Холецистит: запалення жовчного міхура
Причини і симптоми холециститу
Найбільш частою причиною захворювання є наявність каменів у жовчному міхурі — калькульозний холецистит. Але причинами розвитку запалення можуть також бути:
- – бактеріальна інфекція, спричинена стафілококом, кишковою паличкою тощо;
- – наявність найпростіших паразитів (лямблій);
- – порушення відтоку жовчі внаслідок вродженої деформації жовчного міхура, дискінезії жовчовивідних шляхів, запальних змін у дванадцятипалій кишці, гострого панкреатиту;
- – малорухливий спосіб життя, нерегулярний прийом їжі;
- – період вагітності.
Певну роль у розвитку захворювання відіграють спадкова схильність, порушення обміну речовин і кровопостачання стінки жовчного міхура, схильність до алергії, статева приналежність (жінки хворіють частіше).
Симптоми холециститу:
- – біль у правому підребер’ї та епігастральній ділянці, який може іррадіювати в праву лопатку, надключичну ділянку, поперек, інколи в ділянку серця, зумовлюючи напади кардіалгії;
- – гіркий присмак у роті, нудота, блювання, здуття живота;
- – зміна характеру випорожнень (запор змінює послаблення);
- – у разі важкого перебігу захворювання можливі ознаки інтоксикації — слабкість, підвищення температури тіла до 38 °С і вище, озноб, головний біль, рясне потовиділення.
Класифікація холециститу
В 90–95% випадків гострий холецистит розвивається у разі перекриття жовчовивідних проток каменем. Більшості таких хворих раніше було встановлено діагноз хронічного холециститу.
Хронічний холецистит характеризується тривалим перебігом із періодами загострення, спровокованими зазвичай вживанням жирної, гострої їжі, міцних алкогольних напоїв. Важким ускладненням калькульозного холециститу є печінкова коліка, що виникає внаслідок перекривання каменем жовчовивідних шляхів і призводить до порушення відтоку жовчі. У крові підвищується концентрація пігментних речовин (в тому числі білірубіну), що спричиняє жовтяницю. Симптоми печінкової коліки подібні до таких при нападі гострого холециститу, проте біль сильніший і зазвичай виникає вночі або раннім ранком. Протягом короткого часу приєднуються ознаки жовтяниці: пожовтіння склер і шкіри, зміна кольору сечі (набуває кольору пива), знебарвлення калу. Такі хворі потребують госпіталізації.
Порушення евакуаторної функції жовчного міхура, обумовлене спазмом, атонією жовчного міхура або наявністю в ньому каменів, може призвести до застою жовчі і розвитку холестатичного (застійного) гепатиту.
Лікування холециститу
Терапія гострого холециститу, як і вибір препаратів, потребує індивідуального підходу і залежить від наявності супутньої патології та перебігу захворювання. Лікування має бути спрямоване на усунення спазму жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, поліпшення відтоку жовчі, боротьбу з інфекцією, виведення і запобігання утворенню нових каменів.
Показанням до призначення антибіотиків є наявність клінічних та лабораторних ознак запалення, позитивних результатів посіву жовчі. Під час нападу жовчної коліки важливо якомога швидше усунути больовий синдром. Симптоматичне лікування холециститу включає використання прокінетиків (домперидон), міотропних спазмолітиків (папаверин, дротаверин, мебеверин) або антагоністів кальцію. Широко застосовують також жовчогінні препарати. Зменшуючи застій жовчі, вони сприяють більш швидкому усуненню запального процесу в жовчному міхурі.
Жовчогінні засоби поділяють на холеретики і холекінетики. Холеретики підсилюють відтік жовчі, стимулюючи підвищення її секреції і збільшуючи об’єм. Холекінетики підвищують тонус гладких м’язів жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, що сприяє виведенню жовчі. За наявності каменів у жовчному міхурі або дискінезії жовчовивідних шляхів за гіпертонічним типом призначають холеретики. І навпаки, при атонії жовчного міхура на тлі хронічного некалькульозного холециститу, при атонічній дискінезії жовчовивідних шляхів показані холекінетики.
До холеретиків відносять препарати, що містять жовчні кислоти, їхні солі та жовч (дегідрохолева кислота, холензим, ліобіл, аллохол та ін.), лікарські засоби рослинного походження (берберину сульфат, флакумін, конвафламін тощо) і синтетичні препарати (осалмід, гідроксиметилнікотинамід, циквалон тощо).
Холекінетики (магнію сульфат, ксиліт, сорбіт, маніт) подразнюють рецептори слизової оболонки кишечнику, стимулюють скорочення гладких м’язів жовчного міхура і розслаблюють сфінктер Одді. Завдяки відтоку жовчі усувається її застій у протоках, попереджується розвиток інфекційних ускладнень і утворення жовчних каменів та зменшується інтенсивність запального процесу.
В комплексній терапії доцільним є застосування відварів лікарських трав, що мають гепатопротекторні властивості: розторопші плямистої, цикорію звичайного, коренів кульбаби, цмину піскового. Виражений холекінетичний ефект виявляють стовпчики і приймочки кукурудзи, пижмо звичайне. Марена красильна, підмаренник справжній і чіпкий, цмин пісковий, квітки дикої моркви, сік чорної редьки, корінь шипшини сприяють розчиненню жовчних каменів.
Лікування хронічного холециститу проводять амбулаторно. Постільний режим показаний тільки в період загострення, яке супроводжується болем у животі і підвищенням температури тіла. Тривале обмеження фізичної активності є недоцільним, оскільки спричиняє застій жовчі. За неефективності консервативної терапії показане оперативне лікування з огляду на загрозу розвитку перитоніту. Хворих з гострим холециститом госпіталізують в стаціонар хірургічного профілю.
Дієта
Важливу роль у лікуванні хворих на холецистит відіграє дієта. У разі гострого холециститу показане голодування протягом 3–4 днів. Рекомендоване часте дробне харчування (4–6 разів на добу), введення в раціон хліба з висівками, сиру, яєчних білків, вівсяної каші, тріски, дріжджів. Хворі на холецистит погано переносять сало, жирні сорти м’яса, птиці, риби. З тваринних жирів дозволено тільки вершкове масло та корисні рослинні (кукурудзяна, соняшникова, оливкова) олії. Ненасичені жирні кислоти, що входять до їхнього складу, сприяють жовчовиділению і покращують функціональний стан печінки. Слід обмежити вживання продуктів з високим вмістом клітковини (капуста, ріпа тощо).
При хронічному холециститі необхідно пити більше рідини. Широко використовують води малої та середньої мінералізації з переважанням гідрокарбонатів, сульфатів, хлору, магнію, натрію, кальцію термальної (35–42 °С) або гіпертермальної (42–50 °С) температури. Мінеральні води (єсентуки № 4, № 17, № 20, миргородська, боржомі, славяновская, нафтуся, іжевська, старорусская, арзні) стимулюють секрецію, розріджують жовч і зменшують її в’язкість. Курс лікування мінеральними водами становить 1–1,5 міс, перерва між курсами — 3–6 міс.
Сліпе зондування
У схему лікування рекомендовано включати так званий тюбаж, або сліпе зондування, для швидкого виведення жовчі з жовчного міхура. Використовують магнієві мінеральні води або суміш курячого жовтка з порошком магнію сульфату (1 чайна ложка), які приймають натщесерце. Потім потрібно лягти на правий бік і на ділянку правого підребер’я покласти теплу грілку. У такому положенні хворий має перебувати протягом 40–60 хв. Іноді рекомендовано за 30–40 хв до проведення цієї процедури прийняти спазмолітик.
Сліпе зондування категорично заборонено проводити при калькульозному холециститі через високу вірогідність виникнення печінкової коліки! Процедура протипоказана також при загостренні холециститу і ерозивно-виразкових процесах в шлунку і дванадцятипалій кишці.
