Статті

Ідеальний працівник для лікарні й аптеки — клінічний провізор!

11/08/2014

Так вважає Олена Коняєва, доцент, канд. мед. наук, завідувач кафедри клінічної фармакології і фармакотерапії ДП «Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського»

— Олено Іванівно, будь ласка, пригадайте історію створення кафедри та обґрунтуйте потребу підготовки фахівців — клінічних провізорів в Україні.

— Кафедра клінічної фармакології і фармакотерапії була створена у 2005 р. Раніше в нашому навчаль­ному закладі викладався курс клінічної фармакології для майбутніх лікарів різних спеціальностей. Якщо говорити образно, то створити нову кафедру вимагало саме життя — клінічні провізори в Україні довели, що вони необхідні.

Буду відвертою: перший рік видався надзвичайно складним, адже на кафедрі було сконцентровано 12 дисциплін. Існували проблеми з фармацевтичними кадрами. Вдячна колегам із Харкова та Запоріжжя, які нас підтримували й допомагали в період становлення. Поки ми готували своїх власних науковців, вони приїздили до Сімферополя читати лекції.

Нині кількість дисциплін на кафедрі скоротилася до чотирьох. Ми викладаємо клінічну фармакологію, фармакотерапію, фармацевтичну опіку та клінічне вивчення лікарських засобів (ЛЗ). Цьогоріч запровадили новий дуже цікавий і важливий елективний курс «Побічні реакції і взаємодія лікарських засобів, особливості застосу­вання у літньому і дитячому віці, при вагітності і лактації» та оперативно створили під нього методологічну базу.

Фундатором кафедри вважається, на жаль, уже покійний, відомий в Україні фармаколог, професор Олексій Бекетов. Роботу ми починали разом. Колектив розвивався і міцнів. Нині на кафедрі маємо трьох доцентів, кандидатів меднаук. Фармопіку викладає досвідчений практичний провізор вищої категорії. Готується до захисту кандидатська робота з фармації.

Що стосується потреби у клінічних провізорах, скажу щиро: спершу також мала деякі сумніви. Спробую пояснити. Я — клінічний фармаколог, тобто займаюся цією наукою на базі ґрунтовних медичних знань. До прикладу, у Росії ця спеціальність вважається лікарською —  студент закінчує 6 курсів медичного факультету, а потім проходить інтернатуру з клінічної фармакології. Це лікар — клінічний фармаколог. Певна річ, такий шлях був мені ближчим і зрозумілішим. Проте тепер усі вагання й побоювання розсіялися: я переконана, що спеціальність «клінічний провізор» необхідна й затребувана в Україні.

Лікарям надзвичайно важко орієнтуватися у величезній кількості зареєстрованих у державі препаратів — понад 13 тис. Виникає чимало проблем із побічними ефектами, взаємодією ЛЗ. Окреме пи­тання — локаль­на формулярна система. У лікарняних стаціонарах немає фахівців, які б розуміли, що таке лікарський формуляр і що з ним ро­бити. Із досвіду працевлаштування наших випускників у медзакладах можу стверджувати, що адміністрація клінік уже за кілька місяців починає розуміти, яку колосальну користь вони приносять. Ро­боти багато, відповідальність велика. Клінічні провізори до цього готові, лікарі — ні.

— Чому так відбувається?

— У навчальній програмі з клінічної фармакології студенти-медики мають 30 годин, а студенти-фармацевти — більше 200. Крім того, на відміну від майбутніх лікарів, вони досконало вивчають предмет «фармакотерапія», який на медичних спеціальностях не викладається. Клінічні провізори опановують як окремі дисципліни доказову медицину, основи медичних знань, фармакоекономіку, фармакоепідеміологію, клінічне вивчення  лікарських засобів.

На кафедрі проводиться наукова робота. Студенти займаються вивченням й аналізом побічної дії та побічних реакцій ліків, інформація про які надходить до мене як до керівника регіонального відділення служби фармаконагляду АР Крим. Кілька робіт стосувалися дослідження джерел надходження інформації про  лікарські засоби до лікарів різних спеціальностей, вивчення якості життя при лікуванні гастроентерологічної патології, комплаєнсу кардіологічних хворих. Цього року одна дипломна робота присвячена експертній оцінці якості фармакотерапії хворих на артеріальну гіпертензію з використанням методики, запропонованої львівським професором А.Б. Зіменковським та затвердженої МОЗ України. Теоретичні знання, отримані на лекціях і семінарах, закріп­люються практикою. Клінічні провізори на нашій кафедрі проходять два види практики. Із клінічної фармакології — в університетській лікарні. Упродовж трьох тижнів працюють у різних відділеннях стаціонару й поліклініці та навчаються проводити експертизу якості лікування. Варто наголосити, що виявляється чимало помилок у терапії щодо взаємодії препаратів, вибору й комбінації, раціонального використання.

Практику з фармопіки студенти проходять в аптеках. В її рамках відбуваються навчально-практичні семінари, зустрічі з медичними представниками.

Іншими словами, рівень підготовки клінічних провізорів є значно вищим за підготовку лікаря щодо сучасних тенденцій розвитку фармацевтичної науки і практики. Лише клінічні провізори здатні грамотно й ефективно проводити фармакоекономічний аналіз для ство­рення локального формуляру, кваліфіковано здійснювати фармнагляд у лікарні, контро­лювати побічну дію і побічні реакції препаратів.

Прикро, проте лікарі не завжди це усвідомлюють. «А чого це нас хтось буде вчити?» — найтиповіша реакція. Тому ми налаштовуємо своїх студентів на дипломатичну роботу з медиками, пояснюємо, що вони будуть допомагати, а не контролювати чи карати. З іншого боку, вони не мусять намагатися сподобатися, головне — якісно виконувати свою роботу.

Очевидна причина небажання дипломованих клінічних провізорів йти у лікарні — низька зарплата. Але це вже проблема загальнодержавного рівня.

— Віднедавна клінічні провізори мають право працювати й в аптечних закладах.

— Як на мене, клінічний провізор в ап­теці — без перебільшення ідеальний працівник. На жаль, навіть ті керівники аптечних мереж, які беруть на роботу клінічних провізорів, до кінця не розуміють їхньої ролі й можливостей, бо ставлять за перший стіл, як і фахівців загальної фармації. Це докорінно хибний підхід до формування ефективної кадрової політики. З огляду на глибинний рівень підготовки клінічного провізора його місце в аптеці — за столом консультанта. Ця посада не для лікаря-терапевта, а саме для клінічного провізора. Маємо показовий приклад: наша випускниця успішно працює провізором-консультантом в одній з аптек Феодосії. Керівництво і колеги в захваті: у цей аптечний заклад черги найдовші в місті. Люди масово звертаються до компетентного працівника, відповідно, прибутки аптеки зростають. Аналогічна ситуація в одній з аптек Парте­ніта — до клінічного провізора-консультанта годі доступитися.

Що цікаво, переваги клінічних провізорів одразу помічають колеги — провізори загальної фармації: а звідки ви це знаєте, нас так не вчили. Справді, у клінічних провізорів глибокі та міцні медичні знання.

На мою думку, корінь неадекватного сприйняття клінічних провізорів — у прогалинах українського законодавства, коли фахівці вже були, а офіційних робочих місць для них не існувало. Це негативно вплинуло на імідж і авторитет клінічних провізорів. Чимало студентів перевелися на спеціальність загальна фармація, абітурієнти припинили подавати заяви. Після внесення змін до 33-го наказу, де зазна­чено, що клінічні провізори можуть працювати в аптеці, але не очолювати її, ситуація змінилася на краще.

— Кримський медичний університет належить до тих небагатьох навчальних закладів України, де справді дбають про працевлаштування своїх випускників.

— Вважаю недоліком відсутність у Кримському медичному університеті інтернатури для клінічних провізорів. Наші випускники проходять інтернатуру в Харкові. Якби ми мали таку можливість і знали, хто з них піде в аптеку, а хто — в лікувально-профілактичний заклад, готували б фахівців прицільно — для аптечних закладів і для лікарняних стаціонарів.

Працевлаштування молодих спеці­алістів — складна проблема для всієї країни. Що стосується клінічних провізорів, то направляти до лікарень могли б бюджетників. Проте державного замовлення у нас уже другий рік поспіль немає. А студенти, які навчалися за контрактом, ідуть туди, куди самі хочуть.

Скажімо, дуже багато наших випуск­ників-клінічних провізорів працюють медичними представниками вітчизняних і закордонних фармацевтичних фірм. Ось де на фахівців, які бездоганно обізнані з усіма аспектами клінічних випробувань лікарських засобів, чекають із нетерпінням! Вони витримують величезний конкурс, успішно працюють і отримують за свою працю добру винагороду.

До речі, клінічні випробування — четвер­та сфера, де після аптеки, лікарні чи медичного представництва може знайти собі гідне застосування клінічний провізор. Маємо випускницю, яка працює в галузі клінічних випробувань протиракових препаратів у республіканському онкологічному диспансері.

Останнім часом зазнає суттєвих змін фармацевтичне законодавство. Відтак у лікарняних закладах один штатний клінічний провізор передбачений уже не на 300 ліжок, а на 150. Також спеціа­лісти цього профілю можуть розраховувати на штатну ставку в центрах СНІДу, протитуберкульозних диспансерах і трансплантології, що пояснюється моніторуванням ліків, які закуповуються за бюджетні кошти. Як бачите, поле для діяльності клінічних фармацевтів доволі широке.

 

Думка експерта

Олександр Єзерницький, клінічний провізор Кримського республіканського закладу «Клінічне територіальне медичне об’єднання «Університетська клініка»

— Мій практичний досвід на посаді клінічного провізора становить близько року. Основні обов’язки відповідно до посадової інструкції — здійснення фармнагляду; створення локального лікарського формуляру; консультаційна допомога лікарям; допомога в розрахунках дозування психотропних і наркотичних засобів.
Багато уваги приділяю роботі з лікарями різних відділень багатопрофільної Університетської клініки (а вона розрахована на 1188 ліжок) щодо виявлення побічної дії і побічних реакцій  лікарських засобів, повідомляю ці дані у регіональне відділення служби фармаконагляду. Створення локального лікарського формуляру також тісно пов’язане
з фармнаглядом. Адже моніторинг побічних реакцій чи відсутність ефективності є одним із критеріїв внесення лікарських засобів у формуляр, як і наявність препарату в уніфікованих протоколах і клінічних рекомендаціях.

Розмовляла Лариса Дедишина

“Фармацевт Практик” #9′ 2013

 

https://rx.ua
ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ