«На хворих у шпиталь»: з історії середньовічних шпиталів Львова
Вважається, що братські шпиталі середньовічного Львова започаткували систему народної охорони здоров’я в Україні
Найбільш раннім джерелом, де згадується про заснування першого шпиталю у Львові, є праця Я. Альнпека (XVII ст.), де ідеться про те, що після придушення поляками повстання у 1372 р. «німці побудували у Краківському передмісті дерев’яний римо-католицький костьол св. Марії Сніжної і при ньому шпиталь св. Духа». Український історик Галицької Русі Д. Зубрицький з цього приводу зазначив: «У 1377 р. міщани львівські, а особливо німці, заснували шпиталь під ім’ям св. Єлизавети з належним йому фондом для утримання перестарілих і хворих».
Заснування шпиталів для корінного населення Львова нерозривно пов’язане з діяльністю братств, які, починаючи з XV–XVI ст., виникають у містах при православних церквах. Поступово братства перетворювалися на політичні організації українських міщан, що боролися проти насильницької полонізації і окатоличування.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)
Перший шпиталь, створений українським населенням Львова, належав львівському Успенському братству. Згадка про нього в радянській медичній історичній літературі належить А.Ф. Мальцеву, який вважає датою його заснування 1590 р. Натомість український історик І.П. Крип’якевич стверджує, що шпиталь існував вже у 1522 р. і спочатку знаходився у центрі міста на вулиці Руській, а потім у Краківському передмісті — в Онуфріївському монастирі.
Шпиталь Львівського Успенського братства проіснував більше 250 років. Відомості про нього збереглися в багатьох історичних документах. Зокрема, згадується про поїздку посланців братства до Москви з проханням про матеріальну допомогу. У спеціальній грамоті від 14 червня 1592 р., адресованій «многоименитому роду российскому всякого достояния и сана», виданій братством делегації на право збору пожертв, говорилося, що братський «храм огнем погоревши даже до основания расыпася, такожде больница и вся домы церковные расыпашася и не сооружено стоит в поругание и поношение от иноверных». Прохання про матеріальну допомогу містилося і в листах до царя Федора Івановича, і до боярина А. Щелканова. Братство писало, що «больницу на том же монастиру, которую начахом каменеем здати множества ради нищих, которые служащие от иноверных нам накидают больных и под стенами гнойны скончеваются, понеже тесно место жития нашего внутр града имамы и домы наши огнем погоревши зело обнищаша». На лічницю було дано «десять рублев», про що згадується у грамоті «Лист от великого царя».
Монастир святого Онуфрія (Львів)
За клопотанням братства 11 березня 1637 р. польський король затвердив грамоту Львівського старости від 8 жовтня 1836 р. про звільнення «зубожілого шпиталю релігії грецької від різних податків, орендної плати і повинностей». У 1655 р. лічниця згоріла, проте вже в 1659 р. була закладена кам’яна будівля, яку зводили три роки. Про це свідчить запис у «Літописі братства»: «1662 р. відновлений кам’яний шпиталь при Онуфріївському монастирі. Витрачено 1844 злотих и 9 грошей». Відновлений шпиталь діяв аж до 1786 р.
Окрім шпиталю Успенського братства, у Львові було ще три лічниці. Їх утримували Миколаївське, Благовіщенське і Богоявленське братства, які об’єднували українців, що мешкали у передмістях Львова.
Найстарішим у львівських передмістях був шпиталь Богоявленського братства. Професор І.П. Крип’якевич встановив, що перша згадка про цей медичний заклад датується 1538 р. У статуті братства від 26 січня 1591 р. зазначено, що «передміщани львівської галицької брони (Галицького передмістя) ктитори храму святого богоявлення» почали «лікарню убогих своїх відвідувати і будувати». На «вулиці Гончарській стояли близькі до самого міста братська школа руська и шпиталь руський». У 1677 р. міщани добилися дозволу на будівництво заводу і право варити там пиво на «утримання шпиталю».
Датою заснування шпиталю Миколаївського братства вважався 1673 р. Однак професор Крип’якевич, посилаючись на неопублікований акт, зазначає, що ще в 1623 р. братство мало намір «будувати дім під школу і шпиталь для хворих і немічних людей». Діяла лічниця у Краківському передмісті, де й донині збереглася братська Миколаївська церква.
Шпиталь Благовіщенського братства (заснований у 1542 р.) також розміщувався поряд з братською школою. В актах міської ради він згадується лише з 1606 р. у зв’язку з пожертвою «30 флоренів польських».
Про всі названі шпиталі збереглися відомості як про діючі до 1722 р.
Читайте також: “Народна лічниця” – перша українська лікарня в Галичині
З 1743 р. у Краківському передмісті діяла ще одна лікарня, що належала П’ятницькому братству. Цей братський шпиталь «складався зі шпитальної кам’яниці вартістю 100–170 злотих, з поряд стоячих комірок і хліва для корів. В середині подвір’я стояв дошками оббитий колодязь. При будинку був городик, обведений парканом в 37 злотих».
Шпиталі очолювали дозорці, або провізори, з числа старійшин братства, яких періодично переобирали.
Постійними мешканцями братських шпиталів були бідні й убогі, а також хворі міщани. Так, в 1643–1644 рр. у шпиталі Успенського братства перебували «хворі учні братської школи» і якась «хвора Ніна», у 1645 р. лежав і помер у лічниці якийсь гайдук, у 1653 р. на лікування прийняли «хлопця шляхетного хворого». Збереглися дані про видачу хворим грошей на харчування. Наприклад, у братських книгах є запис від 27 травня 1690 р. про виділення «хворому бідняку на хліб 22 гроші», «Хомі хворому дали 2 флорени». А у заповіті відомого члена Успенського братства Костянтина Корнякта зазначено, що він частину грошей призначає на «хворих в шпиталь».
Існування братських шпиталів мало величезне значення для найбіднішого українського населення тодішнього Львова та околиць міста, адже українців не хотіли приймати у польські лікарні. Братства були повноправними господарями у шпиталях. На відміну від монастирських лічниць, які утримувалися за церковні кошти, братські шпиталі, як друкарні і школи, існували за рахунок всіх членів братства.
Фото: Ігор Садовий
“Фармацевт Практик” #10′ 2020
