Статті

Коли хворіє волосся

Волосся — похідний елемент шкіри, який в організмі людини відіграє переважно косметичну роль. Проте, як і будь-який інший орган, воно може потерпати від різних патологічних станів, наприклад, гірсутизму, гіпертрихозу і алопеції

Гірсутизм

— Підвищене оволосіння не слід розглядати винятково як косметичний недолік, — застерігає Світлана Климишина, канд. фарм. наук, старший викладач кафедри організації економіки фармації та технології ліків ФПДО ЛНМУ ім. Данила Галицького, — оскільки надлишковий ріст волосся може бути ознакою серйозних захворювань. З інформацією, наведеною в цій статті, варто ознайомитися кожному провізору, до якого за консультацією щодо такої проблеми звертаються відвідувачі аптек.

Під терміном «гірсутизм» розуміють патологічне оволосіння у жінок за чоловічим типом, зумовлене підвищеною чутливістю волосяних фолікулів до нормальної кількості андрогенів. Гірсутизм зустрічається також у дівчаток. При цьому він може бути одним із перших симптомів вірилізації — прояву чоловічих рис у жінки під впливом андрогенів.

Утворення волосяного покриву плода починається на третьому місяці вагітності з появи тоненького та злегка пігментованого пушкового волосся, що вкриває все тільце плода. До кінця внутрішньоутробного періоду пушкове волосся замінюється м’яким тонким непігментованим першородним пушком. У пубертатний період замість нього з’являється товсте тверде пігментоване постійне волосся, ріст якого може або залежати, або не залежати від секреції статевих стероїдних гормонів.

Натомість ріст брів і вій не перебуває у залежності від статевих гормонів, але для повного формування волосяного покриву на тілі, у підкрильцевих (пахвових) ділянках і на лобку необхідна стимуляція гормонами.

При гірсутизмі в андрогенчутливих зонах (обличчя, груди, навколо ареоли соска, живіт, спина, стегна) спостерігається надлишковий ріст пігментованого стержневого постійного волосся, пов’язаний із вмістом статевих стероїдних гормонів. Найпоширеніший конституційний ідіопатичний гірсутизм не спричинений будь-якими помітними патологічними змінами в організмі та може передаватися спадково.

Гірсутизм властивий і низці інших фізіологічних станів, наприклад, нормальному і передчасному статевому дозріванню, вагітності, менопаузі.

Доведено, що ця недуга може розвинутися на фоні прийому деяких ліків, наприклад, андрогенів типу даназолу, глюкокортикоїдів, протизаплідних засобів чи адренокортикотропного гормону. Поза тим, захворювання спричиняють препарати, що містять дилантин, діазоксид, міноксидил, кобальт, гексахлоробензен, стрептоміцин і циклоспорин А.

Слід відзначити, що гірсутизм може бути зумовлений різними захворюваннями яєчників, при яких підвищується секреція андрогенів. У жінок з ідіопатичним гірсутизмом яєчники можуть бути основним джерелом гіперандрогенемії. Адже найчастіше надлишкова кількість андрогенів утворюється саме в полікістозних яєчниках (синдром Штейна – Левенталя). Крім того, надлишок андрогенів у яєчниках утворюється при гіперплазії гілюсних кліток і тека-клітин строми яєчника.

Гірсутизм здатні спричиняти як первинні пухлини яєчника (адренобластома, пухлини, що формуються з гілюсних клітин, текома), так і метастази у цих органах, а також вроджена та набута гіперплазія кори надниркових залоз, аденома і злоякісні хвороби надниркових залоз.

Перебіг захворювання ускладнюють порушення менструальної функції, безпліддя, патологічні маткові кровотечі, анемія. Гірсутизм на фоні полікістозу яєчника часто поєднується з цукровим діабетом.

За статистикою, гірсутизм спостерігається приблизно у 2–10% жінок і може бути настільки вираженим, що змушує жінку застосовувати різні механічні методи видалення волосся. Оскільки гірсутизм свідчить про наявність серйозних патологічних процесів в організмі, таким жінкам потрібна консультація ендокринолога і гінеколога.

Медикаментозну терапію при гірсутизмі призначають після виключення андрогенсекретуючих пухлин. Рекомендовано застосування препаратів андрогенної дії, які пригнічують рівень тестостерону і знижують чутливість волосяних цибулинок до андрогенів.

Гіпертрихоз

— Гіпертрихозом називають надлишкове оволосіння, яке не залежить від секреції андрогенів і не пов’язане з вірилізацією, — зазначає Аліна Циснецька, канд. мед. наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб № 2 ТзОВ «Львівський медичний інститут», дерматолог вищої кваліфікаційної категорії. — Недуга зустрічається у чоловіків, жінок і дітей.

При гіпертрихозі відбувається посилений ріст пушкового волосся при непорушених вторинних статевих ознаках — таке оволосіння не є проявом дисбалансу статевих гормонів.

Причини захворювання поділяють на дві групи: місцевого та генералізованого характеру виникнення, тобто розрізняють локальний і генералізований гіпертрихоз.

Локальний гіпертрихоз спричиняє місцеве хронічне, механічне або хімічне ушкодження, або ж може супроводжувати такі стани, як вроджене розщеплення хребта, невус.

За даними наукової літератури, вроджені або спадкові форми гіпертрихозу трапляються частіше, аніж набуті. Вроджені аномалії охоплюють пушковий гіпертрихоз, відомий також як вроджений загальний гіпертрихоз — рідкісне захворювання, за якого уражається весь шкірний покрив тіла. У світі відомо менше ніж 30 не пов’язаних між собою родинними стосунками осіб із цим захворюванням.

Набуті форми генералізованого гіпертрихозу зумовлені прийомом таких ліків, як дилантин, пеніциламін, діазоксид і гексахлорбензен.

Пушковий гіпертрихоз (зустрічається у дорослих за відсутності такої патології в сімейному анамнезі) також відомий як злоякісний пушок, оскільки він пов’язаний зі злоякісними захворюваннями внутрішніх органів.

Генералізованим гіпертрихозом можуть супроводжуватися різні ураження нервової системи, наприклад, постенцефалітичний синдром, розсіяний склероз, струс мозку й гіперостатична внутрішня краніопатія, або ж такі психічні розлади, як нервова анорексія і шизофренія.

Травматичний гіпертрихоз характеризується посиленим ростом волосся на ділянках рубців, травм і шкіри, що постійно зазнає подразнення.

У чоловіків гіпертрихоз можна запідозрити за надлишковим ростом волосся на обличчі, спині, плечах і ногах, його розцінюють як ознаку атавізму. Власне як атавізм гіпертрихоз проявляється одразу після народження. У немовляти волоссям можуть бути вкриті навіть обличчя і долоні. Такі стани сьогодні добре піддаються лікуванню.

У дітей гіпертрихоз частіше діагностують разом з невусом. Обмежений гіпертрихоз у дітей та дорослих проявляється у вигляді зрощування брів.

Однак для встановлення точного діагнозу зовнішніх проявів недуги недостатньо. Необхідно виключити гормональну природу захворювання і гірсутизм. Пацієнт повинен пройти обстеження у дерматолога та ендокринолога, жінки — у гінеколога. Схему лікування гіпертрихозу підбирають індивідуально.

Якщо гормональних порушень не виявлено, лікування гіпертрихозу полягає у видаленні волосся за допомогою електричної епіляції. Самостійне видалення волосся на обличчі пінцетом чи восковими смужками лише посилює симптоматику захворювання.

У дітей після закінчення процесу статевого дозрівання з метою корекції гіпертрихозу застосовують знебарвлення волосся за допомогою 3% розчину водню перекису чи видаляють надлишок волосся з використанням спеціальних кремів.

Алопеція

— Алопеція — термін, що застосовують для всіх видів облисіння, — пояснює Світлана Климишина. — До них належать дифузне облисіння, вогнищева або гніздова залисина, післяпологове облисіння, жіноче облисіння, чоловіче облисіння та деякі інші.

Жіноче облисіння ще називають андрогенною, а чоловіче — андрогенетичною алопецією. Облисіння, яке настало до 35 років, вважається передчасним і нагадує старече.

Андрогенна і андрогенетична алопеція налічують близько 96% звернень до лікарів. Їхніми клінічними проявами вважаються прогресуюча витонченість волосся на верхньотім’яній і верхньоскроневій ділянках. Діаметр кожної волосини зменшується, і складається враження, що волосся стало менше. Зазвичай процес є генетично детермінованим. Зокрема, у жінок ця проблема може бути пов’язана з патологією яєчників, надниркових залоз і застосуванням деяких пероральних контрацептивів.

Найчастіше зустрічаються дифузні алопеції, причиною яких у більшості випадків є фізіологічне або вікове випадіння волосся, іноді токсичне чи метаболічне. При цій формі алопеції волосся випадає рівномірно по всій волосяній частині голови. Серед причин, що зумовлюють цю патологію, виділяють психофізичну травму, стрес, ендокринні порушення, втрату крові, дефіцит білків і заліза в організмі.

Зазвичай випадіння волосся починається через 60–80 діб з моменту настання причини. Чим швидше людина звернеться до фахівця, тим більшими будуть шанси на зупинення прогресуючої алопеції.

Гніздова алопеція — це випадання волосся на окремій ділянці. Етіологія захворювання до кінця не вивчена. Деякі вчені вважають гніздову алопецію аутоімунним захворюванням. Основним чинником, який провокує цю патологію, вважається стрес. На другому місці — фізичні травми, гострі захворювання внутрішніх органів та інфекції, а також генетична детермінованість. Останнім часом почастішали звернення з так званою тракціонною алопецією, яка настає внаслідок носіння довготривалих зачісок з африканськими косичками. На жаль, процес випадіння, розпочавшись на одній ділянці, може призвести до втрати всього волосся.

Лікування гніздової алопеції проводять за допомогою введення глюкокортикостероїдів у патологічні ділянки, що пояснюється імуносупресивним впливом лікарських засобів. Втім, якщо площина ураження перевищує 50% шкірного покриву голови, така терапія ефекту вже не дасть. Проте правильно підібране системне застосування стероїдів може ефективно запобігти подальшому прогресуванню гніздової алопеції.

Лариса Дедишина

“Фармацевт Практик” #10′ 2020