Статті

Історичні аптеки Львова

Аптека-музей «Під Чорним орлом»

Заснував аптеку військовий фармацевт Наторп у 1735 р. У 1773 р. засновник продав свій заклад магістру Антону Пеца, за якого аптекою управляв магістр Кароль Шерф. У 1805 р. (власник — магістр А. Соломон) аптека згадується як «циркулярна». Такий статус присвоювали аптечним закладам австрійської монархії у разі, коли їхнього власника обирали і призначали головою колегії аптекарів. Аптека «Під Чорним орлом» була «циркулярною» впродовж цілого століття.

Основною її діяльністю був відпуск ліків за рецептами. Тут готували настоянки, екстракти, еліксири, сиропи, мазі, пасти, лікувальні вина. Окрім ліків, виробляли ще й косметичні засоби.

Аптекарі закладу мали велику кількість аптечного устаткування, добре обладнану лабораторію з витяжними і сушильними шафами, перегонним кубом, який за необхідності можна було трансформувати для перегонки спиртовмісних речовин. Тут також готували галенові препарати, для чого використовували перколятори, преси для відтискання рослинних соків, дозувальні преси для виготовлення гемороїдальних свічок і глобул, набори різноманітних млинків, таблеткові і пілюльні машинки, великий набір ступок і аптечних ваг.

З 1837 до 1897 р. у закладі працював асистентом магістр фармації Вінцент Яблоновський — знаний практик і теоретик, що прославився друкованими працями з аптечної технології, фармацевтичної деонтології, педагогіки. З 1882 р. він завідував фармацевтичною школою та хімічною лабораторією Галицького товариства аптекарів, з 1884 р. редагував щомісячник «Журнал товариства аптекарів».

У протоколі засідання Колегії аптекарів 10 жовтня 1874 р. як власник аптеки «Під Чорним орлом» згадується доктор філософії і фармації Кароль Склепінський. Він відремонтував і оздобив аптеку так, що львів’яни пишалися нею як найгарнішою в місті.

До 1923 р. власником аптеки «Під Чорним орлом» був Антоній Склепінський. В грудні 1909 р. він здобув звання доктора філософії і фармації Львівського університету.

У 1923 р., під час панування панської Польщі, аптеку в родини Склепінських купив Михайло Терлецький і володів нею до 1939 р. У 20‒30-х роках Михайло Терлецький був єдиним українцем ‒ власником аптеки у Львові.

У 1966 р. у старовинній аптеці було створено музей історії фармації, якому 1972 р. присвоєно почесне звання «Народного».

В експозиції унікального комплексу зібрана рідкісна колекція аптечного посуду для зберігання лікарських засобів –‒ керамічні амфори XVI ст., порцелянові, фаянсові, скляні, дерев’яні штанглази; кам’яні, чавунні, порцелянові, мідні, мармурові, агатові аптечні ступки. У залах музею представлені прості і художньо оздоблені найрізноманітніші ваги; таблеткові машини, преси, сушильні шафи, багата колекція вимірювальних приладів.

Історичну цінність становлять документальні експонати і рецептурні журнали, матеріали про діяльність Галицького товариства аптекарів, яке було створене в 1868 р., оригінали дипломів лікарів і фармацевтів XIX‒XX ст., серед яких і диплом останнього власника аптеки ‒‒ Михайла Терлецького.

Велика музейна бібліотека містить понад тисячу старовинних медичних книг, понад дві тисячі періодичної фармацевтичної літератури і, зокрема, В’юртемберзьку фармакопею 1778 р., підручник Галена 1788 р., німецьке видання фармацевтичного словника 1778 р.

Аптека «Під Золотою зіркою»

Заснована у 1826 р. Петром Міколяшем. Спершу в ній виготовляли невелику кількість ліків з хімікатів і сировини, яку отримували від гуртових підприємств з Відня. З 1852 р. при аптеці почала діяти хіміко-фармацевтична лабораторія, яка згодом перетворила її на виробничий комплекс, що постачав свою продукцію багатьом провінційним аптекам. Тут, окрім ліків, виготовляли саліцилову воду, м’ятні і м’ясні порошки, каву здоров’я, газовані води.

П. Міколяш зумів організувати відпуск лікарських засобів та інших аптечних товарів зі своєї аптеки лікарням, військовим шпиталям, регіональним аптекам. Оминувши гуртовиків, він налагодив зв’язки з найбільшими тогочасними фірмами, такими як «Є. Мерк», «Баєр», «Ля Рош», «Кнолль», «Шерінг», забезпечивши собі великі кредити і торгові знижки.

У 50‒60-х роках XIX ст. в аптеці працювали магістри фармації Ігнацій Лукасевич та Ян Зех. В аптечній лабораторії їм вдалося очистити і перегнати бориславську нафту спочатку до «білої скельної олії», що звільнило П. Міколяша від її імпортування з Італії. Тоді з «білої скельної олії» виготовляли модні косметичні мікстури, ліки, що застосовували при відмороженнях, краплі від глистів, дерматологічні мазі. Пізніше магістри перегнали нафту до фракції гасу, який запропонували використовувати з метою освітлення. У 1853 р. бляхар І. Братковський сконструював першу гасову лампу. Березневими вечорами вона освітлювала вітрину аптеки «Під Золотою зіркою». 31 липня 1853 р. у міському шпиталі лікар Заорський зробив першу термінову операцію при штучному гасовому освітленні.

До середини XIX ст. аптека «Під Золотою зіркою» була найбільшим фармацевтичним закладом у Галичині. З часом аптека перейшла до рук сина, згодом ‒‒ внука П. Міколяша. Після розбудови аптеки у 1890 р. вона стала однією з найбільших в Європі. Лабораторія, оснащена найновішим обладнанням, розпочала масове виробництво лікарських препаратів, що дозволило власнику провадити гуртову торгівлю. На складах нагромаджувався запас ліків, тому внук засновника Генрик Міколяш у 1900 р. відкрив фармацевтичну фірму «П. Міколяш і Сп».

У 1910 р. власники фірми організували фармацевтичну фабрику «Лаокоон», де виготовляли галенові препарати, пластирі, штучні засоби для ванн, а також ліки в ампулах. Завдяки цьому відпала необхідність закуповувати товар за кордоном. У 1913 р. фірма «Лаокоон» брала участь у Міжнародній виставці фармацевтичних препаратів у Відні, на якій здобула за свою продукцію Золоту медаль і отримала Почесний диплом.

Тепер у приміщеннях аптеки працює ресторан.

Аптека № 3 (Аптека фармацевтичної фабрики)

Згідно з архівними документами у 1888 р. на вул. Дворніцького (тепер вул. Свєнціцького) був одноповерховий будинок Ігната Брунека. У 1912 р. завершили надбудову другого поверху, де розмістилися кімнати готельного типу. А на першому поверсі діяла невеличка аптека, поряд було декілька кімнат для консультацій лікарів.

Після Першої світової війни тут працювало товариство страхової медицини, яке обслуговувало працівників львівських підприємств торгівлі. Цьому товариству й належала аптека.

У зв’язку з розбудовою міста у 1928 р. було запроєктовано будівництво нового триповерхового корпусу аптеки з лабораторією для виготовлення лікарських засобів. Господарство належало відомству «Обеспечальность сполучна», а аптека з лабораторією називалася  «Аптека центру соціального забезпечення» і підпорядковувалася варшавським закладам забезпечення на випадок епідемії.

Відповідно до технічної документації будівництво велося протягом восьми років і завершилося перед Другою світовою війною. Поряд з аптекою у будівлі розмістилися цехи для таблетованого виробництва, дистиляційної, склодувної майстерні, галенового виробництва, фасувальної та аналітичної лабораторій. Третій поверх був обладнаний для канцелярії та матеріальних кімнат.

У 1933‒1939 рр. аптекою керував Герман Еманцель. У 1939 р. лабораторію націоналізували. Сировина, допоміжні матеріали і обладнання надходили від нових постачальників. Продукцію лабораторії продавали аптекам області. Під час німецької окупації лікарські засоби надавали для забезпечення шпиталів і аптек. У 1944 р. через велику втрату фахівців фабрика припинила свою діяльність. Проте вже за рік галеново-фасувальна лабораторія відновила роботу під керівництвом відомого і досвідченого фармацевта Тадеуша Якубовича Вичесани.

У період незалежної України фармацевтичну фабрику закрили. Також припинила існування і аптека при ній.

Аптека «Під Угорською короною»

Заснована у 1772 р. на площі Бернардинській, 1. Документів про її початкову діяльність не знайдено. У 1871 р. аптеку у Людвіга Етенберга викупив Якуб Піпес-Поратинський, який переніс її у новий триповерховий будинок, споруджений архітектором Каролем Боубліком. 17 жовтня 1902 р. магістрат видав Я. Піпесу-Поратинському дозвіл на проживання і використання будівлі.

Фронтон будинку витримано у стилі необароко з численними елементами рококо. Вишуканістю вирізнялися вхідні двері, маркізи, вивіска-емблема, елементи оздоблення вітринного вікна. Аптека мала кілька приміщень, зокрема торговий зал, інспекторський кабінет, лабораторії, склад. В торговому залі ‒‒ стильні необарокові меблі, оздоблені кутими металевими решітками та монохромними шибами з витравленими на них квітами на довгих вигнутих стеблах. Мальовничо оздоблені антресолі огинали приміщення з трьох сторін. Майстерно викуті грати балюстради та свічники сприймалися як справжня вершина ковальства. Про монохромну травлену вітрину Ю. Віттлін писав, що вона була «найгарніша… у цілій Галичині та Володимирії… Коли одного разу якісь вандали розбили цей мистецький шедевр, цілий «культурний» Львів був зрушений до глибини душі, і газети писали про це у всіх подробицях».

Власник аптеки, попри фармацевтичну діяльність, фінансував розвиток курорту Моршин і тривало управляв оздоровницею. Тому моршинська мінеральна вода і ропа спершу надходили в аптеку «Під Угорською короною», а вже потім в інші аптечні заклади Галичини. У 1930 р. Я. Піпес-Поратинський створив фармацевтичну лабораторію, яка разом з аптекою утворила спеціалізоване виробництво. Специфікою закладу було виготовлення ліків за рецептами відомого лікаря, професора Адама Чижевича.

Тепер в цьому аптечному закладі діє музей «Таємна аптека».