Статті

Від середнього отиту до туговухості

— Гострий середній отит (ГСО) і біль у вухах, яким він традиційно супроводжується, виникає у третини пацієнтів із патологією ЛОР-органів, — пояснює Ольга Полторак, провізор аптеки № 2 ПП «Ольга» (м. Тульчин).

Захворювання зумовлює запалення слизової оболонки барабанної порожнини, слухової труби і осередку соскоподібного відростка. Проте недуга не виникає без причини, зазвичай їй передує гостра інфекція чи алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів — гострі назофарингіт, риносинусит, вдихання тютюнового диму чи інші екзогенні чинники. Це й може призвести до порушень функцій слухової труби та, як наслідок, — до розвитку запалення в середньому вусі.

У 40–50% випадків основним етіологічним чинником розвитку гострого середнього отиту є Streptococcus pneumoniae, у 30–40% — Haemophilus influenzae. Також гострий отит можуть спричиняти різні мікроорганізми (бактерії) і грибкові збудники, у 10% випадків — віруси (аденовірус, риновірус, вірус грипу).

Раніше основною причиною середніх отитів вважали дитячі інфекції (кір, скарлатина, дифтерія), які зумовлювали бурхливий перебіг і гнійно-деструктивний характер запалення. Найчастіше запальний процес спричиняв високовірулентний гемолітичний стрептокок. Але тепер, незважаючи на зниження частоти дитячих інфекцій, захворюваність на середній отит фактично не змінилася. Гострий середній отит вважають одним із найпоширеніших захворювань у дитячому віці.

Наприклад, у США 42% рецептів на пероральні антибіотики для дітей виписують саме з приводу середніх отитів. Майже 75% дітей за перші 7 років життя хоча б раз занедужують на гострий середній отит. Також дані статистики свідчать, що до року життя 62,4% дітей хворіють на середній отит однократно, а 17,3% — три рази і більше.

Причиною розвитку сенсоневральної туговухості у дорослих у 25,5% випадків є перенесений раніше гострий середній отит або хронічний гнійний середній отит.

Однак не завжди біль у вусі може бути ознакою серйозного захворювання. Наприклад, у багатьох людей вуха болять після прогулянки під час вітряної погоди. Це можна пояснити тим, що внаслідок дії пориву вітру на вушну раковину утворюється болючий синець і шкіра навколо ділянки ураження набуває синюватого кольору. У такому випадку не потрібно ніякого лікування, оскільки з часом біль мине сам собою.

Не менш поширеним чинником є так зване вухо плавця. Якщо у зовнішній слуховий прохід постійно потрапляє вода, вона розм’якшує шкіру і провокує набряк. Що частіше таке повторюється, то вища ймовірність розвитку зовнішнього отиту.

Іноді біль, відчуття закладеності і шум у вухах можуть свідчити про надмірне утворення вушної сірки, яка закупорює вушний прохід. Натомість відчуття сухості у вухах є ознакою недостатньої кількості сірки.

Біль у вухах терпіти найважче

Лікування у разі гострого середнього отиту призначає лікар-отоларинголог індивідуально і відповідно до однієї із трьох стадій захворювання у кожному випадку.

Беручи до уваги, що на кожному із етапів основним симптомом є біль у вусі, сила і вираженість якого залежать від рівня запалення, використання анальгетиків вважають необхідною умовою терапії гострого середнього отиту. Зазвичай призначають нестероїдні протизапальні препарати (таблетки, капсули, розчини) або місцево-анестезувальні лікарські засоби у формі вушних крапель, якщо існує високий ризик розвитку побічних ефектів внаслідок застосування НПЗП.

Водночас антибактеріальні вушні краплі рекомендують лише у разі перфоративних форм отиту, оскільки через неуражену барабанну перетинку ані антибіотики, ані антисептики не проникають. Також варто пам’ятати про ототоксичність вушних крапель, які містять аміноглікозиди.

Читайте також: Лекарственные средства, которые могут вызывать нарушения слуха

Основним методом лікування отитів є емпірична антимікробна терапія. Не всі форми гострого середнього отиту потребують антибіотиків, але таке лікування знижує ризик розвитку мастоїдиту та інших ускладнень.

До прикладу, тривалість курсу антибіотикотерапії у разі гострого середнього отиту в США становить 10–14 днів, у Великобританії — 5 днів, у Нідерландах — 6–7 днів. В Україні стандартним вважається 7-денний курс лікування антибіотиками, а в неускладнених випадках середнього отиту — 5-денний.

Якщо антибіотикотерапія виявилася неефективною, варто шукати причини. Серед них називають неадекватне дозування препарату; недостатню всмоктуваність; низьку комплаєнтність; низьку концентрацію препарату в осередку запалення.

Окрім того, варто нагадати про ті антимікробні лікарські засоби, які не варто використовувати у лікуванні отиту. Насамперед це тетрациклін, лінкоміцин, гентаміцин і ко-тримоксазол. Доведено, що ці препарати малоактивні стосовно S. pneumoniaе і H. influenzae і проявляють побічні ефекти. Зокрема ко-тримоксазол небезпечний ризиком розвитку синдромів Лайелла і Стівенса — Джонсона, гентаміцин — ототоксичністю.

Читайте також: Сколько у человека чувств?

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #6′ 2020