Історія кримської фармації
Історія розвитку кримських аптек бере початок із 18 листопада 1823 р., коли в місті Євпаторії по вул. Морській (зараз — Караєва), 4 відкрився перший заклад аптекарського помічника В. Шпурха (нині — Євпаторійська аптека-музей, в її експозиції представлені посуд, ручне обладнання й механізми, що застосовувалися під час виготовлення лікарських форм, старовинні прейскуранти різних ліків). Таврійська губернія складалася тоді із 7 повітів. У 1845 р. в ній налічувалося 15 вільних аптек
«Для удобства нуждающейся публики»
У 1874 р. залізниця зв’язала з континентом губернський центр Сімферополь. Розпочалося заселення околиць. В Євпаторії з’явилися невеличкі фаб-рики, майстерні, збільшилася кількість мешканців. В архівах зберігся документ про засну-вання другої аптеки. У 1895 р. на засіданні Євпаторійської міської управи слухалася заява провізора М. Ракицького «коим ходатайствует о выдаче удостоверения в том, что предполагаемая им к открытию вторая аптека по своему местоположению представляет удобство для нуждающейся в ней публики и об определении расстояния предполагаемой к открытию аптеки в доме Тютюнджи от существующей ныне таковой…».
Як бачимо, аптеки відкривали в будинках, зручних за місцем розташування для мешканців міста. Також відкриття аптечної мережі суворо регламентува-лося з метою створення найбільш оптимальних умов для власників аптек й усунення конкуренції між ними.
У 1903 р. на вулиці Лазаревській в Євпаторії звели двоповерхову кам’яницю, де в 1909 р. про-візор Якобсон відкрив третю приватну аптеку.
Однак на шляху створення нових закладів поставало чимало перепон. Так, у 1900 р. у Сімферополі на 48,8 тис. населення дія-ли лише три аптеки. Із 1882 р. в Алушті, із 1888 р. в Сімферополі та з 1892-го у Судаку працю-вали земські аптеки — закла-ди без права вільного продажу ліків, тобто препарати відпускали лише тим, хто проходив стаціонарне або амбула-торне лікування. Інший відпуск медикаментів був заборонений.
Після встановлення в листопаді 1920 р. у Криму радянської влади аптечна справа була націоналізована
Аптеки вдавалося придбати особам, які не мали жодного стосунку до фар-мації. Чимало власників здавали їх в оренду, а орендарі — управляючим. У такий спосіб від однієї аптеки намагалися отримати подвійний прибуток — і власник, і орендатор.
Більше аптек — більше аптекарів
Після встановлення в листопаді 1920 р. у Криму радянської влади аптечна справа була націоналізована. У той період на півострові вже функціонували 58 аптек. Колишній земський аптечний склад реорганізували в центральний аптечний склад.
Відповідно до постанови Кримської Ради народних комісарів від 31.03.1925, був затверджений статут аптечного об’єднання «Крим-аптекоуправління», а через 4 мі-сяці у Кримській республіці організоване Кримське аптечне управ-ління шляхом злиття Кримдержмедторгу і 6 районних аптечних об’єднань, облас-ного складу, 5 районних складів, 49 аптек і 4 аптекарських магазинів.
У 1930 р. переглянули стан сільської аптечної мережі й покращили медикаментозне обслуговування сільського насе-лення Криму. Також аптечна мережа розширилася в містах Керчі, Ялті та Бахчисараї. Загальний товаро-обіг в аптечній мережі півострова зростав рік у рік і в 1940 р. досяг 26,5 млн рублів.
Кількість аптек у Криму збільшилася із 67 у 1928 р. до 104 аптек і 125 аптечних пунктів у 1940-му. До 1922 р. у Сімферополі діяли 9-місячні курси із вдосконалення знань практикантів. Цього ж року у Сімферополі відкрився фармацевтичний технікум, який забезпечував кадрами всю аптечну мережу області. Пізніше навчальний заклад реорганізували у фармацевтичну школу в Ялті.
Велика Вітчизняна війна нанесла аптечному господарству величезних втрат: на окупованій території Криму німецьким військами було знищено, зруйновано й пограбовано 69 аптек, 14 аптекарських магазинів, обласний аптечний склад, 8 контрольно-аналітичних лабораторій, галеново-фармацевтичне виробництво, 6 міжрайконтор. У цілому збитки стано-вили 27 млн рублів.
Після звільнення Криму в 1944 р. відновило роботу Кримаптекоуправління, відкрилися 5 міжрайконтор, контрольно-аналітична лабораторія, аптечний склад, оптика та 29 аптек.
У роки першої післявоєнної п’ятирічки особливу увагу приділяли зміцненню матеріально-технічної бази аптечного господарства. У цей період кількість аптек зросла до 14, а аптечних пунктів стало 187.
Під час другої п’ятирічки капітально відремонтували близько 40 об’єктів, виготовили нові меблі й обладнання для аптек. Була ліквідована дефектура (відсутність) стрептоміцину й пеніциліну, покращилося постачання аскорбінової кислоти і протитуберкульозних препа-ратів. Заготовлено 12 т дикорослої лікарської сировини.
Із 1 січня 1954 р. аптечна мережа Криму увійшла до складу Головного аптечного управління МЗ УРСР і налічувала 99 аптек із загальним товарообігом майже 50 млн руб-лів. В аптечних закладах Криму працювали 89 провізорів і 422 фармацевти.
Задля поліпшення організації лікарсь-кого забезпечення населення, лікарняно-профілактичних і санаторно-курортних закладів при центральному аптечному складі в 1964 р. був організований відділ інформації, а в Сімферополі, Севастополі, Керчі, Ялті та Євпаторії відкрилися довідкові столи. Номенклатура лікарських препаратів і виробів медичного призначення становила близько 2 тис. найменувань.
Підготувала Лариса Дедишина
