КАЛЬЦІЙ ТА РИЗИК РОЗВИТКУ НЕФРОЛІТІАЗУ: ФАКТИ ТА ВИГАДКИ
Універсальним підходом до профілактики та лікування остеопорозу є відновлення порушеного балансу кальцію. Низька токсичність, а також економічна доступність терапії препаратами кальцію у поєднанні з вітаміном D дозволяє рекомендувати її для профілактики остеопорозу. Водночас поширена думка, що високий рівень споживання кальцію може стати причиною каменеутворення у нирках
Чи впливає кальцій на утворення каменів у нирках?
90% каменів у нирках становлять сполуки оксалату кальцію. Більшість кальцієвмісних конкрементів асоційовані з гіперкальціурією невідомої етіології. Окрім цього, в процес каменеутворення «вносять вклад» такі патологічні стани, як гіперпаратиреоїдизм, саркоїдоз та деякі види раку.
Оскільки 20-40% випадків рецидивуючого нефролітіазу асоційовані з підвищенням рівня кальцію в сечі, було висловлено припущення, що його високий рівень споживання може призводити до каменеутворення. Цим і пояснюється той факт, що донедавна розповсюдженим методом лікування хворих на нефролітіаз було значне обмеження споживання кальцію.
Чи збільшує це ризик розвитку остеопорозу?
Загрози розвитку остеопорозу та потенційних негативних ефектів низькокальцієвої дієти у пацієнтів з нефролітіазом існують. Наразі встановлено, що мінеральна щільність кісткової тканини у таких пацієнтів нижча, ніж у здорових людей. За даними низки досліджень, дієта осіб з низькою щільністю кісткової тканини і відповідно великою кількістю переломів містила менше кальцію, більше солі та тваринних білків. Але каменеутворенню можна запобігти, не обмежуючи споживання кальцію. Більш того, за певних умов та патологічних станів обмеження кальцію може значно підвищити ризик формування конкрементів.
Тобто кальцій виявляє захисні властивості щодо нефролітіазу?
Результати численних досліджень переконливо свідчать: обмеження споживання кальцію призводить до підвищення абсорбції та екскреції оксалатів у сечу як у пацієнтів з камінням у нирках, так і здорових осіб. Отже, оксалати сечі відіграють важливішу роль у процесі каменеутворення, ніж кальцій сечі. Понад те, додаткове споживання кальцію знижує як рівень оксалатів, так і фосфору у сечі, який, як вважається, також відповідає за виникнення конкрементів.
Під час досліджень, виконаних провідними фахівцями, не підтвердилося припущення про негативний вплив кальцію на нирки. Більш того, встановлено, що прийом препаратів кальцію з їжею знижує ризик утворення каменів.
Які фактори сприяють розвитку нефролітіазу?
Підвищений ризик каменеутворення пов’язаний з високим споживанням тваринного білка та зниженням споживання рідини. Встановлено, що високий рівень кальцію у сечі часто поєднується з наявністю кальцій-оксалатного каменя. Але у багатьох пацієнтів із гіперкальціурією, за умови призначення контрольованої дієти, багатої на кальцій, вдавалося зменшити його рівень.
Цілком ймовірно, що причиною підвищеного виведення кальцію із сечею, як і каменеутворення, є натрій. Встановлено, що зниження споживання кухонної солі зменшує ризик каменеутворення. Натрій також відповідає за підвищений вміст кальцію в сечі, що спостерігається у пацієнтів із нефролітіазом. Останнє, зокрема, може зумовлювати розвиток постменопаузального остеопорозу та втрату кісткової маси (особливо в осіб із низьким споживанням кальцію).
Зниження споживання кальцію з їжею призводить до підвищення рівня оксалатів у сечі. Отже, чим менше кальцію доступно для зв’язування з оксалатами, тим більше їх абсорбується і потім виділяється у сечу, що своєю чергою підвищує ризик нефролітіазу.
Рекомендації щодо профілактики остеопорозу:
- – адекватне споживання кальцію із продуктами харчування;
- – зниження споживання натрію, багатої на оксалати їжі (горіхи, чай, шоколад, буряк, ревінь, пшеничні висівки) та фосфатвмісних содових напоїв;
- – постійне споживання рідини, особливо в суху спекотну погоду, коли найвищий ризик виникнення конкрементів у нирках;
- – препарати кальцію слід приймати під час їжі, надаючи перевагу засобам у формі карбонатної солі, оскільки вони містять найбільшу кількість елементарного кальцію.
