цикл розвитку яких має відбутись в тілі іншого господаря (кліщі, молюски) і лише після цього вони здатні заразити здорову людину.

Тож інфікування відбувається переважно пероральним шляхом — через погано вимиті овочі, фрукти, ягоди; заражені м’ясо, рибу, молюски; брудні руки (зауважте, не тільки власні, але й продавців і працівників харчової промисловості). Гельмінти можуть потрапити в організм людини при вдиханні пилу, що містить яйця або цисти паразитів, а також під час купання в прісноводних водоймах із непроточною або повільно проточною водою. Крім того, джерелом паразитарних інфекцій можуть бути домашні тварини.

Щорічно в Україні реєструють 400–600 тис. захворювань на ентеробіоз й аскаридоз

Де мешкають і чим харчуються гельмінти?

За локалізацією розрізняють: гельмінтів, що живуть у просвіті кишечнику — гострики, аскариди, власоглави, бичачий ціп’як тощо; в гепатобіліарній системі — опісторхоз, фасціольоз; у легенях — томінксоз, парагонімоз; у м’язових тканинах — трихінельоз, шистосомоз, філяріатози, токсакорози; іноді гельмінти вражають очі хворого.

Потрапивши в організм людини, гельмінти живуть за рахунок вітамінів, мікроелементів та інших поживних речовин, які споживає хазяїн. Продукти їхньої життєдіяльності потрапляють у кров, яка розносить токсини по всьому організму, негативно впливаючи на внутрішні органи і нервову систему людини.

Які симптоми гельмінтозів?

Симптоми гельмінтозів залежать від збудника, його життєвого циклу, шляху проникнення та локалізації. Але наявність будь-якого паразиту пригнічує імунітет людини, розвиваються запальні та аутоімунні процеси. Найбільш частими симптомами гельмінтозу є біль в епігастральній ділянці, здуття живота, порушення режиму випорожнень (діарея), диспепсія, нудота, зниження апетиту, дискомфорт у періанальній ділянці. Крім того, хвороба може проявлятись слабкістю, лабільністю настрою, зниженням концентрації уваги, працездатності, погіршенням пам’яті, головним болем. При гельмінтозах і паразитарних інвазіях можливі також підвищення пітливості, субфебрильна температура тіла, біль у суглобах, анемія та шкірні висипи.

Як виявляють гельмінтоз?

Виявити захворювання можна тільки за допомогою лабораторного дослідження. Якщо до вашої аптеки звернувся хворий із типовими скаргами, спочатку виключіть можливість інших причин наявних симптомів:

• Чи є у Вас хронічні захворювання органів травної системи, геморой?
• Чи приймаєте Ви будь-які лікарські препарати?
• Чи пов’язана Ваша професійна діяльність з контактом із токсичними речовинами?
• Якщо відвідувач відповів «ні» на ці питання, продовжуйте опитувати далі:
• Чи відзначали Ви раніше нудоту, втрату апетиту, зменшення маси тіла, відчуття сухості в роті, підвищену дратівливість, порушення сну, головний біль, розлад шлунка, біль у животі?
• Чи носять ці ознаки постійний характер?
• Чи маєте Ви домашніх тварин?
• Чи купували продукти харчування (м’ясні, молочні, хлібні вироби чи рибу) на стихійних ринках, у приватних осіб?
• Чи купались в озерах і відпочивали на «диких» пляжах?
• Чи дотримувались правил гігієни під час роботи на дачі, городі тощо?

Якщо була відповідь «так» хоча б на одне із питань, є висока вірогідність гельмінтної інвазії. Порадьте відвідувачу обов’язково звернутися до лікаря.

Як лікують гельмінтози?

Лікування гельмінтозу зазвичай призначає лікар і воно залежить від виду паразита, що спричинив захворювання.

Піперазин. Показання: аскаридоз, ентеробіоз. Діє на нестатевозрілих та статевозрілих аскарид і гостриць обох статей. Активна речовина не порушує оболонку аскарид, тому відсутня небезпека всмоктування токсичних продуктів їхнього розпаду. Ефективність дегельмінтизації при одноразовому прийомі препарату становить 90–95%, при повторному — 100%. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату, органічні захворюваннях ЦНС, епілепсія, хронічна печінкова та ниркова недостатність, нефрит, період вагітності та годування груддю, вік до 3 років [3].

Пірантел. Показання: ентеробіоз, аскаридоз, анкілостомоз, некатороз, стронгілоїдоз, трихостронгільоз (прості і змішані інвазії). Дія препарату призводить до розвитку у гельмінтів спастичного паралічу м’язів. Гельмінти втрачають рухливість і виводяться з організму із каловими масами. Пірантел діє як на статевозрілих, так і на статевонезрілих гельмінтів обох статей, чутливих до препарату, але не є активним щодо міграційних личинкових стадій гельмінтів. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату, одночасне застосування з піперазином, порушення функцій печінки [3].

Левамізол. Показання: аскаридоз, некатороз, стронгілоїдоз, анкілостомоз. Активна речовина також спричиняє деполяризуючий нейром’язовий параліч, внаслідок чого паралізовані гельмінти виводяться з організму нормальною перистальтикою кишечнику протягом 24 год після прийому препарату. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату, агранулоцитоз в анамнезі, спричинений застосуванням ЛЗ, період вагітності і годування груддю [3].

Альбендазол. Показання: кишкові форми гельмінтозів та шкірний синдром Larva Migrans (короткострокове лікування препаратом у низьких дозах): ентеробіоз, анкілостомоз, некатороз, гіменолепідоз, теніоз, стронгілоїдоз, аскаридоз, трихоцефальоз, клонорхоз, опісторхоз, лямбліоз у дітей. Крім того, системні гельмінтні інфекції (тривале лікування препаратом у високих дозах): цистний та альвеолярний ехінококози, нейроцистицеркоз, капіляроз, гнатостомоз, трихінельоз, токсокароз. Препарат діє як на кишкові, так і на тканинні паразити у формі яєць, личинок та дорослих гельмінтів. Антигельмінтна дія альбендазолу зумовлена пригніченням полімеризації тубуліну, що призводить до порушення метаболізму та загибелі гельмінтів. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату, порушення кровотворення, цироз печінки, патологія сітківки, період вагітності та годування груддю, вік до 2 років [3].

Мебендазол. Показання: ентеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, теніоз, некатороз, змішані гельмінтози. Активна речовина спричиняє дегенерацію цитоплазматичних мікротубул гельмінтів, блокуючи засвоювання глюкози, та гальмує синтез АТФ в організмі гельмінта. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, значні порушення функції печінки, період вагітності та годування груддю, вік до 2 років [3].

Для зменшення тягаря гельмінтозів ВООЗ рекомендує призначати щороку або раз у півріччя курс профілактичної дегельмінтації на основі разового прийому однієї дози альбендазолу (400 мг) або мебендазолу (500 мг) [4].

Література

1. Гельминтные инфекции, передающиеся через почву
2. Горленко О.М., Поляк-Товт В.М., Поляк М.А. Гельмінтози: епідеміологія, клініка, діагностика та лікування // Проблеми клінічної педіатрії. — 2013. — № 2 (20).
3. Rx index: Довідник еквівалентності лікарських засобів. — К.: Фармацевт Практик, 2020.
4. Дегельминтизация в целях борьбы с воздействием геогельминтов на здоровье и питание

“Фармацевт Практик” #7-9′ 2020