Інфекції, що передаються статевим шляхом
Щодня реєструють більше 1 млн випадків зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)
За оцінками, щорічно відбувається 376 млн нових випадків зараження хламідіозом, гонореєю, сифілісом або трихомоніазом. Більш як 500 млн осіб хворі на генітальний герпес, спричинений вірусом простого герпесу. Понад 290 млн жінок мають інфекцію, зумовлену вірусом папіломи людини [1].
Більшість ІПСШ мають безсимптомний перебіг або проявляються лише незначно вираженими симптомами, в результаті чого можуть тривалий час залишатися невиявленими. ІПСШ є національною проблемою системи охорони здоров’я України. За офіційними даними, в нашій країні щороку реєструють близько 400 тис. нових випадків ІПСШ [2].
Головні збудники
Відомо, що статевим шляхом можуть передаватися більше 30 різних бактерій, вірусів і паразитів. Найвищі показники захворюваності ІПСШ асоціюються з вісьмома з цих патогенів. Чотири з цих восьми інфекцій — сифіліс, гонорея, хламідіоз і трихомоніаз — на даний час є виліковнимим. Інші чотири інфекції є вірусними і не лікуються — це гепатит В, вірус простого герпесу, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) та вірус папіломи людини [1].
Зокрема, Chlamydia trachomatis — найчастіша причина виліковних бактеріальних інфекцій, що передаються статевим шляхом, у всьому світі. В більшості випадків інфекція проявляється як уретрит у чоловіків та як ендоцервіцит у жінок [3].
Своєю чергою, Mycoplasma genitalium хоча й не належить до головних збудників ІПСШ, також визнана патогеном, що передається статевим шляхом. Мікроорганізм спричиняє гострий і хронічний негонококовий уретрит у чоловіків, і все більше даних свідчать про те, що він також є причиною цервіциту та запальних захворювань органів малого таза у жінок [4]. Обмежена доступність діагностики стимулювала так зване синдромне ведення пацієнтів, що призвело до широкого поширення стійкості до протимікробних препаратів. Тобто, попри те, що протимікробні препарати кількох класів активні проти M. genitalium, існує значна стурбованість з приводу появи невиліковних штамів.
Шляхи передачі
ІПСШ передаються переважно під час статевого контакту, включаючи вагінальний, анальний і оральний секс. Крім того, ряд ІПСШ передається нестатевим шляхом, наприклад, через кров або препарати крові. Багато ІПСШ, включаючи хламідіоз, гонорею і головним чином гепатит В, ВІЛ та сифіліс, можуть також передаватися від матері до дитини в період вагітності та під час пологів.
Симптоми
Перебіг ІПСШ можливий без явних симптомів хвороби. До поширених симптомів ІПСШ відносять вагінальні виділення, виділення з сечовипускального каналу або відчуття печіння при сечовипусканні, генітальні виразки і біль у животі.
Однак низка захворювань супроводжується доволі специфічними симптомами. Наприклад, венерична лімфогранульома — виразкова інфекція статевих органів, спричинена деякими сероварами Chlamydia trachomatis, має три стадії інфікування:
- – первинна стадія характеризується появою безболісної виразки статевих органів або папул;
- – вторинна стадія проявляється розвитком односторонньої або двосторонньої болючої пахової та/або стегнової лімфаденопатії (також званої бубонами);
- – пізня стадія відрізняється повою стриктур, фіброзу і свищів в аногенітальній ділянці [5].
ІПСШ та ВІЛ
За результатами низки досліджень встановлено, що наявність ІПСШ значно підвищує ризик передачі ВІЛ статевим шляхом. До інфікування ВІЛ призводять сифіліс, генітальний герпес, гонорея, хламідіоз, трихомоніаз, кандидоз, мікоплазмоз та інші венеричні інфекції. Зокрема, герпес і сифіліс можуть більше ніж у три рази підвищувати ризик зараження ВІЛ [1, 2].
Ерозії та виразки, запалення, ушкодження тканин, зумовлені ІПСШ, знижують активність факторів захисту організму від зараження ВІЛ. Крім того, вони зумовлюють масову міграцію в слизові оболонки макрофагів і лімфоцитів, що є джерелом ВІЛ. Отже, наявність ІПСШ підвищує уразливість до ВІЛ та зумовлює інфікування ВІЛ-негативних осіб. Крім того, ІПСШ призводять до передачі ВІЛ від ВІЛ-позитивної особи [2].
Наслідки
В деяких випадках ІПСШ можуть мати серйозні наслідки для репродуктивного здоров’я крім безпосереднього впливу самої інфекції (наприклад, безплідність або передача інфекції від матері до дитини). З 2016 р. 998 000 вагітних жінок були інфіковані сифілісом, що спричинило більше ніж 200 000 випадків мертвонародження і загибелі новонародженого.
Інфекція вірусу папіломи людини щорічно призводить до 570 000 випадків захворювання на рак шийки матки і більш ніж до 300 000 випадків смерті від цієї форми раку.
Такі ІПСШ, як гонорея і хламідіоз, є основними причинами запальних захворювань органів малого таза і безпліддя у жінок [1].
Лікування та профілактика
На сьогодні є ефективні засоби для лікування деяких ІПСШ.
Три бактеріальні (хламідіоз, гонорея і сифіліс) і одна паразитична ІПСШ (трихомоніаз) зазвичай виліковні за допомогою наявних ефективних схем однодозового прийому антибіотиків.
При герпесі та ВІЛ найефективнішими є антиретровірусні препарати, які можуть зменшувати вираженість симптомів хвороби, не забезпечуючи при цьому повного виліковування.
Для лікування гепатиту В використовують імуномодулятори (інтерферон) і антиретровірусні препарати, які допомагають боротися з вірусом і уповільнюють руйнування печінки.
Останніми роками стійкість ІПСШ, зокрема гонореї, до антибіотиків швидко зростає, що звужує спектр варіантів лікування. Програма з епіднагляду за стійкістю гонококка до протимікробних препаратів (Gonococcal AMR Surveillance Programme — GASP) виявила високі показники стійкості до хінолонів, все більшу стійкість до азитроміцину та виникнення стійкості до цефалоспоринів розширеного спектра — препаратів останньої лінії. Знижена чутливість збудника гонореї до цефалоспоринів розширеного спектра дії на тлі існуючої стійкості до пеніциліну, сульфамідів, тетрацикліну, хінолонів та макролідів ставить гонокок до ряду мікроорганізмів, що мають множинну лікарську стійкість. Відзначається також стійкість інших ІПСШ до протимікробних препаратів, хоча поки залишається менш поширеним явищем, що робить критично важливими профілактику ІПСШ та їхнє якнайшвидше лікування [1].
Для запобігання поширенню інфекції та з метою профілактики рецидивів важливою складовою у терапії пацієнтів з ІПСШ є консультування щодо безпечного сексу та лікування сексуальних партнерів.
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
- Инфекции, передаваемые половым путем (ИППП). 14 июня 2019 г. Бюллетень ВОЗ
- Мавров Г.І. Особливості діагностики та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, в осіб із груп ризику, уразливих щодо інфікування вірусом імунодефіциту людини. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2011:1.
- Malhotra М. et al. Genital Chlamydia trachomatis: anupdate. Indian J Med Res. 2013 Sep;138(3):303-16.
- Gnanadurai R., Fifer Н. Mycoplasma genitalium: A Review. Microbiology (Reading). 2020 Jan;166(1):21-29.
- Rawla Р. et al. Lymphogranuloma Venereum. Stat Pearls [Internet]. March 19, 2021.
